Справа №  1-59/11           

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Луцьк                                                                                       12 січня 2011 року

Луцький  міськрайонний суд Волинської  області під головуванням

судді                                                             Квятковського М.С.

за участю секретаря                              Куденчук О.М.

прокурора                                                  Новосада Ю.О.

захисника                                                  ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі в місті Луцьку кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Руда Любомльського району Волинської області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, на утриманні повнолітній син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, який являється курсантом 5-го курсу Військового інституту Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, працюючого на посаді заступника директора ТзОВ «Волиньфармімпекс», мешканця АДРЕСА_1, раніше несудимого,  

- у вчиненні злочину, передбаченого  ст. 368 ч.2  КК України, -

                                                  В С Т А Н О В И В :

Підсудний ОСОБА_2, 12 січня 2010 року, близько 12 год.  30 хв., знаходячись у службовому кабінеті начальника управління житлово-комунального округу «Луцьк-Схід»департаменту житлово-комунального господарства Луцької міської ради, розміщеному у приміщенні Луцького ЖКП №7, що у м. Луцьку по вул. Січовій 20, обманув потерпілого ОСОБА_4, та під приводом за не перешкоджання ним, як начальником цього управління,  у здійсненні потерпілим підприємницької діяльності у належній ОСОБА_4 квартирі, розташованій у АДРЕСА_2 без оформлення у встановленому законом порядку виведення даної квартири із житлового фонду, а саме за нібито невжиття заходів щодо від’єднання даної квартири від внутрібудинкових мереж водопроводу, водовідведення, гарячого водопостачання, центрального опалення, хоч дані функції не входили у його  повноваження, заволодів коштами потерпілого  в сумі 200 доларів США, що відповідно до офіційно встановленого Національним Банком України курсу гривні до долара США станом на 12.01.2010 року становило 1 598 грн. 10 коп.

          У судовому засіданні підсудний ОСОБА_2  своєї вини не визнав, та відмовився давати будь-які показання.  

          Не зважаючи на те,  що підсудний ОСОБА_2 своєї вини в інкримінованому йому вироком злочині не визнав, його винуватість у вчиненні даного злочину  підтверджується:

          Показаннями потерпілого ОСОБА_4 про те, що 12.01.2010 року, близько 12 год. 30 хв., він, знаходячись у кабінеті начальника управління житлово-комунального округу «Луцьк-Схід»департаменту житлово-комунального господарства Луцької міської ради, що розміщений у м. Луцьку по вул. Січовій 20, передав ОСОБА_2 200 доларів США за невжиття останнім  заходів щодо від’єднання належної йому квартири, яка знаходиться в АДРЕСА_2,  де займався підприємницькою діяльністю, від комунікацій. Передав гроші підсудному після неодноразових про це  вимог останнього, які були ним технічно зафіксовані та передані в правоохоронні органи.

          Вказані обставини ОСОБА_4 підтвердив під час проведення з ним відтворення обстановки і обставин події та  під час очної ставки із ОСОБА_2

/Т.1 а.с. 117 –121; 128 - 135/.

          Показання потерпілого ОСОБА_4 суд приймає до уваги, оскільки вони об’єктивно підтверджуються іншими зібраними та дослідженими в суді доказами.

          Так, з показань свідків ОСОБА_5,  ОСОБА_6, відповідно сестри і дружини потерпілого,  ОСОБА_7 - його працівника, ОСОБА_8 - особи,  яка співпрацювала у підприємницькій діяльності із ОСОБА_4, вбачається, що їм відомо про те, що начальник ЖКО «Луцьк-Схід»ОСОБА_2 протягом періоду з 11.12.2009 року та на початку січня 2010 року намагався перешкоджати ОСОБА_4 у використанні в якості офісу належної йому квартири, що знаходиться у  АДРЕСА_2. Свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8 крім того, дали показання про те, що потерпілий передав ОСОБА_2  кошти за припинення ним таких дій.

          З показань свідка ОСОБА_9 –директора ЖКП №7, вбачається, що 11 грудня 2009 року під час об’їзду  прибудинкових територій, він та начальник управління ЖКО «Луцьк-Схід»ОСОБА_2 побували у житловому приміщенні по АДРЕСА_2, яке, як з’ясувалося, підприємець ОСОБА_4 використовував  як офісне приміщення. Оскільки ОСОБА_4 на той час був відсутній,  ОСОБА_2 повідомив особам, які знаходились у офісі, про необхідність явки  до нього 14.12.2009 року власника приміщення із технічною документацією.

          Ті обставини, що ОСОБА_2 повідомляв ОСОБА_4 про необхідність передачі йому 200 доларів США за нібито не перешкоджання ним  у здійсненні потерпілим підприємницької діяльності у належній йому квартирі, що такі кошти підсудній від потерпілого 12.01.2010 року отримав підтверджуються:  

          Протоколом-заявою ОСОБА_4 від 11.01.2010 року про те, що ОСОБА_2 вимагає  від нього кошти в сумі 200 доларів США;

/Т.1 а.с. 10/

          Протоколом огляду і вручення коштів у вказаній сумі потерпілому, які в подальшому були вилучені працівниками органів внутрішніх справ 12.01.2010 року під час огляду місця події у кабінеті ОСОБА_2, та дослідженням їх як речових доказів.

/Т.1 а.с. 12; 13-18; 178 -187; 188/

          Речовими доказами –цифровим диктофоном  «Olympus», та дослідженими в суді аудіофайлами із записами розмов ОСОБА_4 та ОСОБА_2, що відбувалися 15.12.2009 року; 21.12.2009 року; 12.01.2010 року, зміст яких полягає у тому, що ОСОБА_2 вимагає у ОСОБА_4 кошти в сумі 200 доларів США за те, що не буде втручатися у здійснення підприємницької діяльності у належній потерпілому квартирі, що по АДРЕСА_2, і 12.01.2010 року одержав такі кошти.

/Т.2 а.с. 1 - 17/

Відповідно до висновку судової фоноскопічної експертизи №19/13-18, вбачається, що записи розмов, наявні в представленому на дослідження диктофоні «Olympus», вилученому у ОСОБА_4, зроблені безпосередньо цим диктофоном і на трьох фонограмах записів розмов, які відбуваються між ОСОБА_4 та ймовірно ОСОБА_2, що записані 15.12.09, 21.12.09 та 12.01.10, слідів монтажу не виявлено.

/Т.2 а.с. 178 –187/

В ході розгляду справи встановлено, що підсудній ОСОБА_2 під час досудового слідства  відмовився від надання зразків свого голосу для проведення вказаної експертизи. З врахуванням наведених у вироку  доказів, а також роздруківок сеансів стільникового зв’язку, що неодноразово мали місце між підсудним та потерпілим у грудні 2009 року та січні 2010 року, суд вважає доведеним факт, що предметом дослідження фоноскопічної експертизи були саме розмови між підсудним та потерпілим.

/Т.2 а.с. 25 –134; 166/

Із документів, що засвідчують право приватної власності потерпілого ОСОБА_4 на квартиру, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, наданих останнім для приєднання до матеріалів кримінальної справи 14.01.10, та протоколу їх огляду, вбачається, що вказана вище квартира дійсно перебуває у приватній власності потерпілого ОСОБА_4 і що вона у встановленому порядку не виведена із житлового фонду.

/Т.2 а.с. 135 –162/

Відповідно до довідки управління Національного Банку України у Волинській області №06.042/48-146г, станом на 12.01.2010 року 100 доларів США дорівнювали 799 грн. 05 коп.

/Т.2 а.с. 21/

На підставі наведених доказів в їх сукупності, суд приходить до висновку, що своїми умисними діями, направленими на шахрайство, тобто заволодіння майном потерпілого ОСОБА_4, шляхом обману, підсудний ОСОБА_2 вчинив злочин  передбачений ст. 190 ч.1 КК України.

Заперечення підсудного ОСОБА_2 про те, що не вчиняв злочину, суд до уваги не приймає, оскільки вони спростовуються наведеними у вироку доказами.

Твердження захисту що розмови, зафіксовані на диктофоні не співпадають  по часу із їх телефонними розмовами є надуманими з огляду на те, що час який фіксувався на диктофоні, в зв’язку із живленням від батарейок  був встановлений інший, ніж був фактичний.

Разом з тим, кваліфікація досудовим слідством дій підсудного за ст. 368 ч.2 КК України не знайшла свого підтвердження в суді.

Відповідно до розпорядження Луцького міського голови за №55-рб від 05.02.2009  року  ОСОБА_2 був переведений з посади заступника директора департаменту ЖКГ Луцької міської ради на посаду начальника управління ЖКО «Луцьк-Схід»департаменту ЖКГ Луцької міської ради.

/Т.1 а.с. 89/

Однак, як вбачається із положення про управління житлово-комунального округу «Луцьк-Схід»департаменту житлово-комунального господарства Луцької міської ради, затвердженого рішенням Луцької міської ради №42/19 від 24.06.09, та посадової інструкції начальника управління житлово-комунального округу «Луцьк-Схід»департаменту житлово-комунального господарства Луцької міської ради, затвердженої розпорядженням Луцького міського голови №24-ра від 23.04.09, посадові повноваження ОСОБА_2 не надавали йому правових можливостей для здійснення  відключення комунікацій у квартирі належній потерпілому ОСОБА_4, та перешкоджання йому у здійсненні підприємницької діяльності у цій квартирі, про що підсудному було безумовно відомо.

/Т.1 а.с. 91 –99/

          Дана обставина підтверджується показаннями  свідка ОСОБА_10 –директора КП «Луцькмістобуд»та оголошеними показаннями свідка ОСОБА_11  –директора департаменту ЖКГ м. Луцька.

/Т.1 а.с. 161 –164/

          З огляду на зазначене, в даному випадку ОСОБА_2 не являється суб’єктом злочину, передбаченого ст. 368 КК України, а тому дії його слід кваліфікувати за ст. 190 ч.1 КК України.

          Обговорюючи питання про вид і міру покарання щодо підсудного ОСОБА_2,  суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відноситься до категорії невеликої тяжкості, дані про його особу.

          До обставин, які пом’якшують покарання ОСОБА_2,  суд відносить те, що він хворіє, являється ветераном військової служби, нагороджений медаллю «Захиснику вітчизни».

          Обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_2,  по справі відсутні.

При таких обставинах, враховуючи, що ОСОБА_2 вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується як особа, має на утриманні сина студента, незначну суму, якою заволодів підсудний, суд вважає, що покарання йому слід призначити у межах санкції закону, за яким він притягується до кримінальної відповідальності, у виді максимально встановленого штрафу.

          Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд, -

З А С У Д И В :

Визнати ОСОБА_2   винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 190 ч.1 КК України та призначити покарання у виді 850 грн. штрафу /вісімсот п’ятдесят гривень/.  

Міру запобіжного заходу, до вступу вироку в законну силу, підсудному ОСОБА_2 залишити попередню у вигляді підписки про невиїзд.  

Стягнути із ОСОБА_2 в дохід держави судові витрати за проведення фоноскопічної експертизи в сумі 8 525 грн. 41 коп. /вісім тисяч п’ятсот двадцять п’ять гривень сорок одну копійку/.

Речові докази по справі:  двісті доларів США –залишити УМВС України у Волинській області,  цифровий диктофон «Olympus»-  повернути потерпілому ОСОБА_4, письмові документи –залишити при матеріалах справи.

На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Волинської області шляхом її подачі через Луцький міськрайонний суд протягом п’ятнадцяти  діб з моменту його проголошення.

Головуючий