копія
Справа 11-150/11, 2011 року Головуючий в 1-й інстанції Мацюк Ю.І.
Категорія: ч.3 ст.185, ч.3 ст.186; Доповідач Ващенко С.Є.
ч.3 ст.187 КК України
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25.02.2011 Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Хмельницької області у складі:
головуючого - судді Кульбаби В.М.,
суддів Бондар В.В., Ващенка С.Є.,
з участю секретаря Бондарук О.П.,
прокурора Бантюка І.М.,
засудженого ОСОБА_1,
його захисника ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Славутського міськрайонного суду від 13 грудня 2010 року,
в с т а н о в и л а:
Цим вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця села Бачманівка, Славутського району, жителя АДРЕСА_1, з неповною середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, раніше судимого за крадіжку вироком Ленінського районного суду міста Харкова від 29 жовтня 2009 року до трьох місяців арешту, звільненого 20 листопада 2009 року у зв’язку з відбуттям строку покарання,
визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.185, ч.3 ст.186, ч.3 ст.187 КК України, і призначено йому покарання:
- за ч.3 ст.186 КК України - у виді чотирьох років позбавлення волі;
- за ч.3 ст.185 КК України - у виді трьох років позбавлення волі;
- за ч.3 ст.187 КК України - у виді семи років позбавлення волі, з конфіскацією усього майна, що є його власністю, крім житла.
За ч.1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання - сім років позбавлення волі з конфіскацією усього майна, крім житла.
Запобіжний захід засудженому до набрання вироком чинності залишено попередній - тримання під вартою.
Строк відбуття покарання постановлено обчислювати з 28 травня 2010 року.
Речові докази по справі - дві емальовані каструлі вирішено повернути потерпілій ОСОБА_3.
За вироком суду в кінці листопада 2009 року в селі Бачманівка Славутського району ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, через незачинені двері проник в будинок №37, розташований по вулиці Чкалова, де із погрозою застосування насильства, що не є небезпечним для життя чи здоров'я, та із застосуванням такого насильства до похилого віку ОСОБА_4 відкрито, повторно викрав трилітрову банку сала свинини вартістю 82 грн. і коробку цигарок «Памір»вартістю 3 грн.
У вечірній час 02 січня 2010 року в селі Бачманівка Славутського району ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, одягнувши на голову маску із спортивної в'язаної шапки, увірвався до будинку АДРЕСА_2, та вчинив напад на похилого віку ОСОБА_5 та її дочку ОСОБА_6 з метою заволодіння їх майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілих. При цьому, демонструючи кухонний ніж, вимагав у них гроші, викрав 200 грн., мішок вартістю 2 грн., вісім кілограмів м'яса свинини вартістю 280 гривень та три кілограми сала вартістю 60 гривень, а всього під час нападу заволодів їх майном на загальну суму 542 гривні.
На початку квітня 2010 року в нічний час в селі Бачманівка Славутського району ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, шляхом зриву навісного замка проник в приміщення будинку АДРЕСА_3, звідки таємно викрав дві емальовані каструлі, завдавши збитків потерпілій ОСОБА_3 на суму 140 гривень.
У вечірній час 27 травня 2010 року в селі Бачманівка Славутського району ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, проник у будинок АДРЕСА_4, де відкрито заволодів 25 гривнями потерпілої похилого віку ОСОБА_7 із застосуванням до неї насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я.
За змістом апеляції ОСОБА_1 просить у ній вирок в частині засудження його за ст.187 КК України скасувати, а справу в цій частині закрити за недоведеністю його участі у вчиненні злочину, та призначити йому покарання, за сукупністю злочинів, передбачених ч.3 ст.185, ч.3 ст.186 КК України, у виді 4 років позбавлення волі. При цьому свою причетність до розбою заперечує. Стверджує, що вказівка у вироку про визнання ним вини у вчиненні розбою не відповідає дійсності. На його думку, досудове слідство в цій частині проведене однобічно і неповно, оскільки не було проведено експертизи і обшуку, не вилучено речових доказів, показання потерпілих, іншими доказами не підтверджені, а висновки суду за цим епізодом ґрунтуються на припущеннях.
Заслухавши суддю-доповідача, засудженого та його захисника на підтримку апеляції з посиланням на зазначені у ній доводи, міркування прокурора про законність та обґрунтованість вироку суду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1 у відкритому викраденні майна потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_7, у таємному викраденні майна ОСОБА_3 та в нападі на потерпілих ОСОБА_5 і ОСОБА_6 за вказаних у вироку обставин ґрунтуються на досліджених в судовому засіданні і правильно оцінених доказах.
Кваліфікація дій за ч.3 ст.185 та ч.3 ст.186 КК України, як і покарання за ці злочини, засудженим не оспорюються.
З показань потерпілої ОСОБА_5 в суді першої інстанції видно, що в голосі ОСОБА_1 вона впізнала голос особи, яка у вечірній час 2 січня 2010 року з маскою на голові увірвалася до них з дочкою в будинок і, демонструючи ножа, вимагала гроші, а потім заволоділа їх 200 гривнями, мішком з-під цукру, 8 кілограмами м’яса та 3 кілограмами сала, а всього заволоділа їх майном на загальну суму 542 грн.
Як видно з протоколу судового засідання, підсудний після вказаних показань потерпілої свою вину у вчинені нападу на потерпілих ОСОБА_5 за таких обставин визнав, повідомив, що був тоді сам, і каявся у скоєному.
Під час судового слідства, проведеного апеляційним судом, ОСОБА_1 підтвердив, що він дійсно в місцевому суді давав такі показання, що спростовує його доводи про те, що вказівка у вироку про визнання ним вини не відповідає дійсності.
Крім того, з його показань як обвинуваченого видно, що в присутності свого захисника він розповідав, що напад на потерпілих ОСОБА_5 він вчинив за обставин, які в деталях співпадають з показаннями цих потерпілих.
Оскільки зазначені показання потерпілої та обвинуваченого щодо обставин розбою узгоджуються між собою, то сумнівів щодо обґрунтованості висновків суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України, у колегії суддів не виникає. Суд правильно оцінив досліджені в судовому засіданні докази як з точки зору їх достовірності, так і з токи зору допустимості та достатності.
За показаннями обвинуваченого продукти, якими він заволодів в будинку ОСОБА_5, він продав невідомій особі, адреси якої не пам’ятає, а гроші витратив на власні потреби.
У зв’язку з цим можливості відшукати речові докази, у тому числі шляхом обшуку, вилучити їх та провести відповідну експертизу у органів досудового слідства не було. Тому не проведення цих процесуальних дій не може бути підставою для визнання досудового слідства однобічним і неповним.
Не зазначення в обвинуваченні точного часу вчинення злочину також не дає підстав вважати досудове слідство неповним, оскільки, по-перше, часу нападу ніхто не фіксував і робити цього не зобов’язаний, по-друге, відповідно до ст.132 КПК України у постанові про притягнення як обвинуваченого обставини вчинення злочину зазначаються настільки, наскільки вони відомі слідчому.
До того ж ОСОБА_1, заперечуючи свою причетність до розбою, не зміг пояснити апеляційному суду де він знаходився на час вчинення цього злочину, а при допиті як обвинуваченого зауважень з приводу правильності запису його показань у протоколі не робив.
За таких обставин, колегія суддів вважає доводи апелянта необґрунтованими і підстав для скасування вироку в межах апеляції не убачає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Вирок Славутського міськрайонного суду від 13 грудня 2010 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляцію засудженого –без задоволення.
Судді /підписи/
Згідно з оригіналом:
Суддя апеляційного суду
Хмельницької області С.Є.Ващенко