УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа № 22-а/0690/966/11
Категорія 10.3.1
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 березня 2011 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого – судді Гансецької І.А.
суддів: Микитюк О.Ю., Матюшенка І.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Житомирському районі Житомирської на постанову Житомирського районного суду Житомирської області від 29 квітня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, управління Пенсійного фонду України в Житомирському районі Житомирської області про стягнення коштів,-
в с т а н о в и л а :
Позивач звернулась до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, управління Пенсійного фонду України в Житомирському районі Житомирської області в якому просила стягнути з відповідача надбавку до пенсії як дитині війни в сумі 615,0 грн. з 01.07.по 30.11.2007 року та зобов”язати відповідачів щомісячно виплачувати їй надбавку до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Постановою Житомирського районного суду Житомирської області від 29 квітня 2009 року позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії УПФ України в Житомирському районі Житомирської області щодо ненарахування доплати до пенсії в 2007 році згідно ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Стягнуто з управління Пенсійного фонду України в Житомирському районі Житомирської області на користь позивачки заборгованість по виплаті надбавки до пенсії в розмірі 615,0 грн. за період з 01 липня по 30 листопада 2007 року. В решті позовних вимог в позові відмовлено.
В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в Житомирському районі Житомирської області, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову. Зазначає, що фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, здійснюється за рахунок Державного бюджету, а кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України.
Також, апелянт посилається на те, що суд безпідставно застосував положення ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, та не врахував, що жодним нормативним актом не врегульовано механізм розрахунку підвищення пенсії.
Розглянувши справу та перевіривши законність і обгрунтованість постанови суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що
виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Судом встановлено, що позивач є дитиною війни в розумінні ст.1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” і відповідно до ст.6 цього ж Закону має право на державну соціальну підтримку у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком.
Дію статті 6 вказаного Закону було обмежено Законом України „Про Державний бюджет на 2007 рік”, а тому виплати пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги в 2007 році проводились в меншому, ніж передбачено Законом, розмірі.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6 рп /2007 визнано таким, що не відповідає Конституції України положення Закону України „Про Державний бюджет на 2007 рік”, який набув чинності з 01.01.2007 року.
Зазначене рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на всій території України та має преюдиційне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Доводи апеляційної скарги про те, що Пенсійний фонд не може проводити виплату спірних сум, оскільки такі кошти є бюджетними, та їх не вистачає на фінансування видатків, передбачених ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", а кошти Пенсійного фонду України не включаються до складу Державного бюджету України, є необгрунтованими.
Відповідно до Положення „Про Пенсійний фонд України", затвердженого Указом Президента України №121/2001 від 01.03.2001 року саме на територіальні управління Пенсійного фонду України покладені такі функції, і питання фінансування цих видатків не є предметом цього спору.
Вихідним критерієм обрахунку доплати до пенсії дітям війни виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої, згідно ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Будь-яких інших нормативно-правових актів, які б визначали механізм обрахування мінімальної пенсії за віком або встановлювали її розмір, немає. А відтак, положення ч.3 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною 1 цієї статті тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування даної величини для обрахування доплат, передбачених ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни".
З урахуванням викладеного, доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування вище вказаних норм, та відсутності нормативного акту, який регулює механізм розрахунку підвищення пенсій, є безпідставними.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про визнання неправомірними дій УПФ України в Житомирському районі Житомирської області щодо ненарахування доплати до пенсії в 2007 році згідно ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” та стягнення з управління Пенсійного фонду України в Житомирському районі Житомирської області на користь позивачки заборгованості по виплаті надбавки до пенсії в розмірі 615,0 грн. за період з 01 липня по 30 листопада 2007 року.
Отже, постанова ухвалена із дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому залишається без змін. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212 КАС України, колегія суддів,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Житомирському районі Житомирської області залишити без задоволення.
Залишити без змін постанову Житомирського районного суду Житомирської області від 29 квітня 2009 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий:
Судді: