Справа №  2-301/11

РІШЕННЯ

Іменем України

             21.03.2011 року                                                                                      смт. Красногвардійське

  Красногвардійський   районний  суд   Автономної   Республіки    Крим    у    складі                                       судді  Шукальського В.В., при секретарі  Петрукович Є.М

   За участю представника позивача Курдюк М.С. та відповідача ОСОБА_2, а також представника відповідачів ОСОБА_3

  розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного Акціонерного Товариства Комерційний Банк «Приват Банк» (надалі Банк) до ОСОБА_2 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості,    

в с т а н о в и в:

Банк звернувся до суду із зазначеним позовом до відповідачів, мотивуючи свої вимоги тим, що 30.09.2008 року ОСОБА_2 отримав строковий кредит у розмірі 72100 грн. шляхом видачі готівки через касу зі сплатою за користування відсотків у розмірі 2,33 % на місяць з кінцевим терміном повернення - 30.09.2013 року. У порушення норм закону та договору Відповідач свої зобов’язання не виконав у зв’язку з чим утворилася заборгованість за кредитом у розмірі 63893,82 грн.; заборгованість по процентах за користування кредитом у розмірі 11705,96 грн.; заборгованість з комісії у розмірі 1936,17 грн.; заборгованість с пені у розмірі 2805,70 грн., а також штрафні санкції у розмірі 250 грн. та 4017,08 грн., а всього 84608,73 грн. В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором між Банком та відповідачем ОСОБА_5 30.09.2008 року було укладено договір поруки. Але умови кредитного договору відповідачами не виконуються, а тому просили стягнути солідарно з відповідачів суму заборгованості за кредитом та судові витрати.

Представник позивача у судовому засіданні на позовних вимогах наполягала у повному обсязі та пояснила, що відповідач отримав кредит у розмірі 72100 грн. на ремонт квартири. Та до листопада 2009 року відповідач сплачував за кредит вчасно та заборгованості не мав, потім він ще сплатив у січні та лютому 2010 року, а після цього перестав платити взагалі. Відповідач, коли укладав кредитний договір бачив, що підписує, та сума щомісячних платежів у 2600 грн. його влаштовувала, крім того, він частково погасив кредит, а тому його заперечення про незгоду із сумою є необґрунтованими.   

Відповідач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги визнали частково та відповідач пояснив, що отримав кредит у 2008 році на розвиток своєї справи та щомісячно сплачував 2600 грн, хоча йому було це важко, але у зв’язку із фінансовою кризою він збанкрутів, все продав та частково погасив заборгованість за кредитом. Із такою процентною ставкою він не погоджується так як скільки б він не сплачував, а сума боргу постійно збільшується. У теперішній час він не в змозі заплатити заборгованість за цим кредитом та йому потрібний час, а адміністрація Банку на ніякі поступки не йде.

Представник відповідачів зазначив, що умови цього кредитного договору не відповідають вимогам розумності та справедливості, оскільки Банк на теперішній час вимагає близько 84000 грн., за його розрахунками майбутні платежі складатимуть ще біля 90000 грн., та відповідач вже сплатив близько 42000 грн, та загальна вартість кредиту складатиме близько 227000 грн. Вважає, що відсотки за кредитним договором повинні нараховуватися не на суму залишку заборгованості, а на заборгованість яка утворилася за місяць.

Суд вислухавши сторони та перевіривши письмові матеріали справи, встановив такі факти.  

Встановлено, що 30.09.2008 року між Банком та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, на підставі якого Банком було надано відповідачу кредит у розмірі 72100 грн. шляхом видачі готівки зі сплатою 2,33 % на місяць на суму залишку заборгованості, зі сплатою щомісячно по 2605,81 грн. до 30.09.2013 року.

30.09.2008 року між Банком та ОСОБА_5 було укладено договір поруки, згідно якого вона взяла на себе зобов’язання перед Банком відповідати по зобов’язанням основного боржника, які випливають з умов кредитного договору.

За розрахунком заборгованості відповідно до кредитного договору від 30.09.2008 року заборгованість за кредитом станом на 28.10.2010 року, складає 80341,65 грн., а відповідно до п. 6.4 Кредитного договору при порушенні позичальником строків платежів по будь – якому з грошових зобов’язань більш ніж на 30 днів, Позичальник зобов’язується сплатити Банку штраф у розмірі 250 грн. + 5% від суми позову, що складає 4017,08 грн.    

Таким чином, між сторонами склалися цивільні правовідносини по виконанню договору.

Згідно із ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, які розпоряджаються своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

У відповідності до ст. 509 ЦК України в силу зобов’язання одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Вказане положення не суперечить п. 2 та п. 4 Договору поруки укладеного між Банком та відповідачем ОСОБА_5

Підлягає задоволенню вимога позивача про дострокове повернення позики, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Суд не може брати до уваги твердження відповідача та його представника про невідповідність Кредитного договору від 30.09.2008 року вимогам розумності та справедливості, що передбачені ст. 3 ЦК України, оскільки до загальних засад цивільного законодавства окрім справедливості, добросовісності та розумності, відноситься також й засада свободи договору.

Відповідач не заперечував проти того, що знав про розмір щомісячних платежів за кредитом становить 2605,81 грн. на місяць, а тому його заперечення про незгоду із процентною ставкою ґрунтуються на припущеннях, що відповідно до ст. 60 ч.4 ЦПК України є неприпустимим,

Наданий відповідачем розрахунок заборгованості суд залишає поза увагою, так як цей розрахунок не ґрунтується на укладеному кредитному договорі про розмір процентної ставки 2,33 % на місяць на суму залишку заборгованості, а тому й не узгоджується з матеріалами справи.    

Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

З доданих до позовної заяви платіжних доручень вбачається, що Банком сплачено 848,59 грн. державного мита та 120 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи.   

На підставі ст.ст. 3, 509, 526, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214 – 215, ЦПК України, суд –       

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства комерційний банк „Приват Банк” задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року та ОСОБА_5, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 року, на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк „Приват Банк” суму заборгованості станом на 28.10.2010 року за кредитним договором від 30.09.2008 року, у розмірі 84608 грн. 73 коп., а також витрати по сплаті державного мита у розмірі 848 грн. 59 коп., та витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн., а всього 85577 грн. 32 коп.           

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через Красногвардійський районний суд в 10-денний строк з дня проголошення рішення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.       

           Суддя