копія
Справа 11-110, 2011 року Головуючий в 1-й інстанції Бондар В.В.
Категорія:ст. 115 ч. 1 КК України Доповідач Болотін С.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08.02.2011 Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницького області в складі :
головуючого-судді Кульбаби В.М.,
суддів Болотіна С.М., Кобріна І.Г.,
з участю прокурора Бантюка І.М.,
потерпілої ОСОБА_1,
захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3,
обвинуваченого ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи, на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду від 25 листопада 2010 року.
Цією ухвалою кримінальну справу про обвинувачення
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 громадянина України, українця, з середньою освітою, робітника фірми «Норд», одруженого, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, направлено прокурору м. Хмельницького на додаткове розслідування.
ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що 3 лютого 2005 року між 17 та 19 годинами в районі гаражного масиву напроти будинку АДРЕСА_2 вирішивши з’ясувати обставини викрадення мобільного телефону з помешкання ОСОБА_5 у ОСОБА_6 та в процесі конфлікту з останнім, який переріс в бійку, у нього раптово виник намір вбити ОСОБА_6 З цією метою обвинувачений взяв з землі дріт, який накинув на шию потерпілого, та почав його душити. В результаті вказаних неправомірних дій ОСОБА_4 спричинив ОСОБА_6 тілесні ушкодження у вигляді крововиливів лівої щоки, лівого плеча, лівої голімки, саден лобної ділянки, правої підбрівної ділянки, правої щоки, грудної клітки, живота, правої китиці, а також крововиливу та саден передньої поверхні шиї, та внаслідок механічної асфіксії через удавлення шиї вчинив умисне вбивство ОСОБА_6
Направляючи справу на додаткове розслідування суд виходив з того, що обвинувачення пред’явлене ОСОБА_4 є неконкретним. Зокрема, не встановлено час вчинення злочину, форма вини та мотиви злочинних дій. Крім того, в порушення вимог кримінально-процесуального законодавства не перевірено та не вирішено питання про притягнення до кримінальної відповідальності конкретних осіб, які на думку потерпілої –матері ОСОБА_6 причетні до вчинення злочину, а також не виконані вказівки суду, який повертав справу на додаткове розслідування.
В поданій апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи, просить увалу суду скасувати, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд в іншому складі суду, оскільки по справі повно встановлені факти навмисного позбавлення життя ОСОБА_6 –ОСОБА_4 Стверджує, що досудове слідство по справі проведено всебічно, повно та об’єктивно, а висновки суду, який направляв справу на додаткове розслідування, суперечать та не узгоджуються з твердженнями Верховного Суду України, який визнав встановленими фактичні обставини справи інкриміновані органами досудового слідства обвинуваченому.
Обвинувачений ОСОБА_4 та захисник ОСОБА_2, який діє в інтересах останнього, заперечують проти даної апеляції. Вважають ухвалу суду законною та обґрунтованою, а апеляційну скаргу такою, що задоволенню не підлягає.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення прокурора на підтримку апеляції, з посиланням на зазначені в ній доводи, потерпілої, обвинуваченого та його захисників, які просять апеляцію прокурора залишити без задоволення, а ухвалу –без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає.
Відповідно до вимог ст. 22 КПК України прокурор, слідчий і особа, яка проводить дізнання, зобов’язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об’єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують особу.
Проте ці вимоги закону під час досудового слідства та проведення додаткового розслідування не були виконані, обставини, які мають істотне значення для повного та об’єктивного вирішення справи по суті, належним чином не з’ясовані.
Обґрунтовуючи доведеність вини обвинуваченого, кваліфікації його дій, показами свідків, а в окремих випадках даними процесуальних документів слідчих дій, органи досудового слідства визнали ці докази достатніми, при цьому не дослідити їх з точки зору достовірності.
Однак, вищенаведені докази є непослідовними, суперечливими, не узгоджуються з висновками досудового слідства щодо фактичних обставин справи. Але незважаючи на ці обставини, органи досудового слідства належних заходів для усунення вказаних обставин не провели, і такі не можуть бути усунуті в процесі судового розгляду.
Згідно обвинувального висновку ОСОБА_4 інкримінується те, що останній 3 лютого 2005 року між 17 та 19 годинами вчинив умисне вбивство потерпілого ОСОБА_6
Органами досудового слідства визнано доведеним факт отримання тілесних ушкоджень останнім та його загибелі саме в цей період.
Повертаючи справу на додаткове розслідування, місцевий суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, зазначив, що в процесі додаткового слідства слід належним чином перевірити та встановити дату смерті потерпілого.
Не зважаючи на прямі та безпосередні вказівки судів, які є обов’язковими для виконання та мають вкрай суттєве значення для встановлення істини по справі, органи досудового слідства останні фактично повністю проігнорували, виконавши такі вимоги суду вибірково, стосовно обставин, які могли вказувати на причетність обвинуваченого до вчинення злочину, належним чином не з’ясували та не встановили дату вчинення злочину.
Наведені факти мають суттєве і вкрай важливе значення для встановлення дійсних обставин по справі, оскільки свідчать про об’єктивну сторону злочину, та безпосередньо впливають на його кваліфікацію.
Більше того, належне та повне встановлення вказаних обставин дасть можливість перевірити та належним чином встановити, чи відкинути алібі ОСОБА_4, та підтвердити, чи спростувати твердження ряду свідків, що загиблого ОСОБА_6 разом з свідком ОСОБА_7 бачили в магазині «Каштан»4 лютого 2005 року, що повністю не узгоджується та суперечить висновкам досудового слідства та викладеним ними фактичним обставинам справи.
За таких обставин, враховуючи названі дані, слід детально перевірити обставини зникнення потерпілого з місця проживання, в тому числі з прив’язкою по можливості до конкретних дат та перевірити їх через призму показів свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10
Ні органи досудового слідства, ні прокурор, не дивлячись на прямі вказівки суду в цій частині, належної уваги на дані факти не звернули та їх не перевірили, при цьому фактично повністю залишивши поза увагою версію матері потерпілого, підкріплену конкретними даними щодо прямої причетності до вчинення злочину інших осіб ОСОБА_11 та ОСОБА_7
При цьому, слід дати належну оцінку діям свідків ОСОБА_11, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 з огляду на їх протиправну поведінку по відношенню до загиблого ОСОБА_6
Наведене спростовує доводи апеляції про необґрунтованість ухвали місцевого суду.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 24.10.2003 року „Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві” недотримання органом досудового слідства вимог ст.132 КПК України є істотним порушенням вимог закону та може бути підставою для повернення кримінальної справи на досудове розслідування.
При новому розслідуванні належить пред’явити обвинуваченим винним особам в залежності від встановлених обставин справи, наскільки вони відомі органам досудового слідства, відповідно до вимог ст. 132 КПК України, перевіривши доводи обвинуваченого на свій захист, а обвинувальний висновок скласти відповідно до вимог ст. 223 КПК України, оскільки той, що міститься в матеріалах справи цим вимогам закону не відповідає.
З урахуванням викладеного, підстав для скасування ухвали суду у межах апеляції прокурора не вбачається.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,-
у х в а л и л а :
Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду від 25 листопада 2010 року щодо ОСОБА_4 про направлення справи на додаткове розслідування залишити без зміни, а апеляцію прокурора – без задоволення.
Судді /підписи/
З оригіналом згідно:
Суддя Апеляційного суду
Хмельницької області С.М. Болотін