Справа № 2-508\11\0121
РІШЕННЯ
Іменем України
31 березня 2011 року Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим в складі: головуючого судді Лошакової Т.А.
при секретарі Шилової К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Феодосії справу за позовом приватного підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди,
встановив:
ПП ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, мотивуючи свої вимоги тим, що з 23.11.07р. по 27.06.08р. ОСОБА_2 працювала оператором – касиром, про що було укладено договір № 01500801020 від 08.02.08р. На підставі ст. 135-1 КЗпП України між ним та ОСОБА_2 було укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, згідно з умовами якого відповідачка взяла на себе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження майна на інших цінностей. 26.06.08р. по його розпорядженню була проведена ревізія каси і ТМЦ. 27.06.08р. відповідачка подала заяву на звільнення. Перед початком ревізії вона передала керівнику ключ від місця зберігання матеріальних цінностей і пішла. Комісія до кінця робочого дня 27.06.08р. провела ревізію, яка встановила нестачу карток поповнення рахунку на суму 5252 грн. 10 коп., коштів по касі на суму 4572 грн. 05 коп., всього на суму 9824 грн. Про результат перевірки відповідачка була сповіщена, однак нестача добровільно нею не погашена. Просить стягнути з відповідачки у рахунок відшкодування матеріального збитку 9824 грн.
Представник позивача ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності від 12.11.2010р., у судовому засіданні вимоги підтримав, пояснивши, що при прийманні на роботу із ОСОБА_2 був укладений договір про повну матеріальну відповідальність. Вона працювала оператором-касиром на оптово-роздрібному складі Феодосійської філії, розташованому в м. Феодосії. Приміщення складу з касою здається під охорону. Ключ від каси перебував тільки у відповідачки. 27.06.08р. ОСОБА_2 подала заяву про звільнення. Була призначена ревізія товаро-матеріальних цінностей, які перебували в неї у підзвіту. Відповідачка не стала чекати прибуття членів комісії, здала директорові Яньшину залишки по касі в сумі 682 грн. і пішла. Ревізія встановила недостачу карток поповнення рахунку й коштів по касі. Недостача карток була виявлена ще раніше. ОСОБА_2 пояснювала, що втратила їх. Загальна сума недостачі становить 9824 грн., дотепер недостача не погашена, тому просить стягнути цю суму із ОСОБА_2.
Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнала, пояснивши, що у жовтні 2007 роду влаштувалася на роботу на оптово-роздрібний склад Феодосійської філії оператором-касиром. З нею був укладений договір про повну матеріальну відповідальність. Трудовий договір оформили в Центрі зайнятості в грудні 2007 року. Вона відпускала покупцям товар, приймала від них оплату. Щовечора, по закінченню робочого дня, здавала гроші інкасаторові. Щомісяця проводилася інвентаризація, яка недостач не виявляла. 22 або 23 червня 2008 року наприкінці робочого дня вона виявила пропажу із шафи карток поповнення рахунку на суму більш 4000 грн. Ключ від шафи, де вони зберігалися, був тільки в неї. Куди могли дітися картки вона не знає. Вона сповістила про це начальникові філії Яньшина. Вони разом шукали картки, але не знайшли. Це було в п'ятницю. У суботу вона на роботу не вийшла, тому що почувала себе погано. У понеділок вийшла на роботу. Картки не найшлися. Про пропажу карток повідомили ОСОБА_1. Її змусили написати розписку про те, що вона взяла цю суму на придбання комп'ютера й зобов'язується повернути протягом двох тижнів. На наступний день вона написала заяву про звільнення. Яньшину здала гроші по касі - 682 грн. і близько 15 година. пішла додому. Під час ревізії вона не була присутня. Суму недостачі по касі вона не може пояснити. Вважає, що комп'ютерну програму 1С можна змінити, що позивач і зробив для того, щоб «повісити» на неї недостачу. Рішенням суду з неї стягнено на користь ОСОБА_1 по написаній розписці 4828 грн. у рахунок погашення недостачі карток поповнення рахунку. Більше позивачеві вона нічого не повинна платити.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши представлені докази, суд знаходить позов таким, що підлягає задоволенню.
У судовому засіданні встановлено, що між ПП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено трудовий договір, зареєстрований 08.02.08р. за № 01500 у ФМЦЗ (ар.с. 45-46).
ОСОБА_2 була прийнята на посаду оператора – касира.
23.11.07р. між ПП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, згідно з умовами якого відповідачка взяла на себе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження майна на інших цінностей (ар.с. 10).
Актом ревізії каси і товарно-матеріальних цінностей у Феодосійської філії від 27.06.08р. виявлено факт нестачі телефонних карток поповнення рахунку на суму 5252 грн. 10 коп., в також нестачу коштів у касі – 4572 грн. 05 коп. (ар.с. 5-7), на загальну суму 9824 грн.
При цьому в акті зазначено , що по даним програми 1С « залишок коштів на поточну дату», що вела ОСОБА_2 у Феодосійській філії , картки на зазначену суму реалізовані не були й повинні перебувати в неї на відповідальному зберіганні . Як пояснила ОСОБА_2 в телефонній бесіді, картки нею загублені. На пропозицію ОСОБА_2 прийти особисто й бути присутньої у ході проведення ревізії була отримана категорична відмова. Згідно даним 1С залишок по касі на кінець робочого дня 27.06.08р. повинен був скласти 5254 грн. 55 коп. Виявлений фактичний залишок - 682 грн. 50 коп. Недостача становить 4572 грн. 05 коп. Під час ревізії були використані дані бухгалтерського обліку 1С підприємства з розділів мережної звітності, які змінити, скорегувати не представляється можливим .
Відповідачка в судовому засіданні не заперечувала факт недостачі карток поповнення рахунку , однак затверджує , що сума недостачі з неї стягнена рішенням суду.
Рішенням Феодосійського міського суду від 12.01.2011р. із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто 4828 грн. на підставі розписки від 23.06.08р., при цьому суд порахував в становленим , що ОСОБА_2 отримала в ПП ОСОБА_1 суму 4828 грн. для придбання комп'ютера для підприємства , але комп'ютер не було придбано , оскільки гроші вона загубила.
Тобто, у судовому засіданні встановлено , що з відповідачки сума недостачі не стягувалася .
На підставі п. 1 ст. 134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, якщо між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.
У відповідності до ст. 135-1 КЗпП України письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками, які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв’язані із зберіганням, обробкою, продажем, перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну матеріальну індивідуальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Робота касира передбачена у переліку робіт, виконання яких передбачає складання договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність.
Пунктом 1 договору про повну матеріальну відповідальність на ОСОБА_2 покладено обов’язок бережно відноситись до переданих їй матеріальних цінностей та приймати міри щодо запобіганню збитків (ар.с. 10).
Отже, прямим обов'язком касира є збереження переданих йому матеріальних цінностей.
Відповідачка не забезпечила збереження переданих їй матеріальних цінностей, тому повинна нести матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212, 213, 215 ЦПК України, на підставі ст. ст. 130, 134, 135-1 КЗпП України, суд
вирішив:
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Феодосії на користь приватного підприємця ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди 9824 грн. (дев’ять тисяч вісімсот двадцять чотири грн.), повернення сплаченого судового збору в сумі 99 грн. (дев’яноста дев’ять грн.), витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 250 грн. (двісті п’ятдесят грн.), а всього 10173 грн. (десять тисяч сто сімдесят три грн.).
На рішення може бути подана апеляція в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня оголошення через Феодосійський міський суд в порядку ст. 294 ЦПК України.
Суддя: підпис
Копія вірна: суддя –
Секретар -