копія
Справа 11-98/11, 2011 року Головуючий в 1-й інстанції Янішевська О.С.
Категорія:ст 391 КК України Доповідач Болотін С.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02.02.2011 Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницького області в складі :
головуючого-судді Болотіна С.М.,
суддів Матущака М.С., Трохимчука О.О.,
з участю прокурора Бантюка І.М.,
захисника ОСОБА_1,
засудженого ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Ізяславського районного суду від 30 серпня 2010 року.
цим вироком
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, громадянина України, українця, з середньою освітою, не працюючого, неодруженого, відбуваючого покарання у виді позбавлення волі в Замковій виправній колонії № 58, раніше судимого:
- 19.06.1998 року Калуським міським судом Івано-Франківської області за ст. ст. 81 ч. 3, 89 ч. 1, 42 КК України (в редакції 1960 року) на 3 роки позбавлення волі. На підставі ст. 46 КК України (в редакції 1960 року) з відстрочкою виконання вироку строком на 1 рік та сплатою штрафу в розмірі 680грн.;
- 29.09.1999 року Калуським міським судом Івано-Франківської області за ст. ст. 140 ч. 2, 43 КК України (в редакції 1960 року) на 3 роки позбавлення волі та стягненням штрафу в розмірі 680грн.;
- 05.05.2003 року Калуським міським судом Івано-Франківської області за ст. ст. 185 ч. 5, 71 КК України на 7 років 3 місяці позбавлення волі.
визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 391 КК України, та призначено покарання у виді двох років позбавлення волі.
На підставі ст.71 КК України до даного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Калуського міського суду Івано-Франківської області від 07 травня 2003 року і остаточно за сукупністю вироків призначено покарання 2 роки 10 днів позбавлення волі.
Засуджений перебуває під вартою з 1 березня 2010 року.
Питання про речові докази вирішено відповідно до ст. 81 КПК України.
За вироком суду, ОСОБА_2, відбуваючи покарання у виді позбавлення волі в Замковій виправній колонії № 58, 23 червня 2008 року, будучи постановою начальника виправної установи за порушення вимог режиму відбування покарання підданий стягненню у виді переведення до приміщення одиночної камери строком на три місяці, на протязі вересня-листопада 2008 року та січня-лютого 2009 року, після відбування дисциплінарного стягнення, на шлях виправлення не став, відповідних висновків не зробив та вчинив злісну непокору законним вимогам адміністрації виправної установи.
Зокрема, ОСОБА_2 26 вересня 2008 року біля 12 год. 40 хв. встановив міжкамерний зв'язок з порушенням вимог ізоляції із засудженими, що знаходилися в прогулочних двориках, на неодноразові вимоги представників адміністрації виправної установи припинити порушення не реагував, чим негативно впливав на засуджених, за що начальником виправної установи був підданий дисциплінарному стягненню у вигляді оголошення суворої догани.
27 жовтня 2008 року біля 15 год. 15 хв. ОСОБА_2, під час зняття камери № 25 з прогулянки, в порушення вимог п. 29 ПВР виправної установи, перешкоджав проведенню особистого обшуку, поводив себе нетактовно, на неодноразові вимоги представників адміністрації установи припинити порушення не реагував, за що начальником виправної установи був підданий дисциплінарному стягненню у вигляді поміщення в карцер строком на 15 діб.
29 січня 2009 року біля 16 год. ОСОБА_2, в порушення вимог п. 29 ПВР виправної установи, під час прогулянки, встановив словесний міжкамерний зв'язок з порушенням вимог міжкамерної ізоляції із засудженим ОСОБА_3, на неодноразові вимоги представників адміністрації виправної установи припинити порушення не реагував, за що начальником виправної установи був підданий дисциплінарному стягненню у вигляді поміщення в карцер строком на 9 діб.
26 січня 2009 року біля 10 год. ОСОБА_2, в порушення вимог п. 29 ПВР виправної установи, під час виходу на прогулянку в категоричній формі відмовився одягнути форму встановленого зразка та висловлював своє невдоволення умовами утримання, за що начальником відділення виправної установи був підданий дисциплінарному стягненню у вигляді оголошення догани.
27 січня 2009 року біля 08 год. 15 хв. ОСОБА_2, в порушення вимог п. 29 ПВР виправної установи, під час виходу на прогулянку в категоричній формі відмовився одягнути форму встановленого зразка, поводив себе нетактовно та висловлював невдоволення умовами утримання, на неодноразові зауваження представників адміністрації виправної установи припинити порушення не реагував, за що начальником відділення виправної установи був підданий дисциплінарному стягненню у вигляді позачергового чергування.
Не зважаючи на прийняті до ОСОБА_2 заходи, останній, не маючи протипоказань медичного характеру, знову 5 лютого 2009 року біля 12 год. відкрито, демонстративно, в категоричній формі відмовився від виконання законної вимоги начальника відділення СПС виправної установи приступити до вологого прибирання камери № 25 на виконання накладеного дисциплінарного стягнення.
В поданій апеляції та доповненнях до неї засуджений ОСОБА_2 ставить питання про скасування вироку суду через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Просить закрити провадження в справі у зв’язку з відсутністю в його діях події та складу злочину. Стверджує, що органами досудового слідства при порушенні кримінальної справи та судом при обранні запобіжного заходу, та постановлені вироку допущено грубе порушення норм кримінально-процесуального права та кримінального закону, а також необґрунтовано не взято до уваги протиправну поведінку працівників адміністрації виправної установи, в діях яких вбачаються ознаки службових злочинів по відношенню до нього.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення засудженого та захисника на підтримку апеляції, та доповнень до неї, з посиланням на зазначені в них доводи, прокурора, який просить апеляцію ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок –без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона до задоволення не підлягає.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні злочину при зазначених у вироку обставинах відповідає матеріалам справи та ґрунтується на досліджених в судовому засіданні доказах.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що досудове та судове слідство в справі проведено упереджено, без з’ясування обставин, які мають значення для встановлення істини у справі, є необґрунтованими і спростовуються зібраними у справі та дослідженими судом доказами.
Зокрема, показаннями свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, покази яких повністю узгоджуються між собою, які ствердили, що ОСОБА_2, будучи на протязі року неодноразово підданий дисциплінарним стягненням, в тому числі у виді переведення до приміщення одиночної камери, на шлях виправлення не став та в період вересня-листопада 2008 року та січня-лютого 2009 року, в категоричній, грубій формі, жодним чином не реагуючи на законні вимоги адміністрації виправної установи, відмовився від виконання покладених на нього обов’язків, в тому числі ігнорував Правила внутрішнього розпорядку виправної установи.
Факт злісної непокори засудженого законним вимогам адміністрації виправної установи стверджується даними рапортів та актів службових осіб названого закладу, з яких вбачається, що ОСОБА_2 26 вересня та 27 жовтня 2008 року, 19, 26, 27 січня та 5 лютого 2009 року без поважних причин відмовився виконувати вимоги Правил внутрішнього розпорядку виправної установи, вів себе зухвало, на зауваження не реагував (а.с. 4-5; 60; 63-64; 65; 70; 74-75; 76-77, т. 1).
Даними медичних висновків вбачається, що в період відмови засудженого від виконання покладених на нього обов’язків, в тому числі чергового, останній був практично здоровий, за медичною допомогою не звертався і за станом здоров’я міг виконувати покладені на нього обов’язки (а.с. 6; 149, т. 1).
Як стверджується даними постанов начальника виправної установи від 23 червня, 23 вересня, 1 листопада 2008 року та 21 січня 2009 року ОСОБА_2, за порушення режиму відбування покарання та відмову від виконання законних вимог адміністрації виправної установи без поважних причин, був підданий численним дисциплінарним стягненням у виді поміщення до карцеру та оголошення ряду доган (а.с. 50; 57; 62; 68, т. 1 ).
Факт переведення ОСОБА_2 до приміщення одиночної камери строком на 3 місяці, за нетактовну, грубу та зухвалу поведінку, висловлення погроз фізичною розправою черговим виправної установи, стверджується даними постанови начальника виправної установи від 23.06.2008 року (а.с. 50, т. 1).
Даними довідки виправної установи від 24 лютого 2009 року вбачається, що на ОСОБА_2 за період відбування покарання в Замковій ВК № 58, за систематичне порушення режиму утримання, було накладено 23 дисциплінарні стягнення, жодне з яких непогашене, в тому числі переведення до приміщення одиночної камери строком на 3 місяці, що свідчить про злісне ухилення від умов утримання та їх свідоме ігнорування останнім (а.с. 151, т. 1).
За систематичне невиконання законних вимог адміністрації виправної установи та недотримання режиму утримання у встановленому законом порядку, засуджений був визнаний злісним порушником відбування покарання (а.с. 150, т. 1).
Наведені докази повністю спростовують доводи апеляції про необґрунтованість порушення кримінальної справи та засудження ОСОБА_2
Жодних належних та допустимих доказів, які б викликали сумніви у об’єктивності вищевказаних матеріалів, їх фальсифікації, ні засудженим, ні його захисником не надано.
Більше того, дані твердження засудженого спростовуються матеріалами перевірок Шепетівської прокуратури з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, проведених за численними скаргами та зверненнями ОСОБА_2, за результатами яких 12 лютого, 18 травня та 10 червня 2009 року їх визнано необґрунтованими, а дії адміністрації виправної установи такими, що ґрунтуються на вимогах закону, в межах наданих їм повноважень.
За таких обставин колегія суддів приходить до переконання, що докази вчинення злочину ОСОБА_2, які покладені судом в основу обвинувального вироку були отриманні з дотриманням вимог кримінально-процесуального законодавства.
В справі не встановлено жодного належного, переконливого та об’єктивного доказу щодо незаконності вимог адміністрації виправної установи по відношенню до ОСОБА_2, законності дій самого засудженого по ігноруванню вимог адміністрації виправної установи, Правил внутрішнього розпорядку, їх відповідності вимогам закону, не здобуто таких і в процесі апеляційного розгляду.
Такі твердження ґрунтуються виключно на міркуваннях та припущеннях самого ОСОБА_2, який є прямо зацікавленою особою, його роздумах щодо процесів в державі, діяльності правоохоронних органів, систематичних звинуваченнях адміністрації виправної установи та суду в упередженості та необ’єктивності, вільному тлумаченні кримінального закону, що не можна визнати допустимими доказами.
При цьому, на думку колегії суддів не утворює порушення законних прав ОСОБА_2, той факт, що останній відмовився від підписання процесуальних документів в процесі досудового слідства, оскільки чинне законодавство вчинення будь-яких додаткових дій з цього приводу органами досудового слідства не передбачає.
Жодним чином не змінює факту вчинення злочину, не впливає на кваліфікацію дій та не звільняє засудженого від кримінальної відповідальності твердження останнього, що місцевим судом було залишено без відповідного реагування його скарги та звернення до перших осіб держави та державних органів з приводу неправомірних дій адміністрації виправної установи та органів досудового слідства.
Колегія суддів не вбачає підстав і для виключення з обвинувачення визнаного судом доведеним, епізоду з приводу відмови ОСОБА_2 5 лютого 2009 року виконувати вимоги начальника відділення СПС виправної установи приступити до вологого прибирання камери № 25 на виконання накладеного дисциплінарного стягнення. Оскільки на момент їх пред’явлення названі вимоги адміністрації ґрунтувалися на вимогах закону, а сам вид такого стягнення був передбачений КВК України.
Більше того, назване стягнення не є кримінально-карним діянням і його виключення з ст. 132 КВК України, після притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності не скасовує його вини у вчиненні злочину, не впливає на кваліфікацію його дій та не пом’якшує покарання останньому.
З огляду на те, що ОСОБА_2 обвинувачувався у вчиненні нового злочину, який вчинив в період відбування покарання, з попередніх судимостей жодних висновків не зробив, враховуючи його особу, суд в межах наданих йому повноважень в процесі розгляду справи, обрав йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, що не суперечить вимогам кримінального закону.
Ретельно проаналізувавши докази в їх сукупності, суд дав їм належну оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_2, який відбуваючи покарання у виді позбавлення волі та будучи за порушення вимог режиму підданий стягненню у виді переведення до приміщення одиночної камери строком на 3 місяці, вчинив злісну непокору законним вимогам адміністрації виправної установи, а тому правильно кваліфікував його дії за ст. 391 КК України.
Призначене ОСОБА_2 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, за своїм видом та розміром є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових злочинів.
З урахуванням наведеного, підстав для зміни, чи скасування вироку у межах апеляції засудженого не вбачається.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,-
у х в а л и л а :
Вирок Ізяславського районного суду від 30 серпня 2010 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а апеляцію засудженого –без задоволення.
Судді (підписи)
З оригіналом згідно:
суддя Апеляційного суду
Хмельницької області С.М. Болотін