УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:

Головуючого Шестакової Н.В. Суддів  Берзіньш B.C.

Терент"євої Н.М. При секретарі   Буровій Г.В.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Гурзуфської селищної ради, треті особи ОСОБА_2 і ОСОБА_3, про визнання недійсним рішення Гурзуфської селищної ради від 04 березня 2004 року про передачу земельної ділянки у приватну власність за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на постанову Ялтинського міського суду від 11 травня 2006 року,

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2005 року ОСОБА_1  звернулася з позовом до Гурзуфської селищної ради, треті особи ОСОБА_2 і ОСОБА_3, про визнання недійсним рішення Гурзуфської селищної ради від 04 березня 2004 року про передачу земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_2, посилаючись на те, що більш ЗО років тому вона розробила невелику земельну ділянку біля місця мешкання і збудувала на неї гараж. У подальшому неодноразово зверталася до Гурзуфської селищної ради з проханням про виділення їй цій земельної ділянки на підставі ст.119 ЗК України. Фактично відповідач визнав за нею право власності на гараж, оскільки її ні разу не притягували до адміністративної відповідальності за самочинне будівництво. Передача земельної ділнки, на якої розташований гараж, належний її на праві приватної власності, порушує її констітуційні права.

Постановою суду у позові відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивачки ставить питання про скасування постанови рішення з ухваленням нового рішення суду про задоволення позову, зазначивши, що суд першої інстанції помилково розглянув справу на підставі норм КАС України, не прийнявши до уваги суттєві фактичні обставини по справі, які свідчать про порушення права власності позивачки.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши позивачку, представників позивачки і третіх осіб, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає  частковому задоволенню з таких підстав.

Як свідчать матеріали справи, позивачка просила захистити право користування земельною ділянкою, яка необхідна їй для обслуговування нерухомості і реалізації її прав як власника гаражу.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не надала суду ніяких доказів того, що вона користувалася земельною ділянкою сумлінно, відкрито і безперервно, що необхідно при застосуванні ст.119 ЗК України. Тобто суд першої інстанції обговорював обгрунтованість позову з боку захисту земельних прав позивачки на користування земельною ділянкою на підставі ст. 119 ЗК України.

Справа №22-5534/2006р.                                        Головуючий в 1 інстанції Бондаренко Г.М.

Доповідач Шестакова Н.В.

Фактично має місце спір про право користування земельною ділянкою, який стосується захисту порушеного права із земельних відносин, тобто за предметом спору знаходиться у компетенції суду загальної юрисдикції на підставі ст. 15 ЦПК України.

Відповідно до ст.ст.2,3 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування та інших при здійсненні ними владних управлінських функцій.

Оскільки справа не належить до розгляду в порядку адміністративного судочинства, постанова суду підлягає скасуванню з закриттям провадження по справі на підставі ч.1 ст. 157 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 195,198,203 КАС України, колегія судців

УХВАЛИЛА:

Скасувати постанову Ялтинського міського суду від 11 травня 2006 року.

Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Гурзуфської селищної ради, треті особи ОСОБА_2 і ОСОБА_3, про визнання недійсним рішення Гурзуфської селищної ради від 04 березня 2004 року про передачу земельної ділянки у приватну власність.

Роз"яснити позивачеві, що розгляд справ про захист права користування земельною ділянкою віднесено до юрисдикції господарського суду, якщо позивач є суб"єктом підприємницької діяльності, або суду загальної юрисдикції в інших випадках.  Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.