Справа №2-438/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

16 березня 2011 року Залізничний районний суд  м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді – Злотнікова В.Я.,

при секретарі – Зудіновій К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сімферопольської міської ради про визнання права власності на будівельні матеріали, визнання такою, що фактично прийняла спадщину, визнання права забудовника,  

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Сімферопольської міської ради про визнання права власності на будинок у вигляді будівельних матеріалів, використаних в процесі будівництва будинку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, визнання такою, що фактично прийняла спадщину, визнання за нею права забудовника земельної ділянки, мотивуючи свої вимоги тим, що вона є матір’ю ОСОБА_2, якому, згідно рішення виконавчого комітету Сімферопольської районної ради народних депутатів Кримської області №160 від 12.05.1991 р., була надана у користування земельна ділянка площею 0,08 га для будівництва та обслуговування жилого будинку по АДРЕСА_2. Рішенням Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради АР Крим №590 від 28.04.2000 р. зазначена земельна ділянка була передана ОСОБА_2 у приватну власність, після чого він розпочав будівництво жилого будинку. Проте у зв’язку зі смертю ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 р., зазначене будівництво завершено не було, та будівля не була здана в експлуатацію. Після смерті сина позивачка звернулась до нотаріальної контори для отримання спадщини, проте у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом їй було відмовлено, оскільки будинок на момент звернення позивачки був недобудований та не зданий в експлуатацію, а земельна ділянка, на якій він розташований, не приватизована.

У судовому засіданні позивачка підтримала заявлені вимоги, просила суд про задоволення позову.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, повідомлений належним чином, в матеріалах справи є його письмовий відзив з проханням розглянути справу за його відсутності.  

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивачки, оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суд знаходить позовні вимоги підлягаючими задоволенню частково по наступних підставах.

Частиною 1 ст.11 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що позивачка є матір’ю ОСОБА_2, що підтверджується рішенням Сімферопольського районного суду АР Крим від 22.03.2004р. Згідно рішення Виконавчого комітету Сімферопольської районної ради народних депутатів Кримської області №160 від 12.05.1991 р., ОСОБА_2 була надана у користування земельна ділянка площею 0,08 га для будівництва та обслуговування жилого будинку по АДРЕСА_2 (а.с.5). Рішенням Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради АР Крим №590 від 28.04.2000 р. зазначена земельна ділянка була передана ОСОБА_2 у приватну власність (а.с.6). На вказаній земельній ділянці ОСОБА_2 збудував будинок, якому був привласнений АДРЕСА_1.

Як слідує з позовної заяви, пояснень позивачки, будівництво будинку велося ОСОБА_2 самочинно, без наявності відповідного будівельного проекту.

Згідно ч.1 ст.376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

У зв’язку зі смертю ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 р., що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1, виданого 07.03.2009 р. Центральним відділом РАЦС СМУЮ АРК (а.с.10), вищезазначене будівництво завершено не було, та будівля не була здана в експлуатацію.

Відповідно до п.7 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 р., якщо спадкодавцем було здійснене самочинне будівництво (частина перша статті 376 ЦК), до спадкоємців переходить право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва, у зв’язку з чим, суд вважає можливим визнати за позивачкою право власності на будівельні матеріали, використані в процесі будівництва будинку АДРЕСА_1, у порядку спадкування після смерті її сина.

Вимоги позивачки щодо визнання її права власності на будинок та визнання права забудовника є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.380 ЦК України, житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.

Тобто законом чітко визначено поняття житлового будинку, та розмежує зазначене поняття  з визначенням будівельних матеріалів, отже вимога позивачки щодо визнання права на будинок у вигляді будівельних матеріалів не передбачена діючим законодавством та задоволенню не підлягає.

Згідно п.8 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 р., якщо будівництво здійснювалося згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов'язки як забудовника входять до складу спадщини.

Враховуючи, що фактично незавершене будівництво є самочинним та здійснювалося без дотримання порядку, встановленого законом, суд приходить до висновку про необхідність відмовити позивачці у задоволенні вимоги про визнання права забудовника.

Главою 87 ЦК України визначені способи здійснення права на спадкування.

Так, ч.3 ст.1268 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.  

Відповідно до частини статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

З аналізу зазначених положень цивільного законодавства убачається, що способами здійснення спадкоємцем права на спадкування є, відповідно: проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини або звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

Отже, зазначеними положеннями законодавства не передбачено такого способу здійснення права на спадкування як визнання особи такою, що фактично прийняла спадщину.  

Тому позовні вимоги у цієї частині не засновані на вимогах закону та не потребують судового захисту.

На підставі ст.ст.376, 380, 1261, 1268, 1269 ЦК України, п.п.7,8 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 р., керуючись ст.ст. 10,11,60,88,209,212-215,294 ЦПК України, суд, -  

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на будівельні матеріали, використані в процесі будівництва будинку АДРЕСА_1, у порядку спадкування після смерті її сина ОСОБА_2, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через суд першої інстанції шляхом подачі у 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: