Справа № 2-а-94/11  (Категорія 10.3.1)                                    

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

11.04.2011 року                                                      смт. Великий Березний

Великоберезнянський районний суд Закарпатської області як адміністративний суд в особі головуючого – судді Животова Є.Г.,

розглянувши в приміщенні суду в смт. Великий Березний, в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Великоберезнянському районі про захист порушеного права на соціальні виплати та зобов'язання нарахувати і виплатити щомісячну державну соціальну допомогу (підвищення до пенсії) дитині війни,

В С Т А Н О В И В :

У вищевказаному позові йдеться про протиправність бездіяльності відповідача щодо  недонарахування позивачеві щомісячної соціальної допомоги дитині війни – відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004  № 2195-IV (далі – Закон № 2195-IV) ОСОБА_1, 1942 року народження, є дитиною війни, що стверджується її паспортом та відміткою у пенсійному посвідченні.

Отже, відповідно до ст.6 Закону № 2195-IV позивач має право на отримання державної соціальної підтримки (допомоги) у виді підвищення пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Не зважаючи на це, управління Пенсійного фонду України в Великоберезнянському районі (далі – УПФ) не проводило нарахування цієї допомоги позивачеві у період з 01.09.2010 по 01.03.2011.

З посиланням на це, позивач просить суд  зобов'язати УПФ нарахувати і виплатити  їй недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу у відповідності до ст.6 Закону                   № 2195-IV, починаючи з 01.09.2010 та по 01.03.2011 (час звернення до суду).

Суд розглянув справу в порядку скороченого провадження без проведення судового засідання та виклику сторін відповідно до вимог ч.4 ст.183-2 КАС України.

Відповідачем заперечення проти позову не подавалося.   

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено по справі, позивач має соціальний статус дитини війни відповідно до ст.1 Закону  № 2195-IV – вік ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, до закінчення ВВВ (02.09.1945) був меншим за 18 років.

          Дана обставина стверджується наявними в матеріалах справи копіями документів позивача: паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 від 19.02.1998 та пенсійного посвідчення дитини війни (ОСОБА_1.) від 06.10.1997 серії НОМЕР_2 (а.с. 4,5).

З урахуванням цього та відповідно до положення ст.6 Закону № 2195-IV, яка діє в редакції після прийняття рішень Конституційним Судом України від 09.07.2007 № 6-рп/2007 та 22.05.2008 № 10-рп/2008, позивач має право на отримання державної соціальної допомоги у виді підвищення до пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Згідно ст.7 Закону № 2195-IV фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

          Нарахування та виплата у 2010-2011 роках дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні були здійснюватися відповідно до норм Закону № 2195-ІV.

Пенсійний фонд України діє у відповідності до затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2007 № 1261 положення «Про пенсійний фонд України» і відповідно до п.15  положення здійснює свої повноваження через створені в установленому порядку його територіальні управління, до яких належить відповідач.

          Відповідно до абз.1 ч.1 ст.47 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі – Закон № 1058-IV) пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України.

          Згідно абз.1 ч.2 ст.46 Закону № 1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації  втрати частини доходів.

          Судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства незалежно від причин ненадходження коштів з Державного бюджету на виплату допомоги, відповідно до вимог ст.3 Конституції України, за якою права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, головним обов’язком якої є утвердження і забезпечення прав і свобод людини.

Отже, вирішуючи даний спір, суд виходить з того, що конституційні права та свободи людини і громадянина в України, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачене Конституцією України та іншими законами України, не можуть бути скасовані або звужені. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань.

Виходячи з принципу верховенства права, закріпленого ст.8 Конституції України, принципу пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, у зв'язку з чим Закони України мають вищу юридичну силу, суд вважає, що при вирішенні даного спору підлягає застосуванню положення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка діє після прийняття Конституційним Судом України вищевказаних рішень, з урахуванням вимог ст.28 Закону № 1058-IV, яка визначає мінімальний розмір пенсії за віком на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що встановлено законом (про державний бюджет України).

          Відповідно до абз.4 ч.1 ст.52 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік» від 27.04.2010 № 2154-VI прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність встановлено в наступних розмірах: 709 гривень з 01.07.2010; 723 гривні з 01.10.2010; 734 гривні з 01.12.2010.

Абз.4 ст.21 Закону України «Про державний бюджет на 2011 рік» від 23.12.2010             № 2857-VI передбачено, що вказаний прожитковий мінімум з 01.01.2011 становить 750 грн.

          На підставі викладеного, суд вважає необхідним визнати неправомірною бездіяльність відповідача (абз.2 ч.2 ст.11 КАС України), що полягає в ненарахуванні та невиплаті позивачеві в період 01.09.2010 по 01.03.2011 року щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, і зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату позивачеві вищевказаного підвищення.

          Керуючись ст.ст. 2,6-11,13,14,17,18,69-71,86,159-163,183-2 КАС України, ст.ст. 3 ч.2, 8, 19 ч.2, ст.ст. 22,46,48,64, 152 ч.2 Конституції України, рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 № 6-рп/2007, від 22.05.2008 № 10-рп/2008, від 09.09.2010                            № 19-рп/2010, ст.ст. 3,6,7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 № 2195-IV, ст.28, абз.1 ч.2 ст.46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» вiд 09.07.2003 № 1058-IV, абз.4 ч.1 ст.52 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік» від 27.04.2010 № 2154-VI, абз.4 ст.21 Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік» від 23.12.2010 року № 2857-VI, постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження положення про пенсійний фонд України» від 24.10.2007 № 1261, суд

 П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити.

                    Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Великоберезнянському районі в частині невиконання вимог ст.6 Закону України «Про  соціальний захист дітей війни» – ненарахування та невиплата ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни на 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у період з               1 вересня 2010 року по 1 березня 2011 року, внаслідок чого допущено порушення прав позивача (дитини війни) на своєчасне отримання нею державної соціальної допомоги; зобов'язати відповідача усунути зазначені порушення прав позивача шляхом проведення належного перерахунку та виплати соціальної допомоги ОСОБА_1 – підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за вищевказаний період.

                    Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Великоберезнянський районний суд як адміністративний суд шляхом подачі протягом десяти днів після отримання сторонами її копії апеляційної скарги і набере законної сили після закінчення вищезазначеного строку, якщо не буде оскаржена, а в разі оскарження  – після апеляційного розгляду справи, якщо не буде скасована.

 Головуючий:                           “підпис”

Суддя Великоберезнянського районного суду Є. Г. Животов