копія
Справа 11-140/11, 2011 року Головуючий в 1-й інстанції Вознюк Р.В.
Категорія: ст.246 КПК України Доповідач Ващенко С.Є.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 лютого 2011 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Хмельницької області у складі:
головуючого - судді Кульбаби В.М.,
суддів Ващенка С.Є., Кобріна І.Г.,
з участю прокурора Мельничука А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому матеріали справи за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи, на постанову Красилівського районного суду від 30 грудня 2010 року,
в с т а н о в и л а:
Постановою Красилівського районного суду від 30 грудня 2010 року, кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч.3 ст.358, ч.1 ст.190 КК України повернуто прокурору Красилівського району Хмельницької області на додаткове розслідування.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_1 залишено попередній - підписку про невиїзд.
Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочинів за наступних обставин.
У 2006 році протиправним шляхом від невстановлених осіб він отримав довідку №2/п-79061 від 10 лютого 2006 року, що містила реквізити Центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації (далі – ЦА МО РФ) із завідомо неправдивими відомостями щодо його участі у бойових діях на території Демократичної республіки В'єтнам, яку подав до Хмельницького обласного військового комісаріату та отримав статус учасника бойових дій як особа, що перебувала у складі збройних сил СРСР у республіці В'єтнам. 21 березня 2006 року він отримав посвідчення учасника бойових дій НОМЕР_1.
Шляхом обману та зловживаючи довірою працівників управління пенсійного фонду України в Красилівському районі та працівників управління праці та соціального захисту населення Красилівської райдержадміністрації, усвідомлюючи, що вчиняє протиправні дії, 06 квітня 2006 року ОСОБА_1 надав до пенсійного фонду та управління праці та соціального захисту населення посвідчення учасника бойових дій НОМЕР_1, що містило завідомо неправдиві відомості щодо його участі у бойових діях, з метою отримання пенсії як учасник бойових дій та отримання пільг у відповідності до ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Внаслідок вище описаних дій ОСОБА_1 незаконно, шляхом шахрайства, від управління Пенсійного фонду України в Красилівському районі отримав в період з 06.04.2006 року по 24.02.2008 року, будучи інвалідом ІІІ-ої групи, доплату як учасник бойових дій до пенсії в сумі 2048,84 грн., а з 25.02.2008 року по 30.04.2010 року незаконно отримав пенсію учасника бойових дій на суму 28764 грн. 45 коп. Крім цього, в період з 01.04.2006 року по 31.03.2010 року ОСОБА_1 незаконно отримав від управління праці та соціального захисту населення з державного бюджету пільги з комунальних послуг, а саме: по газопостачанню - в сумі 7287 грн. 23 коп., по водопостачанню та водовідновленню - в сумі 616 грн. 57 коп., по електропостачанню - в сумі 581 грн. 58 коп., по абонентській платі за користування телефоном - в сумі 226 грн. 84 коп., та щорічну разову грошову допомогу в сумі 9892 грн. 22 коп.
Таким чином ОСОБА_1 завдано державі в особі управління Пенсійного фонду України в Красилівському районі та управління праці та соціального захисту населення Красилівської райдержадміністрації майнової шкоди на загальну суму 40705,51 грн.
Повертаючи кримінальну справу на додаткове розслідування суд послався на неправильність та неповноту досудового слідства, які не можуть бути усунуті в судовому засіданні. При цьому суд зазначив, що у справі немає оригіналу архівної довідки, яка згідно з постановою слідчого від 26.05.2010 р. була оглянута, приєднана і зберігається у кримінальній справі як речовий доказ, а в протоколі огляду від 26.05.2010 р. вказано, що оглядалася копія цієї довідки; що слідчим виділено матеріали щодо факту підробки архівної довідки, яку разом з іншими документами направлено начальнику Красилівського РВ УМВС України для організації перевірки і прийняття рішення в порядку ст.97 КПК України, а останній після перевірки відправив виділені матеріали в Подольське УВС Російської Федерації, звідки вони до цього часу не повернулися, що негативно відбилося на всебічності, повноті та об‘єктивності дослідження та вирішення справи.
У постанові суд також вказав, що в ході додаткового розслідування слід: - об'єднати в одне провадження матеріали, виділені постановою в.о. слідчого Красилівського РВ УМВС України в Хмельницькій області від 28 травня 2010 року, з кримінальною справою по обвинуваченню ОСОБА_1;
- встановити місцезнаходження оригінала архівної довідки №2/п-79061 від 10.02.2006 року із реквізитами Центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації із відомостями щодо участі ОСОБА_1 у бойових діях на території Демократичної республіки В'єтнам та долучити його до матеріалів кримінальної справи;
- встановити особу, яка виконала архівну довідку №2/п-79061 від 10.02.2006 року Центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації, та допитати її з приводу її виконання;
- встановити, чи працювала у Центральному архіві Міністерства оборони Російської Федерації начальником схову Єлізарова. Якщо працювала, то допитати її щодо обставин підписання архівної довідки №2/п-79061 від 10.02.2006 року;
- встановити, чи працювала у Центральному архіві Міністерства оборони Російської Федерації особа на прізвище Танаєва. Якщо працювала, то допитати її щодо обставин складання архівної довідки №2/п-79061 від 10.02.2006 року;
- встановити, чи виконаний відтиск печатки, який міститься на архівній довідці №2/п-79061 від 10.02.2006 року, печаткою, яка використовувалась Центральним архівом Міністерства оборони Російської Федерації в лютому 2006 року, для чого призначити технічну експертизу документу;
- встановити, чи перебував склад військової частини №99384 у 1970-1971 роках на території Демократичної республіки В'єтнам;
- перевірити ствердження ОСОБА_1 щодо його перебування у 1970-1971 роках на території Демократичної республіки В'єтнам в складі технічної групи із складу військової частини №99384;
- перевірити ствердження ОСОБА_1, що він проходив у жовтні-листопаді 2005 року лікування у Хмельницькій обласній лікарні, де разом із ним проходив лікування чоловік по-батькові Павлович; встановити цю особу та допитати його з приводу знайомства ОСОБА_1 з ОСОБА_2;
- встановити особу ОСОБА_2, та допитати його з приводу отримання коштів від ОСОБА_1 та сприяння в отриманні останнім довідки Центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації;
- встановити через поштові відділення чи надходили на адресу ОСОБА_1 у 2006 році листи з Центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації.
В апеляції прокурор просить постанову суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. При цьому вказує на те, що вимоги суду виконати не можливо, оскільки:
- виділені матеріали перевірки перебувають за межами держави;
- оригінал довідки, яка видається лише один раз, знаходиться у ОСОБА_1;
- ним були виготовлені її копії, які в подальшому надавались у всі вищевказані організації;
- досудовим слідством встановлено, що довідка № 2/п-79061 від 10.02.2006 року підроблена і прізвища осіб, ініціали яких не зазначено, також видумані, а тому наперед відомо, що встановити осіб за прізвищем без ініціалів не можливо, що підтверджується відповіддю Центрального архіву Міністерства оборони РФ від 25.02.2010 року;
- оригінал гербової печатки Центрального архіву Міністерства оборони РФ знаходиться в державному органі іншої країни, а оригінал довідки відсутній.
На думку апелянта, суд сам міг встановити, чи перебував склад військової частини №99384 у 1970-1971 роках на території Демократичної республіки В'єтнам та перевірити ствердження ОСОБА_1 щодо його перебування там в ці роки в складі технічної групи шляхом направлення відповідного запиту або у відповідності до ст.315-1 КПК України дати судове доручення органу, який проводив розслідування.
Прокурор також звертає увагу на те, що факт знайомства ОСОБА_1 з чоловіком по-батькові Павлович та подальшого знайомства з ОСОБА_2 став відомий на судовому слідстві з показань ОСОБА_1, тому суд, у відповідності до ст.315-1 КПК України, міг дати судове доручення органу, який проводив розслідування встановити та допитати вказаних осіб з подальшим викликом в судове засідання. А встановити через поштові відділення, чи надходили на адресу ОСОБА_1 у 2006 році листи з Центрального архіву Міністерства оборони РФ неможливо, оскільки дані про надходження листів у поштових ввділеннях зберігаються 6 місяців.
Заслухавши суддю-доповідача, міркування прокурора на підтримку апеляції з посиланням на зазначені в ній доводи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.
За змістом ст.190 (ст.192 - до зміни обвинувачення в суді) частини третьої ст.358 КК України відповідальність за цими нормами настає лише за наявності прямого умислу.
Однак досудове слідство щодо встановлення наявності чи відсутності у ОСОБА_1 такого умислу, тобто того, що він знав, що архівна довідка у 2006 році Центральним архівом МО РФ не видавалася, проведено однобічно та неповно.
Як видно з матеріалів кримінальної справи, ОСОБА_1 в ході досудового слідства послідовно стверджував, що останні 5-6 місяців строкової служби (грудень 1970р. –травень 1971р.) він служив у В’єтнамі в місті П’янтші чи П’янші як радіомеханік. Упродовж 2003-2005 років він писав листи у Міністерство оборони Російської Федерації, щоб йому надіслали документи на підтвердження цього факту. А в 2006 році отримав по пошті архівну довідку. На підставі цієї довідки йому було видано посвідчення учасника бойових дій, нарахована пенсія та надано пільги. Про те, що вказана архівна довідка Центральним архівом МО РФ не видавалася, він дізнався лише в 2010 році, ознайомившись з відповіддю цієї установи від 25.02.2010 року.
Разом з тим зазначені показання ОСОБА_1 в ході досудового слідства належним чином перевірені не були. Обвинувачення його у вчиненні вказаних злочинів ґрунтується лише на довідці ЦА МО РФ від 25.02.2010 року за №10863, яка не містить достатньої інформації, яка спростовувала б показання ОСОБА_1 про обставини його перебування у В’єтнамі та отримання довідки, на підставі якої він отримав посвідчення учасника бойових дій та відповідні пільги.
Так, з архівної довідки від 10.02.2006 року №2/п-79061 видно, що її виконавець Танаєва, а підписана довідка начальником сховища Єлізаровою.
У довідці ж ЦА МО РФ від 25.02.2010 року №10863 лише зазначено, що в Центральному архіві не працював ОСОБА_3, і немає жодної інформації про працівників ОСОБА_4 і ОСОБА_5.
В цій довідці (від 25.02.2010р.) також вказано, що військова частина 99384 (у якій, за словами ОСОБА_1, він закінчував службу) в 1970-1971 роках входила до складу Військово-Морського флоту. Документів частин і кораблів МВФ Центральний архів не зберігає. За необхідності наведення довідки по документах в/ч 99384 рекомендовано звертатися в Цетральний військово-морський архів в м. Гатчина Ленінградської області.
Немає у цій довідці й відомостей, які вказували б на те, що довідка 10.02.2006 року №2/п-79061 ЦА МО РФ була підроблена саме в Росії.
Не дивлячись на таку неповну інформацію щодо працівників Центрального архіву МО РФ, які могли видати довідку, та на вказані рекомендації щодо отримання довідок про в/ч 99384 в Цетральному військово-морському архіві, органи досудового слідства не вжили жодних заходів з метою всебічного, повного з’ясування всіх обставин справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи.
А без з’ясування того, чи була в/ч 99384 і в її складі ОСОБА_1 у В’єтнамі у ті роки; чи звертався протягом 2003 –2005р.р. в МО РФ, що знаходиться в Москві, з проханням підтвердити цей факт, за відсутності інших доказів, які спростовували б показання обвинуваченого про службу у В’єтнамі, у органів досудового слідства взагалі не було підстав пред’являти йому обвинувачення у вчиненні вказаних злочинів.
Виділення ж з кримінальної справи (до закінчення її розгляду по суті) матеріали справи, у тому числі оригіналу архівної довідки, не тільки не сприяє, а й може негативно відбитись на всебічному, повному та об’єктивному її розслідуванню, оскільки без однозначного встановлення підробки довідки та обізнаності про це ОСОБА_1 пред’являти йому обвинувачення у використанні завідомо підробленого документа, а відтак і в злочинному заволодінні коштами є передчасним.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про необхідність направлення кримінальної справи на додаткове розслідування. При цьому, отримавши від підсудного додаткові відомості про обставини, які передували отриманню ОСОБА_1 довідки у 2006 році, суд правильно дав вказівку про необхідність встановити особу, з якою ОСОБА_1 лікувався в лікарні, та ОСОБА_2, який погодився допомогти ОСОБА_1 отримати з ЦА МО РФ довідку, і допитати їх з приводу обставин, на які вказав підсудний у своїх показаннях.
Доводи прокурора з посиланням на те, що суд сам міг зробити відповідні запити, є необґрунтованими, оскільки цим у даному випадку було б порушено принцип диспозитивності, тим більше, що прокурор, який брав участь у розгляді справи, визнав, що оригінал довідки ЦА МО РФ відправлений в УВС РФ, а також відмовився надати додаткові докази та витребувати їх за клопотанням суду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.365, 366, 382 КПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Постанову Красилівського районного суду від 30 грудня 2010 року, про направлення кримінальної справи про обвинуваченню ОСОБА_1 за ч.1 ст.190, ч.3 ст.358 КК України на додаткове розслідування прокуророві Красилівського району залишити без зміни, а апеляцію прокурора - без задоволення.
Суддя /підпис/
Згідно з оригіналом:
Суддя апеляційного суду
Хмельницької області С.Є.Ващенко