Копія      Справа №1-84

2007 року

ВИРОК

іменем України

28 квітня 2007 року

Бахмацький районний суд Чернігівської області в складі:     головуючого   -     Кухти О.Д. при секретарі -      Матіско О.С. з участю прокурора - Жолдак Л.П. потерпілих - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Бахмач справу по обвинуваченню ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженця с.Стрільники Бахмацького району Чернігівської області,  жителя АДРЕСА_1,   українця,   громадянина України, освіта неповна середня, невійськовозобов"язаного, інваліда 2 групи, одруженого, маючого на утриманні трьох неповнолітніх дітей, працюючого приватним підприємцем, не судимого,    у вчиненні злочину, передбаченого ст.172 ч.1 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець, ОСОБА_1, використовуючи найману працю, грубо порушив законодавство про працю.

Так, в м.Бахмач ОСОБА_1 організував службу таксі "Лідер" по наданню послуг з перевозки пасажирів та багажу. Для реєстрації замовлень, ведення журналу реєстрації, ведення абонентських карток, у листопаді 2006 року ОСОБА_1 прийняв на роботу у якості диспетчера ОСОБА_2 та у грудні 2006 року для виконання цієї ж роботи ОСОБА_3.

Умисно порушуючи вимоги ст.24 КЗпП України, ОСОБА_1 не уклав із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 трудового договору у письмовій формі. Крім того, ОСОБА_1, на порушення ст.50 КЗпП України, встановив тривалість робочого часу ОСОБА_2 та ОСОБА_3, яка перевищувала 40 годин на тиждень, зобов'язавши останніх працювати протягом 24-х годин три дні на тиждень. На порушення ст.ст.106, 107, 108 КЗпП України, ОСОБА_1 не проводив оплату ОСОБА_2 та ОСОБА_3 роботи в надурочний час, у неробочі дні та в нічний час.

Винуватість ОСОБА_1 у грубому порушенні законодавства про працю підтверджується сукупністю слідуючих, зібраних у справі і досліджених у судовому засіданні доказів.

Так, сам ОСОБА_1, хоча і не визнав своєї вини у цьому злочині, під час досудового та судового слідства показав, що дійсно в м.Бахмач як приватний  підприємець,   він  організував  службу  таксі   "Лідер".     У  якості

2                                                                                      

диспетчера з листопада 2006 року у нього працює ОСОБА_2, а з грудня 2006 року ОСОБА_3 З цими особами у нього була усна домовленість. У письмовій формі трудовий договор він не укладав, обліку їх робочого часу не вів. Щомісяця виплачував їм по 450 гривень, не відображуючи цього у будь-яких документах. Відомість видачі заробітної плати він не вів.

Допитані потерпілі ОСОБА_2 та ОСОБА_3, під час досудового слідства (а.с.а.с.45-47) показали, що ОСОБА_2 з листопада 2006 року, а ОСОБА_4 з грудня 2006 року виконували роботу диспетчера в службі таксі "Лідер", яку організував в м.Бахмач приватний підприємець ОСОБА_1 Трудовий договір в письмовій формі з ОСОБА_1вони не укладали. Працювали позмінно, добу працювали, добу відпочивали. За графіком вони працювали також в неробочі дні та у нічний час. Щомісяця ОСОБА_1 виплачував їм заробітну плату біля 450 - 500 гривень, інших виплат не проводив. За отримання заробітної плати вони ніде не розписувались.

У судовому засіданні потерпілі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовились від дачі показань, однак підтвердили свої показання, які дали під час досудового слідства.

Допитаний у якості свідка ОСОБА_5 показав, що з серпня 2006 року він працює таксистом в службі таксі "Лідер", якою керує приватний підприємець ОСОБА_1 Диспетчерами у службі таксі "Лідер" дійсно працюють ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Йому відомо, що вони працюють цілодобово через добу. Заробітну плату їм виплачує ОСОБА_1

Свідок ОСОБА_6, чоловік потерпілої ОСОБА_2, також підтвердив, що його дружина працює диспетчером у службі таксі "Лідер" і письмовий трудовий договір з нею не укладався.

Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні показав, що він також працює таксистом у службі таксі "Лідер", диспетчерами у якій працюють ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Як проводилась виплата їм заробітної пллати йому невідомо, але диспетчера працювали у неробочі та святкові дні теж.

Та обставина,що ОСОБА_1 порушив законодавство про працю відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_3, підтверджуються також і актом перевірки №25-06-026\0019 державного інспектора праці від 21 березня 2007 року (а.с.6).

Згідно довідки Бахмацького районного центру зайнятості від 20 березня 2007 року, приватний підприємець ОСОБА_1, як платник страхових внесків з найманих осіб до Фонду не зареєстрований, договора з найманими особами не реєструвалися (а.с.7).

Та обставина, що ОСОБА_1 є фізичною особою - підприємцем, підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію (а.с.8).

Не визнаючи себе винним, ОСОБА_1 у судовому засіданні пояснив, що ст.24 КЗпП України він не порушував, оскільки ОСОБА_2 є приватним підприємцем і він не повинен був укладати з нею трудового договору. Що стосується ОСОБА_3, то вона працювала за усним цивільно -

3

 правовим договором, умовами якого було виконання нею роботи диспетчера, а він зобов'язувався за цю роботу платити їй 450 гривень на місяць. Ст.ст.50,106, 107, 108 КЗпП України він також не порушував, оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не працювали більше 40-ка годин на тиждень, не працювали в надурочний час, у святкові і неробочі дні, а також у нічний час.

Ці доводи підсудного суд не може взяти до уваги, оскільки вони спростовуються зазначеними вище доказами. Зокрема показами потерпілих під час досудового слідства, які суд вважає достовірними, актом перевірки державного інспектора праці про порушення підсудним трудового законодавства. Що стосується посилання підсудного на те, що ОСОБА_3 працювала за цивільно - правовою угодою, то аналіз зібраних у справі доказів свідчить про те, що фактично ОСОБА_3 працювала тривалий час за трудовим договором, за розпорядком роботи визначеного підсудним. У даному випадку відносини між приватним підприємцем ОСОБА_1та диспетчерами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виникли на основі трудового договору і ці відносини не можуть регулюватися цивільним законодавством.

Органами досудового слідства дії ОСОБА_1 за ст.172 ч.1 КК України кваліфіковані правильно, оскільки він систематично на протязі тривалого часу обмежував трудові права потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3, тим самим грубо порушив законодавство про працю.

Призначаючи покарання ОСОБА_1, суд бере до уваги, що вчинений ним злочин є злочином невеликої тяжкості, від нього не настало тяжких наслідків. Злочин ОСОБА_1 вчинив вперше. Як особа, ОСОБА_1 характеризується позитивно. Має на утриманні неповнолітніх дітей, є інвалідом.

Обставин, які б обтяжували чи пом"якшували його покарання немає.

З урахуванням викладеного, суд вважає можливим призначити ОСОБА_1 покарання у виді штрафу в мінімальному розмірі.

Керуючись ст.323,324 КПК України, суд,-

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1  визнати  винним  у  вчиненні  злочину передбаченого ст.172 ч.І КК України і призначити йому 510 (п"ятсот десять) гривень штрафу.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_1 залишити підписку про невиїзд.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Чернігівської області протягом 15 діб з моменту його проголошення.