копія
Справа 11-183/11, 2011 року Головуючий в 1-й інстанції Лазаренко А.В.
Категорія:ч.2 ст.272, ч.2 ст.286 КК України Доповідач Ващенко С.Є.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 березня 2011 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Хмельницької області у складі:
головуючого - судді Кульбаби В.М.,
суддів Ващенка С.Є., Курдзіля В.Й.,
з участю прокурора Мельничука А.В.,
потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2,
ОСОБА_3, ОСОБА_4
ОСОБА_5,
їх представника ОСОБА_6,
представника цивільного
відповідача СТОВ „Промінь” ОСОБА_7,
засудженого ОСОБА_8,
захисника ОСОБА_9,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому кримінальну справу за апеляціями цивільного відповідача СТОВ „Промінь” та потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на вирок Летичівського районного суду від 23 грудня 2010 року,
в с т а н о в и л а:
Вироком Летичівського районного суду від 23 грудня 2010 року
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Суслівці Летичівського району Хмельницької області, жителя с. Попівці Летичівського району Хмельницької області, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, не судимого,
визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, і призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підставі ст.75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням та встановлено іспитовий строк тривалістю 3 роки, покладено на нього обов'язки, передбачені п.п.2, 3 ч.1 ст.76 КК України: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи, навчання.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишено попередній - підписку про невиїзд.
Стягнуто з ОСОБА_8 958,33 грн. судових витрат на проведення експертиз.
Цивільні позови потерпілих задоволено частково: стягнуто з СТОВ „Промінь” на користь:
- потерпілої ОСОБА_1 - 6840 гривень у відшкодування матеріальної та 30000 гривень у відшкодування моральної шкоди.
- потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 - по 30000 гривень кожному у відшкодування моральної шкоди.
Речові докази: автокран КС-2561 К, д/н НОМЕР_1 постановлено передати власнику СТОВ „Промінь”, а тампони із змивами - знищити.
Арешт накладений на майно СТОВ „Промінь” залишено.
За ч.2 ст.272 КК України –виправдано.
За вироком суду ОСОБА_8, працюючи водієм СТОВ „Промінь” та керуючи самохідним краном КС-2561 К, д/н НОМЕР_1 в першій половині дня 28.04.2010 року на території тваринницької ферми СТОВ «Промінь»в с. Новоконстянтинів разом з іншими працівниками ферми здійснював монтажні роботи по заміні насоса в артезіанській свердловині. Після закінчення робіт, склавши кранову установку, ОСОБА_8 почав рух автокраном. Проїхавши декілька метрів уверх по схилу, двигун автомобіля перестав працювати, у зв’язку з чим транспортний засіб заднім ходом покотився вниз по схилу в напрямку, де стояли інші працівники СТОВ «Промінь», в тому числі і ОСОБА_10, в результаті чого автомобіль наїхав на останнього.
Внаслідок наїзду ОСОБА_10 отримав тяжкі тілесні ушкодження, що небезпечні для життя в момент заподіяння та перебувають в прямому причинному зв'язку з настанням його смерті.
Своїми діями ОСОБА_8 порушив вимоги п.«а, б»п.2.3. Правил дорожнього руху, відповідно до яких водій зобов’язаний: перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, бути уважним стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатись від керування цим засобом в дорозі.
За змістом апеляції цивільного відповідача він просить в ній вирок в частині рішення про стягнення із СТОВ „Промінь” на користь потерпілих по 30000 грн. у відшкодування моральної шкоди змінити, зменшивши розмір цього відшкодування до 3000 грн. кожному. В обґрунтування апеляції директор СТОВ „Промінь” вказує на те, що у відшкодування моральної шкоди товариство вже виплатило кожному з потерпілих по 12000 грн., а відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування ОСОБА_11 видано 4708 грн. допомоги на поховання загиблого та 71247,60 грн. страхової суми у зв’язку з смертю чоловіка. Вважає, що стягнуті розміри компенсації моральної шкоди є завищеними та потерпілими не доведені, а рішення суду в цій частині не мотивоване. Зазначає, що при визначені розміру шкоди суд не врахував фінансового стану товариства та несприятливого врожайного року, що може призвести до неплатоспроможності підприємства.
Потерпілі в своїй спільній апеляції, не оспорюючи висновків про доведеність вини ОСОБА_8 у вчиненні злочину, правильності кваліфікації дій засудженого і призначеного йому покарання, просять вирок суду першої інстанції в частині рішення про відшкодування моральної шкоди скасувати та постановити свій вирок, яким повністю задовольнити позовні вимоги, стягнувши на їх користь по 138000 грн. кожному. При цьому зазначають, що смерть чоловіка і батька призвела до стресу і депресії, порушення сну і втрати душевного спокою, моральних переживань та погіршення стану здоров’я; порушено звичайний ритм життя, оскільки на адаптацію у нових негативних умовах їм потрібний тривалий період. Звертають увагу на те, що представники товариства –власника транспортного засобу, на якому працював засуджений, під погрозою не відшкодовувати моральної шкоди взагалі вимагали від них погодитися на 12 тисяч компенсації моральної шкоди і відмовитися від решти позову в цій частині.
Крім того, потерпілі просили в апеляції скасувати окрему постанову суду від 23 грудня 2010 року, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд для скасування постанови слідчого від 10 вересня 2010 року, якою відмовлено в порушенні кримінальної справи щодо посадових осіб СТОВ „Промінь” ОСОБА_12 та ОСОБА_13 за відсутністю в їх діях складу злочинів , передбачених ст.ст.272, 287 і 367 КК України. При цьому посилалися на те, що з вини цих посадових осіб до експлуатації було допущено несправний автомобіль і порушено вимоги законодавства про охорону праці.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника цивільного відповідача, яка заперечила обґрунтованість апеляції потерпілих і підтримала апеляцію СТОВ „Промінь”, посилаючись на зазначені у ній доводи, пояснення потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, які підтримали свою апеляції лише в частині вимог про зміну рішення суду щодо розміру компенсації моральної шкоди, а від апеляції щодо скасування окремої постанови суду відмовилися, і на думку яких апеляція цивільного позивача є необґрунтованою, міркування прокурора про законність та обґрунтованість вироку, перевіривши матеріали справи та доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що вона не підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, за вказаних у вироку обставин ґрунтуються на досліджених в судовому засіданні доказах і сторонами не оспорюються. Як не оспорюється і рішення суду щодо стягнення з цивільного відповідача коштів на користь потерпілої ОСОБА_1 у відшкодування заподіяної їй матеріальної шкоди.
Покарання ОСОБА_8 призначено у відповідності до вимог ст.65 КК України і теж сторонами не оспорюється.
Рішення суду про стягнення на користь потерпілих коштів у відшкодування моральної шкоди з товариства - власника транспортного засобу, працюючи на якому ОСОБА_8 вчинив злочин, відповідає положенням ст.ст.1167, 1168, 1187 ЦК України.
Розмір компенсації моральної шкоди, визначений судом для кожного з потерпілих у 30 тисяч гривень відповідає характеру та обсягу душевних страждань, яких вони зазнали у зв’язку з загибеллю чоловіка та батька, на що суд і послався у вироку, мотивуючи своє рішення з цього приводу.
На думку колегії суддів такий розмір компенсації моральної шкоди відповідає й засадам розумності, виваженості та справедливості.
У зв’язку з цим колегія суддів наведені в апеляціях цивільного відповідача та потерпілих доводи вважає необґрунтованими і підстав для зміни вироку в межах апеляцій не убачає.
До того ж урахування фінансового стану особи, яка зобов’язана відшкодувати моральну шкоду, на що посилається цивільний відповідач в апеляції, при визначенні розміру компенсації моральної шкоди чинним законодавством не передбачене, а потерпілі не надали відповідних доказів, які давали б підстави для збільшення розміру належної їм компенсації моральної шкоди.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Вирок Летичівського районного суду від 23 грудня 2011 року щодо ОСОБА_8 залишити без зміни, а апеляції цивільного відповідача СТОВ „Промінь”, потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 - без задоволення.
Судді /підписи/
Згідно з оригіналом:
Суддя апеляційного суду
Хмельницької області С.Є.Ващенко