Справа № 2-197/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 31.03.2011          

   Сихівський районний суд м. Львова

в складі:  головуючої судді          Волоско І.Р.

    при секретарі               Левус Д.Т., Слободі В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради, ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно у зв”язку із відсутністю правовстановлюючих документів ; за позовом ОСОБА_1 до Сихівської районної адміністрації Львіської міської ради, ОСОБА_2 про визнання права власності та визнання свідоцтва на право власності частково недійсним, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні майном та визнання права власності на майно, ,-

ВСТАНОВИВ :

                ОСОБА_1 звернувся до суду з позовами, у яких просить визнати за ним право власності у зв”язку із відсутністю правовстановюючих документів на спадкове майно –? квартири АДРЕСА_1, що у м.Львові; свідоцтво про право власності від 22.05.2006 року № С-01063 на квартиру АДРЕСА_1, що у м.Львові, видане Сихівською районною адміністрацєю Львівської міської ради, визнати частково недійсним, в частині оформлення права власнсоті ? квартири на ОСОБА_2; судові витрати покласти на відповідача. В судовому засіданні позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить: визнати нечинним підпункт 1.8 пункту 1 розпорядження Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради № 513 від 22.05.2006 року щодо оформлення права власності ОСОБА_2 на двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 в цілому; визнати частково недійсним свідоцтво про право власності від 22.05.2006 року № С-01063 на квартиру АДРЕСА_1, видане Сихівською районної адміністрації Львівської міської ради в частині оформлення права власнсоті ОСОБА_2 на ? квартири; визнати за ним право власнсоті на ? квартири АДРЕСА_1 у зв”язку із відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 09.03.1985 року його син ОСОБА_4 уклав шлюб із ОСОБА_2, які у період сумісного проживання за рахунок спільних коштів подружжя повністю внесли пайовий внесок за квартиру АДРЕСА_1, що у м.Львові; датою остаточного розрахунку за квартиру було 25.01.1992 року. 28.07.1993 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 розірвано. ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 –помер. Дітей у нього не було, а тому єдиним спадкоємцем є його батьки, які мають право на спадщину за законом. 02.10.2006 року державним нотаріусом Шостої Львівської державної нотаріальної контори було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, відповідно до якого спадкоємцем майна в цілому ОСОБА_4 є він –ОСОБА_1, в тому числі з урахуванням ? частини спадкового майна, від якої відмовилась ОСОБА_5 Зазначає, що як спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, він зобов”язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, однак даним правом він скористатися не може, оскільки відсутні правовостановлюючі документи на квартиру; єдиним доказом, який підтверджує те, що пай внесений подружжям в ЖБК у період сумісного проживання за рахунок спільних коштів, подарованих подружжю або одержаних ним у позичку, є довідка ЖБК №  202 від 02.03.2002 року. Обов”язок подачі правовостановлюючих документів на нерухоме майно, при отримані свідоцтва про право на спадщину лежить на ньомк як на спадкоємцю. Так як на даний час власник майна є покійний, його дружина відмовилась від своєї частки у спадщині, а йому видано свідоцтво про право на спадщину за законом на майно, на яке відсутні правовостановлюючі документи, тому звернувся до суду із вказаною позовною заявою; крім цього, йому стало відомо, що 22.05.2006 року ОСОБА_2 на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, видано свідоцтво про право власності на дану квартиру, тобто даним документом посвідчено право власності ОСОБА_2 на всю квартиру, проте, вважає позивач, вона має право володіти ? квартири, а не цілою її частиною, тому просить визнати дане свідоцтво часткого недійсним в частині права власнсоті на ? квартири.

          ОСОБА_2 подала зустрічну позовну заяву, в якій просить: усунути перешкоди та зобов”язати ОСОБА_1 не чинити їй перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_1, яка належить їй на праві власності; визнати право власності за нею на квартиру АДРЕСА_1; стягнути з відповідача понесені нею судові витрати у зв”язку із поданням зустрічної позовної заяви. В обгрунтування вимог покликається на те, що вона набула право власності на квартрур АДРЕСА_1 на підставі розпорядження Сихівської районної адміністратції Львівської міської ради від 22.05.2006 року № 513. На виконання даного розпорядження їй було видано свідоцтво про право власності на квартиру № С-01063 від 22.05.2006 року; набуте нею право власнсоті було зареєстровано в ОКП ЛМР „БТІ та ЕО”. Зазначає, що ні на протязі трьох років після розлучення із ОСОБА_4, ні до моменту його смерті, її колишній чоловік не подавав позову до суду щодо поділу нажитого під час шлюбу майна. Пояснює, що відповідач по справі ОСОБА_1 ніколи не був власником квартири      АДРЕСА_1, що у м.Львові; не був він також і членом ЖБК, жодних внесків в ЖБК не вносив; крім цього немаючи права власності на спірну квартиру ніколи не втрачав документа, який підтверджує право власності на дану квартиру, в т.ч. свідоцтвом про право власності на квартиру АДРЕСА_1, що у м.Львові, яке саме і підтверджує право власності на нерухоме майно. На відповідача свідоцтво про право власності на спірну квартиру ніколи не видавалося; право власності на дану квартиру за відповідачем або її колишнім чоловіком ніколи в БТІ та ЕО не реєструувалося. Вказує, що нею правомірно було набуто право власності на квартиру АДРЕСА_1, що у м.Львові на підставі розпоряджкення Сихівської РА ЛМР від 22.05.2006 року № 513, тому саме вона є власником спірної квартири, а відповідач своїми діями, перешкоджає їй в користуванні, розпорядженні та володінні даною квартирою, тобто оспорює та не визнає її право власнсоті на дану квартиру, у зв”язку із чим просить зустрічну позовну заяву задоволити.

В судовому засіданні представник позивача –ОСОБА_6 позов підтримав повністю, дав пояснення аналогічні змісту позовних заяв, просить такі задоволити; додатково пояснив, що проти зустрічних позовних вимог, заявлених ОСОБА_2, ОСОБА_1 заперечує.

           ОСОБА_2 і її представник у судовому засіданні проти позовних вимог ОСОБА_1 заперечили, не згідні із такими, оскільки вказують, що за час спільного проживання, подружжя набуло у власність кооперативну квартиру АДРЕСА_1; членом кооперативу була вона, повністю пайові внески  за кооперативну квартиру подружжя виплатило 25.01.1992 року; шлюб між подружжям розірвано 14.07.1993 року і саме з цього часу вони припинили подружні стосунки. 15.03.2001 року її колишній чоловік ОСОБА_4 виїхав на постійне місце проживання і праці в Португалію; при виїзді останній повідомив, що між ними немає жодного спору про майно, нажите за час спільного проживання, а також немає жодних претензій щодо кооперативної квартири. ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 помер в Португалії. З часу виїзду в Португалію і до часу смерті він жодного разу не приїзжав у м.Львів, не ставив жодних вимог щодо кооперативної квартири, а також не давав будь-яких доручень третім особам щодо кооперативної квартири; тому вважає, що колишній чоловік пропустив трирічний строк за зверненням до суду щодо поділу майна між подружжям з часу розірвання шлюбу, оскільи з часу виїзду в Португалію майном не користувався, не ніс жодних витрат по сплаті комунальних послуг, утримання прибудинкової території, місць загального користування; також зазначає, що спадкоємець ОСОБА_1 не може прийняти спадщину і за таким не може бути визнаним право власнсості на ? частину спірної квартири, оскільки її колишній чоловік після розірвання шлюбу в межах трирічного строку не оформив право власності на ? частину квартири; тому вважає, що при таких обставинах позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають до задоволення; зустрічний позов просить задоволити.

           Представник Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради в судовому засіданні позов не визнала, просить у задоволенні такого відмовити, оскільки районна адміністрація правомірно видала розпорядження про оформлення права власності на спірну квартиру на підставі поданих, належно оформлених  документів, з яких вбачалось, що членом ЖБК №202 була ОСОБА_2.і саме їй видана довідка про повну сплату паю за квартиру по  АДРЕСА_1 .

            Заслухавши пояснення сторін, з»ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1  підлягає до задоволення ,  зустрічні вимоги ОСОБА_2 слід відхилити з наступних мотивів.

            Відповідно до ст.ст. 1,3 ЦПК України , кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом,  звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

           Відповідно до ст.ст.15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

           Відповідно до ст.ст. 15, 16  ЗУ „Про власність”, який був чинним  станом на час  виникнення спірних правовідносин , член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно; майно, нажите подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності.

          Як встановлено судом, ОСОБА_2 та  ОСОБА_4.  09.03.1985 року  по 28.07.1993р. перебували у зареєстрованому шлюбі ; рішенням Львівського міськвиконкому       № 302 від 21.09.1989 р.  сім”ї  було надано у користування кооперативну квартиру АДРЕСА_1, що у м.Львові; та видано ордер 30.09.1989р.; згідно довідки   ЖБК № 202 від 02.03.2002 року членом кооперативу була ОСОБА_2 ; повністю пай за спірну  квартиру  було  виплачено  25.01.1992 року.

            Відповідно до ст. 384 ЦК України , член житлово-будівельного кооперативу у разі викупу  квартири стає  її  власником.          

          Відповідно до ст.ст. 60, 63 СК України / ст.22 КпШС України / , майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу); дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

           З огляду на встановлені обставини справи, суд вважає, що спірна квартира , набута ОСОБА_1 та  ОСОБА_2 за  час  шлюбу  і  є  їх  спільною сумісною  власністю.

           В судовому засіданні  ОСОБА_2 не  оспорила  того факту, що  кооперативне  житло –АДРЕСА_1  дійсно придбане \  пайові внески виплачені  повністю сплачені \  в  шлюбі  із  ОСОБА_1  

           Доводи  відповідачки  про те , що підставою  для відмови  у  позові  є  пропуск позовної давності , який  встановлюється  для  поділу  майна , яке  є  спільною сумісною власністю розлученого  подружжя , є  безпідставними;  предметом  даного   спору   не  є  поділ майна.

            Відповідно до ст.ст.316, 319, 321 ЦК України, власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном; на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна; усім власникам забезпечуються  рівні умови здійснення своїх прав ; право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні; особа може бути позбавлена права власності  або  обмежена  у  його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

           Відповідно до ст. 328 ЦК  України , право власності  вважається набутим  правомірно, якщо інше прямо не випливає  із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

           Відповідно до ст.ст.69, 70 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними;  у разі поділу майна, що є об”єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо  інше  не  визначено  домовленістю між  ними .

           Виходячи із обставин справи та норм  чинного законодавства ,  ОСОБА_1, з моменту  повної  сплати паю за спірну квартиру набув права спільної  сумісної   власності  на таку, відтак, йому належить 1\2  ідеальна  частина  АДРЕСА_1.

           Як вбачається із копії свідоцтва про смерть № 1377 від ІНФОРМАЦІЯ_1 року, виданого відділом  РАГСу м.Лейрія , Португальської Республіки, ОСОБА_4 помер.

           Згідно ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадщину за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

          Встановлено, що єдиними спадкоємцями після смерті  ОСОБА_4 є його батьки: ОСОБА_1 і ОСОБА_5.

          Згідно Свідоцтва про право на спадщину  за  законом, 02.10.2006 року, видано державним  нотаріусом Шостої Львівсььої державної нотаріальної контори, спадкоємцем майна в  цілому ОСОБА_4 є  ОСОБА_1, в тому числі  із урахуванням  ?  частини  спадкового майна,  від  якої  відмовилась  ОСОБА_5

           Відповідно до  ст. 63, 64 СК України, дружина та  чоловік мають рівні права на володіння, користування  і  розпорядження  майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо  інше  не  встановлено  домовленістю  між  ними.

            ОСОБА_2  в 2006р. звернулась в Сихівську  районну адміністрацію  про оформлення права  власності  на спірну  квартиру.

Розпорядженням  Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради № 513 від 22.05.2006 року, ОСОБА_2 оформлено право власності на  квартиру АДРЕСА_1, що  у  м.Львові.

Свідоцтво про право власності на спірну квартиру № С-01063 видано  на підставі означеного  розпорядження   22.05.2006 року ;  зареєстровано в ОКП ЛМР „БТІ та ЕО” (реєстраційний номер 15448176 від 19.07.2006 року).

           Враховуючи те, що оскаржуване розпорядження \ підпункт 1.8 пункту 1 \  , яке  видане ОСОБА_2 на право власності на квартиру вцілому ,  порушує  право іншого співласника на квартиру, та  на даний час спадкоємця ,  то  в  цій частині  його слід  визнати нечинним; відповідно свідоцтво про право власності на спірну квартиру від 22.05.2006 року № С-01063, видане Сихівською районною адміністрацією, слід вважати частково недійсним в частині права власності на ? квартири ОСОБА_2, а також слід визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно –?  квартири  АДРЕСА_1, що у м.Львові.                        

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; крім того, п.6 ч.1 ст. 119 ЦПК України передбачено, що позовна заява повинна містити  зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину.

З огляду на вказане, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 не надано суду достатніх доказів щодо здійснення ОСОБА_1 перешкод у користуванні нею спірною квартирою та порушення її права ; у зв”язку з чим у задоволенні зустрічного позову  слід  відмовити  за  безпідставністю.

Також  згідно ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_2 підлягають стягненню понесені ОСОБА_1 судові витрати: судовий збір у сумі 51,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30,00 грн., що підтверджені оригіналами поданих квитанцій.

           На підставі ст.ст. 60, 63, 70  СК України, ст.ст.15,16, 316- 321, 391, 392, 1261, 1297 ЦК Ураїни, та керуючись ст.ст. 1-3, 10, 60, 88, 119, 209 , 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

Позов  задоволити.

Визнати нечинним підпункт 1.8 пункту 1 розпорядження Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради № 513 від 22.05.2006 року щодо оформлення права власності ОСОБА_2 на двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1.

Визнати частково недійсним Свідоцтво про право власності від 22.05.2006 року № С-01063 на квартиру АДРЕСА_1, видане Сихівською районною адміністрацією Львівської міської ради в частині оформлення права власності на ОСОБА_2 ? квартири.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? квартири АДРЕСА_1 у м.Львові.

В  задоволенні  зустрічного позову  відмовити .

          Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1  судовий збір у сумі 51,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30,00 грн.

          Термін оскарження рішення суду –10 днів з моменту його проголошення до Львівського апеляційного суду через Сихівський районний суд м.Львова.

          ГОЛОВУЮЧА :

Рішення  є   оригіналом,   виготовлено  в   одному примірнику,  зберігається   у   цив.справі   № 2-197\ 2011 р.