ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

________________________________________________________________________________________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                                        Тел. 7-99-18, факс 7-44-62

П О С Т А Н О В А

 "20" червня 2006 р.                                                  Справа № 17/136а

м. Чернігів                                                                                                      «20 »червня 2006р.                                                       

Суддя Кушнір І.В. розглянув у відкритому судовому засіданні за участю:

Секретаря судового засідання:  Бардіна О.О.

Представника позивача: Силенок О.М. –повноважний представник, довіреність № б/н від 09.02.2004р.

Представника відповідача: Дзюба Л.М. –старший держподатінспектор, дов.№30674/10/10-010 від 30.12.2005р.

матеріали справи №17/136а

За ПОЗОВОМ: Товариства з обмеженою відповідальністю “Украгроресурси”

  14010, м. Чернігів, вул. Дніпровська, 34

До ВІДПОВІДАЧА: Державної податкової інспекції  у м. Чернігові  

  14000, м. Чернігів, вул. Кирпоноса, 28

Про визнання нечинними рішення, акту перевірки, розпорядження та податкового повідомлення-рішення          

СУТЬ СПОРУ:

Господарським судом Чернігівської області відкрито провадження у справі №17/136а за позовом ТОВ “Украгроресурси” до ДПІ у м. Чернігові про визнання недійсними рішень, акту перевірки, розпорядження та податкових повідомлень-рішень, прийнятих Відповідачем.

Ухвалою суду від 10.05.06р. по справі №17/136а роз’єднано позовні вимоги по даній справі у самостійні провадження. Розгляд позовних вимог про визнання недійсними рішення ДПІ у м.Чернігові від 11.04.03р. "Про доцільність проведення перевірки за непрямим методом", акту №9/23-408/30449613 від 21.05.03р. про результати планової документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства ТОВ “Украгроресурси”, проведеного за непрямими методами, розпорядження ДПІ у м.Чернігові №15/23-340 від 12.06.2003 року про внесення змін у визначену платником податку суму податку на додану вартість, згідно акту документальної перевірки №9/23-408/30449613 від 21.05.2003 року, та податкового повідомлення - рішення №0000112326/0 від 12.06.2003 року, яким Позивачу визначене податкове зобов’язання по податку на додану вартість в розмірі 33445 грн. основного платежу та 16723 грн. штрафних санкцій, продовжено в межах провадження по справі №17/136а.

В судовому засіданні 08.06.06р. представником Позивача надана заява про додаткове обґрунтування позовних вимог, згідно якої Позивач остаточно просить визнати нечинними вищенаведені рішення Позивача.

Враховуючи, що зміна предмету позову є правом Позивача, передбаченим ст.51 Кодексу адміністративного судочинства України, дана зміна не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, суд приймає дане клопотання про зміну предмету позову.

В судовому засіданні представник Позивача підтримав позовні вимоги та надав додаткові пояснення, представник Відповідача проти позову заперечив, вважаючи спірні рішення законними та обґрунтованими.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані письмові докази, суд

ВСТАНОВИВ :

Рішенням ДПІ у м. Чернігові від 11.04.2003 року "Про доцільність проведення перевірки за непрямим методом", вирішено застосувати непрямий метод визначення сум податкових зобов’язань до ТОВ “Украгроресурси”.

На підставі даного рішення,  ДПІ у м.Чернігові проведена планова документальна перевірка дотримання вимог податкового законодавства ТОВ “Украгроресурси” за непрямими методами, за результатами якої складено акт перевірки №9/23-408/30449613 від 21.05.2003р.

На підставі даного акту, ДПІ у м.Чернігові прийняте розпорядження №15/23-340 від 12.06.2003р., яким, на підставі  п.п.7.7.4 п.7.7. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, внесено зміни у визначені платником податків у деклараціях суми податку на додану вартість шляхом зменшення сум бюджетного відшкодування: за вересень 2000р. –9925 грн., за жовтень 2000р. –9000 грн., за листопад 2000р. –9499 грн.  

Крім того, на підставі вищевказаного акту перевірки, ДПІ у м.Чернігові прийняте податкове повідомлення - рішення №0000112326/0 від 12.06.2003 року, яким ТОВ “Украагроресурси” визначене податкове зобов’язання по податку на додану вартість в розмірі 33445 грн. основного платежу та 16723 грн. штрафних санкцій.

Вважаючи вищевказані рішення незаконними та необґрунтованими Позивач подав позов про визнання їх нечинними.

          Згідно п.п.4.3.1. п.4.3. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.00р. №2181-ІІІ (далі Закон №2181), якщо контролюючий орган не може самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків згідно з підпунктом "а" підпункту 4.2.2 статті 4 цього Закону у зв'язку з невстановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його відокремлених підрозділів, місцезнаходження фізичної особи або ухиленням платника податків чи його посадових осіб від надання відомостей, передбачених законодавством, а також якщо неможливо визначити суму податкових зобов'язань у зв'язку з неведенням платником податків податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів, сума податкових зобов'язань платника податків може бути визначена за непрямим методом. Цей метод може застосовуватися також у випадках, коли декларацію було подано, але під час документальної перевірки, що проводиться контролюючим органом, платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством.

Відповідно до абзаців 1,2,3 ст.10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 4 грудня 1990 року N509-XII (далі Закон №509), в редакцій чинній на момент прийняття спірних рішень:

“Державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об`єднані державні податкові інспекції виконують такі функції:

    1) здійснюють  контроль  за  додержанням  законодавства  про податки, інші платежі;

    2) забезпечують облік  платників  податків,  інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб –платників податків та інших обов'язкових платежів;

    3) контролюють   своєчасність   подання  платниками  податків бухгалтерських   звітів   і   балансів,   податкових   декларацій, розрахунків та  інших   документів,  пов'язаних  з  обчисленням податків,  інших платежів,  а також перевіряють достовірність  цих документів щодо  правильності  визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.”

Згідно абз.1 ст.11 Закону №509:

“Органи державної податкової служби  в  установленому  законом порядку мають право:

    1) здійснювати на підприємствах,  в установах і  організаціях незалежно   від  форм  власності  та  у  громадян,  в  тому  числі громадян   -   суб'єктів   підприємницької  діяльності,  перевірки грошових  документів, бухгалтерських  книг,  звітів, кошторисів, декларацій, товарно-касових    книг,   показників електронних контрольно-касових апаратів і комп'ютерних систем,  що застосовуються для розрахунків за готівку із споживачами, та інших документів  незалежно від  способу  подання інформації (включаючи комп'ютерний),  пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів,  наявності  свідоцтв  про  державну реєстрацію суб'єктів підприємницької   діяльності,   спеціальних   дозволів  (ліцензій, патентів  тощо) на її здійснення, а також одержувати від посадових осіб і громадян у письмовій формі пояснення, довідки і відомості з питань, що  виникають  під  час перевірок; перевіряти у посадових осіб, громадян документи, що посвідчують особу, під час проведення перевірок   з  питань  оподаткування;  викликати  посадових  осіб, громадян для пояснень щодо джерела отримання доходів, обчислення і сплати  податків,  інших  платежів,  а  також  проводити перевірки достовірності  інформації,  одержаної  для  внесення до Державного реєстру  фізичних  осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів.

Періодичність таких перевірок та проведення обстежень виробничих, складських, торговельних та   інших   приміщень встановлюється  відповідно до законодавства.”

Пунктом 1 Указу Президента України “Про деякі заходи з перегулювання підприємницької діяльності” від 23 липня 1998 року N817/98 (далі Указ №817), установлено, що органи виконавчої влади, уповноважені від імені держави здійснювати перевірку фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності (далі - контролюючі органи), проводять планові та позапланові виїзні перевірки.

          Згідно абз.“а”  п.5 Указу №817:

“Контролюючими органами, які мають право проводити планові та позапланові виїзні перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, є:

    а) органи  державної  податкової  служби –стосовно сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та державних цільових фондів, неподаткових платежів.”    

Відповідно до п.2 Указу №817:

“Плановою виїзною перевіркою вважається перевірка фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, яка передбачена у плані роботи контролюючого органу і проводиться  за  місцезнаходженням  такого  суб'єкта  чи за місцем розташування об'єкта власності,  стосовно якого  проводиться  така планова виїзна перевірка.  Планова виїзна перевірка проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності  суб'єкта підприємницької   діяльності   за   письмовим  рішенням  керівника відповідного  контролюючого  органу  не  частіше  одного  разу  на календарний  рік  у  межах  компетенції відповідного контролюючого органу.

          Право на проведення планової виїзної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності надається лише у тому разі, коли  йому не  пізніше  ніж  за  десять  календарних  днів  до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення з зазначенням дати її проведення.”

З вищевикладених норм Законів №2181, №509 та Указу №817 вбачається, що планова документальна перевірка дотримання вимог податкового законодавства за непрямими методами проводиться лише в разі неможливості проведення планової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності на підставі документів такого суб’єкта за  місцезнаходженням  такого  суб'єкта з підстав, визначених п.п.4.3.1. п.4.3. ст. 4 Закону №2181.

Даний висновок підтверджується як наданими Відповідачем документами, так і поясненнями представника Відповідача в судовому засіданні.

З урахуванням викладеного суд доходить висновку, що для встановлення обґрунтованості прийняття Відповідачем рішення про проведення перевірки за непрямими методами, необхідно першочергово встановити факт повного дотримання ДПІ у м. Чернігові порядку проведення планової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності на підставі документів такого суб’єкта та за  місцезнаходженням  такого  суб'єкта, в результаті якої встановлено неможливість проведення зазначеної перевірки та наявність підстав, визначених п.п.4.3.1. п.4.3. ст. 4 Закону №2181, для проведення перевірки за непрямими методами.

Як вбачається з вищенаведеного п.2 Указу №817, для проведення планової виїзної перевірки необхідно три умови:

1. Дана перевірка передбачена у плані роботи контролюючого органу.

2. Наявність письмового рішення керівника відповідного контролюючого органу про проведення планової виїзної перевірки.

3. Право на проведення планової виїзної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності надається лише у тому разі, коли  йому не пізніше ніж за десять  календарних  днів  до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення з зазначенням дати її проведення.

Судом витребовувалися від Відповідача докази виконання всіх трьох умов, проте Відповідачем було надано лише копію плану проведення документальних перевірок на лютий 2003 року.

Ні письмового рішення керівника відповідного контролюючого органу про проведення планової виїзної перевірки, ні письмового повідомлення з зазначенням дати проведення перевірки та доказів його надіслання за десять  календарних  днів  до дня проведення зазначеної перевірки, Відповідачем суду не надано.

Надісланий 05.03.03р., тобто після запланованого початку перевірки, директору ТОВ “Украгроресурси” Горогоцькому Б.П. за місцем його проживання лист з вимогою надати документи для проведення документальної перевірки без зазначення дати її початку не може вважатися вищевказаним повідомленням про проведення перевірки.

Згідно плану проведення документальних перевірок на лютий 2003 року, документальна перевірка ТОВ “Украгроресурси” була запланована на 10.02.03р. Проводити перевірку мали працівники ДПІ у м.Чернігові Науменко Г.О. та Шорохова В.М.

Як вбачається з додаткових заперечень Відповідача, наданих в судовому засіданні 20.06.06р., на підставі плану проведення документальних перевірок при виході на перевірку ТОВ “Украгроресурси” за юридичною адресою: м. Чернігів, вул. Дніпровська, 34, старшим держподатревізором-інспектором Науменко Г.О. та оперуповноваженим ГВ ПМ ДПІ у м.Чернігові Новіком С.В. встановлено, що підприємство не знаходиться та діяльності не веде, про що було складено відповідний акт. Проте, даний акт складений 13.02.03р., хоча заплановано початок перевірки було на 10.02.03р. Враховуючи ненадання суду вищевказаних доказів, даний вихід на перевірку мав місце без письмового рішення керівника відповідного контролюючого органу про проведення планової виїзної перевірки та без попереднього повідомлення за 10 днів Відповідача про початок перевірки.  

При цьому, суду Відповідачем не надано витребуваного судом посвідчення, яким би начальником ДПІ у м.Чернігові доручалося старшому держподатревізору-інспектору Науменко Г.О. саме 13.02.03р., в день виходу на перевірку, розпочати проведення планової виїзної документальної перевірки ТОВ “Украагроресурси”. Також не надано і посвідчення, датованого 14.04.03р., коли даним інспектором був складений висновок про доцільність застосування непрямих методів  перевірки з підстав неможливості проведення планової виїзної документальної перевірки. Єдине надане посвідчення датоване 07.05.03р.

За викладених обставин, суд доходить висновку, що Відповідачем не дотримано порядок проведення планової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності на підставі документів такого суб’єкта та за  місцезнаходженням  такого  суб'єкта, а тому рішення ДПІ у м. Чернігові від 11.04.2003 року, яким  вирішено застосувати непрямий метод визначення сум податкових зобов’язань до ТОВ “Украгроресурси”, прийняте безпідставно.

          Крім того, п.п.4.3.1. п.4.3. ст. 4 Закону №2181 встановлено три підстави, при наявності однієї з яких можливе проведення перевірки за непрямими методами:

          1.Якщо контролюючий орган не може самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків згідно з підпунктом "а" підпункту 4.2.2 статті 4 цього Закону у зв'язку з невстановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його відокремлених підрозділів, місцезнаходження фізичної особи або ухиленням платника податків чи його посадових осіб від надання відомостей, передбачених законодавством;

          2.Якщо неможливо визначити суму податкових зобов'язань у зв'язку з неведенням платником податків податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів.          3.Коли декларацію було подано, але під час документальної перевірки, що проводиться контролюючим органом, платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством.

          Відповідно до п.п.4.3.3. п.4.3. ст. 4 Закону №2181, методика визначення суми податкових зобов'язань за непрямими методами затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням центрального податкового органу, погодженим з державним органом, уповноваженим провадити державну регуляторну політику, і є загальною для всіх платників податків.

          Зазначена Методика визначення сум податкових зобов'язань за непрямими методами, затверджена постановою Кабінету Міністрів України №697 від 27.05.02р. (далі –Методика).

Згідно п.5 даної Методики рішення про застосування непрямих методів визначення сум податкових зобов'язань приймає керівник органу державної податкової служби. В цьому рішенні обов'язково зазначаються підстави його прийняття.

Відповідно до п.3 Методики, непрямі методи  визначення  сум  податкових   зобов'язань застосовуються  виключно за наявності  підстав,  передбачених пунктом 4.3  статті  4  Закону  України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами  та  державними цільовими фондами".

Як вбачається зі спірних рішень ДПІ у м.Чернігові від 11.04.03р. "Про доцільність проведення перевірки за непрямим методом", п.2 акту про результати планової документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства ТОВ “Украгроресурси” та пояснень представника Відповідача, рішення про доцільність проведення перевірки за непрямими методами прийняте в зв’язку з наявністю всіх трьох підстав.

Разом з тим, проведення перевірки за непрямими методами у зв'язку з невстановленням фактичного місцезнаходження підприємства, згідно п.п.4.3.1. п.4.3. ст. 4 Закону №2181, можливе лише, якщо контролюючий орган не може самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків згідно з підпунктом "а" підпункту 4.2.2 статті 4 цього Закону.

Відповідно до п.п.а п.п.4.2.2. п.4.2. ст.4 Закону №2181:

“Контролюючий орган зобов'язаний  самостійно  визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо:

    а) платник  податків  не подає у встановлені строки податкову декларацію.”

          Проте, як у спірному рішенні про доцільність проведення перевірки за непрямими методами , так і у акті перевірки, зазначено, що підприємство надає податкову звітність до ДПІ у м. Чернігові, але для проведення документальної перевірки не надає бухгалтерські та податкові документи, не підтверджує розрахунки, що наведені у деклараціях за період з 01.01.2000р. по 31.12.02р. наявними документами обліку.

Витребуваних судом доказів не подання у встановлені строки податкових декларацій Відповідач не надав.

За таких обставин, суд доходить висновку, що у Відповідача була відсутня така підстава проведення перевірки за непрямими методами, як у зв'язку з невстановленням фактичного місцезнаходження підприємства.  

Згідно ч.1 п.9 Методики результати перевірки, здійсненої з метою визначення сум податкових зобов'язань за непрямими методами, оформляються актом, що затверджується особою, яка прийняла рішення про застосування непрямих методів.

          Відповідно до ч.1 п.п.4.3.2. п.4.3. ст. 4 Закону №2181 та ч.3 п.2 Методики, під непрямими методами визначення сум податкових зобов'язань платників податків розуміється визначення сум їх податкових зобов'язань за оцінкою витрат платника податків, приросту його активів, кількості осіб, які перебувають з ним у відносинах найму, а також оцінкою інших елементів податкових баз, які приймаються для розрахунку податкового зобов'язання щодо конкретного податку, збору (обов'язкового платежу) відповідно до закону. При цьому оцінка елементів податкових баз здійснюється за допомогою інформації, одержаної з джерел інших, ніж звітність або первинні документи.

Згідно п.8 Методики визначення сум податкових зобов'язань за непрямими методами може здійснюватися органами державної податкової служби лише стосовно податку на додану вартість, акцизного збору, податку на прибуток підприємств, податку на доходи фізичних осіб (щодо суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб), податку з реклами, рентних платежів, збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, готельного збору, збору за спеціальне використання природних ресурсів і збору за забруднення навколишнього природного середовища з використанням, зокрема методу розрахунку грошових надходжень.

Метод економічного аналізу базується на взаємозв'язку і взаємозалежності різних економічних показників (валові  доходи, валові витрати та інші), які характеризують господарську діяльність платника податків.

Метод розрахунку грошових надходжень базується на визначенні показника доходів, одержаних платником податків від провадження господарської діяльності. Для розрахунку цього показника використовується інформація про надходження коштів на банківські рахунки платника податків, яка підтверджується банківськими документами, та інша інформація (документи), що підтверджують одержання коштів платником податків.

          Згідно  п.2.1. акту перевірки, остання проведена з застосування саме методів економічного аналізу та розрахунку грошових надходжень.

Як вбачається зі спірного акту №9/23-408/30449613 від 21.05.03р. про результати планової документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства ТОВ “Украгроресурси” за період з 01.01.2000р. по 31.12.02р., зокрема п.2.5. акту, ДПІ у м. Чернігові встановлено порушення п.п.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, внаслідок чого Відповідачем зменшене від’ємне значення чистої суми податкових зобов’язань по податку на додану вартість за 2000рік: за вересень 2000р. – 9925 грн., за жовтень 2000р. –9000 грн., за листопад 2000р. – 9499 грн.  

Згідно ч.2 п.9 Методики платнику податків у встановленому порядку надсилається податкове повідомлення, в якому зокрема зазначаються нарахована за непрямими методами органом державної податкової служби сума податкового зобов'язання, належна до сплати, опис методів, які при цьому були застосовані, а також сума штрафних санкцій (за їх наявності).          

На підставі даного акту, ДПІ у м.Чернігові прийняте розпорядження №15/23-340 від 12.06.2003р., яким, на підставі  п.п.7.7.4 п.7.7. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, внесено зміни у визначені платником податків у деклараціях суми податку на додану вартість шляхом зменшення сум бюджетного відшкодування: за вересень 2000р. –9925 грн., за жовтень 2000р. –9000 грн., за листопад 2000р. –9499 грн.  

Згідно п.п.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.97р. N168/97-ВР (далі Закон №168):

“Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми  сплаченого  (нарахованого)  податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними   деклараціями  (іншими  подібними  документами  згідно  з підпунктом  7.2.6  цього  пункту).  

У  разі  коли  на  момент  перевірки платника податку органом державної  податкової  служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим  підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових  санкцій,  установлених законодавством,   нарахованих  на  суму  податкового  кредиту,  не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.”

Відповідно до п.7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону №168:

“Податкова накладна видається платником податку, який поставляє  товари  (послуги),  на  вимогу  їх  отримувача,  та є підставою для нарахування податкового кредиту.”

Таким чином, достатньою підставою включення відповідної суми до податкового кредиту є наявність відповідної податкової накладної.

Представником Позивача в судовому засіданні 08.06.06р. надані копії наступних документів.

Податкову накладну №35 від 20.09.00р., видану продавцем ТОВ “Украгропродукт”, згідно якої покупцем ТОВ “Украгроресурси” придбано 1 станок АВА-7 загальною вартістю 59550 грн., в т.ч. 9925грн. ПДВ, що підтверджує визначене в декларації за вересень 2000р. від’ємне значення чистої суми податкових зобов’язань по податку на додану вартість в розмірі 9925 грн.

Податкову накладну №36/1 від 30.10.00р., видану продавцем ТОВ “Украгропродукт”, згідно якої покупцем ТОВ “Украгроресурси” придбано 1 станок АВА-7 загальною вартістю 54000 грн., в т.ч. 9000 грн. ПДВ, що підтверджує визначене в декларації за жовтень 2000р. від’ємне значення чистої суми податкових зобов’язань по податку на додану вартість в розмірі 9000 грн.

Податкові накладні №38 від 14.11.00р., видану продавцем ТОВ “Украгропродукт”, згідно якої покупцем ТОВ “Украгроресурси” придбано 1 станок АВА-7 та 1 станок СТ-132 загальною вартістю 72620 грн., в т.ч. 14524 грн. ПДВ, та №1 від 16.11.00р., видану продавцем ТОВ “Украгроресурси”, згідно якої покупцем ТОВ “Харчопромсервіс” придбано 1 станок СТ-132 загальною вартістю 25125грн., в т.ч. 5025 грн. ПДВ, що підтверджує визначене в декларації за листопад 2000р. від’ємне значення чистої суми податкових зобов’язань по податку на додану вартість в розмірі 9499 грн.

Крім того, представником Позивача надані копії книг обліку придбання та продажу товарів, в яких відображенні операції купівлі-продажу товарів, вказаних у вищенаведених накладних.

Відповідно до ч.2 п.п.4.3.2. п.4.3. ст.4 Закону №2181:

“Якщо підставою для застосування непрямих методів є відсутність окремих документів обліку,   такий метод може застосовуватися виключно для визначення об'єкта оподаткування або його  елементів,  пов'язаних  із такими документами.  Якщо платник податків подає  інші  документи  обліку  або інші підтвердження, достатні  для  визначення  показників відсутніх документів обліку, непрямі методи не застосовуються.”

Враховуючи, що представником Позивача надані податкові накладні, які підтверджують правомірність віднесення відповідних, зазначених в акті перевірки, сум до податкового кредиту, суд вважає необґрунтованим як саме зменшення ДПІ у м. Чернігові від’ємного значення чистої суми податкових зобов’язань ТОВ “Украагроресурси” по податку на додану вартість за вересень 2000р. –9925 грн., за жовтень 2000р. –9000 грн., за листопад 2000р. –9499 грн., так і проведення перевірки за дані періоди за непрямими методами з підстав як неведення платником податків податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів, так із підстав не підтвердження платником податків розрахунків, наведених у декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством.   

Крім того, як вбачається зі спірного акту перевірки, зокрема п.2.5. акту, ДПІ у м. Чернігові встановлено порушення п.п.7.2.3. п.7.2., п.п.7.3.1. п.7.3. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, внаслідок чого Відповідачем донараховано Позивачу податку на додану вартість: за листопад 2000р. –5025 грн., за березень 2001р. – 620 грн., за березень 2002 року –27800 грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки, ДПІ у м.Чернігові прийняте податкове повідомлення - рішення №0000112326/0 від 12.06.2003 року, яким ТОВ “Украагроресурси” визначене податкове зобов’язання по податку на додану вартість в розмірі 33445 грн. основного платежу та 16723 грн. штрафних санкцій.

Враховуючи, що як зазначено вище, представником Позивача надані податкові накладні №38 від 14.11.00р., видану продавцем ТОВ “Украгропродукт”, згідно якої покупцем ТОВ “Украгроресурси” придбано 1 станок АВА-7 та 1 станок СТ-132 загальною вартістю 72620 грн., в т.ч. 14524 грн. ПДВ, та №1 від 16.11.00р., видану продавцем ТОВ “Украгроресурси”, згідно якої покупцем ТОВ “Харчопромсервіс” придбано 1 станок СТ-132 загальною вартістю 25125грн., в т.ч. 5025 грн. ПДВ, що підтверджує правомірність визначення в декларації за листопад 2000р. саме від’ємного значення чистої суми податкових зобов’язань по податку на додану вартість в розмірі: 14524грн. - 5025 грн. = 9499грн., суд вважає необґрунтованим донарахування Відповідачем Позивачу за листопад 2000р. 5025 грн. податку на додану вартість.

          Відповідно до п.п.7.2.3. п.7.2., п.п.7.3.1. п.7.3. ст.7 Закону №168, які згідно акту перевірки порушені Позивачем:

“7.2.3.Податкова  накладна  складається  у  момент виникнення податкових  зобов'язань  продавця  у  двох  примірниках.  Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається   у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

          Податкова накладна  виписується  на  кожну повну або часткову поставку товарів  (робіт,  послуг).  

7.3.1.  Датою  виникнення  податкових  зобов'язань з поставки товарів   (робіт,   послуг)   вважається  дата,  яка  припадає  на податковий період,  протягом якого відбувається будь-яка з  подій, що сталася раніше:

    або дата  зарахування  коштів  від  покупця  (замовника)   на банківський  рахунок  платника  податку  як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника  податку,  а  при  відсутності  такої  -  дата  інкасації готівкових  коштів у банківській установі,  що обслуговує платника податку;

    або дата  відвантаження товарів,  а для робіт (послуг) –дата оформлення документа,  що засвідчує факт виконання робіт  (послуг) платником податку.”

          Як вбачається з вищенаведених пунктів п.п.7.2.3. п.7.2., п.п.7.3.1. п.7.3., а також п.п.7.2.1. п.7.2. Закону №168, в них зазначається, що податкові зобов’язання по податку на додану вартість виникають з факту поставки товарів, на підставі відповідних податкових накладних, або з дати зарахування  коштів  від  покупця  (замовника)   на банківський  рахунок  платника  податку  як оплата товарів (робіт, послуг), або з дати  відвантаження товарів.

Разом з тим, з акту перевірки вбачається, що Відповідачем донараховано Позивачу податок на додану вартість: за березень 2001р. –620 грн., за березень 2002 року –27800 грн., на підставі декларацій про прибуток ТОВ “Украгроресурси” за 2000-2002 рік, як оподатковану різницю між залишками товарних запасів, матеріальних ресурсів та малоцінних предметів станом на кінець ІV кварталу 2001 року в розмірі 3100 грн. та станом на кінець І кварталу 2002 року в розмірі 139000 грн. При цьому зроблено висновок, що дані різниці мають бути віднесені до складу валових доходів від продажу товарів та донарахований податок на додану вартість від продажу товарів, оскільки обсяги продажу, відображені  в декларації з податку на додану вартість в сумарному вираженні за квартал відповідного періоду, повинні дорівнювати валовому доходу, відображеному в Декларації з податку на прибуток в ряд.1.

Разом з тим, на відміну від податку на прибуток, для якого згідно ст.3 Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28 грудня 1994 року N334/94-ВР, об'єктом оподаткування  є  прибуток,  який  визначається  шляхом  зменшення  суми  скоригованого  валового  доходу  звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових  витрат  платника податку,  визначених статтею 5 цього Закону; та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону, для податку на додану вартість, згідно п.п.3.1.1. п.3.1. ст.3, п.4.1 Закону №168, об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки  товарів та послуг, а база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної)  вартості.

Таким чином, підставою оподаткування податку на додану вартість є не наявність валового доходу взагалі, а наявність факту операції з поставки (продажу) товарів.

В акті перевірки зроблений висновок, що вищевказані різниці між залишками товарних запасів, матеріальних ресурсів та малоцінних предметів відповідних періодів виникли внаслідок продажу товарів, а тому відповідні суми були віднесені до складу валових доходів від продажу товарів та донарахований податок на додану вартість від продажу товарів.

Проте, ні доказів, що різниця між залишками виникла внаслідок саме фактів поставки (продажу) товарів Позивачем, ні відповідних підтверджуючих податкових накладних, ні доказів зарахування  коштів  від  покупця  (замовника)   на банківський  рахунок  платника  податку  як оплати товарів (робіт, послуг), ні доказів  відвантаження товарів, в акті перевірки  не наведено та під час судового розгляду ДПІ у м. Чернігові не представлено.

З урахуванням викладеного, посилання ДПІ у м. Чернігові на порушення ТОВ “Украгроресурси” п.п.7.2.3. п.7.2., п.п.7.3.1. п.7.3. ст.7 Закону №168 безпідставне.

Крім того, висновки ДПІ у м. Чернігові, викладені в акті, що обсяги продажу, відображені  в декларації з податку на додану вартість в сумарному вираженні за квартал відповідного періоду, повинні дорівнювати валовому доходу, відображеному в Декларації з податку на прибуток в ряд.1., судом не приймаються, оскільки Відповідачем не наведено норми Закону, які закріплюють дане положення.   

Посилання в акті перевірки на п.4.3. Методичних рекомендацій визначення сум податкових зобов'язань за непрямими методами, затверджених Наказом Державної податкової адміністрації України від 05.07.2002 р. N312, суд не враховує, оскільки згідно п.1.2. даних рекомендацій, останні являють собою документ рекомендаційного характеру.

В свою чергу, згідно ч.3 ст.1 Закону України “ Про систему оподаткування” від 25 червня 1991 року N1251-XII, ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих  видів мита та збору у вигляді цільової  надбавки  до  діючого  тарифу  на  електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на  природний газ для споживачів усіх форм власності і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування, а не методичними рекомендаціями.

Крім того, згідно п.п.4.3. вищенаведених рекомендацій, якщо платником податку не надається підтвердження про фактичний обсяг реалізації  продукції,  товарних  залишків  на початок та кінець періоду,  що перевіряється,  то обсяг реалізації приймається на рівні,  не нижчому  за  обсяги  реалізації  товарів (робіт, послуг).

          Таким чином, висновок в акті перевірки, що обсяги продажу, відображені  в декларації з податку на додану вартість в сумарному вираженні за квартал відповідного періоду, повинні дорівнювати валовому доходу, відображеному в Декларації з податку на прибуток в ряд.1., не є повністю тотожним, вищенаведеному п.п.4.3. Методичних рекомендацій.

Крім того, як зазначено вище, Відповідачем не доведено, що валовий дохід, зазначений в акті перевірки, виник саме внаслідок реалізації  товарів (робіт, послуг).

За викладених обставин, суд вважає необґрунтованим донарахування Позивачу податку на додану вартість: за березень 2001р. –620 грн., за березень – 27800 грн.

Враховуючи необґрунтованість донарахування Відповідачем Позивачу податку на додану вартість: за листопад 2000р. –5025 грн., за березень 2001р. –620 грн., за березень 2002 року –27800грн., суд вважає необґрунтованим відповідне нарахування Позивачу 16723 грн. штрафних санкцій.

Також суд вважає за необхідне відмітити наступне.

Згідно акту перевірки, декларації про прибуток Позивача за І квартал 2001 року та І квартал 2002 року, за які зроблені  донарахування Відповідачем Позивачу податку на додану вартість, свідчать про відсутність у звітних періодах господарської діяльності. Зазначене підтверджується і представленими представником Позивача копіями декларацій з податку на додану вартість за дані періоди та копіями книг обліку придбання та продажу товарів. За таких обставин, суд вважає необґрунтованим проведення перевірки за непрямими методами в зв’язку з неведенням платником податків податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів, як із підстав не підтвердження платником податків розрахунків, наведених у декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством, оскільки Відповідачем не наведено, які первинні документи та документи обліку мав вести Позивач на підтвердження ним розрахунків, наведених у декларації, при відсутності у звітних періодах господарської діяльності і наявності прочерків, а не розрахунків у деклараціях по податку на додану вартість.

Посилання представника Відповідача, що рішення в даному випадку приймалося  за весь перевіряємий період з 01.01.2000р. по 31.12.02р., і не могло прийматися за певні податкові періоди, суд також вважає безпідставними, оскільки, як вбачається з акту перевірки і представлених представником Позивача копій декларацій з податку на додану вартість та копій книг обліку придбання та продажу товарів, господарська діяльність в перевіряємому періоді, крім вересня-листопада 2000р., здійснювалася Позивачем лише у вересні 2001 року. Тобто господарська діяльність у Відповідача фактично мала місце лише в чотирьох місяцях з трьох перевіряємих років.  

Про необґрунтованість проведення перевірки за непрямими методами у листопаді 2000 року зазначено вище при оцінці обґрунтованості зменшення ДПІ у м. Чернігові від’ємного значення чистої суми податкових зобов’язань ТОВ “Украагроресурси” по податку на додану вартість за листопад 2000р.

Крім того, згідно п.19.1. ст.19 Закону №2181, пункт 4.3 статті 4 даного Закону, яким регулюється визначення  суми  податкового  зобов'язання за непрямими методами, набрав чинності з 01.01.02р.

          Відповідно до п.2 Постанови Кабінету Міністрів України №697 від 27.05.02р., якою затверджена Методика, Постанова набрала чинності з 1 липня 2002 року.

Згідно ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09 лютого 1999 року встановлено, що положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи,  треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).

                При цьому відзначено, що це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом'якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Враховуючи те, що норми  про можливість проведення перевірки за непрямими методами, та, як наслідок, донарахування податкових зобов’язань і штрафних санкцій, не пом'якшують або скасовують відповідальність особи –платника податків, та не містять прямої вказівки щодо зворотної дії в часі, суд вважає, що пункт 4.3 статті 4 Закону №2181 та вищенаведена Методика не мають зворотної дії в часі та не підлягають застосуванню до спірних відносин, що виникли до набрання чинності зазначеними нормами чинного законодавства.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про необґрунтованість застосування пункту 4.3 статті 4 Закону №2181 та вищенаведеної Методики, які визначили можливість, порядок та методи проведення перевірки за непрямими методами, при проведенні перевірки за результатами якої  зменшене від’ємне значення чистої суми податкових зобов’язань по податку на додану вартість за 2000рік: за вересень 2000р. –9925 грн., за жовтень 2000р. –9000 грн., за листопад 2000р. –9499 грн.  та донараховано Позивачу податку на додану вартість: за листопад 2000р. –5025 грн., за березень 2001р. –620 грн., оскільки на вищезазначені дати не набрали чинності ні пункт 4.3 статті 4 Закону №2181, ні вищенаведена Методика. Також необґрунтованим є застосування методів, визначених вищенаведеною Методикою при проведенні перевірки за непрямими методами, за результатами якої Позивачу донараховано за березень 2002 року –27800 грн., оскільки на той момент Методика не набрала чинності.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України:

“В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.”

Враховуючи, що Відповідачем не подано доказів:

·          дотримання ним порядку проведення планової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності на підставі документів такого суб’єкта та за  місцезнаходженням  такого  суб'єкта, що має передувати прийняттю рішення про доцільність проведення перевірки за непрямими методами;

·          наявності жодної з трьох підстав, передбачених п.п.4.3.1. п.4.3. ст. 4 Закону №2181, при яких можливе проведення перевірки за непрямими методами,

суд доходить висновку, що рішення ДПІ у м. Чернігові від 11.04.2003 року, яким  вирішено застосувати непрямий метод визначення сум податкових зобов’язань до ТОВ “Украгроресурси” є незаконним та необґрунтованим, а тому позов в частині визнання нечинним повністю даного рішення є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Враховуючи незаконність та необґрунтованість вищевказаного рішення, безпідставним є і проведення самої планової документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства ТОВ “Украгроресурси” за непрямими методами, за результатами якої складено акт перевірки №9/23-408/30449613 від 21.05.03р.

Разом з тим, вирішуючи позов в частині визнання нечинним повністю акту ДПІ у м.Чернігові №9/23-408/30449613 від 21.05.03р. про результати планової документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства ТОВ “Украгроресурси”, проведеної за непрямими методами, суд доходить наступного висновку.

Згідно п.6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України:

“ До початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні   справи, підвідомчі господарським  судам  відповідно  до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу   адміністративного судочинства України.”  

          Відповідно до ст.12 Господарського процесуального кодексу України:

Господарським судам підвідомчі:

    1)  справи  у  спорах,  що  виникають  при  укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав, а  також  у  спорах  про  визнання  недійсними  актів  з  підстав, зазначених у законодавстві, крім:

    спорів,  що  виникають при погодженні стандартів та технічних умов;

    спорів  про  встановлення  цін на продукцію (товари), а також тарифів  на  послуги  (виконання  робіт),  якщо  ці  ціни і тарифи відповідно  до  законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;

    інших  спорів,  вирішення яких відповідно до законів України, міждержавних договорів та угод віднесено до відання інших органів;

    2) справи про банкрутство;

    3)   справи  за  заявами  органів  Антимонопольного  комітету України,  Рахункової  палати  з  питань,  віднесених законодавчими актами до їх компетенції.

Акт державного чи іншого органу –це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов’язковий характер для суб’єктів цих відносин. У зв’язку з цим, у розумінні п.1 ч.1. ст.12 ГПК України, не можуть оспорюватися у господарському суді акти перевірок державних контролюючих органів, в тому числі органів державної податкової служби, оскільки ці акти не мають обов’язкового характеру та самі по собі не встановлюють для суб’єктів підприємницької діяльності прав та обов’язків.

          Разом з тим, господарським судам, в тому числі як адміністративним, підвідомчі справи у спорах про оскарження податкових повідомлень-рішень чи інших рішень органів державної податкової служби, прийнятих на підставі таких актів перевірок.

Оскільки чинним Кодексом адміністративного судочинства не передбачена можливість закриття провадження у справі з підстав не підвідомчості господарському суду, в тому числі як адміністративному, спору про оскарження певного акту, суд доходить висновку, що в частині визнання нечинним повністю акту ДПІ у м.Чернігові №9/23-408/30449613 від 21.05.03р. про результати планової документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства ТОВ “Украгроресурси, проведеної за непрямими методами, в позові має бути відмовлено.

Враховуючи як безпідставність проведення самої планової документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства ТОВ “Украгроресурси” за непрямими методами, за результатами якої зменшене від’ємне значення чистої суми податкових зобов’язань по податку на додану вартість за 2000рік: за вересень 2000р. –9925 грн., за жовтень 2000р. –9000 грн., за листопад 2000р. –9499 грн.  та  донарахувано Відповідачем Позивачу податку на додану вартість: за листопад 2000р. –5025 грн., за березень 2001р. –620 грн., за березень 2002 року –27800грн., так і необґрунтованість по суті даних зменшень та нарахувань, суд доходить висновку, що розпорядження ДПІ у м. Чернігові №15/23-340 від 12.06.2003р., яким внесено зміни у визначені ТОВ “Украгроресурси” у деклараціях суми податку на додану вартість шляхом зменшення сум бюджетного відшкодування: за вересень 2000р. –9925 грн., за жовтень 2000р. –9000 грн., за листопад 2000р. –9499грн., та податкове повідомлення - рішення ДПІ у м. Чернігові №0000112326/0 від 12.06.2003 року, яким ТОВ “Украгроресурси” визначене податкове зобов’язання по податку на додану вартість в розмірі 33445 грн. основного платежу та 16723 грн. штрафних санкцій, є незаконними та необґрунтованими, а тому позов в частині визнання нечинним повністю даних рішень є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Враховуючи, що судові витрати Позивачем сплачені по одному позову, а  позовні вимоги по якому ухвалою суду від 10.05.06р. по справі №17/136а роз’єднані на три адміністративні справи: №17/152а, 17/153а та №17/136а, суд при вирішенні питання розподілу судових витрат доходить наступного.

Державне мито в сумі 85 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. Позивачем сплачені платіжними дорученнями, датованими 13 квітня 2006 року, тобто після набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України (далі КАСУ).

Згідно ст.87 КАСУ:     

“1. Судові витрати складаються із судового  збору  та  витрат, пов'язаних з розглядом справи.

2. Розмір  судового  збору,  порядок його сплати і звільнення від сплати встановлюються законом.

3. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать:

    1) витрати на правову допомогу;

    2) витрати сторін та їхніх  представників,  що  пов'язані  із прибуттям до суду;

    3) витрати,  пов'язані  із залученням свідків,  спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз;

    4) витрати,  пов'язані з проведенням огляду доказів на  місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.”

Таким чином, ні даною статтею, ні КАСУ взагалі, не передбачено сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та віднесення цих витрат до судових. В зв’язку з цим, дані витрати не підлягають відшкодуванню Позивачу.

Відповідно до п.п.1,2 п.3 Прикінцевих та перехідних положень КАСУ:

“До набрання чинності законом,  який регулює порядок сплати і розміри судового збору:

    1) судовий  збір  при  зверненні  до  адміністративного  суду сплачується у порядку, встановленому законодавством для державного мита;

    2) розмір судового збору визначається відповідно до підпункту "б" пункту 1 статті 3  Декрету  Кабінету  Міністрів  України  "Про державне мито",  крім випадків, встановлених підпунктом 3 цього пункту.”

Згідно підпункту "б" пункту 1 статті 3  Декрету  Кабінету  Міністрів  України  "Про державне мито" від 21 січня 1993 року N 7-93:

“Ставки державного мита встановлюються в таких розмірах:

1. Із заяв і скарг, що подаються до суду, та за видачу судом копій документів:

“б”: із скарг за неправомірні  дії органів  державного управління  і службових осіб, що ущемляють права громадян –0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян”.

Тобто розмір державного мита за розгляд даної позовної заяви становить 3,40 грн.

          Відповідно до ч.ч.1,3 ст.94 КАСУ:        

“Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони,  яка не є суб'єктом владних повноважень,  суд присуджує  всі  здійснені  нею документально  підтверджені  судові  витрати  з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету,  якщо іншою  стороною був  орган  місцевого  самоврядування,  його  посадова чи службова особа).

Якщо  адміністративний  позов задоволено частково,  судові витрати,  здійснені позивачем,  присуджуються йому  відповідно  до задоволених  вимог,  а  відповідачу  -  відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.”

Враховуючи, що по даній справі задоволено вимоги Позивача про скасування трьох з одинадцяти оскаржуваних рішень, Позивачу має бути відшкодовано понесені судові витрати по сплаті державного мита в розмірі 0,93 грн.  

Керуючись ст.ст.71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. В частині визнання нечинним повністю акту Державної податкової інспекції у м.Чернігові №9/23-408/30449613 від 21.05.03р. про результати планової документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства Товариству з обмеженою відповідальністю “Украгроресурси” (код ЄДРПОУ 30449613), проведеної за непрямими методами, в позові відмовити.

3. Визнати нечинним повністю Рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові від 11.04.2003 року "Про доцільність проведення перевірки за непрямим методом", яким вирішено застосувати непрямий метод визначення сум податкових зобов’язань до Товариства з обмеженою відповідальністю “Украгроресурси” (код ЄДРПОУ 30449613)”.

4. Визнати нечинним повністю розпорядження Державної податкової інспекції у м. Чернігові №15/23-340 від 12.06.2003р., яким внесено зміни у визначені Товариством з обмеженою відповідальністю “Украгроресурси” (код ЄДРПОУ 30449613) у деклараціях суми податку на додану вартість шляхом зменшення сум бюджетного відшкодування: за вересень 2000р. –9925 грн., за жовтень 2000р. –9000 грн., за листопад 2000р. –9499 грн.  

5. Визнати нечинним повністю податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові №0000112326/0 від 12.06.2003 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю “Украгроресурси” (код ЄДРПОУ 30449613) визначене податкове зобов’язання по податку на додану вартість в розмірі 33445 грн. основного платежу та 16723 грн. штрафних санкцій.

6. Відшкодувати з Державного бюджету (р/р31114095600002 УДК в Чернігівській області МФО 853592, код 22825965) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Украгроресурси”  (14010, м. Чернігів, вул. Дніпровська, 34, код ЄДРПОУ 30449613, р/р 260090176387 в Укрексімбанку м.Чернігів, МФО 353100) понесені судові витрати, а саме 93 коп. державного мита.

Виконавчий лист видати після набрання постановою законної сили в разі надходження заяви особи, на користь якої ухвалено судове рішення.

7. Дана Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного господарського суду в наступному порядку. Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява.  Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі. Заява  про  апеляційне  оскарження  та  апеляційна  скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу -  з  дня  складення  в  повному  обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження. Апеляційна скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

8. Дана Постанова  набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано  заяву  про  апеляційне  оскарження,  але апеляційна  скарга  не  була  подана  у  строк,  встановлений  цим Кодексом,  постанова або  ухвала  суду  першої  інстанції  набирає законної сили після закінчення цього строку. У  разі  подання  апеляційної скарги судове рішення,  якщо його  не  скасовано,  набирає  законної  сили   після   закінчення апеляційного розгляду справи.

9. Дана Постанова після набрання законної сили,  є обов'язковою для осіб,  які беруть  участь  у  справі,  для  їхніх правонаступників,  а також для всіх органів,  підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини,  які  були  встановлені постановою,  що набрала законної  сили,  в  одній  адміністративній   справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Постанова виготовлена в повному обсязі та підписана 23.06.06р.

Суддя                                                                                                                              І.В. Кушнір