Апеляційний суд Житомирської області
Справа № 22-а/0690/219/11
Категорія 10.3.1
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 березня 2011 року року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого – судді Гансецької І.А.
суддів: Микитюк О.Ю., Матюшенка І.В.
при секретарі Пюра Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Новоград-Волинський Житомирської області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 11.02.2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Новоград-Волинський Житомирської області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління праці та соціального захисту населення України в Житомирській області про зобов»язання нарахувати недоплачену доплату до пенсії,-
в с т а н о в и л а :
Позивач звернулась до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління праці та соціального захисту населення України в Житомирській області в якому просила зобов»язати відповідачів нарахувати недоплачену доплату до пенсії як дитині війни за 2006-2008 роки в сумі 4302,0 грн.
Судом до участі в справі в якості співвідповідача було притягнуто Управління Пенсійного фонду України в м.Новоград-Волинський Житомирської області.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 11.02.2009 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність УПФ України в м. Новоград-Волинський щодо ненарахування доплати до пенсії згідно вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і зобов»язано відповідача здійснити перерахунок та доплату до пенсії позивачу за період з 09.07.2007 по грудень 2007 року та з червня по листопад 2008 року в сумі 1597,13 грн.
В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в м.Новоград-Волинський Житомирської області, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову. Зазначає, що фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, здійснюється за рахунок Державного бюджету, а кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України.
Також, апелянт посилається на те, що суд безпідставно застосував положення ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, та не врахував, що жодним нормативним актом не врегульовано механізм розрахунку підвищення пенсії.
Розглянувши справу та перевіривши законність і обгрунтованість постанови суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Судом встановлено, що позивач є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і відповідно до ст. 6 цього ж Закону має право на державну соціальну підтримку у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком.
Дію статті 6 вказаного Закону було обмежено Законами України „Про Державний бюджет на 2006 рік”, „Про Державний бюджет на 2007 рік” та „Про державний бюджет на 2008 рік”, а тому виплати пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги в 2007-2008 роках проводились в меншому, ніж передбачено Законом, розмірі, а в 2006 році такі виплати взагалі не проводились.
Зупинення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», передбачене Законом України „Про Державний бюджет на 2006 рік” неконституційним не визнавалось, тому підстави для нарахування підвищення до пенсії позивачу, як дитині війни, у 2006 році відсутні.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6 рп /2007 та рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України положення Законів України „Про Державний бюджет на 2007 рік” та „Про Державний бюджет на 2008 рік” щодо обмеження виплат, передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
Зазначені рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на всій території України та мають преюдиційне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Доводи апеляційної скарги про те, що Пенсійний фонд не може проводити виплату спірних сум, оскільки такі кошти є бюджетними, та їх не вистачає на фінансування видатків, передбачених ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", а кошти Пенсійного фонду України не включаються до складу Державного бюджету України, є необгрунтованими.
Відповідно до Положення „Про Пенсійний фонд України", затвердженого Указом Президента України №121/2001 від 01.03.2001 року саме на територіальні управління Пенсійного фонду України покладені такі функції, а питання фінансування цих видатків не є предметом цього спору.
Вихідним критерієм обрахунку доплати до пенсії дітям війни виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої, згідно ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Будь-яких інших нормативно-правових актів, які б визначали механізм обрахування мінімальної пенсії за віком або встановлювали її розмір, немає. А відтак, положення ч.3 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною 1 цієї статті тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування даної величини для обрахування доплат, передбачених ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни".
З урахуванням викладеного, доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування вище вказаних норм, та відсутності нормативного акту, який регулює механізм розрахунку підвищення пенсій, є безпідставними.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про визнання протиправною бездіяльність УПФ України в м. Новоград-Волинський щодо ненарахування доплати до пенсії згідно вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і зобов»язання відповідача здійснити перерахунок та доплату до пенсії позивачу за 2007-2008 рік , а також про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення доплати до пенсії за 2006 рік.
Разом з тим, судом першої інстанції не було враховано, що відповідачем по справі, головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області, було надано заперечення, в яких, крім іншого, містилось прохання застосувати строк позовної давності.
За змістом ст.100 КАС України в редакції, що діяла на час розгляду справи, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що постанова ухвалена із порушенням норм процесуального права, а тому її належить скасувати і ухвалити нову постанову про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202,205,207, 212 КАС України, колегія суддів,-
постановила:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Новоград-Волинський Житомирської області задовольнити частково.
Скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2009 року. Ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити частково.
Визнати бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м.Новоград-Волинський Житомирської області щодо відмови у нарахуванні ОСОБА_1 коштів, передбачених ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 18.12.2007 по 31.12.2007 та з 22.05.2008 по 31.12.2008 року неправомірною.
Зобов»язати управління Пенсійного фонду України в м.Новоград-Волинський Житомирської області нарахувати ОСОБА_1 за період з 18.12.2007 по 31.12.2007 та з 22.05.2008 по 31.12.2008 року доплату до пенсії в розмірі, передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням фактично отриманих коштів за вказаний період.
В решті вимог позов залишити без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі.
Головуючий:
Судді: