копія
Справа 11-17/11, 2011 року Головуючий в 1-й інстанції Кащук Н.С.
Категорія: ст.ст.121 ч.2, 296 ч.2КК України Доповідач Лінник П.О.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12.01.2011 Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницького області в складі :
головуючого –судді Кульбаба В.М.,
суддів Лінника П.О., Цугеля І.М.,
з участю прокурора Леськіва В.О.,
захисника ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому кримінальну справу за апеляціями потерпілої ОСОБА_2, прокурора, який брав участь у розгляді справи, засудженого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_4 на вирок Білогірського районного суду від 09 червня 2010 року, -
в с т а н о в и л а:
цим вироком
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з середньою освітою, розлученого, на утриманні одна неповнолітня дитина, працюючого сироваром в ТОВ „Білогір’я молокопродукт”, раніше не судимого, -
засуджено за:
- ст.296 ч.2 КК України на 1 рік обмеження волі;
- ст.121 ч.2 КК України на 4 роки позбавлення волі.
Згідно ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно на 4 роки позбавлення волі.
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця м. Хмельницького, проживаючого в АДРЕСА_2, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, проживаючого у цивільному шлюбі, непрацюючого, в порядку ст.89 КК України не судимого, -
засуджено за:
- ст.296 ч.1 КК України на 1 рік обмеження волі;
- ст.296 ч.2 КК України на 1 рік обмеження волі;
- ст.121 ч.2 КК України на 7 років позбавлення волі.
Згідно ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно на 7 років позбавлення волі.
Міра запобіжного заходу засудженому ОСОБА_5 змінена з підписки про невиїзд на утримання під вартою у залі суду, засудженому ОСОБА_3 залишена попередня –утримання його під вартою.
Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахується з 22 грудня 2008 року, а ОСОБА_5 з 9 червня 2010 року.
Стягнуто із засудженого ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_6 11 723 грн. спричиненої шкоди.
Стягнуто із засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_3 солідарно на користь держави в особі фінансового управління Білогірської РДА –902 грн. 76 коп. за лікування потерпілого ОСОБА_6
За вироком суду ОСОБА_5 та ОСОБА_3 засуджено за те, що вони 3 липня 2008 року у вечірній час у кафе –барі, належному приватному підприємцю ОСОБА_7, що розташований по АДРЕСА_3, відмічали день народження свого односельчанина і родича ОСОБА_8 та вживали алкогольні напої.
Перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння ОСОБА_5 та ОСОБА_3 біля 20-ї год. вийшли із приміщення бару на вулицю покурити. Там же на вулиці біля кафе –бару вони зустріли потерпілого ОСОБА_6, до якого безпричинно присікалися. В ході суперечки ОСОБА_5 та ОСОБА_3 з хуліганських спонукань почали штовхатися, наносячи удари кулаками та ногами по різних частинах тіла потерпілому ОСОБА_6, в тому числі по голові та животі. Під час такої бійки ОСОБА_5 та ОСОБА_3 нехтуючи елементарними правилами поведінки, виражалися різною брутальною лайкою.
З метою припинення бійки до вказаних осіб підійшли односельчани ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які заступилися за потерпілого ОСОБА_6 та розборонили його від подальшого побиття ОСОБА_5 та ОСОБА_3, після чого ОСОБА_9, ОСОБА_10 і ОСОБА_6 пішли від кафе –бару додому, а ОСОБА_5 і ОСОБА_3 залишилися стояти біля бару.
Продовжуючи свої хуліганські дії ОСОБА_3 на власному велосипеді наздогнав потерпілого ОСОБА_6 на перехресті до села Карасика, де знову образливо почав до нього присікуватися, штовхати та наносити йому удари. Згодом до нього приєднався і ОСОБА_5, якого до місця події на перехрестя доріг підвіз односельчанин ОСОБА_11, своїм автомобілем, де разом продовжили побиття потерпілого.
Під час побиття потерпілого ОСОБА_6 ОСОБА_5 та ОСОБА_3, потерпілому було спричинено тяжке тілесне ушкодження у вигляді розриву селезінки, яке відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень як небезпечних для життя в момент його спричинення.
Крім того, 21 жовтня 2008 року ОСОБА_3, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння в період часу з 16 по 19 годину, знаходячись біля житлового будинку своєї тітки ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_4, грубо порушуючи громадський порядок та спокій громадян, з с особливою зухвалістю, висловлюючись нецензурною лайкою на адресу членів сім’ї ОСОБА_2, умисно вибив вікно у веранді будинку, взутими ногами намагався вибити вхідні двері.
В поданій на вирок суду апеляції прокурор, що брав участь у розгляді справи не оскаржуючи факту повного доведення вини засуджених ОСОБА_5 у скоєнні злочинів, передбачених ст.ст. 296 ч.2, 121 ч.2 КК України, а ОСОБА_3 у скоєнні злочинів, передбачених ст.ст. 121 ч.2, 296 ч.ч.1, 2 КК України та вірної кваліфікації їх злочинних дій за вказаними статтями, посилається на те, що суд необґрунтовано призначив засудженому ОСОБА_5 покарання із застосуванням ст.69 КК України, не зазначивши у вироку, які саме обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчинених ним злочинів. Крім того, апелянт посилається на і те, що суд призначив і засудженому ОСОБА_3 мінімальне покарання, яке передбачене санкцією ст.121 ч.2 КК України, в той час як обоє засуджених не визнавали своєї вини у скоєному злочині, передбаченому ст.121 ч.2 КК України, а ОСОБА_3 і за ст.296 ч.1 КК України. На думку апелянта призначене обом засудженим покарання є явно несправедливим внаслідок м’якості.
З наведених підстав і просить скасувати вирок суду та постановити новий, якими засудити ОСОБА_3 за сукупністю злочинів, передбачених ст.ст.121 ч.2, 296 ч.ч.1, 2 КК України із застосуванням ст.70 КК України на 7 років 6 місяців позбавлення волі, а ОСОБА_5 за ст.ст. 121 ч.2, 296 ч.2, 70 КК України на 7 років позбавлення волі.
Засуджений ОСОБА_3 у своїй апеляції посилається на те, що при постановленні вироку судом допущено неповноту як досудового , так і судового слідства, не встановлено , хто саме спричинив потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, що незадовго перед цим ОСОБА_6 сильно побив ОСОБА_5, який тривалий час лікувався у себе вдома, а відтак між ними були неприязні відносини, що у 2-й бійці з ОСОБА_6, яка проходила на перехресті доріг в напрямку села Карасиха, він участі в побитті ОСОБА_6 не приймав, що судом не вияснено за яких обставин потерпілий отримав травму селезінки, що судом безпідставно не враховано знаходження на його утриманні двох неповнолітніх дітей, та не враховано показання свідка ОСОБА_12
З цих підстав і просить скасувати вирок Білогірського районного суду та постановити нове законне і обґрунтоване рішення.
Потерпіла ОСОБА_2 у своїй апеляції посилається на те, що засуджений ОСОБА_3 дійсно, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння 21.10.2008 року безпричинно стукав у двері та вікна її будинку, пошкодивши вікно та двері, поскільки він являється її племінником, а житлові будинки її та племінника знаходяться в одному подвір’ї, то вона відмовилася від своїх показів, даних на досудовому слідстві і просила суд закрити провадження по справі, не маючи ніяких претензій до ОСОБА_3 При цьому просить врахувати, що ОСОБА_3 є батьком двох малолітніх дітей, а сам та його дружина є круглими сиротами, будинок в якому проживає його сім’я потребує капітального ремонту і знаходиться в аварійному стані, сам ОСОБА_3 позитивно характеризується за місцем проживання.
З наведених підстав і просить скасувати вирок Білогірського райсуду в частині засудження ОСОБА_3 за ч.1 ст.296 КК України і справу в цій частині провадженням закрити за відсутності в його діях складу цього злочину.
Захисник засудженого ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_4 у своїй апеляції посилається на те, що вирок суду є незаконним та необґрунтованим, а висновки не відповідають фактичним обставинам справи, що судом допущено однобічність та неповноту судового слідства, істотно порушено вимоги кримінально –процесуального кодексу та неправильно застосовано кримінальний закон. На думку апелянта у вироку невірно викладено пояснення ОСОБА_3, які він давав у судовому засіданні, досудове слідство проведено не повно, не встановлена причина самої бійки, якими предметами наносилися удари потерпілому, що призвело до спричинення тілесного ушкодження та від чиїх саме ударів наступило таке тілесне ушкодження у потерпілого, що ОСОБА_3 не приймав участі в побитті потерпілого ОСОБА_6, що при розгляді справи по суті місцевим судом не виконано вказівок Верховного Суду України по встановленню ролі кожного із засуджених в спричиненні тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_6, що не доведена вина і ОСОБА_3 у вчиненні грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, що судом не усунуті суперечності в показах потерпілого, підсудних та свідків щодо самої бійки та нанесення побоїв потерпілому, що по справі не доведена вина ОСОБА_3 у вчиненні хуліганства щодо потерпілої ОСОБА_2
На думку апелянта, матеріали кримінальної справи щодо ОСОБА_3 за ч.1 ст.296 КК України сфабрикував дільничний інспектор Прус, який мав особисту неприязнь до ОСОБА_3, що судом порушено безперервність судового розгляду, поскільки судове засідання 8 червня 2010 року було закінчено о 12 год. і перенесено розгляд справи на 10 годину 9 червня 2010 року, де було надано підсудним останнє слово, в ході якого підсудний ОСОБА_5 надав суду якийсь аркуш паперу, зміст якого суддя не оголошуючи долучила до справи.
Крім того, апелянт посилається і на те, що суд без будь –якої мотивації повністю задовільнив цивільний позов потерпілого ОСОБА_6, стягнувши із засудженого шкоду, не розмежувавши яку саме та без будь –якого з’ясування у судовому засіданні факту спричинення такої шкоди.
З цих підстав і просить скасувати вирок суду щодо засудженого ОСОБА_3 та виправдати його за ч.1 ст.296 та ч.2 ст.121 КК України, та перекваліфікувати злочинні дії ОСОБА_3 із ч.2 ст.296 на ч.1 ст.296 КК України, а також просить змінити вирок щодо ОСОБА_5 і призначити йому покарання за ч.2 ст.121 КК України без застосування ст.69 КК України.
Засуджений ОСОБА_5, його захисник, а також потерпілий ОСОБА_6 вирок суду не оскаржили.
Заслухавши доповідача, міркування прокурора на підтримку своєї апеляції та в заперечення апеляцій потерпілої ОСОБА_2, захисника ОСОБА_4 та засудженого ОСОБА_3, пояснення засудженого ОСОБА_3 на підтримку своєї та свого захисника апеляцій та в заперечення апеляції прокурора, перевіривши матеріали справи та доводи апеляцій, колегія суддів
з н а х о д и т ь,
що апеляції прокурора, потерпілої ОСОБА_2 та засудженого ОСОБА_3 задоволенню не підлягають, а апеляція захисника ОСОБА_4 підлягає до часткового задоволення. за таких підстав.
Суд обґрунтовано визнав ОСОБА_5 та ОСОБА_3 винними у вчиненні ними злочинів, передбачених ст.ст.121 ч.2, 296 ч.2 КК України, а ОСОБА_3 ще й за ч.1 ст.296 КК України при викладених у вироку суду обставинах.
Такий висновок суду відповідає фактичним обставинам справи та підтверджений доказами, зібраними та дослідженими в судовому засіданні в передбаченому законом порядку.
Так, потерпілий ОСОБА_6, як на досудовому слідстві, так і в суді послідовно давав показання про те, що 3.07.2008 року біля 21 год. 20 хв. він дійсно прийшов до сільського кафе –бару з тим, щоб купити морозива.
По дорозі до магазину він зустрів свої односельчан ОСОБА_10 та ОСОБА_9, які попросили його купити їм пива. У магазині він придбав для себе морозива, а односельчанам він придбав пляшку пива ємністю 1 літр, яке на вулиці передав їм. Поскільки ОСОБА_10 попросив його придбати ще пляшку пива, то він змушений був повернутися до магазину вдруге. Так як магазин уже закрили, то він змушений був повертатися до ОСОБА_10 та ОСОБА_9, які залишилися на вулиці неподалік магазину. Саме в цей час до нього і підійшли ОСОБА_5 та ОСОБА_3 і стали вимагати в нього, щоб він купив для них „могорич”, або дав гроші на могорич, на що він відмовився.
Саме за відмову купити їм могорич ОСОБА_5 та ОСОБА_3 і стали бити його там же на вулиці села, наносити йому удари як кулаками, так і взутими ногами в область живота та голови. Побачивши це, до них підбігли ОСОБА_10 та ОСОБА_13 і розборонили його від подальшого побиття ОСОБА_5 та ОСОБА_3, після чого він пішов додому. Коли ж він підійшов на перехрестя доріг в напрямку села Карасихи, що біля цегельного заводу його вдруге на велосипеді наздогнав ОСОБА_3, а зразу за ним на легковому автомобілі під керуванням односельчанина ОСОБА_11 під’їхав ОСОБА_5 та вдруге безпричинно почали бити його, таке побиття продовжувалося до 10 хв. Раніше він з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 ніяких конфліктів не мав, не бився, дружину ОСОБА_5 він не ображав, поскільки ніякої мови за неї у той час не було. Коли ж після побиття він прибув додому і ліг у ліжко, то через деякий час йому стало погано, він відчув різкий біль у животі, у зв’язку з чим і було викликано швидку медичну допомогу, яка доставила його у лікарню, де і було його прооперовано та видалено пошкоджену від ударів селезінку (т.1 л.с.28-29, 193-194, т.2 л.с.146-147). Не вірити таким послідовним показанням потерпілого ОСОБА_6 чи вважати, що він обмовляє ОСОБА_5 та ОСОБА_3 у скоєнні цих злочинів, у суду не було будь –яких підстав.
Потерпіла ОСОБА_2 суду показала, що у зв’язку з тим, що вона проживає з ОСОБА_3 в одному подвір’ї, але в різних будинках, а сам ОСОБА_3 часто приходить додому у стані алкогольного сп’яніння і затіває різного роду конфлікти. Саме такий конфлікт він вчинив і 21 жовтня 2008 року, який продовжувався в післяобідній час до самого вечора, він знаходився у їх дворі та погрожував, а її чоловік знаходився в будинку. Хвилюючись за те, щоб ОСОБА_3 не затіяв бійку з її чоловіком, який не міг вільно вийти на подвір’я, вона і змусила викликати на місце події працівників міліції, які приїздили та оформляли протоколи їх допитів, які вона підписувала. В її будинку дійсно було пошкоджено вікно та двері.
Крім того, потерпіла ОСОБА_2 підтвердила, що являється близьким родичем ОСОБА_3 і за сплином значного проміжку часу не хоче, щоб його притягували до кримінальної відповідальності, поскільки з ним помирилась (т.1 л.с.141-145, т.2 л.с.146).
Свідок –очевидець ОСОБА_9 показав, що разом із потерпілим ОСОБА_6 і своїм знайомим ОСОБА_10 3.07.2008 року ходили у сільський магазин, де ОСОБА_6 дійсно купив їм пляшку пива. Після чого вони попросили ОСОБА_6 купити їм ще одну пляшку пива, тому ОСОБА_6 і повернувся до магазину, а вони пішли по вулиці дальше. Коли вони з ОСОБА_10 відійшли неподалік магазину, то почули там якийсь крик, а коли повернулись, то побачили, як односельчани ОСОБА_5 та ОСОБА_3 біля магазину били потерпілого ОСОБА_6 Це змусило їх бігти до магазину та боронити ОСОБА_6 Вони припинили побиття ОСОБА_5 та ОСОБА_3 ОСОБА_6, якого забрали з місця події та повели від магазину. Не дійшовши до цегельного заводу, їх спочатку на велосипеді наздогнав ОСОБА_3, а потім і ОСОБА_5, якого на легковому автомобілі підвіз ОСОБА_11, та разом продовжили бити ОСОБА_6, що змусило їх вдруге заступитися за ОСОБА_6 Він жодного разу не чув, щоб ОСОБА_6 у той день нецензурно ображав дружину ОСОБА_5 (т.2 л.с.147).
Аналогічні за змістом показання дав і свідок –очевидець ОСОБА_11 підтвердивши, що дійсно 3.07.2008 року у вечірній час він бачив перший конфлікт біля сільського магазину між ОСОБА_3, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 Він, зупинивши автомобіль, вийшов із нього та став їх розбороняти. Після чого ОСОБА_6 разом із ОСОБА_10 та ОСОБА_9 пішли від магазину. Через невеликий проміжок часу ОСОБА_3 на велосипеді поїхав за ними, а ОСОБА_5 сів у його автомобіль і разом поїхали у бік цегельного заводу. Наздогнавши ОСОБА_6 неподалік цегельного заводу, ОСОБА_5 вийшов з автомобіля, а ОСОБА_3 під’їхавши туди велосипедом, продовжили свій конфлікт з ОСОБА_6.
Свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_15, кожен зокрема, показали, що дійсно 21.10.2008 року біля 16-ї години в їх подвір’ї їх родич ОСОБА_3, що був у стані алкогольного сп’яніння, безпричинно затіяв дебош, стукав по вікнах і дверях, висловлювався різною брутальною лайкою, погрожував побиттям, на зауваження не реагував. Така неадекватна поведінка ОСОБА_3 тривала значний час. Боячись, що ОСОБА_3 може вчинити бійку, їх мати та дружина викликала працівників міліції, які по приїзду втихомирили ОСОБА_3, який з 16 до 19 години намагався проникнути в їх будинок, а вони його не впускали, боячись, що він вчинить бійку.
Свідок ОСОБА_16 пояснив, що дійсно 3 липня 2008 року у вечірній час він трактором проїздив біля цегельного заводу і бачив там якийсь конфлікт між ОСОБА_6, ОСОБА_3 та ОСОБА_5, які розмахували руками, але хто кого бив, йому не відомо. Таку бійку із кабіни трактора, він спостерігав 4-5 хв.
Засуджений ОСОБА_3 свою вину у скоєних злочинах визнав частково, тільки в частині скоєного злочину, передбаченого ч.2 ст.296 КК України, визнав, що у той час 3.07.2008 року біля магазину був у стані алкогольного сп’яніння і разом із ОСОБА_5 мали конфлікт з потерпілим ОСОБА_6 з яким тільки штовхались, спочатку на вулиці біля магазину, а через деякий час наздогнали ОСОБА_6 біля цегельного заводу і разом продовжили з ОСОБА_6 штовханину. Не виключає, що тілесні ушкодження ОСОБА_6 міг отримати раніше і в іншому місці. Свою вину про вчинення хуліганства щодо потерпілої ОСОБА_2 заперечив, однак підтвердив, що 21.10.2008 року в післяобідній час, будучи у стані алкогольного сп’яніння намагався проникнути до будинку своєї тітки ОСОБА_2, однак у зв’язку з тим, що його в будинок не пропускали, то він став голосно кричати та нецензурно лаятися, сильно стукав у двері без мети їх вибивання, зі злості кинув у дворі мопеда, а такі дії продовжував тривалий час, поки не прибули працівники міліції.
Засуджений ОСОБА_5 свою вину визнав частково, в частині вчинення ним разом із ОСОБА_3 хуліганства, що мало місце 3.07.2008 року біля 20-ї години спочатку біля магазину, що на вулиці Чапаєва у смт. Білогір’я, а потім і біля цегельного заводу, де вони разом тільки штовхали потерпілого ОСОБА_6, який образив його співмешканку.
Об’єктивно винність ОСОБА_3 та ОСОБА_5 підтверджується і письмовими доказами, що зібрані по справі та детально досліджені місцевим судом.
Так, з висновку судово –медичної експертизи за №720 від 26.08.2008 року вбачається, що ОСОБА_6 було спричинено тяжке тілесне ушкодження у вигляді розриву селезінки, що потягло за собою її хірургічне видалення, а таке ушкодження виникло від травмуючої дії тупого твердого предмета, внаслідок ударів кулаками рук, ногами чи іншим предметом. Виникнення такого тілесного ушкодження при падінні на дорогу з висоти власного росту є малоймовірним (т.1 л.с.41).
З протоколів допитів у якості обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_3, які на той час знаходилися на підписці про невиїзд вбачається, що вони обоє повністю визнавали свою вину у скоєних злочинах і детально показували як скоїли їх. Такі їх показання повністю узгоджувалися із показаннями потерпілого ОСОБА_6 та свідків –очевидців (т.1 л.с.64-65, 77-78).
З ксерокопії медичної картки №1975 стаціонарного хворого ОСОБА_6 вбачається, що 4.07.2008 року о 1 год. ночі його було госпіталізовано із його помешкання з діагнозом травматичний розрив селезінки (т.1 л.с.92).
З протоколу ст. дільничного інспектора Білогірського РВ УМВС України у Хмельницькій області „Про обставини скоєння злочину за ч.1 ст.296 КК України” вбачається, що 21.10.2008 року з 16 до 19 години у господарстві потерпілої ОСОБА_2, ОСОБА_3, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння вчинив хуліганські дії, внаслідок чого вибив вікно веранди, ногами вибив вхідні двері будинку, обзивав громадян різною брутальною лайкою, погрожував розправою, намагався затіяти бійку (т.1 л.с.138).
Зазначене у протоколі дільничного інспектора міліції діяння ОСОБА_3 підтверджується письмовою заявою потерпілої ОСОБА_2, протоколом огляду місця події від 21.10.2008 року, яким зафіксовано пошкодження вікна веранди в будинку ОСОБА_2, пошкоджені вхідні двері із слідами від взуття та слідами крові (т.1 л.с.142).
З протоколу медичного обстеження від 21 жовтня 2008 року вбачається, що на час обстеження 21 .10.2008 року о 18 год. 35 хв. ОСОБА_3 дійсно перебував у стані алкогольного сп’яніння (т.1 л.с.153).
З письмової розписки виданої потерпілим ОСОБА_6 вбачається, що 22.12.2008 року ОСОБА_5 добровільно відшкодував йому матеріальну та моральну шкоду за нанесенні побої, внаслідок чого була пошкоджена селезінка (т.1 л.с.224).
Всім зібраним та дослідженим доказам у їх сукупності місцевий суд дав належну оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про повне доведення вини ОСОБА_3 та ОСОБА_5 у скоєнні ними злочинів, передбачених ст.ст.296 ч.2, 121 ч.2 КК України, що мало місце 3.07.2008 року біля 20-ї години на вул. Чапаєва у смт. Білогір’я та неподалік цегельного заводу, а крім того, про повне доведення вини ОСОБА_3 у скоєнні злочину, передбаченого ст.296 ч.1 КК України, що мало місце 21.10.2008 року на подвір’ї потерпілої ОСОБА_2
З цих підстав доводи, що викладені в апеляції потерпілої ОСОБА_2 про недоведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.296 КК України, та доводи засудженого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_4 про недоведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ст.121 ч.2 КК України та неповноту досудового і судового слідства, є безпідставні.
Разом з тим, постановляючи вирок суду щодо ОСОБА_3 та стягуючи із нього на користь потерпілого ОСОБА_6 матеріальну та моральну шкоду, місцевий суд в порушення вимог ст.324 п.7, 334 ч.5 КПК України в мотивувальній частині вироку не зазначив підстав для задоволення або відхилення цивільного позову, а також підстави для відшкодування матеріальної шкоди та морального відшкодування, а в резолютивній частині вироку постановив стягнути 11723 грн. заподіяної шкоди, не розмежувавши таку.
Крім того, судові витрати за лікування потерпілого ОСОБА_6 із засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_3 стягненні в солідарному порядку, що суперечить вимогам ст.ст.91 та 931 КПК України.
З цих підстав доводи, що викладені в апеляції захисника ОСОБА_4 підлягають до задоволення, а вирок суду в частині вирішення цивільного позову підлягає до скасування.
В порядку ст.365 КК України підлягає зміні вирок суду в частині стягнення судових витрат із засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_3 з солідарного порядку в долевий порядок.
Відповідно до вимог ст.65 КК України та п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 „Про практику призначення судами кримінального покарання” суд, призначаючи покарання, повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом’якшують покарання. Визначаючи ступінь тяжкості цього злочину, суд повинен виходити із усіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву та мети, способу і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали, тощо.
Разом з тим, відповідно до вимог ст.65 КК України, поряд із врахуванням тяжкості злочину, особи винного та обставин, що пом’якшують та обтяжують покарання, засудженому має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.
Призначаючи покарання засудженим ОСОБА_5 та ОСОБА_3 суд в повній мірі врахував усі обставини за яких були скоєнні ці злочини, особи винних, роль кожного із них, обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання, а також і думку самого потерпілого ОСОБА_6 та його представника щодо призначення покарання ОСОБА_5.
З цих підстав доводи прокурора про м’якість призначеного засудженим покарання є необґрунтованими.
Підстав до скасування вироку суду щодо засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_5 з постановленням щодо них нового вироку з посиленням їм покарання, колегія суддів не вбачає.
Разом з тим, перевіряючи справу в повному обсязі в порядку ст.365 КПК України колегія суддів встановила, що суд, призначаючи покарання засудженому ОСОБА_5 за ст.121 ч.2 КК України із застосуванням ст.69 КК України, тобто нижче від найнижчої межі встановленої санкцією ст.121 ч.2 КК України в мотивувальній частині вироку вірно обґрунтував своє рішення, однак в резолютивній частині помилково зазначив, що ст.69 КК України застосовується до обох статей, в той час, як до призначеного за ст.296 ч.2 КК України покарання, застосування ст.69 КК України не було необхідним. Виправити таку помилку колегія суддів вважає за необхідне, поскільки вона не тягне за собою будь –якого погіршення становища засудженого ОСОБА_5
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляцію захисника ОСОБА_4 задовільнити частково.
Апеляції прокурора, потерпілої ОСОБА_2 та засудженого ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Вирок Білогірського районного суду від 9 червня 2010 року щодо ОСОБА_5 в порядку ст.365 КПК України змінити.
За ст.296 ч.2 КК України вважати його засудженого до міри покарання призначеної місцевим судом –1 рік обмеження волі.
За ст.121 ч.2 КК України із застосуванням ст.69 КК України призначити йому покарання –4 роки позбавлення волі.
На підставі ст.70 ч.1 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити 4 роки позбавлення волі.
Вирок суду в частині цивільного позову скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в іншому складі суду.
В частині стягнення судових витрат –вирок суду змінити, стягнути із засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_3 по 451 грн. 38 коп. судових витрат із кожного.
В решті цей вирок суду залишити без зміни.
Головуючий /підпис/
Судді /підписи/
З оригіналом згідно:
суддя апеляційного суду
Хмельницької області П.О. Лінник