Апеляційний суд Кіровоградської області

Справа №  22ц-736/11        Головуючий у суді І-ї інстанції  Завгородній Є.В.

4                     Доповідач Карпенко  О. Л.   

УХВАЛА

Іменем України

          07 квітня 2011 року колегія суддів судової палати  в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області  в складі:    

           головуючої   -              Кривохижі В.І.

          суддів  -                        Черниш Т.В.,

                                                Карпенка О.Л.

           при секретареві   -       Діманової Н.І.    

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 22 вересня 2010 року, -

ВСТАНОВИЛА:

         ОСОБА_4 звернулася з позовом до ОСОБА_3, з урахуванням збільшення позовних вимог, про поділ житлового будинку за адресою АДРЕСА_1, та визнання за нею права власності на Ѕ частині будинку. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у період з 25 лютого 1989 року по березень 2007 року вони перебували у зареєстрованому шлюбі. Під час шлюбу за спільні кошти вони придбали житловий будинок за вказаною адресою. Після розірвання шлюбу угоди щодо поділу спільного майна вони не досягли.  

         Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 22 вересня 2010 року  визнано за ОСОБА_4 та ОСОБА_3 право власності по Ѕ частині, за кожним, на житловий будинок з надвірними будівлями та господарськими спорудами по АДРЕСА_1.

         Додатковим рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 20 січня 2011 року відмовлено у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_4 про поділ житлового будинку по АДРЕСА_1.

         Не погоджуючись з рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 22 вересня 2010 року  в частині визнання за позивачкою права власності на Ѕ частину житлового будинку з надвірними будівлями та господарськими спорудами по АДРЕСА_1, представник відповідача подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення і ухвалити нове про відмову в позові в цій частині. Обґрунтовуючи скаргу представник відповідача послалася на те, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, а саме: в порушення ст. 71 ч. 1 СК України, яка не передбачає такого способу поділу спільного майна подружжя, як визнання права власності на ідеальну частку в спільному майні, суд прийняв рішення про поділ майна подружжя шляхом визнання за ОСОБА_4 права власності на Ѕ частину будівлі та споруд по АДРЕСА_1. Суд не визначив порядок користування спільним будинком, а тому позивачка перепланувала та переобладнала будинок без відповідних на те дозволів і без його згоди самостійно розділила будинок.

          Додаткове рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 20 січня 2011 року сторонами не оскаржено.

          ОСОБА_4 подала письмове заперечення на апеляційну скаргу в якому вказала, що посилання представника відповідача на визначений ст. 71 ч. 1 СК України спосіб та порядок поділу майна, що об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, є безпідставним оскільки суд відмовив в задоволенні її позову про поділ такого майна. Вказівка в апеляційній скарзі на порушення права відповідача, як власника Ѕ частини будинку, не відповідає дійсності. Невизнання за нею права на Ѕ частину спірного майна може призвести до порушення її прав та протиправного позбавлення її власності.

          Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивачки, яка заперечила проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін.

         Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

         Суд першої інстанції вірно встановив, що з 25 лютого 1989 року по 13 квітня 2007 року сторони по справі перебували в зареєстрованому шлюбі.

         08 квітня 2002 року на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу ОСОБА_3 придбав житловий будинок з надвірними будівлями та господарськими спорудами за адресою о АДРЕСА_1.  

         Задовольняючи позов в частині визнання за позивачкою права на Ѕ частину житлового будинку з надвірними будівлями та господарськими спорудами суд виходив з того, що на підстав ст. 60 СК України це майно належить сторонам по справі на праві спільної сумісної власності, а згідно ст. 70 СК України розміри їх часток є рівними  та становлять по Ѕ частині кожна оскільки інших домовленостей між сторонами не існує.

         Правильно вирішивши спір по суті, суд першої інстанції помилково послався на норми СК України та не врахував, що право власності на спірне майно сторони по справі набули у 2002 році, тобто до набрання чинності СК України (01 січня 2004 року). Виходячи зі змісту ст. 58 ч. 1 Конституції України щодо дії законів у часі, норми СК України не підлягають застосуванню до сімейних відносин, які виникли до набрання ним чинності, а тому підлягають застосуванню чинні на той час норми КпШС України.

         Однак норми ст.ст. 60, 70 СК України та ст. 22, 28 КпШС України є схожими, а тому таке порушення судом першої інстанції норм матеріального права не вплинуло на правильність вирішення справи.

         Під час розгляду справи сторони не посилалися на обставини, які б свідчили про наявність підстав для зміни розміру часток сторін у майні, яке належить їм на праві спільної сумісної власності.

         Доводи апеляційної скарги про те, що суд застосував непередбачений ст. 71 ч. 1 СК України спосіб поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності, є безпідставними оскільки суд відмовив позивачці в позові в частині поділу спірного майна та визнав  за нею право на визначену судом частку у цьому майні.

         Апеляційна скарга в частині того, що позивачка самовільно переобладнала будинок є недоведеними, крім того з цих підстав відповідних позовних вимог та вимог про встановлення порядку користування спільним майном в суді не заявлялося.

         Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

         Відхилити апеляційну скаргу ОСОБА_3 і залишити рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 22 вересня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання права власності без змін.

         Ухвала  апеляційного суду набирає законної сили з моменту  проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.     

          Головуюча:

          Судді: