Справа № 2-4139/10

 РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ  

    08 грудня 2010 року           Шевченківський районний суд м. Чернівці

в складі:            головуючого судді:                      Данилюка М.І.

                              при секретарі:                      Завялець Н.Ю.

розглянувши у судовому засіданні в м. Чернівці справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, -

встановив:

В листопаді 2010 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.

Посилається на те, що 12 лютого 2010 року відповідач ОСОБА_2 позичив у неї 80 000 грн., які зобов”язався повернути до 12 серпня 2010 року. Однак у встановлений строк відповідач гроші не повернув. Оскільки, у відповідача немає грошей на повернення боргу, просить визнати за нею право власності на належну відповідачу квартиру АДРЕСА_1

В судовому засіданні  позивач позов підтримала повністю і підтвердила викладені в позовній заяві обставини.

           Відповідач в судове засідання не з’явився, надав суду заяву в якій позов визнав повністю.        

    Вивчивши матеріали справи, вислухавши доводи позивача, суд вважає, що позов  підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що згідно договору позики  від 12.02.2010 року укладеного між сторонами ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_1 гроші в сумі 80 000 гривень, які зобов”язаний був повернути до 12 серпня 2010 року. Даний факт також підтверджується розпискою складеною відповідачем 12.02.2010 року.

У відповідності з вимогами ст. 526 ЦК України: «зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться».

Згідно ст. 1049 ЦК України: «Позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором».

Як, встановлено судом, відповідач ОСОБА_2 до даного часу борг не виплатив. а тому, у нього виникли зобов”язання по відшкодуванню позивачу ОСОБА_1 боргу в сумі 80 000 гривень.

Згідно ч.1 ст..11 ЦПК України «Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі».

Як вбачається з матеріалів справи позивач звернулась з позовом про стягнення заборгованості за договором позики. Дане право звернення у неї виникло на підставі укладеного договору позики. Оскільки, суд не вправі виходити за межі позовних вимог, то в частині визнання за позивачем права власності на належну відповідачу АДРЕСА_1 в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 526, 1046, 1049, 1050  ЦК України, ст.ст. 10,11,  209, 212, 214-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг в сумі 80 000 (вісімдесят тисяч ) гривень.

В задоволенні позову в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на квартиру АДРЕСА_1 відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Чернівецької області через Шевченківський районний суд м.Чернівці в 10-денний строк з дня його проголошення.

СУДДЯ:                                                                              М.І.ДАНИЛЮК