Справа № 2-597/11

                                                                    РІШЕННЯ

                                                           ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

   05 квітня 2011 року

 Євпаторійський міський суд АР Крим

 у складі головуючої  судді                                         БІЛЕЙ В. П.

 при секретарі                                                               КУТУРОВОЇ В.В.

розглянувши у відкритому  судовому засіданні в м. Євпаторії цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики.

                                                                 ВСТАНОВИВ:

У лютому  2011 року ОСОБА_1 звернувся  до суду  з  позовом   до ОСОБА_2  про стягнення  заборгованості  за договором   позики, посилаючись на те, що 28 вересня 2000  року  відповідач  взяв у позивача  у борг грошову суму 9 000 грн. із зобов’язанням повернути гроші у строк до 28 лютого 2010 року,  про що сторонами було укладено договір позики.

Однак своїх зобов’язань за договором позики ОСОБА_2 не виконав , у зв’язку з чим позивач просив відшкодувати суму зазначеного боргу, з урахуванням індексу інфляції в розмірі 9 465, 17 грн., а також на підставі статті 1048 Цивільного кодексу України стягнути на його користь проценти  у розмірі облікової  ставки Нацбанку України з період дії договору в сумі 6 673, 15 грн.,  та 36,5% річних в розмірі 3033 грн., судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача уточнила позовні вимоги зазначивши датою укладення договору 28.09.2009 року, та просила стягнути з відповідача борг за договором позики з урахуванням індексу інфляції в сумі –9 465, 17 грн., 36,5% річних від зазначеної суми в розмірі 3033 грн., відсотки за користування позикою в сумі 505, 48 грн., а усього 13005, 65 грн.  

Відповідач в судовому засіданні не заперечував проти задоволення позовних вимог в частині яка не суперечить діючому законодавству України, зазначивши, що дійсно в вересні 2009 року уклав з відповідачем договір позики, та на підтвердження отримання грошових коштів видав розписку. Проте, в зв’язку з погіршенням матеріального становища,  в обумовлений сторонами строк до 28 лютого 2010 року,  гроші не повернув. Просив розстрочити  виконання рішення суду.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи,  суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню за таких обставин.

Позовні вимоги ОСОБА_1 ґрунтуються на нормах цивільного права, що регулюють договірні зобов’язання з питання  позики та заявлені у порядку захисту  прав позивача як позикодавця на повернення грошових коштів.

Відповідно до частини  1 статті 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.   

           За змістом статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.  Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.   

За змістом частини 1 статті  1047 цього кодексу договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Частина 2 зазначеної норми закону допускає пред'явлення на підтвердження укладення договору позики та його умов розписки позичальника або іншого документа, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної суми грошей або кількості речей.

           Положеннями частини  1 статті 1049 цього кодексу визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти в такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, в такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.   

         Як вбачається з матеріалів справи,  позивач надав суду розписку від 28 вересня 2009 року, з якої випливає, що відповідач отримав від нього  у борг 9 тис. гривен, на виконання договору позики від 28.09.2009 року.   

          Факт добровільного написання розписки 28.09.2009 року, її підписання і не повернення зазначених грошей у строк до 28.02.2010 року відповідач ОСОБА_2 не оспорює.   

Обставини, визнані сторонами, згідно із частиною 1 статті 61 ЦПК не підлягають доказуванню.   

На підставі  викладеного, суд дійшов висновку , що між сторонами виникли договірні правовідносини у вигляді договору позики і те, що ОСОБА_2 у передбачений договором строк не повернув ОСОБА_1  суму позики, свідчить про невиконання відповідачем  умов договору .

Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право па одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір установлюється на рівні облікової ставки Національного банку.   

Однак пунктом 5 розділу  VIII "Прикінцевих положень" Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" передбачено, що до приведення законодавства у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому закону, якщо інше не передбачено цим Законом.   

Відповідно до пункту 6 статті 4 цього закону надання коштів (грошових) у позику є фінансовою послугою.   

За змістом пункту 5 частини 1 статті 1 зазначеного закону фінансова послуга надається з метою отримання прибутку, різновидом якого є проценти .   

Фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, якщо це прямо передбачено законом.   

В інших випадках надання грошових коштів на умовах позики зі сплатою процентів не допускається.   

З урахуванням викладеного, положення  Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" і статті 1048 ЦК України не можуть бути застосовані  до спірних правовідносин.   

За таких обставин позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача процентів від суми позики на підставі статті 1048 ЦК України суперечать вимогам чинного законодавства і задоволенню не підлягають .   

Відповідно ч. 2 ст. 1214 ЦК України, у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (ст. 536 ЦК України).        Статтею 536 ЦК України передбачена сплата процентів за користування чужими грошима. Однак, посилання у розписці на договір позики від 28.09.2009 року, та відсутність посилання саме на цільове призначення сплати зазначених відсотків приводить до неоднозначного тлумачення цього пункту договору від 28.09.2000 року, та неможливості розуміння спірного пункту договору, у межах статті 536 ЦК України, в редакції закону, яка діє з 01.01.2004 року.

           Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Проте вимоги щодо сплати відсотків на підставі ст. 625 ЦК України, позивачем не заявлено. Разом з тим, суд відповідно до вимог диспозитивності,  розглядає справу  у межах заявлених   ОСОБА_1 позовних вимог.   

Враховуючи згоду представника позивача, суд вважає можливим розстрочити виконання рішення суду в частині стягнення суми боргу.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати пропорційно до розміру задоволених вимог.

            Керуючись ст. ст.  509, 525, 526, 625, 1046, 1049, 1050 Цивільного кодексу України, ст. ст. 10, 11,57- 60, 88, 209, 212, 214, 215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд

                                                                     ВИРІШИВ:

        Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики задовольнити частково.

         Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики, з урахуванням індексу інфляції  в розмірі 9 465 грн. 17 коп., державне мито в сумі 93.60 грн. і витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи в сумі 86.40 грн., а усього 9645 грн. 17 коп.

 Розстрочити виконання рішення в частині  стягення суми боргу в сумі 9 465 грн. 17 коп. на шість  місяців, зобов’язав  ОСОБА_2 сплачувати на користь ОСОБА_1 щомісячно, починаючи з травня 2011 року по жовтень 2011 року суму боргу рівними частками.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

        Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення

         Повний текст рішення виготовлений 08.04.2011 року

                   СУДДЯ                                                                     В.П.БІЛЕЙ

ЄВПАТОРІЙСЬКИЙ   МІСЬКИЙ   СУД

АВТОНОМНОЇ   РЕСПУБЛІКИ   КРИМ

                                                                                               Справа № 2 -597/ 2011

                                                                                 Категорія     26

                                                                РІШЕННЯ

                                                        ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

                                                    ( вступна та резолютивна частини)

             05.04.2011 року         

 Євпаторійський міський суд АР Крим

 у складі головуючої  судді                                         БІЛЕЙ В. П.

 при секретарі                                                               КУТУРОВОЇ В.В.

розглянувши у відкритому  судовому засіданні в м. Євпаторії цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики.

                                                               ВСТАНОВИВ:

Зважаючи на складність у викладенні повного рішення суду, пов’язаного  з потребою у обґрунтуванні доводів сторін, на що може бути витрачений значний час, суд вважає за необхідне проголосити його вступну та резолютивну частину

               Керуючись ст. ст.  509, 525, 526, 625, 1046, 1049, 1050 Цивільного кодексу України, ст. ст. 10, 11,57- 60, 88, 209, 212, 214, 215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд

                                                             ВИРІШИВ:

        Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики задовольнити частково.

         Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики, з урахуванням індексу інфляції  в розмірі 9 465 грн. 17 коп., державне мито в сумі 93.60 грн. і витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи в сумі 86.40 грн., а усього 9645 грн. 17 коп.

 Розстрочити виконання рішення в частині  стягення суми боргу в сумі 9 465 грн. 17 коп. на шість  місяців, зобов’язав  ОСОБА_2 сплачувати на користь ОСОБА_1 щомісячно, починаючи з травня 2011 року по жовтень 2011 року суму боргу рівними частками.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

        Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення

         Повний текст рішення буде виготовлений 08.04.2011 року

                   СУДДЯ                                                                     В.П.БІЛЕЙ