ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
Господарський суд Чернігівської області
________________________________________________________________________________________________
14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 7-99-18, факс 7-44-62
ПОСТАНОВА
"22" червня 2006 р. Справа № 17/53а
м. Чернігів « 22 »червня 2006р.
Суддя Кушнір І.В. розглянув у відкритому судовому засіданні за участю:
Секретаря судового засідання: Бардіна О.О.
Представника позивача: Нітченко Ю.В. –держподатінспектор, дов. №30681/10/10-010 від 30.12.2005р.
Представника відповідача: Пилипенко Т.В. – повноважний представник, дов.№3/2 від 01.06.06р.
матеріали справи №17/53а
За ПОЗОВОМ: Державної податкової інспекції у м. Чернігові
14000, м. Чернігів, вул. Кирпоноса, 28
До ВІДПОВІДАЧА: Приватного підприємства “Виробничо-комерційна фірма „Курсір”
14014, м. Чернігів, вул. Висока, 18
Про стягнення 1340 грн.
СУТЬ СПОРУ:
ДПІ у м. Чернігові заявлено позов до ПП „ВКФ „Курсір” про стягнення 1000 грн. штрафу, накладеного рішенням Позивача про застосування фінансових санкцій №22073/10/23-241 від 27.08.2004р. за роздрібну торгівлю тютюновими виробами, за цінами вищими максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких тютюнових виробів, та 340грн. штрафних санкцій, накладених податковими повідомленнями-рішеннями №0006242323/0-2008 від 27.08.04р. та №0006242323/1-3358 від 08.10.04р., за порушення п.9 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.95р. №265/95-ВР (далі Закон №265), а саме невиконання вимог щодо щоденного друку фіскального звітного чеку.
Представник Відповідача в судовому засіданні 22.06.06р. позов в частині стягнення 1000 грн. штрафних санкцій за роздрібну торгівлю тютюновими виробами, за цінами вищими максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби визнав.
В частині стягнення 340 грн. штрафних санкцій за порушення п.9 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.95р. №265/95-ВР (далі Закон №265), а саме невиконання вимог щодо щоденного друку фіскального звітного чеку, представник Позивача позов не визнала зазначивши, що в зазначений в акті перевірки день реєстратор розрахункових операцій зламався, внаслідок чого неможливо було забезпечити щоденний друк фіскального звіту.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника Позивача, суд
В С Т А Н О В И В:
21 серпня 2004р. працівниками ДПІ у м. Чернігові була проведена перевірка відділу в магазині, який розташований за адресою: м. Чернігів, вул. Енергетиків 1, та який належить ПП „ВКФ „Курсір”.
За результатами перевірки складено акт перевірки від 21.08.2004р. № 25260485/2323.
Як вбачається із акту перевірки, перевіркою було встановлені наступні порушення:
1.Незабезпечення щоденного друку фіскального звітного чеку, а саме 17.10.03р. фіскальний звітний чек не роздруковувався, в КОРО підклеєні Z-звіти №0002 від 16.10.03р. та №0003 від 18.10.03р. о 07 год. 59хв. В КОРО, в розділі “Облік ремонтів та технічного обслуговування РРО” записи сервісної організації про ремонт РРО відсутні.
Згідно п.9 ст.3 Закону №265, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.
Враховуючи, що п.9 ст.2 Закону №265 встановлюється обов’язок саме щоденного (а не наступного дня чи в інший строк) друку фіскального звітного чеку, суд доходить висновку, що Відповідач був зобов’язаний роздрукувати фіскальний звітній чек саме 17.10.03р.
Крім того, згідно п.7.5. Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000р. за N614, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України5 лютого 2001р. за N106/5297 ( в редакції чинній на момент перевірки):
“Використання книги ОРО, зареєстрованої на РРО, передбачає:
· наявність книги ОРО на місці проведення розрахунків, де встановлено РРО;
· підклеювання фіскальних звітних чеків на відповідних сторінках книги ОРО;
· щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків.”
Відповідно до п.4 ст.17 Закону №265 за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах –двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян –у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій
З урахуванням викладеного, за вищезазначене порушення Відповідачу обґрунтовано встановлена штрафна санкція в розмірі 340грн.
Згідно письмового пояснення касира Лутай В.І., наданого під час перевірки, з приводу зазначеного порушення Лутай В.І. пояснень надати не може, оскільки 17.10.2003р. вона не працювала..
На підставі даного акту перевірки, ДПІ у м. Чернігові було прийняте податкове повідомлення-рішення №0006242323/0-2008 від 27.08.04р. на суму 340 грн., яке було направлене Відповідачу рекомендованим листом (повідомлення про вручення в матеріалах справи).
20.09.04р. Відповідачем було оскаржене дане рішення до ДПІ у м. Чернігові.
Рішенням про результати розгляду скарги від 08.10.04р. ДПІ у м. Чернігові відмовила у задоволенні скарги та направила рекомендованим листом (повідомлення про вручення в матеріалах справи) повторне податкове повідомлення-рішення повторне №0006242323/1-3358 від 08.10.04р. на суму 340 грн.
В судовому засіданні 04.04.2006р. представником Відповідача заявлялось клопотання про зупинення розгляду даної справи, оскільки Відповідачем оскаржуються до суду вищенаведені податкові повідомлення-рішення.
Ухвалою суду від 12.04.2006 позовну заяву ПП „ВКФ „Курсір” про скасування податкового повідомлення-рішення №0006242323/0/2008 від 27.08.04р., яке є однією з підстав позову по справі №17/53а, було залишено без руху, оскільки її було подано без додержання вимог, встановлених ст..106 Кодексу адміністративного судочинства України. Позивача було зобов’язано надати нову позовну заяву на протязі двох тижнів (до 25.04.2006), оформлену та мотивовану відповідно ст.. 106 КАСУ, з усуненням всіх зазначених в ухвалі недоліків.
Дана ухвала була повернута без вручення та направлена повторно рекомендованим листом 22.04.2006. Позивачем ухвала була отримана 26.04.2006, що підтверджується повідомленням про вручення №503342.
Оскільки Позивач вищевказані вимоги не виконав, позовна заява про скасування податкового повідомлення-рішення №0006242323/0/2008 від 27.08.04р., яке є однією з підстав позову по справі №17/53а, ухвалою від 16.05.2006 була з усіма доданими документами повернута.
Доказів іншого оскарження в судовому порядку та скасування вищенаведених податкових повідомлень-рішень Відповідач не надав.
Тобто, вищенаведені податкові повідомлення-рішення є чинними.
Господарським судом справи розглядаються в межах позовних вимог, тобто стосовно предмету та згідно підстав, визначених в позовній заяві.
Предметом позовної заяви, яка розглядається, є майнова вимога –стягнення штрафу в розмірі 1340 грн., на підставі відповідних рішення та податкових повідомлень-рішень Позивача про застосування фінансових санкцій.
Проте, предметом даної позовної заяви не є немайнова вимога, а саме, дослідження законності та обґрунтованості відповідних рішення та податкових повідомлень-рішень Позивача про застосування фінансових санкцій (які є підставою, а не предметом даного позову) з наступним їх скасуванням, з тієї підстави, що зроблені в акті перевірки (який став підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій) висновки не відповідають дійсності.
За таких обставин, суд позбавлений можливості досліджувати доводи Відповідача про необґрунтованість рішення Позивача про притягнення Відповідача до відповідальності за незабезпечення щоденного друку фіскального звітного чеку.
В разі скасування в судовому порядку за позовом Відповідача вищенаведених податкових повідомлень-рішень, Відповідач не позбавлений права звернутися про перегляд даного судового рішення за нововиявленими обставинами.
2. Крім того, під час перевірки встановлено реалізацію сигарет “Альянс”, виробник АТ “В.А.Т.- Прилуки”, в кількості 1 пачка по ціні 1,30 грн. Максимальна роздрібна ціна на даний вид сигарет, зазначена в декларації про встановлені максимальні роздрібні ціни на сигарети “Альянс” –1,20 грн. Як зазначено в акті, цим порушено ст.6 Декрету Кабінету Міністрів України “Про акцизний збір” №18-92 від 26.12.92р., відповідальність за це порушення передбачена абз.12 ч.2 ст.17 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового алкогольних напоїв та тютюнових виробів” від 19.12.95р. № 481/95-ВР (далі Закон №481).
Перевірка проводилася в присутності касира Лутай В.І., яка підписала акт перевірки без зауважень.
Згідно ст.6 Декрету Кабінету Міністрів України “Про акцизний збір” №18-92 від 26.12.92р., виробниками або імпортерами підакцизних товарів здійснюється встановлення максимальних роздрібних цін на підакцизні товари шляхом декларування таких цін.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.11-1 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового алкогольних напоїв та тютюнових виробів” від 19.12.95р. № 481/95-ВР (далі Закон №481):
“Встановлена виробником або імпортером максимальна роздрібна ціна на тютюнові вироби наноситься на пачку, коробку або сувенірну коробку тютюнових виробів разом з датою їх виготовлення.
Максимальна роздрібна ціна за пачку, коробку або сувенірну коробку наноситься визначеним виробником способом у визначеному виробником місці і складається з її цифрового виразу та скороченого найменування грошової одиниці України.”
Згідно абз.12 ч.2 ст.17 Закону №481, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі роздрібної торгівлі тютюновими виробами за цінами, вищими від максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких тютюнових виробів, - 100 відсотків вартості наявних у суб'єкта підприємницької діяльності тютюнових виробів, але не менше 1000 гривень.
Згідно абз.1 п.5 Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених ст.17 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового алкогольних напоїв та тютюнових виробів”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №790 від 02.06.03р.
“Підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є:
· матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб'єктами підприємницької діяльності вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.”
Відповідно до п.6 даного порядку:
“Рішення про застосування фінансових санкцій, передбачених пунктом 2 цього Порядку, приймаються керівником, а у разі його відсутності - заступником керівника органу, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами (Департамент з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації, його регіональні управління та їх територіальні підрозділи, Мінекономіки), чи керівником (його заступником) органів МВС, МОЗ, Державної податкової адміністрації, Держкомстату, Держспоживстандарту у межах їх компетенції, визначеної законодавством.
На підставі вищевказаного акту перевірки, Позивачем прийнято та направлено Відповідачу рекомендованим листом (вручено 09.09.2004р.) рішення №22073/10/23-24 від 27.08.2004р. про застосування до Відповідача фінансових санкцій в розмірі 1000 грн. за роздрібну торгівлю тютюновими виробами, за цінами вищими максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби.
Відповідно до ч.6 ст.17 Закону №481:
“Дії органів, які мають право контролю за реалізацією норм цього Закону, можуть бути оскаржені в місячний термін у судовому порядку.”
Згідно п.13 Порядку рішення про застосування фінансових санкцій можуть бути оскаржені в установленому законодавством порядку.
Доказів скасування рішення про застосування фінансових санкцій судом, Відповідач не надав, а тому це рішення є чинним.
Згідно ч.5 ст. 17 Закону №481 у разі невиконання суб'єктом підприємницької діяльності рішення органів, зазначених у частині третій цієї статті, сума штрафу стягується на підставі рішення суду.
Відповідно до п.п.10, 11 Порядку, у разі невиконання суб'єктом підприємницької діяльності рішення про застосування фінансових санкцій протягом 30 днів після його отримання сума санкцій стягується на підставі рішення суду. Суми фінансових санкцій, стягнені відповідно до цього Порядку, зараховуються до державного бюджету.
В зв’язку з несплатою Відповідачем добровільно суми штрафних санкцій, Позивач звернувся до суду з позовом про їх стягнення.
З урахуванням викладеного, позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі.
При вирішенні питання розподілу судових витрат суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.4 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України:
“У справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.”
Покладення на Відповідача держмита у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, даною статтею взагалі не передбачено.
На підставі викладеного, суд не знаходить підстав для покладення на Відповідача обов’язку сплачувати держмито за розгляд даної справи.
Керуючись ст.ст.94, 158-163, п.6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
П О С Т А Н О В И В :
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного підприємства „Виробничо-комерційна фірма „Курсір” (14014, м.Чернігів, вул. Висока, 18, код 24836565, р/р26000101300 в ЗАТ “Полікомбанк”, МФО 353100) на користь Державного бюджету (р/р31116104500002, код бюджетної класифікації 23030100, одержувач –Держбюджет, код 22825965, банк УДК в Чернігівській області, МФО 853592) 1340 грн. штрафних санкцій.
Виконавчий лист видати після набрання постановою законної сили в разі надходження заяви особи, на користь якої ухвалено судове рішення.
3. Дана Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного господарського суду в наступному порядку. Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
4. Дана Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
5. Дана Постанова після набрання законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.
Постанова виготовлена в повному обсязі та підписана 23.06.2006р.
Суддя І.В. Кушнір