ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ___________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"19" вересня 2006 р.

Справа № 16/106-06-3339

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді:  Бєляновського В.В.,

                     Суддів:   Мирошниченко М.А.

                                      Шевченко В. В.,

 

при секретарі   -   Волощук О.О.,

за участю представників:

Від Представництва: Севостьянова С.О.

Від МПП „Грація”: Мельников В.К., Левашкевич П.С.

Від АТ ФК „Чорноморець”: не з’явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі  

апеляційну скаргу малого приватного підприємства фірми “Грація”

на рішення господарського суду Одеської області від 02.08.2006 року

по справі № 16/106-06-3339

за позовом Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради

до малого приватного підприємства фірми “Грація”

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача –закрите акціонерне товариство футбольний клуб “Чорноморець”

про виселення та стягнення  заборгованості по орендним платежам у сумі  3674,81 грн.,  пені у сумі 274,30 грн., неустойки у сумі 3113,38 грн.,

та за зустрічним позовом малого приватного підприємства фірми “Грація”

до Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради

про розірвання договору, стягнення необґрунтовано отриманої орендної плати у сумі 3190 грн., моральної та матеріальної шкоди у сумі 24000 грн.

    ВСТАНОВИЛА:

  

У квітні 2006 року Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Малого приватного підприємства “Грація” про виселення з незаконно займаного нежитлового приміщення першого поверху загальною площею 56,8 кв.м. розташованого в м. Одесі по вул. Пантелеймонівська, 94; зобов’язання відповідача здійснити передачу зазначеного нежитлового приміщення позивачеві шляхом підписання відповідного акту приймання - передачі; стягнення з відповідача на користь позивача 3674,81 грн. заборгованості по орендній платі та  274,30 грн. пені. Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що свої зобов’язання за договором оренди № 33/52 від 20.10.2001 р. відповідач  виконував неналежним чином, в порушення умов договору орендну плату сплачував несвоєчасно та не в повному розмірі в зв’язку з чим станом на 30.01.2006 року в нього утворилася прострочена заборгованість в сумі 3674,81 грн. згідно з доданим розрахунком на яку нараховано пеню в сумі 274 грн. 30 коп. Оскільки відповідач взагалі не сплачував орендну плату протягом семи місяців то позивач повідомив його, що відмовляється від договору та заперечував повернути займане нежитлове приміщення. Проте, відповідач займане приміщення не звільнив, заборгованість по орендній платі та пеню не сплатив, а тому на підставі ст. ст. 386, 387, 390, 782 та 785 ЦК України позивач просив про  задоволення позову.

В процесі розгляду даної справи позивач 26.05.2006 року уточнив свої позовні вимоги і просив господарський суд виселити відповідача із займаного нежитлового приміщення та стягнути з останнього на свою користь 3674,81 грн. заборгованості по орендній платі, 274,30 грн. пені за неналежне виконання грошових зобов’язань та 3113 грн. 38 коп.  неустойки за невиконання обов’язку щодо повернення об’єкта оренди.

МПП „Грація” позовні вимоги не визнало та пред’явило до Представництва  зустрічний позов про розірвання договору про надання послуг № 33/52 від 31.10.2001р., про стягнення необґрунтовано отриманої суми орендної плати в розмірі 3190 грн. та моральної і матеріальної шкоди в розмірі  24000 грн. Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що  письмового повідомлення від Представництва про продовження строку договору оренди протягом місяця після закінчення терміну його дії не надходило, оскільки договір оренди не було продовжено то позивач не зміг здійснити в орендованому приміщенні реконструкцію електропостачання, що потягнуло за собою  матеріальні збитки, в зазначеному приміщенні розміщується громадська організація і відсутність електропостачання негативно впливає на  їх діяльність та завдає матеріальну і  моральну шкоду її членам. 31.10.2001року між сторонами було укладено договір про надання послуг пов’язаних з передачею в орендне користування та пролонгацією договорів оренди нежитлових приміщень та інших об’єктів комунальної власності, умови якого Представництвом були порушені в зв’язку з відмовою пролонгувати договір оренди  №33/52 від 20.10.2001 року. Згідно з розпорядженням Одеської міської ради № 40 від 15.01.2004 року на теперішній час власником спірного нежитлового приміщення є ЗАТ ФК „Чорноморець”, в зв’язку з чим Представництво не мало правових підстав на продовження договору оренди зазначеного приміщення. У відсутність діючого договору оренди сплачена підприємством сума орендної плати в розмірі 3190 грн. за орендоване приміщення за період з жовтня 2004 р. по червень 2005 р. отримана Представництвом необґрунтовано і незаконно. А тому на підставі ст. ст. 525, 526, 530, 599 ЦК України підприємство просило про задоволення позову.

Представництво позов не визнало, вказуючи на те, що повідомлення про припинення або зміну умов договору оренди № 33/52 від 20.10.2001 року протягом місяця після закінчення строку його дії підприємству не надсилалося, отже цей договір був продовжений на тих самих умовах і на той самий строк. Орендар в порушення умов договору передав орендоване приміщення в суборенду громадській організації і не утримував приміщення в належному стані. Відповідно до рішення виконавчого комітету Одеської міськради № 40 від 15.01.2004 року право власності на спірне нежитлове приміщення не перейшло до ЗАТ “ФК “Чорноморець”, воно залишилося в комунальній власності  територіальної громади м. Одеси, управління якою здійснює позивач.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.06.2006 року до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні підприємства було залучено ЗАТ “Футбольний клуб “Чорноморець”, який пояснив, що відповідно до рішення виконкому є лише забудовником кварталів м. Одеси, де знаходиться спірне приміщення, а його власником на теперішній час залишається територіальна громада м. Одеси.

          Рішенням господарського суду Одеської області від 02.08.2006 року  у справі (суддя –Желєзна С.П.) первісний позов задоволено повністю, МПП „Грація” виселено із займаного нежитлового приміщення першого поверху загальною площею 56,8 кв.м. розташованого в м. Одесі по вул. Пантелеймонівська, 94 та з останнього стягнуто на користь Представництва 3674,81 грн. заборгованості по орендній платі, 274 грн. 30 коп. пені та 3113 грн. 38 коп. неустойки.  

Зустрічний позов задоволено частково, розірвано договір № 33/52 від 31.10.2001 року про надання послуг укладений між сторонами, а в решті частини позову відмовлено з мотиву необґрунтованості позовних вимог.

          МПП „Грація” у поданій до Одеського апеляційного господарського суду апеляційній скарзі просить згідно з п. 3 ст. 80 ГПК України припинити провадження у справі. Скаржник вважає оскаржуване рішення незаконним, прийнятим з порушенням норм матеріального і процесуального права і при цьому посилається на те, що господарський суд порушив п. 5 ст. 80 ГПК України, оскільки заявник не вжив заходів досудового врегулювання спору, порушив п. 4 ст. 81 ГПК України, оскільки позивач не звертався до установи банку за одержанням з відповідача заборгованості та не зробив звірку документів, порушив п. 5 ст. 81 ГПК України, оскільки позивач без поважних причин не надав витребувані документи на право власності на спірне приміщення.

          У відзиві на апеляційну скаргу Представництво заперечує проти її задоволення вказуючи на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

          Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга  задоволенню не підлягає  з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 20.10.2001року між Представництвом (орендодавець) та  МПП „Грація” (орендар) було укладено договір № 33/52 оренди нежитлового приміщення першого поверху загальною площею 56,8 кв.м., розташованого в м. Одесі по вул. Пантелеймонівська, 94 виключно для використання під розміщення швейного цеху, строком до 20.10.2004 року. За умовами даного договору орендар зобов’язався орендну плату в узгодженому розмірі сплачувати орендодавцеві щомісячно до 15 числа поточного місяця незалежно від результатів своєї господарської діяльності;  після закінчення строку дії договору  чи у випадку його дострокового  розірвання у 15-ти денний термін передати орендодавцеві приміщення у належному стані; у випадку припинення дії договору у зв’язку з закінченням строку чи дострокового розірвання договору сплачувати орендну плату по день підписання акту приймання – передачі; за несвоєчасне  внесення орендної плати сплатити орендодавцеві пеню в розмірі,  подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочки; у разі невнесення орендарем орендної плати протягом трьох місяців з дати закінчення терміну платежу, договір підлягає розірванню відповідно до чинного законодавства.

          Відповідно до ст. 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Отже, між сторонами у справі на підставі даного договору виникли цивільно –правові відносини, зміст яких становлять їх взаємні права та обов’язки пов’язані з передачею нежитлового приміщення у користування, його прийманням, оплатою та поверненням після закінчення строку дії договору чи його дострокового розірвання (ст. ст. 4, 151 ЦК УРСР в редакції від 18.07.1963 р. чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Оскільки після закінчення терміну дії даного договору протягом місяця жодна із сторін не заявила другій стороні про припинення або зміну умов договору оренди, то відповідно до п. 2 ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” цей договір продовжується на той самий термін і на тих самих умовах, які були ним передбачені.

Але відповідач за первісним позовом в порушення своїх зобов’язань за договором оренди орендну плату сплачував несвоєчасно та не в повному обсязі, в зв’язку з чим станом на 30.01.2006 року в нього утворилася прострочена  заборгованість по орендній платі в сумі 3674 грн. 81 коп., в зв’язку з чим позивач вимагає сплати пені в сумі 274 грн. 30 коп.

З наявного в справі розрахунку заборгованість по орендній платі та пені  випливає, що за період з липня 2005 року по січень 2006 року включно відповідач орендну плату не сплачував орендодавцеві взагалі, що ним не заперечується.

          Статтею 782 ЦК України встановлено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

          Повідомленням № 01-15/172 від 31.01.2006 року Представництво повідомило відповідача про наявність заборгованості по орендній платі станом на 30.01.2006 року  в сумі 3674 грн. 81 коп., нарахування пені в сумі 274 грн. 30 коп., а також про те, що воно відмовляється від договору оренди № 33/52 від 20.10.2001 року та виклало вимогу в строк до 07.02.2006 року повернути займане нежитлове приміщення за актом приймання –передачі та оплатити заборгованість по орендній платі та сплатити пеню. Доказом надходження до відповідача зазначеного повідомлення є повідомлення № 322570 поштового відділення, яке  вручено 13.02.2006 року.

          Відповідач обставини не спростував.

          Згідно зі ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

          Таким чином, після отримання повідомлення Представництва про відмову  від договору оренди № 33/52 від 20.10.2001 року відповідач повинен був негайно повернути орендодавцеві займане  нежитлове приміщення, чого він не  зробив, продовжуючи користуватися комунальним майном без будь –яких законних на те підстав.

          Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про те, що  позовні вимоги Представництва є обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.

          Заперечення відповідача проти позову обґрунтовано господарським судом не були прийняті до уваги. Звертаючись до господарського суду з цим позовом позивач діяв як визнаний відповідачем орендодавець і підстави для визнання знаходження відповідача правомірним у приміщенні, зазначеному в договорі оренди, відсутні.

          Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо наявності підстав для задоволення зустрічного позову лише в частині розірвання договору про надання послуг № 33/52 від 31.10.2001 року згідно з вимогами ст. ст. 651, 907 ЦК України, оскільки зазначений договір фактично сторонами не виконувався, а умови та порядок пролонгації договорів оренди комунального майна врегульовані положеннями Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та Главою 58 ЦК України.

          Зустрічні позовні вимоги про стягнення з Представництва необґрунтовано отриманої орендної плати в сумі 3190 грн. за період з жовтня по липень 2005 року є безпідставними, оскільки орендні правовідносини між сторонами існували до 13.02.2006 року тобто до моменту отримання орендарем повідомлення про відмову від договору оренди, а до цієї дати позивач за зустрічним позовом повинен був сплачувати орендну плату своєчасно та в повному обсязі.

          Згідно з вимогами ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

          Зустрічні позовні вимоги про стягнення з Представництва моральної та матеріальної шкоди в сумі 24000 грн. є надуманими, відповідними належними доказами не підтверджені, а тому згідно з вимогами ст. 33 ГПК України задоволені бути не можуть.

          Викладені в апеляційній скарзі доводи скаржника ґрунтуються на неправильному розумінні та тлумаченні норм процесуального права, не спростовують висновків господарського суду та з урахуванням всіх обставин даної справи встановлених судом, не впливають на правильність вирішення даного спору.

          З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду відповідає фактичним обставинам справи та чинному законодавству, а мотиви відповідача, з яких подано апеляційну скаргу, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування, оскільки спростовуються вищевикладеним.

Керуючись  ст.ст.  99, 101-105  ГПК України, колегія суддів -,

ПОСТАНОВИЛА:

          Рішення  господарського  суду  Одеської області  від  02.08.2006 року у справі № 16/106-06-3339 залишити без змін, а апеляційну скаргу МПП „Грація” - без задоволення.

         Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена  у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий  суддя:                                                Бєляновський В.В.                                                                                

 Судді:                                                                      Мирошниченко М.А.

                                                                                   Шевченко В. В.