Справа № 2-482/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повне)

21 березня 2011 року          Дзержинський міський суд Донецької області у складі:  

          судді                                        Андреєва В. В.,

при секретарі                      Михайловій І.С.,

з участю позивача               ОСОБА_1,

представника відповідача   Кльофас Т.В.,  

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дзержинську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Дзержинськвугілля»про відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

07 лютого 2011р. позивач  ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача Державного підприємства «Дзержинськвугілля», в якому ставить питання про стягнення на його користь моральної шкоди у розмірі 100000грв., завданої внаслідок отриманого професійного захворювання.

На доведеність позову позивач вказав, що з 17.08.1988р. по 17.10.1996р. та з 29.10.1997р. по 10.08.2010р. він перебував у трудових правовідносинах з ДП «Дзержинськвугілля»», де працював у відокремлених підрозділах «Шахта «Нова»- електрослюсарем, «Шахта «Північна»- прохідником, що підтверджується записами в його трудовій книжці. 10.08.2010р. він був звільнений з підприємства в зв'язку з виявленим профзахворюванням за ч.2 ст.40 ч 2 КЗпП України.

З 15.06.2010р. по 29.06.2010р. він знаходився на лікуванні в Донецькій обласній клінічній лікарні профзахворювань, де йому було встановлено основний діазноз - хронічна вертеброгенна попереково-крижова радикулопатія у стадії загострення з вираженим больовим та м’язово-тонічним корінцевим синдромом справа, зі статико-дінамічними порушеннями хребта, рецидивуюча течія; вібраційна хвороба першого ступеню, синдром вегето-сенсорної полі невропатії, та був встановлений супутній діагноз - попереково-грижовий остеохондроз, протрузії дисків Л2-ЛЗ; ЛЗ-Л4; Л4-Л5. Відповідно у розвитку професійної хвороби вказана професія прохідник. По закінченні лікування на адресу відповідача було направлено повідомлення про його професійне захворювання. По цьому факту 14.07.2010р. комісією проведено розслідування його хронічного професійного захворювання, по наслідках якого складено відповідний Акт № 44 по формі П-4 і визначено, що захворювання ним отримано внаслідок недосконалості засобів індивідуального захисту від вібрації, тяжка фізична праця та відсутність механізації важких робот під час перебування на підземній роботі під час знаходження у трудових правовідносинах з відповідачем.

10.08.2010 року йому була встановлена третя група інвалідності і визначена втрата професійної працездатності в зв'язку із хронічним професійним захворюванням на рівні 60%.

Він вважає, що внаслідок отримання хронічного професійного захворювання та втрати 60% професійної працездатності йому завдано моральних страждань, які полягають в фізичних болях, фізичних та моральних стражданнях, у постійному фізичному нездужанні та болях, загальної слабкості та втомленості і роздратованості. Він відчуває муки від постійного болю в руках, онеміння та зябкості, судоми та зябкість в ліктях, у нього порушені функції хребта та ходи, постійно відчуває біль у попереку. В зв'язку з вказаним захворюванням йому необхідно докладати додаткових зусиль для організації свого життя та побуту, він вимушений нести додаткові витрати на лікування та медичні препарати необхідні йому для підтримання нормального фізичного стану та життєвого тонусу. Крім того, маючи постійні фізичні болі він не може в повній мірі займатись домашнім господарством. Всі ці фактори привели до порушення його звичайних життєвих зв’язків та звичок, відображаються на його особистому житті, унеможливлюють продовження активної життєвої діяльності, приводять до сварок у родині та з оточуючими людьми, в очах яких я бачу себе не повноцінною людиною. Він мав у садовому товаристві будиночок з земельною ділянкою, але не може займатися господарством. Він вимушений був наймати людей, щоб скопати город, принести води для поливу. Був вимушений продати свою земельну дільницю. Його сім’я харчувалася з цієї земельної ділянки, а зараз вони це втратили. Має дочку 29.05.1991р.н., яка навчається в Донецькому державному університеті управління на 3 курсі денної форми навчання. Згідно навчального плану дата закінчення навчання 30.06.2011р. За навчання кожний семестр потрібно вносити сплату у розмірі 3950грн. На теперішний час він не можу забезпечити свою сім’ю. Він не працює, лише отримує пенсію. Розмір завданої йому моральної шкоди він оцінює в 100000грв.

Ним пропущений встановлений ст.233 КЗпП України тримісячний строк для звернення до суду із позовною заявою про вирішення трудового спору, який у відповідності до ст.234 КЗпП України в разі пропуску з поважних причин може бути судом поновлений. Вважає, що даний строк пропущений ним з поважних причин в зв’язку з тим, що до визначення Конституційним судом України порядку відшкодування моральної шкоди завданої ушкодженням здоров’я за рахунок роботодавця, таке відшкодування проводилось Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Він звертався до відповідного відділення зазначеного Фонду з вимогою про відшкодування даної страхової виплати, де йому було роз’яснено про зміну процедури стягнення грошових сум у відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок отримання професійного захворювання.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача Кльофас П.В., позов визнала частково і вказала, що позивачем не обґрунтований розмір моральної шкоди.

Вислухавши сторони і дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що позивач з 17.08.1988р. по 17.10.1996р. та з 29.10.1997р. по 10.08.2010р. перебував у трудових правовідносинах з ДП «Дзержинськвугілля»», де працював у відокремлених підрозділах «Шахта «Нова»- електрослюсарем, «Шахта «Північна»- прохідником, що підтверджується записами в його трудовій книжці (а.с.12-15). Висновком  лікарсько-експертної комісії за №1261 від 25.06.2010р. (а.с.25) йому встановлений діагноз основний: хронічна вертеброгенна попереково-крижова радикулопатія у стадії загострення з вираженим больовим та м’язово-тонічним корінцевим синдромом справа, зі статико-дінамічними порушеннями хребта, рецидивуюча течія; вібраційна хвороба першого ступеню, синдром вегето-сенсорної полі невропатії; та був встановлений супутній діагноз:  попереково-грижовий остеохондроз, протрузії дисків Л2-ЛЗ; ЛЗ-Л4; Л4-Л5. Відповідно у розвитку професійної хвороби вказана професія прохідник.

10.08.2010р. Донецькою обласною профпатологічною МСЕК у зв`язку з захворюванням встановлений ступень втрати професійної працездатності 60%, з 09.08.2010р. по 01.09.2010р. (а.с.(9, 10).  

10.08.2010р. він був звільнений з підприємства в зв'язку з виявленим профзахворюванням за ч.2 ст.40 ч 2 КЗпП України (а.с.14).

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством .

Згідно частини 1 ст. 9 Закону України “Про охорону праці” (в редакції Закону від 21 листопада 2002 року № 229-IV) відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров’я, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”.

Законом України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV, а саме підпунктом “е” пункту 1 частини першої ст. 21, частиною 3 ст. 28 передбачався обов’язок Фонду у разі настанні страхового випадку відшкодувати заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров’я грошову суму за моральну шкоду.

Проте Законом України “Про внесення змін до закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”  від 23 лютого 2007 року № 717-V, який набув чинності 20 березня 2007 року, з Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”  виключені підпункт “е” пункту 1 частини першої ст. 21, частиною 3 ст. 28, які передали обов’язок Фонду у разі настанні страхового випадку відшкодувати заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров’я грошову суму за моральну шкоду.

З часу внесення зазначених змін до Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” , тобто з 20 березня 2007 року, спеціальний закон щодо відшкодування працівнику моральної шкоди, заподіяної йому ушкодженням здоров’я на виробництві відсутній, а тому до цих правовідносин повинен застосовуватися спеціальний закон, яким є ст. 237-1 КЗпП України.

Правомірність застосування судом  цієї норми підтвердив Конституційний Суд в своєму рішенні від 08.10.2008 року № 20-рп/2008, в якому зазначено, скасування права застрахованим громадянам, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали  відповідно до приписів первинної редакції Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” не порушило право цих громадян на відшкодування моральної шкоди, оскільки статтею 1167 Цивільного Кодексу України та статтею 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Право на відшкодування моральної шкоди виникло у позивача з 10.08.2010р., а саме з часу встановлення йому стійкої втрати працездатності, тобто вже після внесення відповідних змін до Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, а тому правовідносини по відшкодуванню моральної шкоди, заподіяної йому ушкодженням здоров’я під час виконання трудових обов’язків, регулюються саме ст. 237-1 КЗпП України.

Відповідно до частини 1 та 2 ст. 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Суд вважає, що саме через небезпечні умови праці позивач отримав захворювання.

Сукупність проаналізованих та досліджених в судовому засіданні доказів дає можливість суду зробити висновок про те, що ушкодження здоров’я на виробництві спричинило позивачу моральну шкоду, яка полягає в фізичному болю та у моральних переживаннях, що призвело до змін звичайного стану життя та потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Позивачу встановлена стійка втрата працездатності на 60%  

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує порушення нормальних життєвих зв’язків позивача, неможливість ведення попереднього способу життя. Разом з тим, вимогу позивача про відшкодування моральної шкоди в розмірі 100000грв. суд визнає завищеною. З  врахуванням ступеня та глибини моральних страждань позивача, керуючись принципом розумності та справедливості, суд знаходить можливим стягнути на користь позивача 30000грв. як відшкодування моральної шкоди.

Позивачем пропущений встановлений ст.233 КЗпП України тримісячний строк для звернення до суду із позовною заявою про вирішення трудового спору, і він ставить питання про поновлення пропущеного строку, вказуючи що помилково звертався до Фонду соціального страхування.

Враховуючи, що порядок  відшкодування моральної шкоди внаслідок втрати працездатності на виробництві змінений, суд вважає визнати пропуск строку звернення до суду за захистом порушених прав з поважної причини і у відповідності до ст.234 КЗпП України строк звернення до суду поновити.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України слід стягнути з ДП «Шахта «Північна»на користь держави судові витрати у розмірі 1500грв. по сплаті судового збору і на користь Управління державного казначейства  в Донецькій області 120грв. витрати на інформаційно –технічне забезпечення розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212 ЦПК України, ст. 237-1 КЗпП України, Рішенням Конституційного суду України по справі № 20-рп/2008 від 08.10.2008 року, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги  задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом до Державного підприємства «Дзержинськвугілля»про відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з Державного підприємства  «Дзержинськвугілля»на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію у відшкодування моральної шкоди у сумі 30000 (тридцять тисяч) гривен та на користь держави судові витрати у розмірі 1500 (одна тисяча п’ятсот) гривен по сплаті судового збору і на користь Управління державного казначейства  в Донецькій області 120 (сто двадцять) гривен витрати на інформаційно –технічне забезпечення розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: