ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                                                                                      Справа № 2-а-180/11

06 квітня 2011 року

Суддя Костопільського районного суду Рівненської області Піскунов В.М.  

розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом  ОСОБА_1  до УДАІ УМВС України в Рівненській області в особі інспектора ДПС Рівненської роти ДПС для ОДДЗ Усенка Олега Валерійовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення від 07.02.2011р.,

ВСТАНОВИВ:

У зазначеному позові ОСОБА_1 вказує, що 07.02.2011 року відповідачем винесено постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адмінстягнення у виді штрафу в розмірі 260 грн. У постанові вказано, що 07.02.2011 року, гр. ОСОБА_1, керуючи автомобілем Мерседес, д. н. НОМЕР_1, рухаючись по автодорозі Устилуг-Луцьк-Рівне перевищив встановлену швидкість руху в населеному пункті, позначеному знаком 5.45 ПДР України і рухався зі швидкістю 82 км/год, чим вчинив адміністративне правопорушення відповідальність за яке передбачена  ч. 1 ст. 122 КУпАП. Швидкість зафіксована приладом "Візир" №0711242.

Вказану постанову вважає незаконною і такою, що не відповідає вимогам закону, оскільки, зазначеного у ній порушенння  Правил дорожнього руху не допускав. При складанні протоколу про адмінправопорушення та винесенні оспорюваної постанови, посадова особа не з'ясувала всіх обставин справи, що підлягають з'ясуванню та мають значення для правильного вирішення справи згідно ст. 280 КУпАП. Зокрема наявність в його діях складу зазначеного адміністративного правопорушення. Так, відповідачем не було враховано його пояснень з приводу того, що він швидкості руху не перевищував, а зафіксована приладом "Візир" швидкість може належати іншому автомобілю, а не тому яким керував він. За таких обставин у його діях не міститься склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису тощо.         

Відповідно до інформації ДП «Укрметртестстандарт», вимірювач швидкості «Візир» не належить до спеціальних технічних засобів, що працюють в автоматичному режимі, оскільки він має обмежені функції для автоматичного процесу вимірювання і не може працювати без участі оператора, тому не може бути належним доказом у справі.   

В судове засідання позивач не з'явився. Звернувся до суду із заявою, в якій просить справу розглянути у його відсутності, позовні вимоги підтримує.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином. Причини неявки суду не повідомив.

Беручи до уваги клопотання позивача, дослідивши письмові докази по справі, суд  вважає що адміністративний позов є обгрунтованим  та підлягає до задоволення.

В судовому засіданні встановлено, що 07.02.2011 р. відповідачем винесено постанову серії ВК1 №020887 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП за перевищення швидкості та накладено адміністративне стягнення в розмірі 260 грн.

Жодних доказів у підтвердження вини позивача у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення відповідачем не надано.

З наданих суду доказів вбачається, що порушення правил дорожнього руху позивач не допускав та адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП не вчиняв.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Але відповідач в судове засідання не з'явився, не надав достатніх доказів правомірності своїх дій та не спростував доводи позивача.

А тому в суду є підстави вважати позовні вимоги ОСОБА_1 обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження по справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Зазначених вимог закону відповідачем при притягненні позивача до адміністративної відповідальності не дотримано.

У відповідності  до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв"язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку встановлених законом.

Відповідно до ст. 288 КУпАП особа, яка оскаржила постанову по справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.

 На підставі наведеного та керуючись ст.ст.11, 41, 71, 159, 160, 161, 171-2 КАС України, ст.ст.7, 9, 245, 247, 251, 258, 268, 279, 280, 284, 287, 288, 293  КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до УДАІ УМВС України в Рівненській області в особі інспектора ДПС Рівненської роти ДПС для ОДДЗ Усенка Олега Валерійовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення від 07.02.2011р. - задовольнити  .

Постанову серії ВК1 №020887 по справі про адміністративне правопорушення від 07.02.2011 року - скасувати.

Провадження у справі  -  закрити.

Постанова остаточна, оскарженню не підлягає..

Суддя:                                                                          Піскунов В.М.