справа № 2-868\09
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 квітня 2009 р.
Приморський районний суд м. Одеси в складі: головуючого судді - Турецької І.О. при секретарі - Скоріній Т.С. за участю представників:
від позивачки за первісним позовом та відповідачки за зустрічним позовом - ОСОБА_1 від відповідачки за первісним позовом та позивачки за зустрічним позовом - адвокат ОСОБА_2 від відповідача за первісним позовом в особі Приморської районної адміністрації Одеської міської ради - Стас В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про вселення, зобов'язання не перешкоджати у користуванні жилим приміщенням, про внесення змін до договору жилого найму, до ОСОБА_6, Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про внесення змін до договору жилого найму та переоформлення особистого рахунку та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням треті особи на стороні відповідача - ОСОБА_6, Приморська районна адміністрація Одеської міської ради
ВСТАНОВИВ:
Правова позиція відповідачки за первісним позовом та позивачки за зустрічним позовом - ОСОБА_5
ОСОБА_5, заперечуючи проти позову, вважала, що ОСОБА_4 втратила право на користування квартирою АДРЕСА_1 у зв'язку з тим, що у 1994 р. вибула на постійне проживання у м. Теплодар Одеської області.
Заперечення відповідачки обґрунтовувалися тим, що після розірвання шлюбу між нею та її чоловіком ОСОБА_6 у 1994 році, їх неповнолітня донька ОСОБА_4, залишилася проживати з батьком. До досягнення повноліття вона постійно проживала з новою сім'єю свого батька, про що вказувала у своїх анкетних даних.
В підтвердження своїх заперечень, ОСОБА_5 посилалася на довідку Теплодарської середньої школи, де вчилася позивачка, а також на матеріали особової справи Одеського вищого професійного училища торгівлі та технології харчування, студенткою якого була ОСОБА_4. ОСОБА_5 підтверджує факт того, що вона перешкоджає позивачці проживати в спірній квартирі, не бажає, щоб особистий рахунок був переоформлений з колишнього наймача ОСОБА_6". на ОСОБА_4.
В судовому засіданні ОСОБА_5 та її представник просили відмовити ОСОБА_4 у позові на підставі того, що вона втратила право на користування квартирою АДРЕСА_1 на підставі ч. 2 ст. 107 ЖК України.
Позовні вимоги ОСОБА_5 про визнання ОСОБА_4 такою, що втратила право на користування квартирою АДРЕСА_1, грунтуються на запереченнях до первісного позову, що викладені вище.
В обґрунтування позовних вимог, ОСОБА_5 та її представник надали письмові докази у вигляді квитанцій про оплату комунальних послуг, довідок з учбових закладів, договорів про придбання відповідачем ОСОБА_6 нерухомого майна.
Правова позиція відповідача за первісним позовом ОСОБА_6
Відповідач ОСОБА_6 позов у частині переоформлення особистого рахунку з його імені на ім'я
ОСОБА_4 - визнав, надавши суду наступні пояснення.
Так, відповідач пояснив, позивачка ОСОБА_4 є його донькою, а відповідачка ОСОБА_5 -
колішнею дружиною.
У зв'язку з тим, що ОСОБА_5 зловживала спиртними напоями, суд, при розгляді справи про
розірвання шлюбу, постановив рішення про залишення неповнолітньої доньки ОСОБА_4 з ним.
Дійсно позивачка проживала з ним і його новою родиною за різними адресами до досягнення нею
повноліття.
Після того, донька стала повнолітній, вона прийняла рішення повернутися проживати за місцем своєї
реєстрації зі своєю матір'ю.
Однак остання заперечує, змінила замки на вхідних дверях і не впускає свою доньку.
У зв'язку з тим, що він вибув із квартири АДРЕСА_1, де
був стороною за договором жилого найму і знявся з реєстраційного обліку, відповідач вважає за
доцільним переоформити особистий рахунок на позивачку ОСОБА_4, так як вона має постійну
роботу та заробіток.
За його ствердженням, ОСОБА_5, не працює, доходів не отримує, крім того, продовжує уживати
спиртні напої.
Викладення позиції відповідача за первісним позовом в особі Приморської районної адміністрації Одеської міської ради.
Не визнаючи позов ОСОБА_4, представник даного органу пояснив, що відповідно до тексту довіреності, яка її надана, вона не має права визнавати позовні вимоги, тому, вважає, що в задоволенні вимог позивача необхідно відмовити.
На думку представника, для Приморської районної адміністрації Одеської міської ради не має різниці, із ким буде укладений договір житлового найму і на кого буде оформлений особистий рахунок.
Також представник зазначила, що доводи ОСОБА_5, про те, що ОСОБА_4 втратила права на користування жилим приміщенням нашли своє підтвердження у судовому засіданні, тому, це також є підставою для відмови позивачці у позові.
Правова позиція позивачки ОСОБА_4 та її представника.
ОСОБА_4, підтримуючи свої позовні вимоги, заявила, що дійсно була відсутня у квартирі АДРЕСА_1, в якій зяреєстрована, починаючи з 1994 р. до 2006 р.
з поважних причин.
Повідомляючи про поважність причин, позивачка та її представник зазначили, що відповідачка
ОСОБА_5, зловживала спиртними напоями, тому при розірванні шлюбу між подружжями,
неповнолітня дитина була залишена з батьком.
До досягнення повноліття, позивачка проживала із сім'єю батька, тому що потребувала його
піклування. Залишати її з матір'ю було небезпечно.
Однак, вона ніколи не мала і не має зараз права на житло свого батька та його дружини, а тому
відповідно до вимог ст. 107 ЖК України, не може бути позбавлена права на житло, де зареєстрована і
проживала останнім часом.
Позивачка пояснила, що відповідно до ч. 3 ст. 160 СК України, вона, після досягнення 14 - літнього
віку визначилася особисто, де проживати.
Вона прийняла рішення проживати із матір'ю й у жовтні 2006 р. уселилася до спірної кімнати і
проживала там до червня 2007 p..
В червні 2007 p., матір змінила замки у квартирі і перешкоджає її проживати за місцем реєстрації,
чим порушує її право як наймача спірного житлового приміщення.
Представник ОСОБА_4 вважає, що правовою підставою для задоволення вимог його довірительки про вселення є ст. ст. 64, 65 ЖК України, які передбачають рівні права та обов'язки наймачів житлового приміщення.
Також він вважає, що вимоги ст. 107 ЖК України розповсюджуються лише на повнолітніх членів сім'ї наймача, які вибувають із квартири на свій власний розсуд.
Обґрунтовуючи вимоги, щодо оформлення на себе особистого рахунку на квартиру АДРЕСА_1, позивачка стверджує, що вона працює, має стабільний заробіток, сплачує квартирну плату, між тим її матір періодично продовжує уживати спиртні напої, у зв'язку з чим, не має гарантій тому, що вона буде своєчасно сплачувати комунальні платежі. У зв'язку із відмовою відповідача, в особі Приморської районної адміністрації Одеської міської ради переукласти з нею договір житлового найму, позивачка наполягає на задоволення позовних вимог у даної частині.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 просила відмовити за підставами, викладеними вище.
Мотивувальна частина рішення.
З'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами суд, установив наступні фактичні обставини
справи.
На підставі ордера від 02.10.1992 р. за № 6259 ОСОБА_6 була надана кімната в загальній
квартирі, жилою площею 12, 6 кв. м., що розташована в АДРЕСА_1.
В дану квартиру ОСОБА_6 поселився проживати із дружиною ОСОБА_5. (зараз ОСОБА_5) та
донькою ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.П).
Відповідно до довідки про склад сім'ї та прописки, на квартиру загального користування АДРЕСА_1 особистий рахунок відкритий на ОСОБА_6, а зареєстровані в даній кімнаті ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с.3)
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 05.10.1994 р. шлюб між ОСОБА_6 та
ОСОБА_5 був розірваний і неповнолітня донька ОСОБА_4 залишена на вихованні у батька.
Даним рішенням було встановлено, що ОСОБА_5 у зв'язку з зловживанням спиртними напоями деградувала, не займається вихованням дивини і остання не бажає залишатися після розірвання шлюбу з матір'ю, а просить дозволити її проживати з батьком.
Із довідок витребуваних судом із наркологічних закладів убачається, що ОСОБА_5 знаходилася на стаціонарному лікуванні у Одеської обласної психіатричної лікарні № 2 з 07.07.1993 р. по 06.08.1993 р. з діагнозом "алкогольний делірій, алкоголізм 2 стадії, а з 08.12.1995 р. по 15.02.1996 р. з діагнозом "хронічний алкоголізм 2 стадії" (а.с. 163, 169). Одеський обласний відділ охорони здоров'я 26.08.1994 р. повідомляв Приморський райвідділ
м. Одеси про те, що ОСОБА_5 ухиляється від проходження лікування від алкоголізму, тому її необхідно лікувати в умовах лікувально - трудового профілакторію (а.с.112). Особи, які брали участь у справі не заперечували проти обставин того, що після розірвання шлюбу ОСОБА_6 залишивши дружині житло забрав малолітню доньку і став із нею проживати у м. Теплодарі, де вона відвідувала дитячий садок, потім школу.
Також не заперечували особи і проти того, що ОСОБА_4 до 2005 р. проживала з батьком та мачухою, та вважала мачуху своєю матір'ю (а.с.77-83). За клопотанням осіб по справі були допитані свідки.
Так, свідки зі сторони ОСОБА_5 - ОСОБА_8 та ОСОБА_9 пояснили, що є її сусідами і на протязі приблизно 10 років не бачили, щоб її донька ОСОБА_4 проживала з нею. Уперше з ОСОБА_4 вони познайомилися в осині 2006 року.
За ствердженням свідків, ОСОБА_5 проживала одна, у стані алкогольного сп'яніння вони її не бачили.
Свідок - ОСОБА_10 суду пояснила, що є подругою ОСОБА_5.
її відомо, що ОСОБА_5 проживає одна, вперше свою дочку ОСОБА_4, після розлучення з чоловіком, вона побачила у 16 років, коли остання прийшла до неї. Після 2005 p., ОСОБА_4 приходила до матері в гості, однак ніколи не проживала.
Також вона була очевидцем того, як ОСОБА_4 робила спробу вселитися до матері у її відсутність, коли остання була на дачі. Для цього, вона прийшла з дільничним міліціонером, однак, останній відмовився зламувати замки у квартирі і рекомендував звернутися до суду. Свідок спростовує доводи про те, що ОСОБА_5 уживає алкоголь, її відомо, що остання без запису у трудовій книжці, займається ремонтом квартир.
За клопотанням позивачки ОСОБА_4 були допитані свідки: ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15.
Свідки ОСОБА_15 та ОСОБА_13 суду пояснили, що вони є подругами позивачки так як разом із нею вчилися в Одеському вищому професійному училищі торгівлі та технології харчування. З пояснень даних свідків слідує, що ОСОБА_4 ня протязі 2005 - 2006 р. р. проживала сумісно з матір'ю за адресою: АДРЕСА_1..
Вказаний висновок вони зробили, буваючи у ОСОБА_4 в гостях і, бачачи, що її особисті речі знаходяться у даній квартирі і є вхідний ключ.
В подальшому, ним стало відомо, що ОСОБА_4 посварилася з матір'ю через її пияцтво й остання змінила замки на вхідній двері та не впускає ОСОБА_4.
Свідки підтвердили, що декілька раз бачили ОСОБА_5 у нетверезому стані.
Допитаний свідок ОСОБА_14 пояснила, що сім'ю ОСОБА_6 знає з 1990 року, коли, ОСОБА_6 повернувся з Астрахані до батьків в Одесу з молодою дружиною та однорічною дочкою. Молода сім'я поселилася проживати з батьками ОСОБА_6.
Як зауважила свідок, в той період ОСОБА_6 - ОСОБА_5 зловживала алкогольними напоями, тому батьки ОСОБА_6 вирішили здійснити сімейний обмін і поселити родину сина у квартирі АДРЕСА_1.
Також свідок розповіла про те, як після того, як подружжя ОСОБА_6 приблизно у серпні 1994 р. перестали проживати сумісно і малолітня ОСОБА_4 залишилася проживати з матір'ю у квартирі АДРЕСА_1, вона з матір'ю ОСОБА_6 розшукувала дитину, яка декілька днів не відвідувала дитячий садок.
Із розповіді свідка вбачалося, що ОСОБА_5 на їх, дзвінки - двері не відчиняла. Після неодноразових спроб попасти у квартиру, двері відчинив оусід. Коли вони попали в кімнату, то побачили сплячу ОСОБА_5. у нетверезому стані. Дитина у стресовому стані знаходилася рядом і повідомила, що матір заборонила її відчиняти двері, а також відкликатися, якщо її будуть звати через вікно.
її також відомо, що ОСОБА_5 була обстежена лікарем, якій повідомив про те, що остання потребує лікування.
Свідок ОСОБА_12, суду повідомила, що є бабусею позивачки ОСОБА_4, матір'ю відповідача ОСОБА_6 і колішнею свекрухою ОСОБА_5
Даний свідок пояснила, що раніше наймачем спірної кімнати, була її матір, а після одруження сина вони здійснили сімейний обмін, в результаті якого матір перейшла жити до неї, а син із невісткою в кімнату матері.
Свідок підтвердила обставини пияцтва невістки і її неодноразового лікування у лікарнях, а також у лікувально - трудовому профілакторію в с Олександрівка.
Зі слів ОСОБА_12 вони додавали всі зусилля для того, що вилікувати дружину сина, однак це не надало ніяких результатів і вони розлучилися.
їх малолітню дитину небезпечно було залишати з матір'ю, тому ОСОБА_6 забрав її і до 16 років ОСОБА_4 проживала з ним та його новою сім'єю.
Вона як бабуся питалася примирити матір із її донькою, однак, ОСОБА_5 не бажає проживати з дочкою, змінила замки на вхідній двері і не пускає.
Лише приблизно рік, позивачка прожила із матір'ю, після чого, остання стала перешкоджати її у цьому.
Проаналізувавши обставини справи та докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_5 незаконно перешкоджає своєї дочці в користуванні житлом, наймачем, якого вона є.
Вибуття малолітньої ОСОБА_4 у 1994 році на постійне проживання з батьком до іншого
населеного пункту, було пов'язано з поважними причинами, а саме з аморальним образом життя
матері з якою небезпечно було залишати дитину.
Дане вибуття носило тимчасовий характер, та тривало до досягнення дитиною віку, коли вона могла
сама визначитися із місцем свого проживання.
Як зазначала позивачка, ні її батько, ні його дружина ніколи не визнавали за нею права на
користування житлом, де вона тимчасово знаходилася, так як на їх, думку за нею зберігалося житло за
місцем реєстрації.
Також, слід зауважити, що в отриманому позивачкою 07.11.2005 р. паспорта громадянина України, за
згодою матері був поставлений штамп реєстрації місця проживання - м. Одеса Фонтанська дорога
будинок 2 кв. 44..
Пленум Верховного Суду України у п. 11 постанови №2 від 12.04.1985 р. "Про деякі питання, що виникли у практиці застосування судами Житлового Кодексу України" роз'яснив, що на ствердження вибуття суд може брати до уваги будь -які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписках, переадресування кореспонденції, утворення сім'ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в іншій населений пункт і постійна там прописка, укладення трудового на невизначений строк тощо. Виходячи із цих роз'яснень, суд вважає, що ОСОБА_5 не подала переконливих доказів про виїзд ОСОБА_4 із спірної квартири в добровільному порядку на постійне проживання в іншій населений пункт.
Заперечення ОСОБА_5 про те , що вона не зловживала спиртними напоями й дитина вибула з місця свого проживання добровільно, не можуть бути прийняти судом до уваги, так як спростовуються рішенням Приморського райсуду 05.10.1994 p., що набрало законної чинності, довідками медичних закладів, а також поясненнями свідків.
Суд, також звертає увагу, що Верховний Суд України, надаючи роз'яснення у Правових позиціях з
приводу розгляду житлових спорів, також зазначив, що "особи можуть визнані на підставі ст. 107 ЖК
України такими, що втратили право на користування житлом у разі одержання ними іншої жилої
площі, вселення на жилу площу членів сім'ї або в інших випадках забезпечення їх жилою площею для
постійного проживання".
З доказів наданих сторонами, факт забезпечення ОСОБА_4 іншим житлом - не встановлений.
Викладене вище, надає суду можливість зробити висновок, що ОСОБА_4, як член сім'ї наймача,
відповідно до вимог ст. 64 ЖК України має право користуватися нарівні з ним усіма правами і нести
усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення, а тому дії ОСОБА_5, яка
перешкоджає ОСОБА_4 у здійсненні цих прав є незаконними.
На підставі вимог даної норми Житлового Кодексу, ОСОБА_4 повинна бути вселена у квартиру
АДРЕСА_1 й ОСОБА_5 необхідно зобов'язати не чинити позивачці
перешкоди у користуванні квартирою.
Згідно вимог ст. 61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного й
громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.
Договір найму жилого приміщення укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле
приміщення між наймодавцем і наймачем.
Стаття 63 ЖК України визначає, що предметом договору найму жилого приміщення в будинках
державного й громадського житлового фонду є окрема квартира або інше ізольоване жиле
приміщення, що складається з однієї чи кількох кімнат.
Як було встановлено матеріалами справи, сторона за договором житлового найму кімнати у квартирі
АДРЕСА_1 в м. Одесі - ОСОБА_6 знявся з реєстраційного обліку і
житловим приміщенням не користується.
У разі вибуття особи, із якою був укладений договір житлового найму, він повинен бути
переоформлений на будь -кого іншого повнолітнього члена сім'ї.
Враховуючи, що позивачка ОСОБА_4 має постійне місце роботи, заробіток, приймає міри щодо
своєчасної сплати за комунальні послуги, суд вважає, що саме з нею, відповідач в особі
Приморської районної адміністрації Одеської міської ради повинен переукласти договір житлового,
вказавши її наймачем кімнати у квартирі загального користування.
Суд, покладає такі функції саме на Приморську районі адміністрації Одеської міської ради, так як відповідно до Положення про районну адміністрацію Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради, функції, щодо внесення змін до договорів найму жилих приміщень та переоформлення особистих рахунків на житло покладені на районні адміністрації. Доводи відповідачки ОСОБА_5 про те, що вона також забезпечена роботою та має заробіток для сплати витрат по утриманню житла, суд не приймає до уваги, так як вони не підтверджені допустимими доказами.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 208, 209, 212 - 215, 218 ЦПК України, суд,
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про вселення, зобов'язання не перешкоджати у користуванні жилим приміщенням, про внесення змін до договору жилого найму, до ОСОБА_6, Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про внесення змін до договору жилого найму та переоформлення особистого рахунку - задовольнити. Вселити ОСОБА_4 у кімнату площею 12, 6 кв. м. квартири загального користування за АДРЕСА_1 Зобов'язати ОСОБА_5 не перешкоджати ОСОБА_4 користуватися кімнатою площею 12, 6 кв. м. квартири загального користування за АДРЕСА_1
Зобов'язати Приморську районну адміністрацію Одеської міської ради внести зміни до договору найму жилого приміщення - кімнати площею 12, 6 кв. м. квартири загального користування за АДРЕСА_1, зазначивши замість наймача ОСОБА_6 - ОСОБА_4.
Зобов'язати Приморську районну адміністрацію Одеської міської ради переоформити особистий рахунок на кімнату площею 12, 6 кв. м. квартири загального користування за АДРЕСА_1 на - ОСОБА_4.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м. Одеси шляхом подачі в десятиденний строк з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження й поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга подана не була, у строк встановлений ст. 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.