Справа № 2-326/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2011 року                                                  Ленінський районний суд м. Вінниці

в складі головуючого судді Кашпрука Г.М.,

            секретаря Докійчук Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Акціонерно-комерційного банку «Східно-Європейський банк»в особі безбалансового відділення № 23 про заміну сторони у зобов’язанні, визнання недійсним договору іпотеки, –

ВСТАНОВИВ:

          ОСОБА_1 звернулась до Ленінського районного суду м. Вінниці із позовом до ОСОБА_2, АКБ «Східно-Європейський банк»про визнання недійсним в частині позичальника кредитного договору № 063/2007 від 04.05.2007 року, заміну сторони у зобов’язанні, визнання недійсним іпотечного договору від 04.05.2007 року.

          Позивач мотивувала заявлені вимоги наступними обставинами. На час укладення кредитного договору, ОСОБА_2 мав намір стати співвласником та генеральним директором ТОВ «УТ-Санлайн». Протягом квітня-травня 2007 року ОСОБА_2 внаслідок психологічного впливу, обіцянками про цікаву та перспективну роботу на своєму підприємстві, яке без термінового влиття кредитних коштів не мало змоги запрацювати, вмовив позивачку оформити на себе кредитний договір при умові, що фактично всі кредитні зобов’язання за даним договором він брав на себе. Після укладення кредитного та іпотечного договорів, ОСОБА_1 негайно передала всі отримані кошти готівкою ОСОБА_3 З часу укладення кредитного договору та до квітня 2008 року включно, ОСОБА_2 виконував свої обіцянки та давав позивачці кошти для погашення кредиту, а іноді платив сам через своїх працівників. Однак з липня 2008 року на домашню адресу ОСОБА_1 почали надходити листи з АКБ «Східно-Європейський банк»із вимогою погасити прострочену поточну заборгованість по кредитному договору. Коли позивачка повідомила ОСОБА_2 про дані попередження з банку, останній кілька раз їздив до керівництва банку з обіцянками повністю погасити кредит до серпня 2008 року, однак насправді ніяких дій, спрямованих на погашення кредиту, він більше не вчиняв. Крім того, ОСОБА_2 почав уникати зустрічей із позивачкою та переховуватись.  

          Згідно постанови від 30.09.2008 року, за зверненням ОСОБА_1, СУ УМВС України у Вінницькій області порушило кримінальну справу відносно ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого частиною 4 статті 190 КК України «Шахрайство, вчинене у особливо великих розмірах». Постановою слідчого від 01.10.2008 року ОСОБА_1 була визнана потерпілою по даній кримінальній справі.

          Оскільки при укладенні кредитного та іпотечного договорів ОСОБА_1 не мала на меті створення для себе правових наслідків, передбачених цими правочинами, а фактичним вигодонабувачем був саме ОСОБА_2, позивачка звернулась до суду із даним позовом про заміну сторони у зобов’язанні.

          В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала вимоги позову у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у ньому. Додатково пояснила суду, що на даний час ОСОБА_2 правоохоронними органами оголошений в розшук, оскільки по кримінальній справі, порушеній відносно нього за ознаками злочину, передбаченого статтею 190 КК України, встановлено кілька епізодів вчинення шахрайських дій та визнано потерпілими, крім неї, ще кілька осіб.

          Адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримала позов, мотивуючи тим, що її довірителька дійсно на час укладення договору перебувала у складному психологічному стані, викликаному розірванням шлюбу та втратою постійного місця роботи. Крім того, вона потрапила під психологічний вплив ОСОБА_2, який з метою залучення коштів для власного бізнесу, умовив позивачку оформити кредит на себе. Просила суд звернути увагу на пояснення самої позивачки та допитаних в судовому засіданні свідків, з яких вбачається, що ОСОБА_1 на мала на меті створення для себе всіх правових наслідків, передбачених угодами про отримання кредиту та іпотеки, оскільки сама вона кошти фактично не отримувала, частку в своєму бізнес-проекті ОСОБА_2 їй за це не обіцяв, а отже і повертати кошти вона не планувала, сподіваючись, що ОСОБА_2 виконає обіцянки і погасить кредитні зобов’язання перед банком.                             

          Представник АКБ «Східно-Європейський банк»Чайковська Н.А. в судовому засіданні заперечила проти вимог позову, посилаючись на те, що позивачка, будучи дієздатною, підписала оспорювані нею правочини, за якими банк виконав свої зобов’язання, видавши в той же день всі кошти готівкою, а відтак зобов’язання повинні виконуватись належним чином всіма сторонами правочину.

          В ході розгляду справи судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

          04.05.2007 року між ОСОБА_1 та АКБ «Східно-Європейський банк»було укладено кредитний договір № 063/2007 року, згідно якого, ОСОБА_1 як позичальник, отримала від банку на умовах строковості та платності, кредит у розмірі 250 000 грн. на споживчі цілі.

          Згідно графіку погашення заборгованості по кредитному договору № 063/2007, ОСОБА_1 зобов’язана було щомісячно повертати частину отриманого кредиту разом із відсотками за користування ним в розмірі 4 390 грн.   

          04.05.2007 року між ОСОБА_1 та АКБ «Східно-Європейський банк»укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_6, у відповідності до умов якого, з метою забезпечення зобов’язань, взятих на себе згідно кредитного договору № 063/2007, ОСОБА_1 передала в заставу банку належну їй на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1.

          Згідно листів № 759 від 02.07.2008 року та № 1314 від 03.09.2008 року, АКБ «Східно-Європейський банк»в особі Вінницької філії банку попередив ОСОБА_1 про виниклу заборгованість при поверненні кредитних коштів, передбачених договором № 063/2007 від 04.05.2007 року.

          Згідно постанови № 08270894 від 30.09.2008 року про порушення кримінальної справи і прийняття її до свого провадження, слідчим в ОВС СУ УМВС України у Вінницькій області Баланчуком А.В. порушено щодо ОСОБА_2 кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого частиною 4 статті 190 КК України «Шахрайство, вчинене у особливо великих розмірах»(а. с. 19).

          Постановою від 02.10.2008 року про визнання особи потерпілим, ОСОБА_1 визнано потерпілою по даній кримінальній справі (а. с. 20).

          Згідно довідки, виданої ПП «ВІА-ПЛЮС», заробітна плата ОСОБА_1 в 2007 році складала в середньому 430 грн., в 2008 році в середньому 550 грн.

          Допитаний в судовому засіданні як свідок ОСОБА_8 пояснив суду наступне. В період 2007 –2008 років він працював на посаді заступника директора Вінницької філії АКБ «Східно-Європейський банк», на даний час він виконує обов’язки керуючого даним відділенням. Навесні 2007 року до нього через знайомих звернувся ОСОБА_3, який попросив допомогти йому оформити в банку кредит для розвитку власного бізнесу, мотивуючи тим, що він має намір стати співзасновником та генеральним директором спільного українсько-турецького підприємства ТОВ «УТ-Санлайн», але для «розкрутки»фірми йому необхідні готівкові кошти. ОСОБА_8 пояснив ОСОБА_2, що банк не може надати кредит для розвитку даного бізнес-проекту, оскільки на той час товариство не пройшло державної реєстрації. Крім того він пояснив ОСОБА_2, що на даному етапі банк може видати кредит йому або комусь з його родичів як фізичній особі та під заставу нерухомості. В перших числах травня ОСОБА_2 знову зустрівся зі свідком та познайомив його з ОСОБА_1, відрекомендувавши її як свою знайому, яка погодилась оформити на себе кредит для подальшої передачі йому грошових коштів на розвиток вищезгаданого бізнес-проекту. ОСОБА_8 був безпосередньо присутній в банку 04.05.2007 року при оформленні кредиту та отриманні готівки, пояснивши суду, що оскільки кредитні кошти видавалась готівкою у купюрах досить дрібного номіналу, він, на прохання ОСОБА_1, власноручно заніс пакет із грошима в автомобіль, у якому за кермом сидів ОСОБА_2, та поклав пакет поруч з ним. Протягом 2008 року, коли виникла заборгованість по кредиту, саме ОСОБА_2 неодноразово звертався до нього як до посадової особи банку, визнаючи, що кошти використав саме він для розвитку фірми, а не ОСОБА_1, та просив відстрочити виплати по кредиту, обіцяючи повністю погасити кредит до кінця 2008 року. Натомість ОСОБА_1 жодного разу не зверталась до банку з приводу оформленого на неї кредиту. Восени 2008 року служба безпеки банку розшукала ОСОБА_2 у Вінницькій обласній лікарні ім. М.І. Пирогова, де він перебував на стаціонарному лікуванні. На той час він також визнавав, що даний кредит був отриманий фактично ним і для розвитку саме його фірми.   

          Свідки ОСОБА_11, ОСОБА_12 пояснили суду, що в 2007 – 2008 роках вони разом із ОСОБА_1 працювали в ТОВ «УТ-Санлайн», директором якого був ОСОБА_2 ОСОБА_11 працювала на посаді головного бухгалтера товариства, а ОСОБА_12 –на посаді секретаря. Під час спілкування на роботі, в тому числі і з ОСОБА_2, вони довідались про те, що ОСОБА_1 оформила на себе кредит, кошти по якому отримав ОСОБА_2, і який певний час вчасно повертав кошти банку згідно графіку платежів, визнаючи ту обставину, що кредит отримав фактично він. Крім того, ОСОБА_2 неодноразово у їх присутності передавав ОСОБА_1 кошти для того, аби вона сплатила черговий платіж по кредиту. Іноді, на прохання ОСОБА_13, кошти в банк завозили свідки.                       

          Свідок ОСОБА_14 пояснила суду, що вона знала про те, що ОСОБА_2 умовляв ОСОБА_1 оформити на себе кредит з подальшою передачею грошових коштів йому для розвитку підприємства, беручи на себе обов’язок самому повернути кошти банку. Вона була присутньою 04.05.2007 року, коли працівник банку ОСОБА_8 передав ОСОБА_2 пакет із готівковими коштами, на що той подякував ОСОБА_1 та запевнив її, що всі кошти він сам поверне банку. Крім того зазначила, що ОСОБА_2 умовив і її оформити на себе кредит в «ОТП Банку»та передати йому всі кошти, обіцяючи все повернути після того, як на повну силу запрацює його фірма.

          Свідок ОСОБА_15 пояснила суду, що вона неодноразово чула телефонні розмови ОСОБА_1 з ОСОБА_2, під час яких останній запевняв ОСОБА_1, що незабаром він поверне кредит і їй немає чого хвилюватись. Крім того, в її присутності відбулась зустріч ОСОБА_1 з ОСОБА_2 восени 2008 року, коли відповідач намагався переконати ОСОБА_1 забрати вже написану на той час заяву про злочин, погрожуючи, що в іншому разі він ніколи не поверне кредитні кошти.             

          У відповідності до положень частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

          Згідно частини 3 статті 203 Цивільного кодексу України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

          Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України визначені підстави недійсності правочину, в тому числі недодержання однією із сторін в момент укладення правочину вимог частини 3 статті 203 цього Кодексу, тобто невідповідність волевиявлення учасника його внутрішній волі.

          Стаття 217 Цивільного кодексу України визначає, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

          Згідно положень частини 2 статті 548 Цивільного кодексу України, недійсність основного зобов’язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення.      

          Заслухавши думку сторін та показання свідків, вивчивши матеріали справи і дослідивши зібрані пор справі докази у їх сукупності, суд прийшов до переконання про задоволення позову з наступних підстав.

          Навесні 2007 року ОСОБА_2, маючи намір створити спільне українсько-турецьке підприємство, звернувся до АКБ «Східно-Європейський банк»з проханням видати йому кредит для розвитку бізнесу, але отримав відмову, оскільки на той час згадана юридична особа не була зареєстрована, а власного майна для передачі його в заставу ОСОБА_2 не мав.

          04.05.2007 року ОСОБА_1, внаслідок психологічного впливу з боку ОСОБА_2, уклала з АКБ «Східно-Європейський банк»кредитний договір № 063/2007, згідно якого вона отримала 250 тис. грн. на термін до 04.05.2012 року, та передала в іпотеку банку належну їй квартиру.

          Готівкові кошти в сумі 250 тис. грн. ОСОБА_1 фактично не отримувала, що підтверджується поясненнями самої позивачки, свідка ОСОБА_8, який на той час займав посаду заступника директора Вінницької філії АКБ «Східно-Європейський банк», та показаннями інших свідків, які були присутні при передачі даних коштів ОСОБА_2

          Відсутність у ОСОБА_1 наміру створення для себе будь-яких правових наслідків підтверджується і тим, що згідно графіку щомісячний платіж складав 4390 грн., в той час як її середньомісячна заробітна плата в даний період складала 430 –550 грн.   

          На час оформлення кредиту ОСОБА_1 перебувала у пригніченому психологічному стані, оскільки щойно розірвала шлюб зі своїм чоловіком та залишилась без постійного місця роботи. Подібним станом ОСОБА_1 скористався ОСОБА_2, який умовив її оформити кредит на себе, обіцяючи, що фактично це будуть його зобов’язання, і їй не доведеться повертати кошти. До липня 2008 року включно ОСОБА_2 виконував свої обіцянки та самостійно сплачував кредит, передаючи кошти для погашення або самій ОСОБА_1, або іншим працівникам ТОВ «УТ-Санлайн»для сплати через касу банку. ОСОБА_2 своїми діями визнавав, що дані кредитні зобов’язання є фактично його зобов’язаннями, а не ОСОБА_1, оскільки кошти були витрачені ним на створення ТОВ «УТ-Санлайн». Однак, починаючи з липня 2008 року ОСОБА_2 перестав сплачувати кредит, а потім почав і уникати ОСОБА_1

          30.09.2008 року, за заявою ОСОБА_1, СУ УМВС України у Вінницькій області було порушено кримінальну справу щодо ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого частиною 4 статті 190 Кримінального кодексу України. Постановою від 01.10.2008 року ОСОБА_1 визнано потерпілою по даній кримінальній справі. На сьогоднішній день ОСОБА_2 органами внутрішніх справ оголошено у розшук.

          Наведені обставини переконують суд у наявності підстав для визнання кредитного договору недійсним в частині визначення позичальником ОСОБА_1 та доцільності заміни сторони у зобов’язанні з ОСОБА_1 на ОСОБА_2

          Згідно положень Цивільного кодексу України, в разі визнання недійсним основного зобов’язання, забезпечення його заставою також втрачає силу.             

          Питання судових витрат суд вирішує у відповідності до положень статті 88 ЦПК України та беручи до уваги ту обставину, що позивачка відмовилась від відшкодування понесених нею судових витрат за рахунок відповідачів.

          Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 202, 203, 215, 217, 548 Цивільного кодексу України, ст. ст. 10, 15, 31, 60, 88, 212 –218 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

          Позов задовольнити.

          Визнати кредитний договір № 063/2007 від 04.05.2007 року з додатковим до нього договором № 1 від 02.06.2008 року, укладені між Акціонерно-комерційним банком «Східно-Європейський банк»та ОСОБА_1, недійсними в частині визначення позичальником ОСОБА_1.  

          Замінити сторону у кредитному договорі № 063/2007 від 04.05.2007 року, укладеному між ОСОБА_1 та Акціонерно-комерційним банком «Східно-Європейський банк», визначивши позичальником у договорі замість ОСОБА_1 –ОСОБА_2.

          Визнати недійсним договір іпотеки квартири АДРЕСА_1, укладений 04.05.2007 року між Акціонерно-комерційним банком «Східно-Європейський банк»та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_6, у відповідності до якого ОСОБА_1 забезпечила виконання взятих на себе перед банком зобов’язань за кредитним договором № 063/2007 від 04.05.2007 року, виключити з реєстру обтяжень іпотек запис про реєстрацію іпотеки (обтяження іпотекою) квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 63,3 кв.м., що належить ОСОБА_1 на праві власності.

          Судові витрати залишити за позивачем.

          Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Вінницької області протягом десяти днів після його проголошення.

Суддя: /підпис/

Копія вірна.

Суддя :

Секретар :