Спр. № 2-а-58/2007р.

ПОСТАНОВА іменем України

11 травня 2007 року Оболонський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді      Шевченко   Л.В.

при секретарі                  Бондаренко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київського міського військового комісаріату, Головного Управління пенсійного фонду України в м. Києві про зобов'язання провести перерахунок призначеної пенсії та її виплати,

встановив:

Позивач звернувся в суд з адміністративним позовом до відповідачів про зобов'язання провести перерахунок призначеної пенсії та її виплати в подальшому, посилаючись на те, що відповідач - Київський міський військовий комісаріат, не належним чином провів йому перерахунок раніше призначеної пенсії з 12 березня 2003 року до 31 грудня 2005 року з урахуванням того, що він є інвалідом Великої Вітчизняної війни першої групи і згідно діючого законодавства мав право на щомісячне підвищення пенсії в розмірі 400 відсотків від мінімальної пенсії за віком.

В судовому засіданні позивач уточнив свої позовні вимоги і просить зобов'язати відповідача - Київський міський військовий комісаріат, провести йому перерахунок пенсії відповідно до ст. 15 пункту "а" Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" від 09.04.1992року, а саме підвищити пенсію в розмірі 400 % від мінімальної пенсії за віком, починаючи з 12.03.2003 року по 31 грудня 2005 року, а відповідача - Головне Управління пенсійного фонду України в м. Києві виплатити йому перераховану суму.

Відповідач - Київський міський військовий комісаріат, у судове засідання своїх представників не направив, про те надав суду письмове пояснення на позовну заяву, в якому позов не визнає повністю, справу просить розглядати у його відсутності.

Відповідач - представник Головного Управління пенсійного фонду України в м. Києві проти позову в судовому засіданні заперечувала, пояснюючи, що нараховувались позивачу суми до пенсії у відповідності з діючою Постановою КМУ від 03 січня 2002 року № 1 і тому підстав для перерахунку пенсії не має.

2

Вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача - Головного Управління пенсійного фонду України в м. Києві, дослідивши матеріали справи та представлені сторонами докази, пенсійну справу позивача, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з дослідженим в судовому засіданні військовим квитком, позивач ОСОБА_1 проходив військову службу з 05.05.1939 року по 15.07.1946 року, брав участь у бойових діях в роки ВВВ (а.с. 46-49).

Як вбачається з дослідженої довідки МСЕК № 052604 від 12.03.2003 року позивачу ОСОБА_1 призначена перша група інвалідності (поранений при обороні батьківщина) (а.с. 50).

Як пояснив представник позивача в судовому засіданні, право на підвищення пенсії позивача в розмірі 400 % від мінімальної пенсії за віком відповідно ст. 15 п. "а" Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року відповідачем порушувалось, пенсія обчислювалась з порушенням чинного законодавства, а саме підвищення пенсії проводилось, виходячи з суми 19 грн. 91 коп., встановленої Постановою Кабінету міністрів України № 1 від 03.01.2002 року, яка не є і ніколи не була мінімальною пенсією за віком.

Пояснення позивача частково підтверджуються і письмовими поясненнями відповідачів з посиланням на Постанову Кабінету Міністрів України "Про підвищення розмірів пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" із змінами та доповненнями (а.с. 42, 72-73).

В своїй постанові від 15.04.2005 року № 4 Пленум ВС України в п.13 вказує, що підвищення пенсії за вислугу років згідно ст. 15 Закону № 2262-XII провадиться у відповідних відсотках від розміру мінімальної пенсії за віком (а.с. 74-76).

В Постанові Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2002 року не зазначено про те, що сума 19 грн. 91 коп. є мінімальною пенсією за віком (а.с. 77-78).

Як вбачається з Постанови KM України № 1706 від 19.12.1999 року мінімальна пенсія за віком з 01 січня 2000 року становила 42 грн. з подальшим її збільшенням до 47,30 грн. з 01 квітня 2002 року відповідно до Постанови KM України № 279 від 13.03.2002 року.

Далі пенсія за віком була визначена в сумі 50 грн. з 01 липня 2003 року згідно постанови KM України від 15.04.2003 року, з 01 січня 2004 року - 92,5 грн. згідно ст. 28 п.1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування " № 1058 - ІУ від 09.07.2003 року.

З 01.01.2005 року встановлена пенсія за віком в сумі 332 грн. згідно ст. 28 пункту 1 частини 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування " № 1058 - ІУ від 09.07.2003 року (частина перша ст. 28 в редакції Закону   № 2291-ІУ від 23.12.2004 року)   та Закону України

3

"Про державний бюджет України на 2005 рік"    на рівні прожиткового мінімуму (ст. 65 для осіб, "... які втратили працездатність").

Тобто сума 19,91 грн. не була і не є мінімальною пенсією за віком в зазначений позивачем період, тому не може застосовуватись як базова для обчислення пільг, які надані інвалідам війни 1 групи згідно зі ст. 14, п. 20 ч.4 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" № 3551-ХІІ від 22.10.1993 року та ст. 15 п. "а" " Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року.

Законом України від 05.10.2005 року були внесені зміни до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", згідно якого " інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується: інвалідам 1 групи - у розмірі 50 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність..." і з 01.01.2006 року позивачу вже нараховується надбавка до пенсії згідно з цим законом, як пояснила в судовому засіданні представник відповідача - Головного Управління пенсійного фонду України в м. Києві.

Рішенням Конституційного Суду від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 визнано неконституційним звуження змісту та обсягу права на пільги шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів.

Згідно п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд повинен аналізувати позов з точки зору конституційності нормативних актів.

Тому, суд вважає, що дії відповідача щодо виплати позивачеві підвищення пенсії як інваліду війни 1 групи на підставі п.п "є" п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2002 року, тобто без врахування змін розміру мінімальної пенсії за віком, є протиправними.

Відповідно до ст. 8 Конституції в Україні діє принцип верховенства права. Кабінет Міністрів України в своїй діяльності, до якої належить і видання постанов, повинен керуватися Конституцією та Законами України.

З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку, що на момент розгляду справи, щомісячне підвищення пенсії позивачу не відповідає тим змінам мінімальної пенсії за віком, які були предметом дослідження в судовому засіданні, та вважає за необхідне задовольнити позов ОСОБА_1.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 9, 10, 70, 71, 104, 158-163 КАС України, ст.ст. 8, 22 ч. З Конституції України, ст.ст. 2, 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", ст. 15 п. "а" Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року, ст.ст. 28 п.1 ч.1, ст. 63 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування " № 1058 - ІУ від 09.07.2003 року, Законом України   "Про державні соціальні стандарти та

4

державні соціальні гарантії", Постановою Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2002 року, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 15.04.2005 р. №4, суд,

постановив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Зобов'язати Київський міський військовий комісаріат провести з 12.03.2003 року по 31.12.2005 року перерахунок підвищення до нарахованої йому пенсії як інваліду Великої Вітчизняної війни 1 групи згідно зі ст. 15 пунктом     "а"     Закону     України     "Про                            пенсійне     забезпечення

військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ із розрахунку 400 % мінімальної пенсії за віком виходячи з встановленого законодавством розміру мінімальної пенсії за віком з наступними змінами:

З 12.03.2003 року по 30.06.2003 року у розмірі 400 % від мінімальної пенсії по Україні за вказаний період із суми - 47 грн. 30 коп.;

З 01.07.2003 року по 31.12.2003 року згідно ст. 28 пункту 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування " № 1058

-      ІУ від 09.07.2003 року в редакції 2003 року у розмірі 400 % від мінімальної

пенсії з суми - 50 грн. 00 коп.;

З 01.01.2004 року по 31.12.2004 року згідно ст. 28 пункту 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування " № 1058

-      ІУ від 09.07.2003 року в редакції 2003 року у розмірі 400 % від мінімальної

пенсії з суми - 92 грн. 50 коп.;

З 01.01.2005 року по 31.12.2005 року згідно ст. 28 пункту 1 частини 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування " № 1058 - ІУ від 09.07.2003 року (частина перша ст. 28 в редакції Закону № 2291-ІУ від 23.12.2004 року) та Закону України "Про державний бюджет України на 2005 рік" на рівні прожиткового мінімуму (ст. 65 для осіб, "... які втратили працездатність") з суми - 332 грн. 00 коп.;

Зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в м. Києві на підставі нарахувань Київського міського військового комісаріату вчинити належні дії по виплаті ОСОБА_1 своєчасно не отриманих пенсійних сум (підвищень до пенсії за інвалідність за період з 12.03.2003 року по 31.12.2005 року).

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складання в повному обсязі, заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.