Справа № 1 la -160 Головуючий в суде 1 інстанції - ДРАНИЙ В.В.
Категорія - ст. 187 ч. 2 КК України Доповідач - КАДЕГРОБ А.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 квітня 2007 року Судова колегія апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
головуючого судді - ОСЄТРОВА В.І., суддів - КАДЕГРОБ А.І., БОРЩА B.C.,
за участю прокурора обласної прокуратури - ГОЛУБЕНКО Г.П., адвоката - ОСОБА_1., захисника -ОСОБА_2., представника потерпілого - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді апеляції старшого помічника прокурора м. Кіровограда О. Зотової, адвоката ОСОБА_1. в інтересах засудженого ОСОБА_4., адвоката ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_6., засуджених ОСОБА_4. та ОСОБА_6. на вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 20 грудня 2006 року, яким
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та жителя АДРЕСА_1, українця, гр. України, освіта середня, одруженого, на утримані має малолітню дитину, працював будівельником в «Будкомплексі», судимого: 13.03.2000 року Жовтневим районним судом м. Києва за ст.ст. 140 ч. 2, ч. 3 КК України до 4 років позбавлення волі, звільнився умовно-достроково згідно постанови Петровського районного суду Кіровоградської області від 04.10.2002 року 11.10.2002 року з не відбутим строком 1 рік 1 місяць 27 днів,
Засуджений за ст.. 187 ч. 2 КК України до 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке належить йому на праві приватної власності;
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця с Павлівка, Світловодського району, Кіровоградської області, українця, гр. України, освіта вища, працював столяром в ПП «Декор», розлученого, має неповнолітню дитину, жителя АДРЕСА_2, не судимого,
засуджений за ст. 187 ч. 2 КК України до 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке належить йому на праві приватної власності.
При постановлені вироку частково задоволено цивільний позов, заявлений по справі потерпілим і стягнуто із засуджених солідарно на користь потерпілого 1436,68 грн.
2
матеріальних збитків та 10000 грн. - моральної шкоди, а також вирішено питання щодо судових витрат по справі.
Вказаним вироком суду ОСОБА_4 та ОСОБА_6. були визнані винними та засуджені а те, що 02.07.2004 року близько 23 години підсудний ОСОБА_4 знаходячись в 1-ому під»їзді будинку АДРЕСА_3, на 10 поверсі , зустрів раніше йому незнайомого ОСОБА_7, який перебував у стані алкогольного сп'яніння, і прямуючи до своєї квартири, виразив засудженому незадоволення відсутністю електролампочок в під»їзді. Сприйнявши звернення потерпілого за образу, ОСОБА_4 наніс йому удар в обличчя кулаком, після чого, залишивши останнього на балконі коридору, засуджений зайшов до квартириНОМЕР_1, де перебував у свого знайомогоОСОБА_8 разом із ОСОБА_6.
В квартирі ОСОБА_4 розповів про потерпілого, після чого ОСОБА_6. та ОСОБА_4, змовившись між собою про заволодіння майном потерпілого, вийшли в коридор, та діючи умисно, з корисливих мотивів, напали на потерпілого і, застосовуючи до нього насилля, небезпечне для життя та здоров»я, завдали потерпілому тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми, забій головного мозку, субарахноідальний крововилив, гематоми м»яких тканин тім'яної, скроневих областей голови, саден лобної частини голови, рваних ран обох губ, крововиливи в окружності обох очей, які згідно висновку судово-медичної експертизи відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень, які потягли за собою тривалий розлад здоров»я, та викрали у потерпілого майно на загальну суму 355,60 грн., якими розпорядилися на власний розсуд.
В своїх апеляціях:
· Адвокат ОСОБА_5. в інтересах засудженого ОСОБА_6. просить вирок суду в частині засудження ОСОБА_6. за ч. 2 ст. 187 ч. 2 КК України скасувати, постановити новий вирок, перекваліфікувати дії ОСОБА_6. на ч. 1 ст. 126 КК України з подальшим закриттям справи відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України та ст. 11-1 КПК України. Вважає, що вирок у відношенні ОСОБА_6. винесено з порушенням норм матеріального і процесуального права і висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Вказує, що дії засуджених не можна розглядати як єдиний злочин, а тільки як сукупність злочинів, а також, що доведеність вини ОСОБА_2 ґрунтується на показах свідка ОСОБА_8., який міняв протягом досудового слідства свої покази і які спростовуються показами засуджених. Вважає, що дії засудженого ОСОБА_2 не правильно кваліфіковані і їх необхідно перекваліфікувати із ст. 187 ч. 2 КК України на ст. 126 ч. 1 КК України, як завдання удару, побоїв або вчинення інших насильницьких дій, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень. Оскільки за даною нормою закону строки давності притягнення до кримінальної відповідальності минули, то ОСОБА_6. повинен бути звільнений від кримінального покарання.
Адвокат ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_4. просить вирок суду змінити, дії останнього перекваліфікувати на ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 185 КК України, призначивши йому більш м»яке покарання. Вважає, що як на досудовому, так і в судовому слідстві було допущено однобічність та неповноту, не вияснені всі обставини по справі, не проведені зводини віч-на-віч потерпілого із засудженими, не проведено із потерпілим відтворення обстановки і обставин події. Крім того, на його думку висновки суду не відповідають фактичним обставинам по справі, а саме не доведено змову засуджених між собою та сам факт викрадення майна , оскільки ОСОБА_4 пояснив, що потерпілий був без свідомості, а портмоне він знайшов біля потерпілого. Також суд не
3
може брати до уваги покази свідкаОСОБА_8, оскільки він змінював свої свідчення. Також зазначає, що судом неправильно було застосовано кримінальний закон, не враховано виктимну поведінку самого потерпілого, а також те, що між насильством та викраденням була перерва у часі, а тому вважає, що призначене судом покарання не відповідає ступеню тяжкості злочину та особі винного.
- Засуджений ОСОБА_6. просить вирок суду скасувати, дії його
перекваліфікувати на ст. 296 КК України, призначити йому відповідне покарання,
враховуючи дані про його особу: молодий вік, не судимий, має неповнолітню дитину,
хворіє сам і має батьків похилого віку, які потребують його піклування,
працевлаштований, вів законослухняний образ життя. Вказує, що він не наносив побоїв
потерпілому, нічого у того не викрадав, а тільки відштовхнув потерпілого, коли той
намагався схватити його за штани, щоб не замазав. Ніякої змови у нього із ОСОБА_4м
не було. Коли потерпілому наносились удари він не бачив, а бачив що той сидів біля
стіни. Також зазначає, що він не брав ніякого майна у потерпілого і, відповідно не міг
ним розпорядитись на власний розсуд, оскільки ночував уОСОБА_8.
· Засуджений ОСОБА_4 просить вирок суду скасувати, а справу направити на додаткове розслідування, оскільки вважає, що були допущені чисельні недоліки при розслідування справи, що потягло неправильну кваліфікацію його дій і винесення не законного, на його думку, вироку суду.
· Прокурор в своїй апеляції просить вирок суду змінити, в зв'язку із неправильним застосуванням кримінального закону. Дії ОСОБА_4. перекваліфікувати із ст. 187 ч.2 КК України на ч. 1 ст. 296, ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 186 КК України, а дії ОСОБА_6. - на ч. 2 ст. 186 КК України, призначивши їм відповідне покарання, оскільки спочатку ОСОБА_4, у відповідь на зауваження потерпілого щодо викручування лампочок у під»їзді, безпричинно побив останнього, спричинивши при цьому тілесні ушкодження середньої тяжкості, а через деякий проміжок часу після цього, засуджені, змовившись між собою, відкрито викрали у потерпілого його майно на загальну суму 355,60 грн. і розпорядилися ним на власний розсуд.
Заслухавши доповідача; думку прокурора, який підтримав зміни до своєї апеляції; думку адвоката ОСОБА_1., який підтримав доводи своєї апеляції і просить перекваліфікувати дії ОСОБА_4 із ст. 187 ч. 2 КК України на ст. 296 КК України, призначивши йому більш м»яке покарання; доводи засудженого ОСОБА_4., який підтримав думку свого адвоката; доводи захисника ОСОБА_6. -ОСОБА_2., який просить пом'якшити покарання його сину, оскільки вважає, що все вийшло не навмисно; доводи засудженого ОСОБА_6., який підтримав доводи своєї апеляції; думку представника потерпілого - ОСОБА_3., яка просить вирок залишити без змін, як законний і обгрунтований; вивчивши доводи апеляцій та матеріали кримінальної справи , судова колегія доходить наступних висновків.
Так, із матеріалів справи вбачається, що 02 липня 2004 року близько 23 годин засуджений ОСОБА_4, знаходячись в будинку АДРЕСА_3 на 10 поверсі, зустрів раніше йому не знайомого ОСОБА_7, який перебував у стані сильного алкогольного сп'яніння і прямуючи до своєї квартири виразив незадоволення відсутністю електролампочок в під»їзді. ОСОБА_4 сприйняв вказану поведінку потерпілого за образу і наніс останньому близько 7-ми ударів в область голови та тулуба, чим спричинив потерпілому тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми, забій головного мозку, субарахноідальний крововилив, гематоми м»яких тканин тім'яної, скроневих областей голови, саден лобної
4
частини голови, рваних ран обох губ, крововиливи в окружності обох очей, які згідно висновку судово-медичної експертизи відкосяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень, які потягли за собою тривалий розлад здоров»я і залишив потерпілого на сходах. Після чого ОСОБА_4 зайшов до квартириНОМЕР_1. Через деякий час, ОСОБА_4 разом із ОСОБА_6. вийшли із квартири на коридор і діючи спільно умисно, з корисливих спонукань, відкрито викрали у потерпілого портмоне чоловіче, кредитну картку банку «Аваль», чоловічий годинник наручний, телефонну картку на 90 хвилин, гроші в сумі 20 грн., а всього майна на загальну суму 355,60 грн., при цьому ОСОБА_6. підняв і тримав потерпілого, а ОСОБА_4 обшукував останнього. Після цього свідок ОСОБА_8. попросив засуджених піти в квартиру, що вони і зробили, а потерпілий присів на сходах.
Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не вірно було зроблено висновки щодо кваліфікації дій засуджених за ч. 2 ст. 187 КК України, як розбій, вчинений за попередньою змовою групою осіб.
Як вбачається із матеріалів кримінальної справи в даному випадку мало місце декілька злочинів. Так, спочатку ОСОБА_4, сприйнявши поведінку потерпілого ОСОБА_7. як образу, наніс тому на сходинах в коридорі не менш 7 тілесних ушкоджень по голові та тулубу, чим завдав потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, які потягли за собою тривалий розлад здоров»я, після чого залишив потерпілого на сходах, а сам повернувся квартируНОМЕР_1. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає необхідним перекваліфікувати вищевказані дії ОСОБА_4. за ст. 296 ч. 1 КК України, оскільки засуджений ОСОБА_4 вчинив відносно потерпілого хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується винятковим цинізмом. Крім того, в даному випадку має місце сукупність злочинів, що потребує кваліфікації за ч. 1 ст. 122 КК України, так як засуджений своїми діями спричинив потерпілому умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, яке є небезпечним для життя, що спричинило тривалий розлад здоров»я.
Після нанесення потерпілому ОСОБА_7. тілесних ушкоджень, засуджений ОСОБА_4 залишив його на сходинах, а сам повернувся до квартириНОМЕР_1. Через деякий час, він разом із засудженим ОСОБА_6. вийшли знову у коридор і побачили там потерпілого, який сидів на сходах, після чого у них виник умисел на його пограбування. Оскільки дії засуджених при вчинені відкритого пограбування потерпілого були узгодженими між собою, ОСОБА_6. тримав потерпілого а ОСОБА_4 - обшукував потерпілого і викрадав майно останнього, тому судова колегія вважає необхідним кваліфікувати дії засуджених за ст. 186 ч. 2 КК України, оскільки вони вчинили відкрите викрадення (грабіж) чужого майна, за попередньою змовою групою осіб.
Наведене вище доведено матеріалами кримінальної справи, а саме: показами засудженого ОСОБА_4., даними ним на досудовому слідстві, який показував, що він образившись на чоловіка у військовій формі спочатку наніс тому рукою два удари в область голови, після чого той впав на сходинки, а потім він підняв потерпілого і почав його бити по обличчю, потім взяв за волосся и став бити головою об стіну, після чого чоловік втратив свідомість. ОСОБА_4 взяв чоловіка за погони куртки і відірвав їх, а потім викинув з балконуОСОБА_8 О., після чого зняв з чоловіка ботінки, поклав їх на сходинках і повернувся у квартиру. Через деякий час знову вийшов у коридор і за ним вийшов ОСОБА_6. і тільки потім вони заволоділи майном потерпілого ( а.с.22-23). Показами свідка ОСОБА_8., який пояснив, що спочатку ОСОБА_4 побив потерпілого, а після того як той втратив свідомість, вони повернулися в квартиру. Через
5
деякий час вийшов ОСОБА_4 за ним вийшов ОСОБА_6. в коридор і він бачив, як вони обшукували потерпілого і заволоділи його майном (а.с. 20-21), такі ж пояснення свідок давав і в судовому засіданні. Аналогічні покази давав на досудовому слідстві і засуджений ОСОБА_6., пояснюючи, що спочатку в коридорі був ОСОБА_4 і прийшовши в квартиру пояснив, що він «заспокоїв» військового і що той більше не прийде, і лише через деякий час ОСОБА_4 вийшов в коридор покурити і за ним вийшов він і побачив, що ОСОБА_4 обшукує потерпілого, а він взяв його за плечі і підняв, при цьому потерпілий взяв його за штанину брюк, але він його вдарив тильною стороною ладоні в шию щоб звільнитися він потерпілого і щоб той його не вимазав (а.с.32-34). Аналогічні покази в ході досудового та судового слідства давала і свідокОСОБА_8, а тому вказаний факт у колегії суддів не викликає сумнівів.
Виходячи з наведеного, судова колегія доходить висновку, що апеляції прокурора та адвоката ОСОБА_1. підлягають частковому задоволенню, а апеляції адвоката ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_6., засуджених ОСОБА_4 та ОСОБА_6. задоволенню не підлягають, оскільки доводи, викладені в апеляціях не знайшли свого підтвердження доказами по справі та спростовуються показами свідка ОСОБА_8., свідка ОСОБА_9. та іншими матеріалами справи, дослідженими судом.
Вирок суду відносно ОСОБА_4. та ОСОБА_6. судова колегія вважає необхідним змінити.
Дії ОСОБА_4 судова колегія вважає необхідним кваліфікувати за ст. 296 ч. 1 КК України, за ст. 122 ч. 1 КК України та за ст. 186 ч. 2 КК України, призначивши йому покарання в межах санкції вказаних статей.
Дії ОСОБА_2 судова колегія вважає необхідним кваліфікувати за ст. 186 ч. 2 КК України, призначивши йому покарання в межах санкції вказаної норми закону. В решті вирок залишити без змін.
При призначенні покарання засудженим, колегія суддів враховує характер та ступінь суспільної небезпечності вчинених злочинів, особу винного та обставини, що пом"якшують та обтяжують покарання.
На підстав викладеного та керуючись ст.ст. 362-365 КПК України, судова колегія, -
УХВАЛИЛА:
Апеляції старшого помічника прокурора м. Кіровограда О. Зотової та адвоката ОСОБА_1. в інтересах ОСОБА_4. - задовольнити частково, а апеляції адвоката ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_6., засуджених ОСОБА_4 та ОСОБА_6. - залишити без задоволення.
Вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 20 грудня 2006 року відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_2 змінити.
Кваліфікувати дії -
ОСОБА_4:
за ст. 296 ч. 1 КК України, згідно якої призначити покарання у вигляді 2 (двох років) позбавлення волі;
6
за ст. 122 ч. 1 КК України, згідно якої призначити покарання у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі;
за ст. 186 ч. 2 КК України, згідно якої призначити покарання у вигляді 5
(п'яти) років позбавлення волі. На підставі вимог ст. 70 КК України, шляхом часткового складання призначених судом покарань, остаточно призначити ОСОБА_4. покарання у вигляді 6 (шести) років позбавлення волі.
ОСОБА_2 за ст. 186 ч. 2 КК України та призначити йому покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
В решті вирок залишити без змін.