ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ___________________________________________________________________________________________ |
П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"12" вересня 2006 р. | Справа № 5/419/04-НР |
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
Головуючого судді: Бєляновського В.В.,
Суддів: Мирошниченко М.А., Шевченко В. В.,
при секретарі - Волощук О.О.,
Склад колегії суддів змінено згідно з розпорядженням Голови Одеського апеляційного господарського суду № 63 від 04.07.2006 року.
за участю представників:
Від позивача: Колесніков В.В.
Від відповідача: не з’явився
Від третіх осіб: не з’явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі
апеляційну скаргу Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (ЗАТ) в особі філії „Миколаївське Центральне відділення Промінвестбанку”, и. Миколаїв
на рішення господарського суду Миколаївської області
від 26 червня 2006 року
у справі № 5/419/04-НР
за позовом Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (ЗАТ) в особі філії „Миколаївське Центральне відділення Промінвестбанку”,
м. Миколаїв
до Державного підприємства „Суднобудівний завод імені 61 Комунара”, м. Миколаїв
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Промінвестбанк України;
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Фонд державного майна України
про стягнення заборгованості в сумі 9782116 грн. 62 коп.
ВСТАНОВИЛА:
У вересні 2004 року АК Промінвестбанк в особі Миколаївського Центрального відділення „Промінвестбанку” звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом до ДП „Суднобудівний завод імені 61 Комунара” про стягнення 9 782 116,62 грн. заборгованості по векселям.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 14.12.2004 року залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.09.2005 р. в задоволенні позову відмовлено з мотиву необґрунтованості позовних вимог.
Постановою Вищого господарського суду України від 01.03.2006 року зазначені рішення та постанова господарських судів скасовані, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. За висновком касаційної інстанції суди попередніх інстанцій в порушення вимог закону постановили судові рішення по справі без всебічного, повного і об’єктивного розгляду всіх обставин справи та доказів, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору.
За результатами нового розгляду даної справи господарський суд Миколаївської області 26.06.2006 року ухвалив рішення про відмову в задоволенні позову з мотивів безпідставності позовних вимог.
Позивач у поданій до Одеського апеляційного господарського суду апеляційній скарзі просить зазначене рішення місцевого господарського суду скасувати, як прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права та задовольнити позов в повному обсязі.
Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надіслав та не скористався наданим законом правом на участь свого представника в засіданні суду, хоча про день, час і місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином.
За правилами встановленими ч. 3 ст. 77 ГПК України у справі оголошувалася перерва до 12.09.2006 року.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника скаржника, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, на виконання додаткових угод № 12-04/98 №13-04/98 від 06.07.09 р. відповідно до кредитного договору № 602-04/94 від 28.09.1994 р. та кредитного договору № 50-06/95 від 1.03.95 р. щодо сплати нарахованих по цим договорам відсотків шляхом видачі простих векселів позичальником ДП «Суднобудівний завод ім. 61 комунара» 6 липня 1998 р. видані та передані Промінвестбанку в особі Миколаївського головного відділення 19 (дев'ятнадцять) простих векселів за користування позичкою на суму 5669312 грн. за пред'явленням не раніше 28.12.2002 р. без протесту і права передавання третій особі та 9 (дев'ять) простих векселів за користування позичкою на суму 4112804 грн. 62 коп. за пред'явленням не раніше 02.01.2002 р. без протесту та без права передавання третій особі, тобто векселі емітовані на загальну суму 9782116 грн. 62 коп.
28.09.2004 р. Промінвестбанк в особі Миколаївського Центрального відділення (векселедержатель) звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом про стягнення з ДП «Суднобудівний завод ім. 61 комунара»9782116 грн. 62 коп. заборгованості по векселям на підставі ст.ст. 43, 48, 77 Уніфікованого закону про переказні та прості векселі, посилаючись на не проведення відповідачем платежу по векселям відповідно до акту про пред'явлення 9 векселів до платежу від 18.12.2002 р. та акту від 18.12.2003 р. про пред'явлення 19 векселів до платежу.
В обґрунтування правомірності видачі емітентом та одержання позивачем перелічених векселів, банк посилається на укладення додаткових угод до кредитних договорів. А саме:
- 06.07.1998 р. сторони уклали додаткові угоди №2-04/98 та №13-04/98 до кредитного договору №50-06/95 від 01.03.95 р. та кредитного договору №602-04/94 від 28.09.94 р.;
- Згідно додаткової угоди №12-04/98 кредитний договір було доповнено п.п. 2.8, 2.9, 4.7, 4.8. Пунктом 2.9 передбачено обов'язок відповідача сплатити нараховані відсотки за користування позичкою у сумі 5669312 грн. шляхом видачі векселів у кількості 19 шт., які повинні бути оформлені на строк до пред'явлення не раніше 28.12.2002 р. з написом "без протесту".
- Згідно додаткової угоди №13-04/98 кредитний договір було доповнено п.п. 2.6,3.9, 4.5, 4.6. Пунктом 2.6 передбачено обов'язок відповідача сплатити нараховані відсотки за користування позичкою у сумі 4112804 грн. 62 коп. шляхом видачі векселів у кількості 9 шт., які повинні бути оформлені на строк до пред'явлення не раніше 02.01.2002 р. з написом "без протесту".
На підставі вищевказаних додаткових угод відповідач передав позивачу 28 простих векселів №743264382932; №743264382938; №743264382939; №743264382940; №743264382941; №743264382945; №743264382950; №743264382954; №743264382958; №743264382943; №743264382948; №743264382952; №743264382956; №743264382960; №743264382944; №743264382949; №743264382953; №743264382957; №743264382961; №743264382942; №743264382934; №743264382951; №743264382955; №743264382959; №743264382962; №743264382963; №743264382964; №743264382965 на загальну суму 9782116 грн. 62 коп.
Позивач просить стягнути з відповідача 9782116 грн. 62 коп., оскільки після настання терміну відповідач не сплатив по векселям.
Відмовляючи у задоволенні позову господарський суд послався на те, що чинні на момент видачі векселів ЦК УРСР в редакції від 18.07.1963 року та Закон України "Про банки та банківську діяльність" не передбачав будь-яких специфічних та обов'язкових вимог щодо фо рми та змісту кредитних договорів, а Положення "Про кредитування" взагалі не передбачає можливості укладання додаткових угод до кредитних договорів, котри ми б зобов'язання позичальника по сплаті заборгованості по нарахованих по ним відсотках трансформувались у видачу і передачу власних простих векселів боржником-емітентом. При цьому, судом не зазначено норму закону, яку порушили позивач та відповідач, уклавши відповідні договори про внесення змін до кредитних до говорів. Зазначена позиція суду суперечить п.1 ч.2 ст. 4 ЦК УРСР, відповідно до якого цивільні права та обов'язки можуть виникати із угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Судом першої інстанції зазначено, що при видачі векселів було порушено п.5 ст. 24 Закону України "Про підприємства в Україні", норми Постанови КМУ та НБУ "Про затвердження правил виготовлен ня та використання вексельних бланків" від 10.09.1992 року № 528 щодо принципу товарності векселя.
Відповідно до ч. 3 п.1 розділу II Постанови КМУ та НБУ "Про затвердження правил виготовлення та використання вексельних бланків" векселі можуть видава тись лише для оплати за поставлену продукцію, виконані роботи та надані послу ги. Згідно з ст. 25 Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 20.03.1991 року комерційні банки здійснюють на договірних умовах кредитно-розрахункове, касове та інше банківське обслуговування підприємств, установ, організацій і гро мадян шляхом виконання операцій і надання послуг, передбачених статтею 3 цьо го Закону. Відповідно до ст. З Закону України "Про банки і банківську діяльність" банки можуть залучати і розміщувати грошові вклади та кредити.
З матеріалів справи вбачається, що векселі були видані в рахунок погашення заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом за кредитним догово ром №602-04/94 та кредитним договором № 50-06/95 від 01.03.1995 року, предме том яких було надання фінансової послуги - кредиту. Отже, судом неправильно за стосовані до спірних правовідносин п.5 ст. 24 Закону України "Про підприємства в Україні", норми Постанови КМУ та НБУ "Про затвердження правил виготовлення та використання вексельних бланків" від 10.09.1992 року № 528 .
Крім того, ст. 24 Закону України "Про підприємства в Україні" та Правила виготовлення та ви користання вексельних бланків, не передбачають відповідальності за порушення правил видачі векселів у вигляді визнання їх такими, що не підлягають виконанню.
Також господарським судом Миколаївської області зазначено, що позовні вимоги векселе держателя (Промінвестбанк) погашені на підставі ст. 70 Уніфікованого закону про переказні та прості векселі (далі - Уніфікований закон).
Але, до спірних правовідносин підлягає застосуванню Положення про переказний та простий вексель, затверджене Постановою ЦВК і РНК СРСР 07.08.1937 року №104/1341, оскільки Уніфікований закон набрав чинності з 6 січня 2000 року (Лист Вищого арбітражного суду №01-8/104 від 10.03.2000 року). Отже, суд неправомірно застосував частину 2 ст. 70 Уніфікованого закону до спір них правовідносин.
Відповідно до ст. 77 Положення про простий та переказний вексель до прос тих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, які сумісні з його природою, зокрема щодо строку платежу. Відповідно до ч. 1 п. 70 Положення про простий та переказний вексель позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються після закінчення трьох років з дня строку платежу (Постанова Вищого господарського суду від 22.10.2002 року у справі №18/191). Датою платежу за векселями №743264382932, №743264382938, №743264382939, №743264382941, №743264382940, №743264382942, №743264382943, №743264382944, №743264382945 визначено не раніше 02.01.2002 року; а векселів: №743264382934, №743264382948, №743264382949, №743264382950, №743264382951, №743264382952, №743264382953, №743264382954, №743264382955, №743264382956, №743264382957, №743264382958, №743264382959, №743264382960, №743264382961, №743264382962, №743264382963, № 743264382964, № 743264382965 - не раніше 28.12.2002року. Вимоги до погашення заявлені векселедержателем 18.12.2002 року та 18.12.2003 року відповідно, тобто в межах процесуальних строків.
Неправильне застосування місцевим господарським судом ст. 70 Уніфікованого закону (ст. 70 Положення про переказний та простий вексель повністю відтворює його положення) призвело до прийняття необґрунтованого, неправильного рішення.
В рішенні суду зазначається, що Закон України "Про банкрутство" в чинній на момент видачі векселів редакції не передбачав можливості здійснення часткової реструктуризації заборгованості перед одним кредитором - Банком, шляхом укла дення названих додаткових угод до кредитних договорів і видачі 28 простих вексе лів в межах розгляду справи про банкрутство.
Проте, Закон України "Про банкрутство" в чинній на момент видачі век селів редакції не містив обмежень щодо погашення заборгованості кредитора шля хом видачі векселів (заміна грошових зобов'язань вексельними), не передбачав мо раторію на задоволення вимог кредиторів тощо. Крім того, ухвала арбітражного су ду Миколаївської області від 04.08.2000 року у справі №1/111 про зменшення майнових вимог Промінвестбанку на суму виданих векселів відповідачем не оска ржувалась, додаткові угоди №12-04/98 та 13/04/98 до кредитних договорів недійс ними не визнавались. Аналіз чинного на момент видачі векселів законо давства (ст. 21 Закону України "Про цінні папери та фондову біржу", Положення про переказний та простий вексель, затвердженого Постановою ЦВК і РНК СРСР 07.08.1937 року №104/1341) дозволяє визначити правову сутність векселя, яка по лягає у безумовності як виникнення зобов'язання, так і безумовності виконання ве кселедавцем своїх зобов'язань.
Статтею 21 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" визначено обов'язкові реквізити простого векселя:
1. Найменування векселя.
2. Просте та нічим не обумовлене зобов'язання уплатити певну суму.
3. Строк платежу.
4. Місце платежу.
5. Найменування того, кому або за наказом кого платіж повинен бути здійснений.
6. Дата і місце складання векселя.
7. Підпис того, хто видає документ.
Судом не встановлено дефекту форми векселю, а інших підстав, що позбав ляють його вексельної сили законодавством не передбачено.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд надав невірну юридичну оцінку обставинам справи та неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, в зв’язку з чим зазначене рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.
Згідно зі ст. ст. 44, 49 ГПК України позивачеві підлягають відшкодуванню витрати зі сплати державного мита в сумі 2550 грн. в тому числі 850 грн. за подання апеляційної скарги та на ІТЗ судового процесу в сумі 118 грн.
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів -,
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (ЗАТ) в особі філії „Миколаївське Центральне відділення Промінвестбанку” задовольнити.
Рішення господарського суду Миколаївської області від 26.06.2006 року у справі № 5/419/04-НР скасувати.
Позов задовольнити.
Стягнути з ДП „Суднобудівний завод імені 61 Комунара” (54014, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 38 п/р 26003301430011 в філії „Миколаївське Центральне відділення Промінвестбанку”, код банку 326438) на користь Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (ЗАТ) в особі філії „Миколаївське Центральне відділення Промінвестбанку” (54043, м. Миколаїв, вул. Декабристів, 4-А, рахунок 3519990408 в філії „Миколаївське Центральне відділення Промінвестбанку”, код банку 326438) 9782116 грн. 62 коп. боргу та 2668 грн. судових витрат.
Доручити господарському суду Одеської області видати відповідний наказ.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя: Бєляновський В.В.
Судді: Мирошниченко М.А.
Шевченко В. В.