Справа №2-97/11

Рішення

Іменем України

11 березня 2011 року                                                              м. Чернігів

Н о в о з а в о д с ь к и й  р а й о н н и й    с у д   м і с т а  Ч е р н і г о в а

в складі:  головуючого - судді          Гордійка   Ю. Г.

               при секретарі                            Ващиліна   Т.  В.

          з участю: позивачки                              ОСОБА_1,

представника відповідача          Митькевич І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Чернігівторгбуд» про стягнення заборгованості по заробітній платі, грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки та визнання причини звільнення з роботи поважною –

В С Т А Н О В И В :

12.11.2010 р. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ВАТ «Чернігівторгбуд» про стягнення заборгованості по заробітній платі, грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки та визнання причини звільнення з роботи поважною(а.с.1), який згодом уточнила 22.02.2011 р.(а.с.206) та 10.03.2011 р., мотивуючи свої вимоги наступним.

06.03.2007 р. вона була прийнята на роботу до відповідача на посаду бухгалтера. За весь час роботи, з 06.03.2007 р. по 26.11.2009 р., вона взагалі не перебувала у відпустці. Заробітна плата виплачувалась невчасно і не в повному розмірі. На її неодноразові звернення з приводу виплати заробітної плати адміністрація не реагувала. У зв’язку з чим вона 12.11.2009 р. подала заяву про звільнення і наказом від 25.11.2009 р. була звільнена за власним бажанням, але розрахунок з нею був проведений не повністю. Просила на підставі ст.ст. 115, 221, 233 КЗпП України стягнути з відповідача на її користь невиплачену заробітну плату та компенсацію за невикористані щорічні відпустки в сумі 2046,93 грн.; визнати причину звільнення з роботи поважною.

У судовому засіданні позивачка позов підтримала за вимогами, викладеними в заяві про уточнення позовних вимог від 10.03.2011 р., та пояснила, що їй не виплачена заробітна плата з 01.07.2009 р. по 26.11.2009 р. в розмірі 1438,59 грн. та грошова компенсація за невикористані щорічні відпустки за період роботи у відповідача в розмірі 608,34 грн., оскільки їй було виплачено тільки 836,66 грн. компенсації(1445-836,66); не може пояснити, як була вирахувана ця грошова компенсація в розмірі 1445 грн.; за період роботи у відповідача згідно її заяв їй надавались щорічні відпустки; не може вказати матеріальний закон, на підставі якого підлягає задоволенню позовна вимога про визнання причини звільнення з роботи поважною; пропустила строк звернення до суду з позовною вимогою про визнання причини звільнення з роботи поважною; відсутні поважні причини для поновлення цього строку.

          Представник відповідача позов не визнав відповідно до заяви про застосування строку звернення до суду від 19.01.2011 р. і письмових заперечень від 03.03.2011 р.; просив застосувати строк звернення до суду стосовно позовної вимоги про визнання причини звільнення з роботи поважною.

Вислухавши осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачка 09.10.2009 р. змінила прізвище «ОСОБА_1» на «ОСОБА_1»(а.с.8).

ОСОБА_1 працювала у ВАТ «Чернігівторгбуд» на посаді бухгалтера з 06.03.2007 р. На підставі її заяви від 12.11.2009 р. відповідачем був виданий наказ № 95-к від 25.11.2009 р. про звільнення ОСОБА_1 з роботи за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України з 26.11.2009 р.(а.с.5-6).

Згідно довідок відповідача від 11.01.2011 р. і від 19.01.2011 р. при звільненні позивачці за видатковим касовим ордером від 27.11.2009 р. було виплачено 2324,60 грн., а потім додатково в грудні 2009 р. ще 250 грн.; товариство заборгованості по заробітній платі і грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки перед позивачкою не має(а.с.55,68).

Згідно ст. 95 КЗпП України мінімальна заробітна плата – це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці(обсягу робіт).

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією.

З 01.07.2009 р. по 26.11.2009 р. заробітна плата позивачці виплачувалась з порушенням вимог ст. 95 КЗпП України, тому підлягає стягненню з ВАТ «Чернігівторгбуд» на її користь заборгованість по заробітній платі в розмірі 1386,42 грн.((630-520,43)+(630-409,50)+(630-257,73)+(650-143,18)+(744х19:21-495,88), де 630 - мінімальна заробітна плата в липні-вересені, 650 - мінімальна заробітна плата в жовтні, 744 - мінімальна заробітна плата в листопаді; 520,43, 409,50, 257,73, 143,18, 495,88 – фактична заробітна плата позивачки з 01.07.2009 р. по 26.11.2009 р. згідно даних відповідача - а.с.197-201; 21 - кількість робочих днів в листопаді, 19 - кількість робочих днів в листопаді до звільнення позивачки).

За період роботи у відповідача позивачці за її заявами частково надавались щорічні відпустки(а.с.71-77).

Позивачка не надала суду доказів, що грошова компенсація за невикористані щорічні відпустки за період роботи у відповідача повинна становити 1445 грн.; що вона подала відповідачу заяву про звільнення її за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України саме у зв’язку з невиконанням власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю або умов колективного чи трудового договору згідно частини 3 вказаної статті. Також позивачка не вказала матеріальний закон, на підставі якого підлягає задоволенню позовна вимога про визнання причини звільнення з роботи поважною. Крім того, позивачка пропустила місячний строк звернення до суду (встановлений ч. 1 ст. 233 КЗпП України) з позовною вимогою про визнання причини звільнення з роботи поважною, який просить поновити. Перебіг цього строку потрібно рахувати з 26.11.2009 р., з часу звільнення, та який поновленню не підлягає, оскільки відсутні поважні причини для цього (про це вказала і сама позивачка). Пропуск строку для звернення до суду з позовною вимогою про визнання причини звільнення з роботи поважною є також самостійною підставою для відмовленні у задоволенні такої вимоги, оскільки про це заявлено представником відповідача.

На підставі викладеного позов необхідно задовольнити частково: стягнути з ВАТ «Чернігівторгбуд» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 1386,42 грн., а в задоволенні решти позовних вимог відмовити.

В зв’язку з частковим задоволенням позову підлягають стягненню наступні судові витрати: - з ВАТ «Чернігівторгбуд» в доход держави судовий збір в розмірі 51 грн. відповідно до задоволених позовних вимог, від сплати якого позивачка звільнена; - з ВАТ «Чернігівторгбуд» на користь державного бюджету м. Чернігова витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 81,28 грн.(1386,42х120:2046,93, де 1386,42 - розмір позовних вимог, що задовольняються; 120 – розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду даної справи; 2046,93 – розмір заявлених позивачкою позовних вимог); - з ОСОБА_1 на користь державного бюджету м. Чернігова витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 38,72 грн.(120-81,28).

          Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглянув позов в межах заявлених вимог і на підставі наданих доказів.

Керуючись ст.ст. 3, 10-11, 57-61, 79-88, 213, 215 ЦПК України, ст.ст. 38, 83, 95, 116, 233-234 КЗпП України –  

Вирішив:

          Позов ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Чернігівторгбуд» про стягнення заборгованості по заробітній платі, грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки та визнання причини звільнення з роботи поважною – задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Чернігівторгбуд» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 1386 грн. 42 коп.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Чернігівторгбуд» в доход держави судовий збір в розмірі 51 грн.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Чернігівторгбуд» на користь державного бюджету м. Чернігова витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 81 грн. 28 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь державного бюджету м. Чернігова витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 38 грн. 72 коп.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Чернігівської області через Новозаводський районний суд м. Чернігова. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Новозаводського

районного суду міста Чернігова Ю. Г.   Гордійко