Судове рішення #144299
14018-2006

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ


Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 320



РІШЕННЯ


Іменем України

26.09.2006

Справа №2-/14018-2006


За позовом Малого комунального підприємства “Варіант” (96100 м. Джанкой вул. Совхозна, 30).

До відповідача ДВС в м. Джанкой та Джанкойському районі (96100 м. Джанкой вул. Кримська, 31).

Третя особа -  Джанкойский комбінат комунальних підприємств (96100 м. Джанкой вул. Кримська, 370).

Про визнання права на майно та звільнення його з-під арешту.

                                                                                                             Суддя  А.І.Жукова

                             представники:

Від позивача – Федоряка О.Ю. – представник, дов. № 97 від 30.08.2006 року

Від відповідача – Крюкова Н.Є., посвідчення від 04.04.1999 року

Від третьої особи – СмірновЛ.М. – директор, паспорт.


Суть спору: Позивач – Мале комунальне підприємство “Варіант” звернувся до господарського суду АР Крим з позовом до відповідача Державної виконавчої служби у м. Джанкой та Джанкойському районі, з участю третьої особи - Джанкойский комбінат комунальних підприємств, про визнання права на майно та звільнення його з-під арешту

Позовні вимоги мотивовані тим, що  майно у вигляді сільськогосподарської техніки та транспортних засобів належить власнику – Джанкойській міській раді.

Рішенням Джанкойської міської ради № 758 від 29.04.2005 року МКП “Варіант” на праві повного господарського відання було передане майно вартістю 1249784,78 грн, залишковою вартістю 112502,25 грн. у тому числі вказані транспортні засоби.

Відповідач проти позовних вимог позивача заперечує за мотивами, що відповідно до довідок з ДАІ та Держтехнадзору МКП “Варіант” не числиться власником сількогоподарської техніки та транспортних засобів, а тому не має права звертатися до суду з вимогами про визнання права на майно та звільнення майна з-під арешту.

Слухання по справі відкладалось у порядку ст. 77 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, суд, -


                                                     ВСТАНОВИВ:


11.08.2004 року ВДВС м. Джанкоя і Джанкойського району міського управління юстиції відкрито звідне виконавче провадження у відношенні Джанкойського комбінату комунальних підприємств.

Станом на 11.09.2006 року у склад даного виконавчого провадження входять 31 виконавчий документ.

Суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Джанкойською міською радою спірна сільськогосподарська техніка і транспортні засоби була передана Джанкойському комбінату комунальних підприємств.

29.04.2005 року рішенням Джанкойської міської ради № 758 було передано з балансу Джанкойського комбінату комунальних підприємств на баланс МКП “Варіант” основні засоби вартістю 1249784,78 грн., залишковою вартістю 112502,25 грн., у тому числі вказані транспортні засоби.


Відповідно до п. 2 статті 20 Господарського кодексу України, кожний суб’єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Судом не приймаються до уваги доводи позивача, оскільки позивачем не доведено і не підтверджено матеріалами справи право власності МКП “Варіант” на транспортні засоби, на які накладено арешт.

Судом встановлено, що техніка, на яку накладено арешт належить територіальній громаді м. Джанкой в особі Джанкойської міської ради, що підтверджується довідками Джанкойської міської ради, Джанкойського МРЕВ ГУ МВС України в АР Крим, Джанкойською інспекцією держтехнагляду від 18.05.2006 року № 02.3-31/149, № 02.3-31/490.

Відповідно до статті 59 Закону України “Про виконавче провадження”, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту.

Таким чином, з позовом про визнання права на майно та виключення майна з-під арешту мала звернутися Джанкойська міська рада, а не Мале комунальне підприємство “Варіант”.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судові витрати по оплаті держмита та витрат на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу суд покладає на позивача у порядку ст. 49 ГПК України.

Відповідно до зложеного, керуючись ст.ст. 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –


                                                              ВИРІШИВ:

У позові відмовити.


Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Жукова А.І.

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація