ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
Господарський суд Чернігівської області
________________________________________________________________________________________________
14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 7-99-18, факс 7-44-62
ПОСТАНОВА
"22" червня 2006 р. Справа № 17/163а
м. Чернігів « 22 »червня 2006р.
Суддя Кушнір І.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю:
Секретаря судового засідання: Бардіна О.О.
Представника позивача: Мозирко В.О. –головний держподатінспектор, дов.№4334/21-452 від 25.11.05р.;
Представника відповідача: не з’явився.
матеріали справи №17/163а
За ПОЗОВОМ: Регіонального управління Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації України у Чернігівській області
14000, м. Чернігів, вул. Комсомольська, 11
До ВІДПОВІДАЧА: Сільськогосподарського виробничого кооперативу “Зоря”
16111, Чернігівська область, Сосницький район, с. Шаболтасівка, вул. Колгоспна, 15а
Про стягнення 3400 грн. штрафних санкцій
СУТЬ СПОРУ:
Регіональним управлінням ДААК ДПА в Чернігівській області пред’явлено позов до СВК „Зоря” про стягнення 3400 грн. штрафу за роздрібну торгівлю тютюновими виробами та алкогольними напоями без наявності ліцензії, накладеного рішенням Позивача про застосування фінансових санкцій №250128/00/19/21/72 від 07.04.2006р.
Відповідач відзиву на позов не надав, в судовому засіданні представник Відповідача позов визнав в повному обсязі та заявив клопотання про розстрочення виконання рішення до кінця 2006 року.
Заслухавши представників сторін та дослідивши надані письмові докази, суд -
В С Т А Н О В И В:
27 березня 2006р. працівниками РУ ДААК ДПА України в Чернігівській області та ДПІ в Сосницькому районі була проведена перевірка магазину, який розташований за адресою: Чернігівська область, Сосницький район, с. Шаболтасівка, вул. Колгоспна, 14-а, та який належить СВК „Зоря”.
За результатами перевірки складено акт перевірки від 27.03.06р. №250046/25/19/0050/21-122.
Як вбачається із акту перевірки, перевіркою було встановлено, що в магазині здійснювалась роздрібна торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, а саме при вибірковій перевірці КОРО №2519000064 „р”/5 встановлена реалізація алкогольних напоїв та тютюнових виробів (Z-звіти від 03.03.2006р. №2126, від 04.03.2006р. №2127, від 05.03.2006р. №2128, від 06.03.2006р. №2129). На момент перевірки діючі ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами відсутні. Попередні ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами та алкогольними напоями серія АБ, №076915, №076720, терміном дії з 02.03.05р. по 01.03.06р.
Як вказано в акті перевірки, зазначеним порушено ч.6 ст.15 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового алкогольних напоїв та тютюнових виробів”.
Відповідно до абз.12 ст.1 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового алкогольних напоїв та тютюнових виробів” від 19.12.95р. №481/95-ВР (далі –Закон №481):
“Незаконний обіг спирту етилового, коньячного, плодового спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, спирту-сирцю виноградного, спирту-сирцю плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів - імпорт, експорт, транспортування, зберігання, торгівля спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами з порушенням вимог законодавства, що регулює ці питання.”
Згідно ч.6 ст.15 Закону №481:
“Роздрібна торгівля алкогольними напоями або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами підприємницької діяльності всіх форм власності, у тому числі її виробниками, за наявності у них ліцензій.”
Таким чином, торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами без ліцензії являється незаконною та забороняється.
Згідно абз.5 ч.2 ст.17 Закону №481, яким передбачено, що за порушення норм Закону №481 до суб’єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі, оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій або за відсутності у місці торгівлі засвідчених виробником або імпортером копій чинних декларацій про максимальні роздрібні ціни на тютюнові вироби, які продаються у такому місці торгівлі, - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 1700 гривень.
Згідно п.5 Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених ст.17 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового алкогольних напоїв та тютюнових виробів”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №790 від 02.06.03р.
“Підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є:
· акт перевірки додержання суб'єктом підприємницької діяльності встановлених законодавством вимог, обов'язкових для виконання під час здійснення оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, складений органом, що видав ліцензію, у якому зазначається зміст порушення і конкретні порушені норми законодавства;
· матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб'єктами підприємницької діяльності вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.”
Відповідно до п.6 даного порядку:
“Рішення про застосування фінансових санкцій, передбачених пунктом 2 цього Порядку, приймаються керівником, а у разі його відсутності - заступником керівника органу, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами (Департамент з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації, його регіональні управління та їх територіальні підрозділи, Мінекономіки), чи керівником (його заступником) органів МВС, МОЗ, Державної податкової адміністрації, Держкомстату, Держспоживстандарту у межах їх компетенції, визначеної законодавством.
На підставі вищевказаного акту перевірки, Позивачем прийнято рішення №250128/00/19/21/72 від 07.04.2006р. про застосування до Відповідача фінансових санкцій в розмірі 3400 грн. за роздрібну торгівлю тютюновими виробами та алкогольними напоями без наявності ліцензії, яке направлене Відповідачу рекомендованим листом (повідомлення про вручення №2589623 від 08.04.06р.).
Згідно п.13 Порядку рішення про застосування фінансових санкцій можуть бути оскаржені в установленому законодавством порядку.
Відповідно до ч.6 ст.17 Закону №481:
“Дії органів, які мають право контролю за реалізацією норм цього Закону, можуть бути оскаржені в місячний термін у судовому порядку.”
Доказів скасування вищевказаного рішення про застосування фінансових санкцій органами державної податкової служби, або судом, Відповідач не надав, а тому це рішення є чинним.
Згідно ч.5 ст.17 Закону №481 у разі невиконання суб'єктом підприємницької діяльності рішення органів, зазначених у частині третій цієї статті, сума штрафу стягується на підставі рішення суду.
Відповідно до п.п.10, 11 Порядку, у разі невиконання суб'єктом підприємницької діяльності рішення про застосування фінансових санкцій протягом 30 днів після його отримання сума санкцій стягується на підставі рішення суду. Суми фінансових санкцій, стягнені відповідно до цього Порядку, зараховуються до державного бюджету.
В зв’язку з несплатою Відповідачем добровільно суми штрафних санкцій, Позивач звернувся до суду з позовом про їх стягнення.
З урахуванням викладеного, позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі.
В судовому засіданні 22.06.06р. представник Відповідача заявив клопотання про розстрочення виконання рішення суду до кінця 2006 року, в зв’язку з тяжким матеріальним становищем і неможливістю сплати одночасно всієї суми штрафу.
Згідно ч.1 ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України:
“У разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб'єктів владних повноважень можуть бути покладені обов'язки щодо забезпечення виконання рішення.”
Відповідно до ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України:
“За наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду, що видав виконавчий лист, із поданням, а сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.”
За таких обставин, суд вважає клопотання Відповідача достатньо мотивованим та вважає за можливе розстрочити виконання рішення до кінця 2006 року.
При вирішенні питання розподілу судових витрат суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.4 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України:
“У справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.”
Покладення на Відповідача держмита у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, даною статтею взагалі не передбачено.
На підставі викладеного, суд не знаходить підстав для покладення на Відповідача обов’язку сплачувати держмито за розгляд даної справи.
Керуючись ст.ст.94, 158-163, п.6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу “Зоря” (16100, Чернігівська область, Сосницький район, с. Шаболтасівка, вул. Колгоспна, 15а, код 04529890) на користь Державного бюджету (р/р31115106600473, одержувач –Держбюджет Сосницького району, банк УДК в Чернігівській області, МФО 853592) 3400 грн. штрафних санкцій.
3. Розстрочити виконання постанови в частині стягнення 3400 грн. штрафних санкцій з наступними строками пред’явлення виконавчих листів до виконання:
· з 4 липня 2006 року –570 грн.;
· з 4 серпня 2006 року –570 грн.;
· з 4 вересня 2006 року –570 грн.;
· з 4 жовтня 2006 року –570 грн.;
· з 4 листопада 2006 року –570 грн.;
· з 4 грудня 2006 року –550 грн.
Виконавчі листи видати зі строками пред’явлення до виконання відповідно до дат розстрочення після набрання постановою законної сили в разі надходження заяви особи, на користь якої ухвалено судове рішення.
4. Дана Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного господарського суду в наступному порядку. Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
5. Дана Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
6. Дана Постанова після набрання законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.
Суддя І.В. Кушнір