Верховний Суд України
Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22-1585 /07 Головуючий у 1 інстанції Панченко О.М.
Суддя-доповідач : Сапун О.А.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
„ 16" травня 2007 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого Пільщик Л.В.
Суддів Сапун О.А. Маловічко С.В.
При секретарі Ткаченко М.О.
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від «02» лютого 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа Бердянський MB УМВС України в Запорізькій області в особі відділу ГІРФО, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, -
ВСТАНОВИЛА :
29 вересня 2006 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом доОСОБА_2., ОСОБА_3,ОСОБА_4., ОСОБА_5. про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.
Зазначав, що 15 грудня 2003 року він придбав у ОСОБА_6 житловий будинок АДРЕСА_1 В даному будинку зареєстровані відповідачі, однак за місцем реєстрації вони не проживають. Згідно ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності осіб за місцем реєстрації за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. На момент придбання ним спірного будинку відповідачі в ньому не проживали, не користуються вони даним жилим приміщенням і на теперішній час. З цих підстав просив визнати відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням в будинку АДРЕСА_1
Заочним рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 02 лютого 2007 року ОСОБА_1. у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1., посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, вислухавши пояснення представника апелянта ОСОБА_7. за довіреністю від 15 травня 2007 року, розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Відповідно до положень пункту 1 частини 1 статті 307, статті 308 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З матеріалів справи видно, що ОСОБА_1. на підставі статті 71 ЖК України просив визнатиОСОБА_2., ОСОБА_3,ОСОБА_4., ОСОБА_5. такими, що втратили право користування будинком АДРЕСА_1. Однак документів, які б свідчили про реєстрацію відповідачів за вказаною адресою, суду не надав. Також в позові не зазначено, з якого часу відповідачі не проживають у належному ОСОБА_1. будинку та по якій причині.
Статтями 2,60 ЦПК України передбачено, що особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В обґрунтування позову ОСОБА_1. надав суду ксерокопію довідки вуличного комітету № 20 від 31 травня 2002 року, в якій зазначено, що ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 проживають по АДРЕСА_2( а. с. 10 ). Будь-яких інших доказів, які б свідчили про порушення відповідачами прав позивача та обґрунтовували законність вимог, ОСОБА_1. суду не представив. З протоколів судових засідань вбачається що ні позивач, ні його представник не заявляли клопотання щодо витребування інших доказів.
В судовому засідання апеляційного суду представник позивача пояснив, що вважає достатнім для задоволення вимог ОСОБА_1 наявності довідки вуличного комітету №20.
Між тим, оригінал довідки суду не надавався. Довідка датована 2002 роком, тоді як ОСОБА_1. став власником спірного жилого будинку лише 15 грудня 2003 року, про що свідчить копія договору купівлі-продажу. З позовною заявою про визнання осіб такими, що втратили право користування будинком, він звернувся в суд 29 вересні 2006 року (а. с. 4,5 ).
З довідки вуличного комітету № 20, яка видана 04 травня 2007 року, видно, що відповідачі в будинку НОМЕР_1 по АДРЕСА_2не проживають і не зареєстровані.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно по причині недоведеності вимог відмовив ОСОБА_1. у задоволення позову щодо визнання осіб такими, що втратили право користування жилим будинком.
Виходячи з наведеного ухвалене по справі рішення є законним, обґрунтованим, підстав для його скасування колегія не знаходить.
Керуючись п. 1 ч, 1 ст. 307, ст.ст. 308,313-315 ЦПК України, колегія судців, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 02 лютого 2007 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.