Справа № 2-2160/2007
Рішення
іменем України
10 грудня 2007 року Стрийський міськрайонний суд Львівської області
у складі головуючого - судді Пака В.М.
при секретарі Надиберній М.В.
з участю прокурора Івасівка О.Й.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Стрию справу за позовом ОСОБА_1та ОСОБА_2, а також ОСОБА_3до Лінійного управління на Львівській залізниці ГУМВСУ, ОСОБА_4про стягнення матеріальної та моральної шкоди суд -
Встановив:
25.09.2005 р. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись в суд із позовом про стягнення з відповідачів солідарно 4100 грн матеріальної та 300 тис грн.. моральної шкоди, яку вони понесли незаконними діями працівника оперативного чергового ЛВ на ст. Стрий ОСОБА_4 , який при виконання своїх службових обов'язків умисно вбив 23.04.2002 року їхнього синаОСОБА_51972 року народження.
10.11.2005 року в суд поступила позовна заява дружини загиблого ОСОБА_3 в інтересах себе та двоє неповнолітніх дітей, яка просить стягнути з відповідачів 19643 грн спричиненої шкоди у зв'язку з втратою годувальника на її двох дітей моральної шкоди на неї та двох дітей в сумі 250 тисяч грн. тобто в її користь 90 тисяч грн. та на користь двох дітей - сина ОСОБА_61990 року народження та сина ОСОБА_7 - 1992 року народження на кожного по 80 тисяч грн.. моральної шкоди, а також просила стягнути починаючи з 1 квітня 2005 року 2/3 частини середньомісячної заробітної плати регулювальника швидкості руху вагонів на ст.. Стрий де працював її чоловік до вбивства до досягнення дітьми повноліття в зв'язку з втратою годувальника.
Дані позови було об'єднано в одне провадження та судовими інстанція розглядалися неодноразово, даному складу суду справа поступила 12.07.2007 року а.с. 235.
Позивачі ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_8 позовні вимоги підтримали і пояснили, що їхній син ОСОБА_5 1972 р.н., 23 квітня 2002 року умисно був вбитий працівником ЛВ на ст. Стрий ОСОБА_4 при виконанні ним своїх службових обов'язків. Вироком Стрийського райсуду від 18 березня 2004 ОСОБА_4 було визнано винним та засуджено за ст. 365 ч. 3 ст. 115 ч.1, 70 КК України до 9 років позбавлення волі. Хоча загиблий син проживав в с. Конюхові Стрийського району разом з дружиною та 2 дітьми однак організували похорон та понесли матеріальну шкоду вони двоє, яку вони оцінюють на суму 4100 грн., в суму якого входить одяг вартістю 450 грн, бальзамування 100 грн. вінки 275 грн. чотири богослужіння по 90 грн. кожна тобто в день похорону дев'ять днів, сорок днів та рік всього тими затрачено 360 грн., земле копання 25 грн., вартість поминок 400 грн., транспортні послуги 100 грн., та на той час пам'ятник коштував 2300 грн , інші витрати на 9, 40 дн1в та рік, а всього ними затрачено особистих заощаджень 4100 грн. Доказів по даній справі вони не зберегли, оскільки що можливо було купити купляли на ринку, а за богослужіння священик їм довідки не давав. На даний час пам'ятник згідно довідки приватного підприємця коштує 12000 тисяч грн.
Їхнім душевними страждання внаслідок втрати сина в молодому віці, стан їхнього здоров'я погіршився вони перенесли тяжку душевну травму, душевна рана не загоюється і до тепер, а тому вважають, що відповідачі повинні відшкодувати їм моральну шкоду відшкодувати в сумі 300 тисяч грн.. тобто по 150 тисяч грн. на кожного, не дають згоди на притягнення державного казначейства в якості сторони по справі.
Представник позивачки ОСОБА_3 - її мама ОСОБА_9, які діяли в інтересах двох неповнолітніх дітей позовні вимоги змінила та уточнивши їх просить заподіяну шкоду двом дітям в наслідок втрати годувальника стягнути станом на 01.04.2005 року як вказано в позові, а спричинену моральну шкоду в розмірах вказаній в позовній заяві стягнути з ОСОБА_4 та ЛУ на Львівській залізниці і пояснила, що внаслідок втрати годувальника відповідачі повинні їм сплати до 01.04.2005 року 19643 грн. спричиненої шкоди, та станом на 01.12.2007 року 2/3 частини середньомісячної заробітної плати регулювальника швидкості руху вагонів на ст. Стрий Львівської залізниці, а також 250 тисяч грн. моральної шкоди тобто в користь позивачки - дружини загиблого 900 тися грн.. та по 80 тис грн. на двох дітей, не дивлячись на те, що з 1 травня 2002 року дітям виплачується пенсія по втраті годувальника просять. Моральна шкода полягає в тому, що позивачка та діти перенесли велике потрясінні і страшне горе якого вони зазнали від незаконних дій ОСОБА_4, їхній чоловік та батько був людиною молодого віку, якого вони безмежно любили, а вона ОСОБА_3 у віці 30 років стала вдовою. Небажання ОСОБА_4визнати свою вину, який намагався всілякими способами уникнути покарання, що привело до того, що судова справа була завершена тільки через 2 роки після вчиненого злочину. Внаслідок важкого матеріального становища мама дітей вимушена була їхати на заробітки за межі держави, де вона і тепер перебуває. Дійсно ОСОБА_5 проживав разом з сім'єю в с. Конюхові Стрийського району, однак після його загибелі організували похорон та понесли великі затрати батьки загиблого. Просять позовні вимоги задовольнити в повному об'ємі. Оскільки з моменту втрати годувальника минуло понад п'ять років, крім пенсії на дітей відшкодування шкоди внаслідок втрати годувальника їм ніхто не відшкодував тому позовні вимоги просить задовольнити повністю.
Представник ЛУ на Львівській залізниці Шевчук А.В. позовних вимог не визнав і пояснив, що вина лінійного управління у вчиненому злочині ОСОБА_4 відсутня, а тому засуджений повинен, згідно закону, нести відповідальність за вчинені ним дії самостійно, лінійне управління не має коштів на відшкодування шкоди за вчинений ОСОБА_4 злочин, а тому просив притягнути в якості співвідповідача ГУД казначейства у Львівській області, а спричинену матеріальну та моральну шкоду стягнути не з лінійного управління, а з державного казначейства. Щодо спричинення моральної шкоди відповідальність повинен нести ОСОБА_4, який самовільно, без згоди чергового та без службової потреби зайшов в кафе «Тетяна», де зустрівся із загиблим ОСОБА_5 та під час суперечки на вулиці трапилось умисне вбивство, а тому повинен нести відповідальність ОСОБА_4 самостійно. Просить врахувати, що згідно матеріалів кримінальної справи №1-8/2004 рік про обвинувачення ОСОБА_4 за ст. 365 ч. 3, 115 ч. 1 КК України винесено постанову відносно загиблого ОСОБА_5 про відмову в порушенні кримінальної справи за ст. 345 ч.2 КК України на підставі ст. 6 п.8 КПК України у зв'язку зі смертю потерпілого, тобто врахувати і неправомірну поведінку загиблого по даній справі. Оскільки позивачами не наведено мотивів в чому полягає моральна шкода та на підставі чого вони виходили визначаючи суми позовних вимог спричиненої їм моральної шкоди, тому просив з цих підстав залишити позовні вимоги без розгляду.
Представники головного управління державного казначейства у Львівській області заявлених позовних вимог не визнали і пояснили, що казначейство не може бути відповідачем по даній справі і не повинно нести відповідальність за протиправні дії чи бездіяльність фізичних осіб, працівників державних органів, а відшкодування шкоди здійснюється на підставі вимог цивільного законодавства та відшкодовується особою, яка її завдала згідно вимог 1166 ЦК України. Згідно вимог ст.1172 ЦК України відшкодування шкоди покладається на фізичну або юридичну особу завдану їхнім працівником, а тому казначейство ніякого відношення до даного спору не має. Покликання законодавця на випадки відшкодування шкоди державною не стосується казначейства, оскільки вони представниками держави не являються.
З пояснень відповідача ОСОБА_4 долученими до матеріалів справи вбачається, що він не вважає себе відповідачем по справі так як згідно чинного законодавства відповідальність несе ЛУ на Львівській залізниці, а також позивачами по справі ОСОБА_3 та ОСОБА_1, ОСОБА_2 порушено строк позовної давності подачі позову до суду, оскільки вирок Стрийського суду винесено 24 квітня 2005 року, минуло три роки, а в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити, оскільки позов подано до неналежного відповідача тобто до нього. Крім того під час слухання кримінальної справи про його звинувачення позивачами не було подано цивільного позову в кримінальній справі строк позовної давності минув, а тому позовні вимоги до нього безпідставні. а.с. 36-42.
Поясненнями сторін, дослідженими доказами по справі доведено, що позовні вимоги підставні та підлягають до задоволення частково.
Згідно вимог ст. 1166, 1167 ЦК України майнова та моральна шкода завдана неправомірними діями чи майну фізичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Однак згідно вимог 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним свої трудових (службових) обов'язків, а тому враховуючи, що з моменту вчинення злочину минуло понад п'ять років, а спричинену матеріальну та моральну шкоду батькам, дружині та дітям загиблого не відшкодовано, засуджений ОСОБА_4 в даний час не має можливості відшкодувати буь-яку шкоду, оскільки відбуває покарання за вчинений злочин, а тому суд вважає за можливе стягнути спричинену матеріальну шкоду з ЛУ на Львівській залізниці, та на підставі 1191 ЦК України ЛУ на Львівській залізниці буде мати право зворотної регресної вимоги до винної особи, тобто ОСОБА_4
Згідно витребуваних судом доходів загиблого ОСОБА_5 за повних 12 місяців до його загибелі заробітна плата з квітня 2001 по 31 березня 2002 року становить 5595 грн. 51 коп., а тому середній дохід ОСОБА_5 становив 466 грн. 29 коп., щомісячно тобто (5595,51 :12= 466 грн.29 коп.). На утриманні ОСОБА_5 були двоє неповнолітніх дітей, а тому вказану суму слід поділити на три, що становить 155 грн. 43 коп. доходів на кожного члена сім'ї виходячи з його заробітної плати до смерті.
Позивачка ОСОБА_3 просить стягнути заподіяну матеріальну шкоду до 01.04.2005 року 19643 грн., з чим суд не погоджується тому, що позивачка просить стягнути втрачену вигоду, тобто заробітну плату, яку б міг заробити померлий ОСОБА_5, працюючи на посаді регулювальника швидкості вагонів, що не було передбачено цивільним законодавством на момент виникнення спору. Суд вважає, за необхідне стягувати спричинену матеріальну шкоду внаслідок втрати годувальника, не до дати вказаної в позові заподіяну шкоду у зв'язку з втратою годувальника, а станом на 01.12.2007 року виходячи з таких розрахунків. 310 грн.86 коп., що припадало на двох дітей заробітної плати загиблого батька.
Згідно вимог цивільного законодавства України в редакції 1963 р. та вимог інших законів про відшкодування шкоди внаслідок смерті годувальника пенсії зараховувалися до відшкодування шкоди внаслідок втрати годувальника та починаючи з 01.01.2004 року, ст. 1200 ч. 3 ЦК України нині чинної якою змінено порядок відшкодування шкоди внаслідок втрати годувальника і пенсія в даному випадку до відшкодування шкоди не зараховується, а тому до стягнення підлягають такі суми :
- Позивачка ОСОБА_3 на двох дітей з 01.05.2002 року по квітень 2003 року включно за 12 місяців на обидвох дітей отримувала щомісячно по 283 грн. 80 коп., тобто її не доплачувалось по 26 грн. 66 коп., що за 12 місяців становить 319 грн. 92 коп.
- За травень-червень 2003 року позивачка отримувала по 286 грн. 75 коп. пенсії, яку зараховує до відшкодування шкоди недоплата становила по 23 грн. 71 коп., а тому за два місяці підлягає до стягнення 47 грн. 42 коп.
- За липень -грудень 2003 року ОСОБА_3 на двох дітей отримувала по 300 триста грн. щомісячно пенсії, яку суд зараховує до суми відшкодування шкоди, а тому недоплата становить по 10 (десять) грн. 86 коп., а всього за 6 місяців 65 грн.16 коп, а тому за вказаний період всього підлягає до стягнення 432 грн. 50 коп.
З січня 2004 року по 01.12.2007 року, за 47 місяців суд стягує відшкодування шкоди внаслідок втрати годувальника без врахування пенсії на двох неповнолітніх дітей загиблого по 310 грн. 86 коп., помножити на 47 місяців, що становить 14610 грн. 42 коп., а всього за вказаний період підлягає до стягнення 15042 грн. 92 коп.
Суд погоджується з позовними вимогами батьків ОСОБА_5 про стягнення 4100 грн. спричиненої матеріальної шкоди на поховання сина та згідно вимог ст. 1201 ЦК України відшкодування витрат на поховання до суми відшкодування шкоди не зараховується виходячи з тверджень позивачів по справі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_8, а також законність вказаної вимоги вбачається з позову дружини померлого ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_9, які в суд засіданні достовірно ствердили, що витрати на поховання понесли батьки померлого та понесли витрати на загальну суму 4100 грн. тобто на одяг процедуру поховання та вартості пам'ятника 2300 грн., яка мала місце на той час. Представник ЛУ на Львівській залізниці Шевчук А.В. не заперечував, щодо вказаної суми понесеної батьками на поховання сина та вартості пам'ятника.
Щодо стягнення моральної шкоди на підставі вимог ст.. 1167 ЦК України суд погоджується з позовними вимогами про стягнення вказаної спричиненої моральної шкоди з засуджено ОСОБА_4 який спричинив таку обидвом батькам, дружині та двом дітям загиблого ОСОБА_5 які пережили великі душевні страждання, втрати сина та чоловіка в молодому віці, в наслідок чого стан їхнього здоров'я погіршився, тяжку душевну травму спричинену батькам, від якої страдають і до тепер, а дружина з двома дітьми в молодому віці стала вдовою та вимушена була виїхати за межі держави на заробітки для того, щоб прокормити сім'ю, інших негативних наслідків, а тому суд вважає за можливе стягнути з відповідача ОСОБА_4 по вісім тисяч грн. на кожного тобто на двох батьків, дружину та його двох дітей моральної шкоди, а всього сорок тисяч грн. із врахуванням матеріального стану засудженого, що також має на утриманні двох неповнолітніх дітей, в даний час відбуває покарання за вчинений злочин.
Покликання представника ЛВ на Львівській залізниці про те, що підпис ОСОБА_3 не відповідає її підпису в копії паспорті долученої до справи, суд не приймає до уваги, оскільки поясненнями учасників судового засідання було встановлено, що ОСОБА_2 значився прописаним в с. Дулібах разом з батьками, а фактично проживав разом із сім'єю в с. Конюхові, з часу подачі позову тобто з 10.11.2005 року позивачка двічі приїжджала до дітей за місцем свого проживання та 22.10.2007 року її підпис в позовній заяві було завірено виконкомом Конюхівської сільської ради та зареєстровано в журналі за №229, що доведено в судовому засіданні, а тому його твердження є надуманими, як і інші клопотання заявлені ОСОБА_11
Покликання ОСОБА_4 на те, що пропущено строк позовної давності, а він не повинен бути відповідачем по даній справі суд не приймає до уваги так як злочин було вчинено 23.04.2002 року, вирок винесено 18.03.2004 року, а позови проступили в суд у вересні та жовтні 2005 року, до тепер не вирішені , а тому датою подачі позовів та винесенням вироку встановлено перебіг строку давності, а тому суд вважає, що такий позивачами не порушено.
Згідно вимог ст. 1166,1167, 1191 ЦК України відповідальність за спричинену майнову та моральну шкоду повинна нести відповідальність особа, яку її завдала, тобто ОСОБА_4, а внаслідок виплачених сум ЛУ Львівської залізниці вправі подати регресний позов до винної особи.
Керуючись ст.ст. 10, 60, 212, 215 ЦПК України і на підставі ст.1166,1167, 1168,1191, 1193, 1200, 1201, 1207 ЦК України, суд, -
Вирішив:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Лінійного управління на Львівській залізниці Головного управління Міністерства Внутрішніх справ України в користь:
- ОСОБА_1та ОСОБА_24100 ( чотири тисячі сто) грн. витрат на поховання;
- ОСОБА_315042 (п'ятнадцять тисяч сорок дві) грн. 92 коп. станом на 1.12.2007 року відшкодування шкоди внаслідок втрати годувальника.
- з 01.12.2007 року до повноліття ОСОБА_6ІНФОРМАЦІЯ_1народження та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2народження в користь матері ОСОБА_3, щомісячно по 155 (сто п'ятдесят п'ять) грн. 43 коп. на кожного відшкодування шкоди внаслідок втрати годувальника, а також в доход держави 51 (п'ятдесят одну) грн. судового збору та 30 (тридцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.
Зобов'язати Головне управління державного казначейства України у Львівській області провести вищевказані проплати.
Стягнути з ОСОБА_4в користь ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3та її неповнолітніх дітей ОСОБА_6ОСОБА_7 на кожного по 8 (вісім тисяч) грн. моральної шкоди, а всього 40 (сорок тисяч) грн. спричиненої моральної шкоди та 17 (сімнадцять) грн. судового збору.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом 10 днів з моменту його оголошення та 20 днів після цього для подачі апеляції.
Суддя: Пак В.М.