Справа № 22- 546 2007 Головуючий у 1 -й інстанції - Запорожець О.М.
Категорія- 18 Доповідач - Сукач Т.О.
РІШЕННЯ
Іменем України
26 квітня 2007 року колегія судців судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
головуючої судді - Бубличенко В.П.
суддів Голованя A.M.
Сукач Т.О. при секретарі Савченко Н.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до закритого акціонерного товариств комерційний банк «ПриватБанк» треті особи ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору застави майна за апеляційною ЗАТ комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 1 грудня 2006 року і
ВСТАНОВИЛА:
В листопаді 2006 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до закритого акціонерного товариств комерційний банк «ПриватБанк» треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору застави майна. Зазначав, що 17 червня 2005 року між ОСОБА_2 і відповідачем був укладений кредитний договір відповідно до якого банк надає їй кредит в сумі 50 000 грн. строком на 2 роки. В забезпечення виконання вказаного договору він виступив майновим поручителем. Виконання кредитного договору забезпечувалося договором застави майна від 17.06.2005 року, укладеного між ним та відповідачем.
Проте вказаний укладений з порушенням вимог чинного законодавства, а тому повинен бути визнаний недійсним в судовому порядку.
Так, сільськогосподарська техніка, що була передана в заставу придбана ним в період шлюбу з ОСОБА_3, яка не давала згоди на заставу спільного майна подружжя. Крім того, в порушення вимог ст. 13 Закону України «Про заставу» договір застави не був нотаріально посвідчений.
Посилаючись на вказані обставини, позивач просив задовольнити його вимоги.
Рішенням Новоархангельського районного суду від 1 грудня 2006 року позов задоволено.
В апеляційній скарзі ЗАТ комерційний банк «ПриватБанк» ставить питання про скасування рішення суду як такого, що ухвалене з порушенням вимог матеріального і процесуального права, порушує права відповідача і просить направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Заслухавши доповідача, пояснення представника ОСОБА_1, ОСОБА_4 , яка проти доводів апеляційної скарги заперечувала, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з таких підстав.
Визнаючи недійсним договір застави майна, який був укладений 17.06.2005 року між ОСОБА_1 і ЗАТ КБ «ПриватБанк» суд виходив з того, що договір не
2
відповідає вимогам ст. 13 Закону України «Про заставу», яка вимагає обов'язкового нотаріального посвідчення договору у випадку застави транспортних засобів та згоди на заставу спільного майна дружини позивача ОСОБА_3 При цьому суд користувався Законом України «Про заставу» і редакції, що була чинною станом на квітень 2001 року.
Проте з таким висновком суду погодитися не можна, оскільки він суперечить нормам матеріального права.
Законом України від 18.11.2003 року № 1255- IV внесені зміни до ст. 13 Закону України «Про заставу» і у частині другій вказаної статті виключено слова «транспортні засоби».
Згідно нової редакції ч.2 ст. 13 Закону України «Про заставу» договір застави обов'язково підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадку, коли предметом застави є нерухоме майно, космічні об'єкти.
Застосувавши норму права, яка вже втратила чинність на час виникнення спірних правовідносин, суд дійшов неправильного висновку про невідповідність укладеного між сторонами договору вимогам вказаного Закону.
Оскільки договір застави транспортних засобів не потребує обов'язкового нотаріального посвідчення, то не можна визнати правильним і посилання суду, як на підставу визнання договору недійсним, на ст. 65 СК України.
Відповідно до ч.2 ст. 65 СК України при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за рамки дрібного побутового.
Дружина позивача будь-яких вимог щодо визнання недійсним договору застави не пред'являла. Ухвалою від 01.12.2006 року суд першої інстанції допустив її до участі в справі третьою особою без самостійних вимог (а.с. 36).
Крім того, відповідно до ч.1 ст. 3 ЦПК України особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
В позові ОСОБА_1 не зазначив, які і яким чином порушені його права чи інтереси договором застави, що був укладений ним особисто з відповідачем.
При вирішенні справи, суд першої інстанції не звернув уваги на зазначені обставини та не дав їм правильної оцінки, а тому дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення вимог позивача.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду як таке, що ухвалене в порушення вимог матеріального і процесуального права підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення відповідно до п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України.
Вимоги ОСОБА_1 не ґрунтується на законі, тому його позов не підлягає задоволенню.
Згідно ст. 88 ЦПК України з позивача на користь ЗАТ КБ «ПриватБанк» підлягають стягненню понесені банком судові витрати в розмірі 280 грн. та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судової справи.
На підставі ст. ст. 6, 13, 14 Закону України « Про заставу», ст. 65 СК України, ст. ст. 203, 215 ЦК України, керуючись с т. ст. 3 ч.1, 88, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області, -
ВИРІШИЛА :
Апеляційну скаргу ЗАТ комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.
3
Рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 1 грудня 2006 року скасувати.
Позов ОСОБА_1 до закритого акціонерного товариств комерційний банк «ПриватБанк» про визнання недійсним договору застави майна залишити без задоволення.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь закритого акціонерного товариств комерційний банк «ПриватБанк» 280 грн. судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судової справи.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців, починаючи з 26 квітня 2007 року.