Савранський районний суд Одеської області

Справа №  2-а-47/11

У Х В А Л А

01 квітня 2011 року суддя Савранського районного суду Одеської області Бростовська Н.О., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Савранському районі Одеської області про визнання дій відповідача з ненарахування і несплати державної соціальної допомоги як дитині війни протиправними та зобов’язання відповідача нарахувати і виплатити її з 01.01.2006р. по 31.12.2010р., а також виплачувати її в подальшому,

ВСТАНОВИЛА:

Позивачка звернулася до суду з вказаним адміністративним позовом до Управління ПФУ в Савранському районі Одеської області, обґрунтовуючи вимоги тим, що вона має статус «дитини війни»відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а тому згідно з ч.1 ст.6 цього закону має право на державну соціальну підтримку у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком. У зв’язку з тим, що такі виплати відповідачем їй не проводяться у розмірі, встановленому вказаною статтею, позивачка просить суд визнати дії відповідача з ненарахування і несплати вказаної допомоги протиправними та зобов’язати його нарахувати та виплатити її з 01.01.2006р. по 31.12.2010р., та виплачувати її в подальшому. Оскільки позивачка пропустила встановлений ст.99 КАС України шестимісячний строк для звернення до суду за захистом своїх прав, також просить суд його поновити.

Дана позовна заява подана особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність.

Адміністративний позов відповідає вимогам ст.106 КАС України.

Зазначений позов належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, позов підсудний даному суду.

Згідно з п.2 ч.1 ст.1832 КАС України до даної категорії справ застосовується скорочене провадження.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.107 КАС України суддя після одержання позовної заяви з’ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо подано заяву про поновлення цього строку, то чи є підстави для її задоволення). Згідно з ч.2 цієї статті суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду чи відмови у відкритті провадження у справі.   

Частиною 1 ст.99 КАС України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.2 ст.99 КАС України).

Згідно ч.1 ст.100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Як встановлено ч.1 ст.102 цього кодексу, пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений за клопотанням особи, яка бере участь у справі. Отже, закон покладає на позивача, який пропустив строк звернення до суду з адміністративним позовом, обов’язок доведення наявності у нього поважних причин для його пропуску.   

Позивачкою у даному адміністративному позові заявлено клопотання про поновлення строку для звернення до суду, обґрунтовуючи дане клопотання тим, що про порушення її права на 30% набавку до пенсії їй стало відомо лише у вересні 2010р. після оприлюднення Рішення Конституційного Суду України від 09.09.2010р. №19-рп/2010 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами»від 18.02.2010р. №1691-VI, а також офіційно –з листа-відповіді відповідача від 28.01.2011р. на її звернення з цього приводу, а самостійно розібратись у всіх суперечностях законодавства, які по різному регулювали право на 30% набавку до пенсії, для неї виявилось неможливим, тобто позивачка вважає, що строк для звернення до суду з вимогами про зобов’язаня щодо нарахування та виплати вказаної державної соціальної допомоги з 01.01.2006р. пропущений нею з поважних причин. Крім того, позивачка вказує, що відповідно до ч.2 ст.46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»та ст.87 Закону України «Про пенсійне забезпечення»підвищена пенсія з урахуванням 30% надбавки, яка визначена Законом України «Про соціальний захист дітей війни», повинна виплачуватись відповідачем за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Доводи позивачки щодо причини пропуску строку звернення до суду є необґрунтованими з огляду на наступне.

У відповідності до ст.57 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов’язки громадян доводяться до відома населення у порядку, встановленому законом. Тобто всі нормативні акти оприлюднюються та є загальнодоступними.

Соціальні виплати, про які просить позивач, передбачені Законом України від 18.11.2004р. №2195-IV, який згідно ч.1 розд.IV Прикінцевих положень цього закону, набув чинності з 01.01.2006р., офіційно опублікований в газеті «Урядовий кур’єр»від 22.12.2004р. №244, «Президентському віснику»від 24.12.2004р. №60, в газеті «Голос України»від 28.12.2004р. №247, «Офіційному віснику України»від 31.12.2004р. №50, ст.3258, у «Відомостях Верховної Ради України»від 28.01.2005р. №4, ст.94.. Зазначений закон є загальновідомим. Крім того, право дітей війни на отримання підвищення до пенсії широко висвітлювалося у доступних засобах масової інформації. Також слід зазначити, що доплата до пенсії дітям війни виплачується щомісячно, тому про порушення свого права на отримання такої доплати в розмірі, встановленому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», позивачка повинна була дізнатися вже в день виплати допомоги. Таким чином, позивачка мала можливість ознайомитись з нормативно-правовими актами, знати про порушення своїх прав та своєчасно звернутися до суду за їх захистом.

Суд також не приймає до уваги посилання позивачки на те, що до спірних правовідносин застосуванню підлягають норми ч.2 ст.46 Закону України від 09.07.2003р. №1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»та ч.2 ст.87 Закону України від 05.11.1991р. №1788-XII «Про пенсійне забезпечення», згідно яких нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Так, Законом України «Про соціальний захист дітей війни»визначено основи соціального захисту дітей війни та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки, яка встановлена у вигляді підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії.

Фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»).

Згідно із визначенням, яке міститься у ст.1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», пенсія –це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім’ї у випадках, визначених цим законом.

З урахуванням цього, державна соціальна підтримка дітей війни у вигляді підвищення до пенсії, яка за своєю правовою природою є окремим джерелом доходу пенсіонера та бюджетним фінансуванням відрізняється від пенсії, що сплачується за рахунок внесків осіб, застрахованих в солідарній системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, а тому не може розцінюватись як її складова частина.

Крім того, слід зауважити, що відповідно до ст.46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком лише нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що її призначає і виплачує.

Оскільки у правовідносинах, що є предметом розгляду у цій справі, нарахування підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідачем не здійснювались, підстави для застосування ст.46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»відсутні.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позивачкою не надано переконливих доводів для поновлення строку для звернення до суду з даним позовом за період з 01.01.2006р. по 31.06.2010р., а тому підстав для його поновлення не має. Таким чином, в силу ч.1 ст.100 КАС України позовні вимоги в частині визнання дій відповідача з ненарахування і несплати державної соціальної допомоги як дитині війни протиправними та зобов’язання відповідача нарахувати і виплатити її за період з 01.01.2006р. по 31.06.2010р. підлягають залишенню без розгляду. Вимоги в іншій частині позову підлягають розгляду по суті.

На підставі викладеного, керуючись ч.ч.1, 2 ст.99, ч.1 ст.100, п.2 ч.1, ч.ч.2-5 ст.1832  КАС України,    

УХВАЛИЛА:

У поновленні строку ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Савранському районі Одеської області про визнання дій відповідача з ненарахування і несплати державної соціальної допомоги як дитині війни протиправними та зобов’язання відповідача нарахувати і виплатити її за період з 01.01.2006р. по 31.06.2010р. –відмовити.

У частині позовних вимог ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Савранському районі Одеської області про визнання дій відповідача з ненарахування і несплати державної соціальної допомоги як дитині війни протиправними та зобов’язання відповідача нарахувати і виплатити її за період з 01.01.2006р. по 31.06.2010р. залишити без розгляду.

Особа, позовна заява якої залишена без розгляду, після усунення підстав, з яких заява була залишена без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку (ч.3 ст.155 КАС України).

Відкрити скорочене провадження у адміністративній справі №2-а-47/11 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Савранському районі Одеської області про визнання дій відповідача з ненарахування і несплати державної соціальної допомоги як дитині війни протиправними та зобов’язання відповідача нарахувати і виплатити її за період з 01 липня 2010р. по 31 грудня 2010р., а також виплачувати її в подальшому.  

Запропонувати Управлінню Пенсійного фонду України в Савранському районі Одеської області не пізніше як у десятиденний строк з дня одержання даної ухвали, адміністративного позову та копій доданих до нього документів, подати заперечення проти позову та необхідні документи або заяву про визнання позову безпосередньо до канцелярії суду за адресою: смт.Саврань, вул.Генерала Карначова, 5, Одеської області.

Роз’яснити відповідачу, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.2 ст.71 КАС України).

У разі неподання такого заперечення, справа буде розглянута судом у порядку скороченого провадження не пізніше трьох днів з дня закінчення строку, встановленого для подання заперечення проти позову та необхідних документів, на підставі матеріалів наданих позивачем.

Особам, що беруть участь у справі, направити копії ухвали, відповідачу –копію позовної заяви та доданих до неї документів.

Справа розглядатиметься суддею одноособово, в порядку скороченого провадження, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Роз’яснити особам, які беруть участь у справі, що вони мають права і обов’язки, визначені ст.ст.49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів; знайомитися з матеріалами справи; заявляти клопотання і відводи; давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення; подавати докази; робити із матеріалів справи виписки, знімати копії з матеріалів справи, одержувати копії судових рішень; оскаржувати судові рішення у частині, що стосується їхніх інтересів; користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим кодексом; особи, які беруть участь у справі, можуть за власний рахунок додатково замовити та отримати в суді засвідчені копії документів і витяги з них; відповідач має право визнати адміністративний позов повністю або частково, подати заперечення проти адміністративного позову; сторони можуть досягнути примирення на будь-якій стадії адміністративного процесу, що є підставою для закриття провадження в адміністративній справі.

Ухвалу в частині залишення позову без розгляду може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду через Савранський районний суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом п’яти днів з дня отримання її копії (ч.3 ст.186 КАС України).

Ухвалу в частині відкриття провадження у справі може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду через Савранський районний суд Одеської області лише щодо недотримання правил підсудності шляхом подачі апеляційної скарги протягом п’яти днів з дня отримання її копії, в іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення п’ятиденного строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним адміністративним судом.

СУДДЯ (підпис)

Суддя Савранського районного             

суду Одеської області                                                                                     Бростовська Н.О.