АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
_______________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
330 бберезня 22011 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:
головуючого Ружило О. А.
суддів: Височанської Н.К., Міцнея В.Ф.
секретар: Скрипник С.В.
за участю: представників сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів наперед та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про позбавлення права на утримання, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах якого за дорученням діє ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 18 лютого 2011 року, -
В С Т А Н О В И Л А :
В січні 2011 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину наперед.
Посилалася на те, що рішенням Садгірського районного суду м. Чернівці від 16 серпня 2010 року з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на її користь на утримання сина ОСОБА_4 по 2000 грн. щомісячно та по 1000 грн. аліменти на її утримання , починаючи з 15 липня 2010 року. Рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 08 грудня 2010 року зменшено суму аліментів на утримання дитини з 2000 грн. до 1000 грн., а в решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
_______________________________________________________________________
Справа № 22ц-750 2011 р. Головуючий у І інстанції Дудаков С.Є.
Категорія: 46/48 Суддя-доповідач Ружило О.А.
Зазначала, що ОСОБА_2 добровільно свої обов”язки по утриманню дитини та її утримання виконувати не хоче. У неї є всі підстав вважати, що відповідач в подальшому взагалі не буде виконувати рішення суду, так як являється громадянином Канади, може в любий час виїхати в цю країну на постійне місце проживання, а тому практично неможливо буде отримувати від нього аліменти.
Тому в силу п.4 ст. 77 СК України просила суд стягнути з ОСОБА_2 аліменти наперед як на утримання сина до його повноліття, та на її утримання до досягнення дитиною трирічного віку.
ОСОБА_2 звернувся в суд із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про позбавлення її права на утримання.
Посилався на те, що рішенням Садгірського районного суду м. Чернівці від 29 червня 2010 року шлюб між ним та ОСОБА_1 розірвано.
Рішенням цього ж суду від 16 серпня 2010 року та рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 08 грудня 2010 року, з нього стягуються аліменти на утримання дитини по 1000 грн. на місяць та на утримання ОСОБА_1. –по 1 000 грн. на місяць.
Вказував, що з ОСОБА_1 він перебував в шлюбі не тривалий час близько одного місяця, тому відповідно до вимог статей 82, 83 Сімейного Кодексу України вона не має права на утримання від нього матеріальної допомоги.
За таких обставин просив суд постановити рішення, яким позбавити права ОСОБА_1 на утримання в зв”язку з нетривалим перебуванням подружжя в шлюбних відносинах.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 18 лютого 2011 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 відмовлено за безпідставністю.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 відмовлено за безпідставністю.
На дане рішення суду ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу на предмет його скасування, в частині відмови у задоволенні його зустрічного позову до ОСОБА_1 про позбавлення права на утримання, та постановлення нового рішення про задоволення його позовних вимог.
Апелянт вважає оскаржуване рішення суду незаконним та необґрунтованим в зв”язку з тим, що судом було неправильно застосовано норми матеріального права.
Заслухавши доповідача про суть оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні виходячи з наступних підстав.
Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про позбавлення права на утримання прийшов до правильного висновку про безпідставність зазначених позовних вимог.
Разом з тим в обґрунтування своїх висновків суд невірно в мотивувальній частині посилався на норми ст. 82, 83 Сімейного Кодексу України.
Як вбачається з матеріалів справи, за рішенням Садгірського районного суду м. Чернівці від 16 серпня 2010 року з ОСОБА_2 стягнуто кошти на утримання ОСОБА_1 у зв”язку з доглядом за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку. Зазначені правовідносини як щодо права дружини на таке утримання, так і випадки припинення права на таке утримання регулюються нормами ст.ст. 84, 85 Сімейного Кодексу, а не ст.ст. 82, 83 Сімейного Кодексу на які суд посилається в мотивувальній частині рішення.
Виходячи з неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду в цій частині підлягає зміні та застосуванню до даних правовідносин норм матеріального права, який їх регулюють.
Керуючись ст. 307, п. 4 ст. 309 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах якого за дорученням діє ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 18 лютого 2011 року змінити.
Виключити з його мотивувальної частини посилання суду на ст.ст. 82, 83 Сімейного Кодексу України, як на підставу відмови в задоволенні позову, застосувавши до правовідносин сторін норми ст.ст. 84, 85 Сімейного Кодексу України.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: