Справа № 11-а-339-2007р. Головуючий у суді І інстанції Солопов Ю.О.
Категорія: ч.2 ст.187, ч.3 ст.289 Доповідач у суді II інстанції: Палічук А.О. ч.2 ст.185 KK України
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 квітня 2007 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області
у складі: головуючого - судді Драного О.П.,
суддів - Палічука А.О., Олексієнко І.С. за участю прокурора - Замороза О.Р., та захисників-адвокатів -ОСОБА_1., ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді кримінальну справу за апеляціями заступника прокурора м. Кіровограда, засудженого ОСОБА_3. та в його інтересах захисника-адвоката ОСОБА_2, засудженого ОСОБА_4 та в його інтересах захисника-адвоката ОСОБА_1. на вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 12 грудня 2006 року, яким
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 українець, громадянин України, з середньою освітою, раніше судимий:
· 15.11.1994 року за ст.17 ч.2 ст.143 КК України на 2 роки позбавлення волі;
· 22.10.1998 року Ленінським районним судом м. Одеси за ч.2 ст.142 КК України на 5 років 6 місяців позбавлення волі;
- 11.11.1999 року Новоукраїнським районним судом Кіровоградської області за ч.3 ст.140, ч.3 ст.42 КК України на 6 років 6 місяців позбавлення волі,
звільнився 03.12.2004 року умовно-достроково на 1 місяць 27 днів на підставі постанови Малиновського районного суду м. Одеси від 02.12.2004 року
засуджений: за ч.2 ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років;
за ч.2 ст.187 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 10 років з конфіскацією майна;
2
за ч.3 ст.289 КК України До покарання у вигляді позбавлення волі строком на 13 років з конфіскацією особистого майна.
На підставі ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 13 років з конфіскацією всього особистого майна.
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 українець, громадянин України, з середньою освітою, не судимий:
засуджений: за ч.2 ст.185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки;
за ч.2 ст.187 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 7 років з конфіскацією майна;
за ч.3 ст.289 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 8 років з конфіскацією особистого майна.
На підставі ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 8 років з конфіскацією всього особистого майна.
Стягнуто з засуджених ОСОБА_3. та ОСОБА_4 судові витрати за проведення експертиз у сумі по 94 грн. 16 коп. з кожного.
Суд визнав винними ОСОБА_3. та ОСОБА_4 в тому, що вони за попередньою змовою між собою, 15 січня 2006 року близько 23.30 год., знаходячись біля кафе "Смак" поблизу залізничного вокзалу у м. Херсоні, попросили ОСОБА_6., який управляв автомобілем-таксі "ВАЗ-21111", державний номер НОМЕР_1, вартістю 30 000 грн., належного ОСОБА_7., відвезти їх у м. Кіровоград, на що він погодився. Приїхавши у м. Кіровоград, засуджені, за попередньою змовою між собою, погрожуючи ОСОБА_6. застосуванням пістолету, що являється небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, примусили останнього вийти з салону вказаного вище автомобіля, після чого незаконно заволоділи транспортним засобом, на якому з місця скоєння злочину зникли, спричинивши потерпілому ОСОБА_7. значну матеріальну шкоду на суму 30 000 грн.
Крім того, 15 січня 2006 року під час незаконного заволодіння транспортним засобом по вул. Г. Сталінграду в м. Кіровограді, засуджені скоїли розбійний напад на потерпілого ОСОБА_6, погрожуючи йому застосуванням пістолету, що являється небезпечним для життя та здоров'я останнього, примусили його вийти з салону автомобіля, після чого заволоділи його мобільним телефоном "Самсунг С-210", вартістю 800 грн., стартовим
3
пакетом "UMS-контракт", на рахунку якого були гроші в сумі 120 грн., заподіявши потерпілому матеріальних збитків на суму 920 грн.
Після незаконного заволодіння транспортним засобом і розбійного нападу, засуджені ОСОБА_3 та ОСОБА_4., за попередньою змовою між собою, повторно, таємно викрали із салону вищезазначеного автомобіля майно та грошові кошти, належні потерпілому ОСОБА_6., а всього на загальну суму 3 474 грн. 50 коп.
29 січня 2006 року близько 10 год. 00 хв., засуджені, за попередньою змовою між собою, біля магазину "АТБ", розташованому по проспекту Правди у м. Кіровограді, попросили ОСОБА_8., який управляв автомобілем-таксі "ВАЗ-2107", державний номер НОМЕР_2, вартістю 30 000 грн., належного ОСОБА_9., відвезти їх у с.Радісне Новоукраїнського району Кіровоградської області, на що він погодився. Приїхавши у зазначене село, засуджений ОСОБА_3, погрожуючи водію застосуванням газового балончика, а засуджений ОСОБА_4. - застосуванням ножа, що являється небезпечним для життя і здоров'я потерпілого за попередньою змовою між собою, примусили його вийти з салону вказаного вище автомобіля, після чого повторно, незаконно заволоділи транспортним засобом, на якому з місця скоєння злочину зникли, спричинивши потерпілому ОСОБА_9. значну матеріальну шкоду на суму 30 000 грн.
Крім того, під час незаконного заволодіння транспортним засобом, 29 січня 2006 року близько 15.00 год., засуджені повторно, скоїли розбійний напад на потерпілого ОСОБА_8., погрожуючи йому застосуванням газового балончику та ножа, що являється небезпечним для життя та здоров'я останнього, примусили його вийти з салону автомобіля, після чого заволоділи його мобільним телефоном «LXG», вартістю 250 грн., стартовими пакетами «UMS» в кількості 2-ох шт. на суму 60 грн., заподіявши потерпілому матеріальних збитків на суму 310 грн.
Продовжуючи злочинну діяльність, після незаконного заволодіння транспортним засобом і розбійного нападу, засуджені ОСОБА_3 та ОСОБА_4., 29 січня 2006 року близько 16.00 год., на автомобілі, яким вони незаконно заволоділи в с.Радісне Новоукраїнського району Кіровоградської області, приїхали на вул. Г.Сталінграду у м. Кіровограді, де, за попередньою змовою між собою, повторно, таємно викрали із салону автомобіля майно, належне потерпілому ОСОБА_8, а також майно, належне власнику автомобіля ОСОБА_9. на суми 385 грн. та 1 542 грн. відповідно.
В апеляціях на вирок:
- заступник прокурора м. Кіровограда, не оспорюючи кваліфікацію дій засуджених, просить вирок суду скасувати в зв'язку з м'якістю призначеного покарання, постановивши новий вирок, яким призначити покарання засудженим в межах санкцій статтей КК України, зокрема,ОСОБА_3 -за ч.3 ст.289 КК України - 13 років 5 місяців позбавлення волі з конфіскацією
4
майна, за ч.2 ст.187 КК України - 10 років 5 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, за ч.2 ст.185 КК України - 5 років позбавлення волі, на підставі ст.70 КК України призначити покарання у вигляді позбавлення волі строком на 13 років 5 місяців з конфіскацією майна; ОСОБА_4. - за ч.3 ст.289 КК України - 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна, за ч.2 ст.187 КК України - 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна, за ч.2 ст.185 КК України - 4 роки позбавлення волі, на підставі ст.70 КК України призначити покарання у вигляді позбавлення волі строком на 10 років з конфіскацією майна, при цьому вказує на те, що останні скоїли умисні, корисливі злочини, які відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких, ОСОБА_3 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності;
· захисник-адвокат ОСОБА_2. в інтересах засудженого ОСОБА_3. просить вирок суду стосовно його підзахисного змінити, пом'якшивши призначене покарання в зв'язку з його невідповідністю ступеню тяжкості та особі засудженого, вказуючи при цьому на те, що на його утриманні знаходиться співмешканка та її малолітня дитина, ініціатором заволодіння транспортними засобами та розбійних нападів на водіїв - потерпілих ОСОБА_10. та ОСОБА_8. був ОСОБА_4., з яким у ОСОБА_3. попередньої змови не було, в ході як досудового, так і судового слідства було встановлено, що ОСОБА_3 не мав при собі ніякої зброї, в той час як ОСОБА_4. мав при собі ніж, який він використовував під час заволодіння транспортними засобами та майном потерпілих. Крім того, зазначає, що його підзахисний страждає психічним захворюванням, що ставить під сумнів висновки судово-психіатричної експертизи, відповідно до яких він може бути підданий кримінальній відповідальності;
· засуджений ОСОБА_3 просить вирок суду скасувати, направивши справу для проведення додаткового розслідування, мотивуючи однобічністю і неповнотою як досудового, так і судового слідства, яке проводилося з обвинувальним нахилом стосовно нього, вказуючи при цьому на порушення його права на захист, так як він страждає на психічні розлади, навчався у допоміжній школі, на незадоволення ряду його клопотань про проведення слідчих дій та виклик в судове засідання свідків. Крім того, вказує на те, що кримінальна справа стосовно нього сфальсифікована, ініціатором скоєння злочинів був не він, а - ОСОБА_4., який, погрожуючи йому ножем, примусив його скоїти злочини, в зв'язку з чим він, побоюючись за своє життя, а також за життя своєї співмешканки та її малолітньої дитини, - погодився;
- засуджений ОСОБА_4. та в його інтересах захисник-адвокат
ОСОБА_1, не оспорюючи фактичних обставин справи та правильності
кваліфікації дій, просять вирок суду змінити в зв'язку з невідповідністю
призначеного судом покарання тяжкості вчиненого злочину та особі
засудженого, застосувавши положення ст.ст. 69, 75 КК України, вказуючи при
5
цьому на те, що він визнав вину, щиро розкаявся у скоєному та активно сприяв розкриттю злочинів, від яких не наступило тяжких наслідків, даючи правдиві і послідовні покази як під час досудового, так і судового слідства, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, не являється організатором злочинів і його роль у їх вчиненні є другорядною, по місцю роботи і проживання характеризується позитивно, повністю відшкодував матеріальну шкоду потерпілим ОСОБА_8 та ОСОБА_6., про що свідчать їх розписки;
Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав доводи своєї апеляції, засудженого ОСОБА_4 та в його інтересах захисника-адвокатаОСОБА_1., засудженого ОСОБА_3. та в його інтересах захисника-адвоката ОСОБА_2, які підтримали доводи своїх апеляції, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції прокурора, засуджених ОСОБА_4 та в його інтересах захисника-адвокатаОСОБА_1., засудженого ОСОБА_3. та в його інтересах захисника-адвоката ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню, а вирок суду підлягає зміні з наступних підстав.
На підставі матеріалів кримінальної справи встановлено, що суд дослідив усі обставини, які могли мати значення для правильного вирішення справи, перевіривши зібрані у справі докази та дійшовши обгрунтованого висновку про доведеність вини засуджених у вчиненні інкримінованих їм злочинів.
При цьому суд взяв до уваги показання засудженого ОСОБА_4 про обставини подій злочинів, який як під час досудового слідства, так і в судовому засіданні визнав свою вину у скоєних злочинах, щиро розкаявся та детально розповів як, коли і при яких обставинах він за попередньою змовою з засудженим ОСОБА_3 їх скоїли.
Його покази узгоджуються із послідовними показами потерпілого ОСОБА_8, згідно з якими він дійсно 29.01.2006 року близько 10-11 год. ранку на автомобілі ВАЗ-2110 відвозив засуджених в с Радісне, яким, за їх словами, необхідно було забрати там автомобіль, однак, приїхавши в село, ОСОБА_3 не застав вдома свою матір, і тому він, на прохання останнього, возив їх по різним селам, після чого вони заїхали у м. Кіровоград, щоб заправити автомобіль, а потім він знову повіз їх у с Радісне, де по дорозі до села, засуджений ОСОБА_3 попросив його зупинити машину, вийшовши з неї, а в цей час, засуджений ОСОБА_4., який весь час сидів на задньому сидінні автомобіля, приставив до його горла предмет, холодний на дотик, в той час як інший засуджений підійшов до нього і направив в його обличчя газовий балончик, після чого його примусили вийти з машини, віддавши йому верхній одяг, з карману якого засуджений ОСОБА_3 забрав його мобільний телефон, після чого засуджені поїхали, а він самостійно добрався до міста, де зателефонував на роботу і повідомив про викрадення автомобіля; а також оголошеними в судовому засіданні показами потерпілого ОСОБА_6.,
6
згідно з якими він 15.01.2006 року близько 23.00 год. автомобілем ВАЗ-2111 відвозив засуджених з м. Херсона до м. Кіровограда, приїхавши у м. Кіровоград, засуджений ОСОБА_3 вийшов із автомобіля і направився до під'їзду одного з багатоповерхових будинків, після чого він повернувся, розстебнув куртку і дістав із кармана пістолет, який направив на нього, наказавши йому віддати ключі від автомобіля та мобільний телефон, після чого засуджені сіли в автомобіль, на якому зникли в невідомому йому напрямку, а він дістався до автозаправної станції, з якої зателефонував у міліцію і повідомив про заволодіння транспортним засобом.
Засуджений ОСОБА_3 не визнав свою вину у незаконному заволодінні транспортними засобами, в крадіжках чужого майна, розбійних нападах на потерпілих ОСОБА_6. та ОСОБА_8, однак його вина у скоєних злочинах підтверджується зазначеними вище доказами, зокрема, показами засудженого ОСОБА_4, а також потерпілих ОСОБА_6., ОСОБА_8, у яких, як свідчать матеріали справи не було підстав для обмови засудженого у скоєнні ним злочинів.
Крім цього, вина ОСОБА_3. та ОСОБА_4 у скоєні злочинів, за які їх засуджено, підтверджується: показами свідка ОСОБА_11, згідно з якими він працює начальником служби безпеки ЧП „Сузір"я" і в його обов"язки входить здійснення контролю за транспортними засобами, 29.01.2006 року близько 18 год. 00 хв. від потерпілого ОСОБА_8, за яким був закріплений автомобіль ВАЗ-2107, належний ОСОБА_9., він дізнався, що зазначеним автомобілем незаконно заволоділи двоє невідомих йому осіб, при цьому погрожували йому балончиком, а також заволоділи його особистим майном; протоколами огляду місця події, висновками дактилоскопічних експертиз, поясненнями самих засуджених, які детально розповіли про обставини скоєних ними злочинів.
Відповідно до встановлених судом фактичних обставин подій злочинів дії засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4:
за ч.2 ст.187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу, за попередньою змовою групою осіб, будучи особою, яка раніше вчинила розбій;
за ч.2 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна, вчинені повторно за попередньою змовою групою осіб;
за ч.3 ст.289 КК України як незаконне заволодіння транспортним засобом, з погрозою застосування насильства небезпечного для життя і здоров'я особи, яка зазнала нападу, за попередньою змовою групою осіб, що спричинило потерпілому значну матеріальну шкоду, вчинене повторно, -
7
кваліфіковано правильно.
Твердження в апеляції засудженого ОСОБА_3. про те, що він не вчиняв незаконного заволодіння транспортними засобами та розбійних нападів на потерпілих, не був ініціатором вчинення злочинів, а лише виконував вказівки засудженого ОСОБА_4, який погрожував йому ножем і примусив його до вчинення протиправних дій, спростовані як під час досудового, так і судового слідства показаннями засудженого ОСОБА_4, потерпілих ОСОБА_6., ОСОБА_8, які є незмінюваними, послідовними та узгодженими між собою і, які підтверджують активну роль засудженого ОСОБА_3. у скоєнні злочинів, в зв'язку з чим колегія суддів визнає зазначені доводи безпідставними та надуманими, виходячи з фактичних обставин справи злочини скоєні засудженими за попередньою змовою групою осіб.
Також не можна погодитися із доводами адвоката ОСОБА_2 та засудженого ОСОБА_3. про наявність у останнього душевних розладів, в зв'язку з чим було порушено його право на захист, а також з доводами щодо неповноти та однобічності як досудового, так і судового слідства, оскільки , як видно з матеріалів справи, органами досудового слідства і судом дотримано вимог ст..22 КПК України, і вина ОСОБА_3. у скоєнні інкримінованих йому злочинів повністю знайшла своє підтвердження зібраними по справі доказами, яким суд дав належну оцінку і обґрунтовано поклав в основу обвинувального вироку, при цьому захисник приймав участь у справі, здійснюючи захист прав і законних Інтересів засудженого ОСОБА_3., згідно зі ст.ст.45, 47 КПК України.
Призначаючи покарання ОСОБА_4. таОСОБА_3 суд відповідно до вимог ст.65 КК України правильно врахував, що вони вчинили тяжкі і особливо тяжкі злочини, разом з тим недостатньо врахував обставини справи, дані про особу ОСОБА_4, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, активно сприяв розкриттю злочинів, у вчиненні яких йому належить не головна роль, за місцем проживання і навчання характеризується позитивно, від злочинів не настало ніяких наслідків, потерпілим повністю добровільно відшкодовано матеріальні збитки родичами ОСОБА_4, а тому колегія суддів приходить до висновку про можливість виправлення та перевиховання останнього в умовах ізоляції його від суспільства на менший строк, ніж визначив йому суд, застосувавши при цьому ст.69 КК України.
Враховуючи вищевикладені обставини та дані про особистість ОСОБА_3., а також те, що від скоєних злочинів тяжких наслідків не наступило, колегія суддів вважає за необхідне пом'якшити призначене йому покарання, при цьому підстав для застосування до нього ст.69 КК України колегія суддів не знаходить.
8
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляції заступника прокурора м. Кіровограда, засудженого ОСОБА_4 та в його інтересах захисника-адвокатаОСОБА_1., засудженого ОСОБА_3. та в його інтересах захисника-адвоката ОСОБА_2, задовольнити частково.
Вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 12 грудня 2006 року стосовно ОСОБА_3, ОСОБА_4 змінити, пом'якшити призначене їм покарання і вважати засудженими:
ОСОБА_3:
за ч.2 ст.185 КК України на 5 років позбавлення волі;
за ч.2 ст.187 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого;
за ч.3 ст.289 КК України на 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.
На підставі ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого поарання більш суворим остаточно призначити покарання 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.
ОСОБА_4:
за 4.2 ст.185 КК України на 3 роки позбавлення волі;
за ч.2 ст.187 КК України з застосуванням ст.69 КК України на 3 роки позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого;
за ч.3 ст.289 КК України з застосуванням ст.69 КК України на 4 роки позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є власністю засудженого.
На підставі ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити покарання 4 роки позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.
В іншій частині вирок залишити без змін.