Головуючий у 1 інстанції - Агевич К.В.
Суддя-доповідач - Чебанов О.О.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 березня 2011 року справа №2а-9049/10/1270 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Чебанова О.О.
суддів
Малашкевича С.А., Юрченко В.П., при секретарі Сухоцькій Д.Ю., за участю представника позивача Калініна К.В., представника відповідача Шуйського О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25 січня 2011 р. у справі № 2а-9049/10/1270 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганська телефонна компанія" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Луганську про скасування податкового повідомлення-рішення,-
В С Т А Н О В И Л А:
23 листопада 2010 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Луганську про скасування податкового повідомлення-рішення від 16.11.2010 № 0000988023/0 про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 819211,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 409605,50 грн., а всього на суму – 1228816,50 грн.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідачем в період з 25.10.2010 по 02.11.2010 проведено невиїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Луганська телефонна компанія» з питань повноти обчислення податку на додану вартість з жовтня 2008 року по лютий 2010 року. За результатами якої відповідачем складено акт № 1331/08-6/13413790 від 03.11.2010, яким встановлено порушення п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97 від 03.04.1997 та п.5.7 ст.5 Порядку заповнення та подання податкової декларації по податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 166, наслідком чого стало заниження податку на додану вартість за період з жовтня 2008 року по лютий 2010 року в сумі 819211,00 грн. Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Луганську визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість та направлене податкове повідомлення – рішення від 16.11.2010 №0000988023/0 на загальну суму 1228818,50 грн., з яких 819211,00 грн. – основний борг, а 409605,50 грн. – штрафні санкції. Таке рішення позивач вважає безпідставним, необґрунтованим та незаконним, а тому вважає, таким, що підлягає скасуванню. Оскільки позивачем правомірне віднесено до податкового кредиту суми по взаєморозрахункам позивача з постачальником приватним підприємством «КФ «Парадигма» у загальній сумі 819211 грн., в тому числі за жовтень 2008 року – 40000 грн., за листопад 2008 року – 39720 грн., за грудень 2009 року – 61860 грн., січень 2009 року – 64746 грн., лютий 2009 року – 46770 грн., березень 2009 року – 62501 грн., червень 2009 року – 89969 грн., липень 2009 року – 70000 грн., серпень 2009 року – 66360 грн., вересень 2009 року – 50000 грн., жовтень 2009 року – 47147 грн., листопад 2009 року – 43340 грн., грудень 2009 року – 46680 грн., січень 2010 року – 51940 грн., лютий 2010 року – 38160 грн. Так як фактично приватне підприємство «КФ «Парадигма» поставило обладнання зв’язку позивачу відповідно до договорів на загальну суму 4915268,40 грн. , розрахунки здійснювались у безготівковій формі, що підтверджено банківськими виписками з відмітками банку та свідчить про дійсність оплати товару, а фактичне отримання товару (послуг) підтверджується видатковими накладними та актами вводу в експлуатацію позивачем придбаного обладнання зв’язку. Позивач вважає, що при проведенні перевірки відповідачем не враховані положення діючого законодавства та необґрунтовано зроблені висновки про порушення позивачем вимог Закону України №168/97 і тому відповідач дійшов неправильних, необґрунтованих та недостовірних висновків щодо правильності формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 25 січня 2011 р. позовні вимоги задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Луганську № 0000988023/0 від 16 листопада 2010 року.
Не погодившись з таким судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, а судове рішення — залишенню без змін, з огляду на наступне.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Луганська телефонна компанія» за період з жовтня 2008 року по лютий 2010 року проводились господарські операції з приватним підприємством «КФ «Парадигма» щодо поставки обладнання зв’язку: плат до АТС Definity, кабелів підключення шин TDM для розширення та інших комплектуючих, на підставі договору № 31-10-08 від 31.10.2008 та № 08-02-10 від 08.02.2010 поставки обладнання зв’язку відповідно до специфікацій. По даних договорах позивач від приватного підприємства «КФ «Парадигма» отримав обладнання зв’язку на загальну суму 4915268,40 грн. що підтверджується специфікаціями та видатковими накладними які містяться в матеріалах справи. За отримане обладнання позивач здійснив оплату.
Відповідно до п.п. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.
Згідно п.п. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону № 168 платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Відповідно до п.п. 7.2.4 п. 7.2. ст. 7 Закону № 168, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Колегія суддів зазначає, що на підставі п.п. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 цього Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
З матеріалів справи вбачається, що позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних наданих в період з 31.10.2008 по 08.02.2010 приватним підприємством «КФ «Парадигма» на загальну суму 819211,00 грн., про що є відповідні відмітки в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних. Все отримане за вищезазначеними договорами обладнання відповідно до інвентаризаційного опису оприбутковане позивачем та введено в експлуатацію.
Наявність отриманого за договором майна не оспорюється податковим органом, що підтверджує фактичне та реальне виконання цього договору.
Підставою для зменшення податковим органом податкового кредиту з податку на додану вартість позивача у загальній сумі 819211 грн., в тому числі за жовтень 2008 року – 40000 грн., за листопад 2008 року – 39720 грн., за грудень 2009 року – 61860 грн., січень 2009 року – 64746 грн., лютий 2009 року – 46770 грн., березень 2009 року – 62501 грн., червень 2009 року – 89969 грн., липень 2009 року – 70000 грн., серпень 2009 року – 66360 грн., вересень 2009 року – 50000 грн., жовтень 2009 року – 47147 грн., листопад 2009 року – 43340 грн., грудень 2009 року – 46680 грн., січень 2010 року – 51940 грн., лютий 2010 року – 38160 грн., є те, що відповідачем визначено як нікчемний правочин - договір № 31-10-08 від 31.10.2008 та № 08-02-10 від 08.02.2010 поставки обладнання зв’язку між позивачем та приватним підприємством «КФ «Парадигма», оскільки їх укладення було спрямоване на ухилення від сплати податків, недоплати податку на додану вартість, без мети настання реальних наслідків. А тому податкові накладні, отримані від приватного підприємства «КФ «Парадигма» не мають юридичної сили та не надають право позивачу нараховувати податковий кредит за цими господарськими відносинами, а в даному випадку 819211,00 грн. В обгрунтування своїх вимог відповідач зазначає про те, що директора приватного підприємства «КФ «Парадигма» ОСОБА_6 засуджено за фіктивне підприємництво і згідно наданих ним пояснень він ніяких господарських документів щодо правовідносин з позивачем не підписував. Інших правових та фактичних підстав актом перевірки від 03.11.2010 № 1331/08-6/13413790 для зменшення позивачеві суми податкового кредиту податковою інспекцією не встановлено.
Відповідно до статті 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”, відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
Згідно даних з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на 14.01.2011, тобто на час розгляду даної справи, зареєстроване приватне підприємство «КФ «Парадигма», і.к. 36006761, місцезнаходження 91033, м. Луганськ, вул. Днєпровська, б.53а, керівник – ОСОБА_7, призначений директором -14.04.2010. Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість приватним підприємством «КФ «Парадигма» отримано від 11.09.2008 за №100138572, видане Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією м. Луганська, індивідуальний податковий номер – 360067612362 (Т2 а.с.238) та відповідно до акту №30 від 09.02.2010 анульоване. Вироком Ленінського районного суду м. Луганська від 21.10.2010 ОСОБА_6 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 27, ч.1 ст. 205, ч.1 ст. 358, ч.2 ст. 358 КК України.
Крім того, постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 03.12.2010 в порушенні кримінальної справи за фактом заниження податкових зобов’язань з ПДВ посадовими особами товариства з обмеженою відповідальністю «Луганська телефонна компанія» за період з 01.10.2008 по 28.02.2010 відносно господарських операцій з приватним підприємством «КФ «Парадигма» за ознаками складу злочину передбачених ст.ст. 364, 366 Кримінального кодексу України відмовлено.
Колегія суддів зазначає, що для надання правової оцінки щодо заявленої позивачем суми податкового кредиту з податку на додану вартість суд першої інстанції правильно застосував положення Закону України «Про податок на додану вартість», в редакції, чинній на час формування податкового кредиту з податку на додану вартість, якими регламентується порядок визначення податкового кредиту. Пунктом 1.7. ст. 1 цього Закону дано визначення поняття податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначеного згідно з цим Законом.
Згідно пункту 7.4 Закону № 168, податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
З аналізу вказаної норми вбачається, що визначальним чинником для формування податкового кредиту платника ПДВ є подальше використання таких товарів (основних фондів) в операціях оподаткувань в рамках господарської діяльності такої особи - платника податку.
Отже, суд першої інстанції правильно визнав підтвердженим обґрунтованість визначення податкового кредиту з податку на додану вартість: наявність у платника податку виданої йому продавцем товару податкових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавств; сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість; доводи податкового органу про безтоварність операцій свого підтвердження не знайшли, та спростовані матеріалами справи; на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальник був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, а тому покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що актом перевірки не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.
Законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість здійснювати контроль та перевірку за дотриманням усіма постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника або через відсутність документального підтвердження сплати податку зазнавати певних негативних матеріальних наслідків у вигляді позбавлення права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявленого у межах сум податку, фактично сплачених ним у попередньому податковому періоді постачальникам товару (робі, послуг).
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 16.11.2010 № 0000988023/0 про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 819211,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 409605,50 грн., а всього на суму – 1228816,50 грн.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для скасування постанови не має, у зв’язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ч. 1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст.ст. 206, 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25 січня 2011 р – залишити без задоволення.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25 січня 2011 р. у справі № 2а-9049/10/1270 – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення у повному обсязі.
Ухвала складена у повному обсязі 05.04.2011 року.
Колегія суддів: О.О. Чебанов
С.А. Малашкевич
В.П. Юрченко