Справа № 22а-921
Копія
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 лютого 2011 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Хмельницької області
в складі : головуючого –судді Харчука В.М.
суддів: Переверзєвої Н.І., Кізюн О.Ю.
при секретарі Кричківській А.Ю.
розглянула у відкритому судовому засіданні справу № 22 а- 921 за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Старокостянтинівському районі на рішення Старокостянтинівського районного суду від 03 вересня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Старокостянтинівському районі Хмельницької області про стягнення недоплаченої надбавки до пенсії як дитині війни
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів
в с т а н о в и л а:
У серпні 2010 року позивачка звернулась до суду і вказала, що відноситься до категорії «діти війни»та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з 1 січня 2006 року має право на щомісячну соціальну допомогу в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на те, що такі виплати не проводяться у розмірі, встановленому вказаною статтею, просила зобов”язати відповідача нарахувати недоплачену їй як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2007-2009 роки у встановленому законом розмірі, а також компенсувати понесені нею судові витрати..
Рішенням Старокостянтинівського районного суду від 03 вересня 2010 року позов задоволено частково.
Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Старокостянтинівському районі Хмельницької області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з врахуванням її права на підвищення до пенсії, як дитині війни, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період: з 09 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року включно, з урахуванням фактично отриманих сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановлено стягнути з управління Пенсійного фонду України в Старокостянтинівському районі на користь ОСОБА_1 37 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи.
В своїй апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в Старокостянтинівському районі означене рішення вважає незаконним, просить його скасувати і ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Суд не врахував, що управління здійснює свої повноваження на підставі Положення
___________________________________________________________________
Головуючий в 1 інстанції Бондарчук Л.А. Справа 22а –921
Доповідач Переверзєва Н.І. Категорія №
„Про Пенсійний фонд України”, який визначає вичерпний перелік напрямів використання коштів; не зважив на відсутність фінансування даної соціальної гарантії, як і на те, що він не є розпорядником коштів, а забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється виключно за рахунок коштів Державного бюджету України.
На думку апелянта, суд не врахував відсутність єдиного нормативного акту, який би визначав джерело таких коштів, порядок і органи, які мають виплачувати такі надбавки до пенсії, а також з розрахунку якого саме розміру мінімальної пенсії за віком здійснювати перерахунок.
. Апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (у редакції від 18.11.2004 року, чинній у 2009 році) дітям війни пенсії або щомісячне довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Судом встановлено що позивачка є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»і відповідно до ст. 6 цього ж Закону має право на державну соціальну підтримку у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком. Починаючи з 2007 року таке підвищення до пенсії їй виплачувалось частково із посиланням на Постанову Кабінету Міністрів України за №530 від 28 травня 2008 року.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року 6-рп/2007 визнано неконституційними положення п.12 ст.71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік", згідно яких зупинено на 2007 рік дію ст.6 Закону України "Про соціальний статус дітей війни", а рішенням цього ж суду від 22.05.2008 р. 10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України зміни щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни, внесені підпунктом 2 пунктом 41 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" від 28.12.2007 року № 107-ІУ.
Відповідно до п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»текст ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»викладено в наступній редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів».
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України, зокрема, положення п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Крім того, даним рішенням Конституційного Суду України визначено, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об”єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок, скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.
Зазначені рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскарженими.
Крім того, вони мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Частина 2 ст. 152 Конституції України передбачає, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Оскільки в 2009 році в законодавчому порядку не встановлювалося обмежень щодо зменшення відповідної соціальної виплати, тому суд правомірно задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання відповідача провести нарахування та щомісячну виплату підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням отриманих нею сум.
Судом правильно не були взяті до уваги доводи відповідача про неврегульованість механізму реалізації положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум»прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, при визначенні розміру підвищення відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни»доплат до пенсії не може бути причиною невиконання покладених на управління Пенсійного фонду України зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Ці обставини правильно враховані судом першої інстанцій при розгляді даної справи.
Як вбачається з матеріалів справи, на час ухвалення даного судового рішення позивачці, як дитині війни, пенсія підвищувалась з порушенням вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і її порушене право підлягає відновленню .
Із вказаних вище мотивів доводи апеляційної скарги не можна визнати такими, що спростовують висновки суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206, 212 КАС України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Старокостянтинівському районі відхилити.
Рішення Старокостянтинівського районного суду від 03 вересня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого адміністративного Суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді:
Копія відповідає оригіналу: Суддя Н.І. Переверзєва