Копія
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 лютого 2011 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Хмельницької області
в складі : головуючого –судді Харчука В.М.
суддів: Переверзєвої Н.І., Кізюн О.Ю.
при секретарі Кричківській А.Ю.
з участю: представника Міністерства оборони України
розглянула у відкритому судовому засіданні справу № 22 а- 396 за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Славутського міськрайонного суду від 30 березня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про стягнення недоплаченої одноразової допомоги, що призначена у зв"язку з ушкодженням здоров"я та інвалідністю, пов"язаними з проходженням військової служби
Заслухавши доповідача, пояснення учасника процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів
в с т а н о в и л а:
В грудні 2009 року позивач звернувся до суду і просив визнати неправомірними дії Міністерства оборони України щодо невиплати частини одноразової грошової допомоги в сумі 20070 грн. і зобов”язати виплатити йому означену суму.
Постановою Славутського міськрайонного суду від 30 березня 2010 року позов задоволено.
Визнано неправомірними дії Міністерства оборони України та стягнуто із нього на користь ОСОБА_1 20070 грн. недоплаченої одноразової допомоги, що призначена у зв”язку з ушкодженням здоров”я та інвалідністю, пов”язаними з проходженням військової служби.
Судові витрати віднесено на рахунок держави.
В своїй апеляційній скарзі Міністерство оборони України означену постанову вважає незаконною, просить її скасувати, посилаючись на правомірність дій Міністерства оборони України при виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги. Воно діяло на підставі Порядку та умов виплати одноразової допомоги..., затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499, однак суд безпідставно вважає, що це суперечить вимогам Закону України „ Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” в частині визначення грошового забезпечення, оскільки ст. 16 зазначеного закону надає повноваження Кабінету Міністрів України щодо визначення порядку і умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги. На думку апелянта, при вирішенні даного спору порушена предметна підсудність.
_______________________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції – Тончук Р.І. Справа № 22а- 396
Доповідач –Переверзєва Н.І. Категорія №
Апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду скасуванню - з наступних підстав.
Відповідно до п.4 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ч.2 ст.16 Закону України від 20.12.1991 року № 2011-ХП "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов”язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше, ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п”ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 499 затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, п. 2 якого визначено, що військовослужбовцям у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку , але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце у період її проходження у розмірі: 36 місячного грошового забезпечення –інвалідам третьої групи. Грошове забезпечення зазначеного військовослужбовця визначається на день звільнення, виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років Встановлено і ці обставини ніким не оспорюються, що ОСОБА_1 за контрактом проходив військову службу у Збройних Силах України у період з 06 травня 1992 року по 31 жовтня 2005 року та з 27 червня 2007 року по 31 травня 2008 року. 16 травня 2008 року постановою військової лікарської комісії визнаний обмежено придатним до військової служби через захворювання, що пов”язані з проходженням військової служби. Наказом командира військової частини А 3730 за № 153 від 31 травня 2008 року ОСОБА_1 звільнений у запас за станом здоров”я. В послідуючому, з 28 липня 2008 року Шепетівською міжрайонною МСЕК він визнаний інвалідом третьої групи і йому визначена ступінь втрати працездатності в розмірі 50%.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що одноразова грошова допомога має бути визначена відповідно до вимог ч.1 ст.16 Закону України від 20.12.1991 року № 2011-ХП "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", виходячи з грошового забезпечення ОСОБА_1 у сумі 1370 грн., до складу якого відповідно до ч.2 ст.9 цього ж Закону входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), одноразові додаткові види грошового забезпечення. При цьому суд зазначив, що Закон має вищу юридичну силу відносно постанови Кабінету Міністрів України.
Проте, такий висновок суду є хибним.
В ч.2 ст.16 Закону України від 20.12.1991 року № 2011-ХП "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в разі інвалідності, що настала в період проходження військової служби закріплено право військовослужбовця Збройних Сил України на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі до п”ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою, яка визначається в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
На виконання цього Закону й була прийнята постанова Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 499, якою затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
Наведене свідчить про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, що потягло за собою безпідставне задоволення позовних вимог ОСОБА_1
За таких обставин, виходячи із вищенаведених норм права в задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити.
Керуючись ст. ст.195, 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів
п о с т а н о в и л а:
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України задоволити.
Постанову Славутського міськрайонного суду від 30 березня 2010 року скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про стягнення недоплаченої одноразової допомоги, що призначена у зв"язку з ушкодженням здоров"я та інвалідністю, пов"язаними з проходженням військової служби відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: підпис
Судді: підписи
Копія відповідає оригіналу: Суддя Н.І. Переверзєва