Справа № 2-а-1621/11   

П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

 23 березня 2011 року   року                                         м. Тульчин Вінницької області

Я, суддя Тульчинського районного суду Вінницької області Карнаух А.П., розглянувши в порядку скороченого провадження в приміщенні Тульчинського районного суду Вінницької області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління ПФУ України у Тульчинському районі Вінницької області про визнання їх дій щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати державної пенсії, додаткової пенсії та підвищення до пенсії неправомірними та зобов’язання здійснити перерахунок та виплату державної пенсії, додаткової пенсії та підвищення до пенсії,

                                                                     ВСТАНОВИВ:

          ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до управління ПФУ у Тульчинському районі Вінницької області про визнання їх дій щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати державної пенсії, додаткової пенсії та підвищення до пенсії неправомірними та зобов’язання здійснити перерахунок та виплату державної пенсії, додаткової пенсії та підвищення до пенсії, мотивуючи свої вимоги наступним. Позивач є потерпілою від аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії та інвалідом другої групи. Відповідно до довідки МСЕ №043847 від 11.09.2003 року, має другу групу інвалідності, пов”язану з наслідками аварії на ЧАЕС. Як пенсіонер та інвалід, вона перебуває на обліку в управлінні ПФУ у Тульчинському районі і має право на отримання пенсії на підставі Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі –Закон України „Про статус...”).

         Позивач не працює, а тому має право на підвищення до пенсії, як непрацююча пенсіонерка, яка проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю, в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, передбачене ст.. 39 Закону України «Про статус…».

          Відповідач, в порушення вимог цього Закону, здійснював позивачу виплати державної та додаткової пенсії, а також підвищення до пенсії, в розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року та Постанови Кабінету Міністрів України №836 від 26.07.1996 року, які є меншими від розмірів пенсії, передбачених ст.ст. 50, 54, 39 вищевказаного Закону.

         Відповідач не здійснює позивачу виплати як державної так і додаткової пенсії та підвищення до пенсії відповідно до Закону, не доплачує ці види пенсії. З приводу порушення прав при виплаті пенсії позивач зверталася до управління ПФУ у Тульчинському районі, але їй 21.01.2011 року було відмовлено в перерахунку пенсії, тому вона звертається до суду.

 Просить суд визнати дії управління ПФУ у Тульчинському районі Вінницької області щодо відмови в перерахунку державної та додаткової пенсії, а також підвищення до пенсії,  протиправними. Зобов”язати управління ПФУ у Тульчинському районі Вінницької області здійснити перерахунок та виплату державної пенсії в розмірі восьми мінімальних пенсії за віком щомісячно, відповідно до ст.. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991 року, починаючи з 26.07.2010 року та здійснити перерахунок та виплату додаткової пенсії в розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком щомісячно, відповідно до ст.. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991 року, починаючи з 26.07.2010 року. А також, просить стягнути з відповідача підвищення до пенсії, передбачене ст.. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як непрацюючій пенсіонерці, що проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю, в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, щомісячно, починаючи з 26.07.2010 року.  

       Ознайомившись з позовною заявою, вивчивши додані до позовної заяви письмові докази, вважаю, що позов підлягає задоволенню.

       Згідно посвідчення серії НОМЕР_1 виданого 23.02.2004 року Вінницькою облдержадміністрацією, ОСОБА_1 є особою постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії. Відповідно до свого статусу, вона має право на пенсійне забезпечення на підставі ст. 49 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

           Позивач, згідно паспорту серії НОМЕР_2, є громадянином України, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована і постійно проживає в м. Тульчині Вінницької області, що згідно постанови Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 року №106, відноситься до зони посиленого радіоекологічного контролю.

        Відповідно до ст. 54 Закону України „Про статус...” державна пенсія особам, віднесеним до першої категорії, інвалідам другої групи не може бути нижчою восьми мінімальних пенсій за віком.

           Відповідно до ст. 50 Закону України „Про статус...”, інвалідам другої групи, віднесеним до І категорії, додаткова пенсія виплачується в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.

            Відповідно до ст. 39 даного Закону, пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають у зоні посиленого радіоекологічного контролю, підвищуються на одну мінімальну заробітну плату.

          Позивач стверджує, що державна та додаткова пенсія, а також підвищення до пенсії,  їй виплачувалась в менших розмірах, ніж передбачено цією вимогою закону. В той час, відповідно до ст. 71 Закону України „Про статус...” дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.

         За таких обставин, виплата позивачу державної та додаткової пенсії, а також підвищення до пенсії, в розмірах, менших, ніж визначено ст.ст. 54, 50, 39 цього Закону, на підставі постанов Кабінету Міністрів України, що обмежували пенсійні виплати, суперечить вимогам ст. 50, 54, 39 та ст. 71 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” і її слід визнати протиправною.

Рішенням Конституційного Суду України у справі №6-рп/2007 від 09.07.2007 року було визнано такими, що не відповідають Конституції України деякі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», зокрема пункт 30 ст. 71, яким зупинено на 2007 рік дію абзаців 2, 3, 4 ч. 1 та ч. 2 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991 року в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.

        22.05.2008 року Рішенням Конституційного Суду України у справі №10-рп/2008 було визнано неконституційними положення підпунктів 1-6 пункту 19 розділу ІІ „Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік»та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року №107-VI, якими з 01.01.2008 року були внесені зміни  до Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 року.

         Вищезазначеним рішенням Конституційного Суду України, зокрема в п. 4.4. було встановлено, що законом про Державний бюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати  їх, оскільки з об”єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх не чинними, мають використовуватися окремі закони.

        Згідно ст. 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Згідно ст. 64 конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією.         

Відповідач у встановлений ст.. 183-2 КАС України строк заперечення проти позову не надав.

         Відповідно до ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод  та  інтересів  особи  встановлюється шестимісячний строк, який,  якщо  не  встановлено  інше, обчислюється з дня, коли особа  дізналася  або  повинна  була  дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

           На підстав викладеного, керуючись ст. ст. 99, 159, 183-2 КАС України, суд, -

                                                                       ПОСТАНОВИВ:

           Позов задоволити повністю.

           Визнати дії управління ПФУ у Тульчинському районі Вінницької області щодо  відмови в перерахунку та виплаті ОСОБА_1 державної пенсії, відповідно до ст.. 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 року, неправомірними.

          Визнати дії управління ПФУ у Тульчинському районі Вінницької області щодо  відмови в перерахунку та виплаті ОСОБА_1 додаткової пенсії, відповідно до ст.. 50 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 року, неправомірними.

           Визнати дії управління ПФУ у Тульчинському районі Вінницької області щодо  відмови в перерахунку та виплаті ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, яка проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю, відповідно до ст.. 39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 року в розмірі однієї мінімальної заробітної плати неправомірними.

            Зобов”язати управління ПФУ у Тульчинському районі Вінницької області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 державну пенсію, відповідно до ст.. 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 року, в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, та виплачувати її щомісячно, починаючи з 26.07.2010 року, виплативши заборгованість з 26.07.2010 року по теперішній час.

         Зобов”язати управління ПФУ у Тульчинському районі Вінницької області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 додаткову пенсію, відповідно до ст.. 50 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 року, в розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, та виплачувати її щомісячно, починаючи з 26.07.2010 року, виплативши заборгованість з 26.07.2010 року по теперішній час.

       Зобов”язати управління ПФУ у Тульчинському районі Вінницької області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, яка проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю, відповідно до ст.. 39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 року, в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, та виплачувати його щомісячно, починаючи з 26.07.2010 року, виплативши заборгованість з 26.07.2010 року по теперішній час.

            Судові витрати компенсувати за рахунок держави.

            Постанова суду підлягає негайному виконанню.

            Постанова суду може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня отримання її копії.

            Постанова суду є остаточною крім випадків її оскарження в апеляційному порядку

Суддя: