ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ___________________________________________________________________________________________

 

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 

"18" вересня 2006 р.

Справа № 22/75-06-1571

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мишкіної М.А.

                     суддів Таценко Н. Б.

                                 Сидоренко М. В.

Склад судової колегії змінений розпорядженнями голови Одеського апеляційного господарського суду №73 від 17.07.2006 р. та №97 від 04.09.2006 р.

при секретарі судового засідання Кійко О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Висоцький С. О. -по довіреності

від відповідача - 1: с.п.д. ОСОБА_1

від відповідача - 2: ОСОБА_2 - по довіреності

                                  ОСОБА_1 -голова С(Ф)Г

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ДК „Укртрансгаз” в особі ЛВУМГ філії УМГ „Прикарпаттрансгаз”

на рішення господарського суду Одеської області від 19.04.2006 р.

по справі № 22/75-06-1571

за позовом ДК „Укртрансгаз” в особі ЛВУМГ філії УМГ „Прикарпаттрансгаз”

до 1. Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1

     2. Селянського (фермерського) господарства ОСОБА_1

про спонукання виконати певні дії

 

У судовому засіданні 18.09.2006 р. згідно ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

 

ВСТАНОВИВ:

 

У лютому 2006 року ДК „Укртрансгаз” в особі ЛВУМГ філії УМГ „Прикарпаттрансгаз” звернулась до господарського суду Одеської області з позовом до СПД ОСОБА_1, вимагаючи зобов'язати відповідача -СПД ОСОБА_1 ліквідувати належні йому ставки, розташовані в охоронній зоні магістрального газопроводу. Позовні вимоги обгрунтовані посиланнями на порушення відповідачем Правил охорони магістральних газопроводів при самовільному будівництві на земельній ділянці ставків-копанів та нормами ст. ст. 1163, 1164 Цивільного кодексу України, ст. ст. 20, 147 Господарського кодексу України

Рішенням господарського суду Одеської області від 19.04.2006 р. (суддя Торчинська Л. О.) у позові ДК „Укртрансгаз” в особі ЛВУМГ філії УМГ „Прикарпаттрансгаз” до Суб'єкта підприємницької діяльності -СФГ ОСОБА_1 відмовлено повністю.

Рішення суду вмотивоване  наступним:

-          згідно рішення Старостинської сільської ради Роздільнянського району Одеської області від 27.09.2001 р.№206-ХХІІІ, СПД -СФГ ОСОБА_1 отримав в постійне користування на території Старостинської сільської ради Роздільнянського району Одеської області земельну ділянку площею 4.6 га для ведення селянського (фермерського) господарства, яка розпорядженням від 10.07.2002 р. райдержадміністрації Роздільнянського району передана йому у приватну власність, про що виданий Державний акт про право власності на землю;

-          згідно п. 7 Правил охорони магістральних газопроводів, затверджених постановою №341 Ради Міністрів СРСР 12.04.1979 р., для забезпечення нормальних умов експлуатації та виключення можливості пошкодження трубопроводів (при любому виді їх прокладання) встановлюються охоронні зони на землях сільськогосподарського призначення -25 м від осі трубопроводу з кожної сторони;

-          як вбачається з довідки Роздільнянського районного відділу земельних ресурсів „згідно планово-картографічного матеріалу району, аерозйомки 1986 року, газопровід ШДКРІ на 70,6 км біля с.Надія Роздільнянського району Одеської області був вже прокладений і перетинав притоку р. Свина, на якій вже був став площею 0,4 га... на даний час при замірах районним відділом земельних ресурсів відстань від осі трубопроводу до першої водойми складає 27 м”;

-          рішенням у справі про адміністративне порушення №8 від 07.06.2005р. по розгляду протоколу №4/5 від 10.05.2005 р., яким провадження в адміністративній справі по відношенню СПД -СФГ ОСОБА_1 припинено за відсутністю складу порушення, встановлено, що відстань від водойми до газопроводу складає 25,5 м;

-          Правила охорони магістральних газопроводів, затверджені Постановою КМУ №1747 від 16.11.2002 р., пунктом 7 додатку 4 яких встановлено 200-метрову охоронну зону, застосовуються до прав і обов'язків, що виникли з моменту набрання ними чинності, в зв'язку з чим відповідач не допускав порушень охоронної зони магістральних газопроводів, встановлених Правилами охорони магістральних газопроводів, затверджених Постановою РМ СРСР №341 від 12.04.1979 р.

ДК „Укртрансгаз” в особі ЛВУМГ філії УМГ „Прикарпаттрансгаз”, не погодившись з зазначеним рішенням, звернулась до Одеського апеляційного  господарського суду з апеляційною скаргою, вимагаючи скасувати рішення господарського суду Одеської області від 19.04.2006 р. та прийняти нове рішення, яким зобов'язати відповідача ліквідувати належні йому ставки, розташовані в охоронній зоні магістрального газопроводу.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає наступне:

- судом не прийнято до уваги та не оцінено в якості доказів матеріали фотографічної зйомки, з яких вбачається, що на 70,6 км Магістрального газопроводу ШДКРІ біля с.Надія Роздільнянського району Одеської області зафіксовано скопичення води на газопроводі внаслідок проведених відповідачем робіт;

- гідротехнічні споруди  - дамби, якими обмежується ставок, зведені недавно без узгодження з установою, що експлуатує газопровід;

- землі, на яких розташовані об'єкти водного фонду, відносяться до земель водного фонду, а не земель сільськогосподарського призначення і тому охоронна зона повинна складати 50 м, а не 25 м;

- рішення побудовано на матеріалах і поясненнях наданих відповідачем, а доводи і докази позивача не проаналізовано, чим порушено принцип змагальності та рівності учасників процесу;

- суд неправомірно вказав на неявку представника позивач, який прибув до суду завчасно, проте оскільки засідання не було розпочато вчасно, був змушений прийняти участь у іншій справі, призначеній на ту ж дату.

У доповненнях до апеляційної скарги, що надійшли до суду 14.07.2006р., скаржник навів наступні додаткові доводи:

- до виготовлення державного акту на згадувану земельну ділянку  в технічній документації ДП „Одеський регіональний центр Державного земельного кадастру”, яка була розроблена у 2002 році, в пояснювальній записці зазначено, що на частині земельної ділянки площею 0,49 га діє обмеження в зв'язку з розміщенням газопроводу;

- згідно рішення Роздільнянської райради Одеської області від 27.09.2001 р. №206-ХХІІІ виділена земельна ділянка загальною площею 4,6 га, з яких 3,8 га -пасовища, 0,8 га -інше, знаходження на земельній ділянці ставків не зазначено;

- оцінюючи два рішення ( адміністративної комісії Виконкому Старостинської сільської ради від 26.03.2003 р. про визнання ОСОБА_1  винним в порушенні охоронної зони та притягнення його до адміністративної відповідальності та рішення №8 від 07.06.2005 р. про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністратвного правопорушення), які протирічать одне одному, судом не надано обгрунтування надання перевага одному з них;

- прийняті судом до уваги фотокартки, зроблені ОСОБА_1, не можуть вважатись належними доказами, оскільки зроблені не фахівцем, на відміну від фотокарток, наданих позивачем;

- технічний паспорт на газопровід ШДКРІ, розроблений ТОВ „Газдіагностика” до 2001 р. не містить зазначення наявності ставків; цей доказ не був вчасно наданий суду першої інстанції з поважних причин;

- у матеріалах справи немає доказів наявності у відповідача права власності на ставки, у власності ОСОБА_1 знаходиться тільки земельна ділянка.

В доповненнях до апеляційної скарги від 07.09.2006 р. скаржник повторно викладає вищенаведені доводи та просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 19.04.2006 р. з прийняттям нового рішення про зобов'язання відповідача ліквідувати належні йому ставки, розташовані в охоронній зоні магістрального газопроводу. Додатково скаржник зазначає таке:

- на сьогоднішній день земля використовується відповідачем не для сільськогосподарського призначення, а для розміщення водних об'єктів -ставків, для яких охоронна зона становить 50 м. від осі газопроводу, а не 25 м згідно Правил охорони магістральних газопроводів для земель сільськогосподарського призначення;

- позивач не мав права на збільшення площі ставків і спорудження нових об'єктів в межах 200-метрової охоронної зони, встановленої Правилами охорони магістральних газопроводів, затвердженими 16.11.2002 р.

Скаржник зазначає, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення не оцінив належним чином надані позивачем  докази,  порушив норми матеріального і процесуального права, що є підставою для його скасування.

В процесі апеляційного розгляду справи до участі у справі залучено іншого відповідача -Селянське (фермерське) господарство  ОСОБА_1, оскільки апеляційним судом було встановлено, що позов поданий до суб'єкта підприємницької діяльності  - фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ НОМЕР_1, свідоцтво про держреєстрацію від 12.01.1996 р.), а земельна ділянка, на якій розташовані ставки, знаходиться у власності ОСОБА_1 на підставі Державного акту  на право приватної власності на землю НОМЕР_2 і використовується останнім для ведення селянського (фермерського) господарства С(Ф)Г ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3, свідоцтво про держреєстрацію від 18.12.2001 р.)

ОСОБА_1 та представник С(Ф)Г ОСОБА_1 за довіреністю проти задоволення апеляційної скарги заперечують, вважають постановлене судом першої інстанції рішення законним і обгрунтованим.

Перевіривши матеріали справи, дослідивши повноту встановлення обставин справи  та відповідність ним висновків місцевого господарського суду, правильність застосування норм матеріального і процесуального права,  заслухавши пояснення  представників сторін, судова колегія дійшла наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено  в ході апеляційного провадження, що рішенням Роздільнянської районної ради Одеської області від 27.09.2001р. №206-ХХІІ ОСОБА_1 у постійне користування були надані 4,60 га землі на території Старостинської сільради для ведення  селянського (фермерського) господарства, про що 11.12.2001 р. виданий Державний акт на право постійного користування землею НОМЕР_4.

На підставі розпорядження райдержадміністрації  Роздільнянського району Одеської області від 10.07.2002 р. №257/А-02 ОСОБА_1 отримав вказану земельну ділянку у приватну власність для ведення селянського (фермерського) господарства (Державний акт НОМЕР_5)

Селянське (фермерське) господарство ОСОБА_1 зареєстровано Роздільнянською райдержадміністрацією 18.12.2001 р. як юридична особа  і здійснює на земельній ділянці діяльність відповідно до своїх статутних завдань.

Згідно плану зовнішніх меж землекористування  від 11.12.2001 р. на момент отримання ОСОБА_1 Державного акту  на право постійного користування землею на земельній ділянці площею 4, 6 га знаходились ставки-копані, один з котрих найближче розташований з південного боку від осі газопроводу „ШДКРІ” на 70, 6 км, що пролягає поблизу  с. Надія Роздільнянського району Одеської області.

Згідно наявних у матеріалах справи документів, у тому числі і залучених судом апеляційної інстанції до справи в процесі апеляційного перегляду  відповідно до приписів ст. 101 ГПК України, ставки-копані створені без проекту та розташовані вниз під уклон на безіменній балці, яка не є водотоком, у вигляді каскаду; вказані ставки не введені в експлуатацію і не внесені до каталогу водного фонду Одеської області, а земельна ділянка під ставками площею 4, 6 га в обліку земель водного фонду не обліковується  (довідка заступника начальника облводгоспу №РМ-20-0940 від 04.07.2006р.)

З довідки Роздільнянського районного відділу земельних ресурсів  по Одеській області вбачається, що газопровід ШДКРІ на 70,6 км біля с. Надія Роздільнянського району Одеської області  був вже прокладений  і перетинав притоку річки Свина, на якій вже був збудований став площею 0,4 га;  відстань від осі трубопроводу  до першого водойму площею 0,27 га складає 27 м і ця відстань ОСОБА_1 не зменшувалась, а навпаки збільшена шляхом засипання водойми грунтом (аналогічні відомості викладав і відповідач С(Ф)Г ОСОБА_1 у відзиві на позовну заяву -а.с. 32).

Відповідно до наявних у матеріалах справи водогосподарського паспорту і правил експлуатації  каскаду ставків-копанок на території Старостинської сільради  в Роздільнянському районі Одеської області, акту обстеження комісією від 21.08.2006 р. за участю заступника начальника відділу земельних ресурсів та Старостинського сільського голови на земельній ділянці С(Ф)Г ОСОБА_1 розташовані 6 ставків-копанок перпендикулярно осі газопроводу  (каскадом), при цьому відстань від осі газопроводу до найближчого ставку №1 складає 27,5 м (до води).

Позивач, звертаючись до суду з позовом, вказує, що відстань становить 22м і наполягає на порушенні С(Ф)Г ОСОБА_1 200-метрової охоронної зони  магістрального газопроводу, яка встановлена  п. 7 додатку 4 Правил охорони магістральних газопроводів, затверджених Постановою КМУ №1747 від 16.11.2002р.

Між тим, цей нормативний акт набрав чинності  з 06.12.2002 р., а на момент отримання ділянки у постійне користування С(Ф)Г ОСОБА_1  діяли «Правила охраны магистральных трубопроводов” (в редакції від 24.12.1981р. №1214), затверджені Постановою РМ СРСР №341 від 12.04 1979 р. „Об усилении охраны магистральных трубопроводов”. Відповідно до п. 7 цих Правил для забезпечення  нормальних умов роботи та експлуатації трубопроводів встановлюються охоронні зони: на землях сільськогосподарського призначення -25 м від осі трубопроводу з кожної сторони.

Слід зазначити, що надані позивачем докази містять розбіжності в частині визначення відстані ставка-копанки від осі газопроводу; в рішенні про адміністративне правопорушення (а.с. 24) -22 м та фактична відстань від водойми 25,5 м; в акті обстеження (а.с. 95) ця відстань вказана 24 м.

Відповідно до п. 10 таблиці 5 СНИП 2.05.06-85 -магістральні трубопроводи -відстань від осі магістрального трубопроводу до водойми, повз якої прокладено трубопровід на землях сільськогосподарського призначення, повинна становити не менше ніж 25 м.

Саме ці обмеження щодо використання земельної ділянки С(Ф)Г ОСОБА_1 у зв'язку з розміщенням газопроводу були доведені до відома ОСОБА_1 (акт від 08.10.2001 р. встановлення в натурі меж земельної ділянки для ведення фермерського господарства  - а.с. 73 -з підписом ОСОБА_1), зазначені у пояснювальній записці до технічної  документації зі складання державного акту на право приватної власності на землю (а.с. 63-64) і були враховані  ним при здійсненні діяльності з розчистки ставків-копанів.

На даний час, як зазначено вище, відстань від осі газопроводу становить 27,5 м, з наявного у матеріалах справи  рішення у справі про адміністративне правопорушення №8 від 07.06.2005р. по розгляду протоколу №4/65 від 10.05.2005 р., ця відстань -25, 5 м.

Отже позивачем не доведено порушення С(Ф)Г ОСОБА_1 охоронної зони на 70,6 км магістрального газопроводу ШДКРІ, що проходить біля с. Надія Роздільнянського району Одеської області, оскільки розташовані на земельній ділянці ставки-копані  відстоять  від осі газопроводу на відстань  більш ніж 25 -метрова охоронна зона (перший) і більш ніж 200-метрова охоронна зона (інші 5 ставків), встановлена Правилами охорони  від 16.12.2002 р.

За таких обставин твердження позивача про існування загрози магістральному газопроводу, як майну. що належить ДК „Укртрансгаз” на праві оперативного правління, не підтверджується наданими доказами, а відповідні позовні вимоги щодо ліквідації ставків в охоронній зоні не підлягають задоволенню за відсутності підстав, встановлених законом (ст. ст. 1163, 1164 ЦК України) для покладення на відповідача такого зобов'язання.

Суд першої інстанції, таким чином, правильно вирішив спір, у відповідності з вимогами закону та на підставі правильно встановлених обставин справи, та обгрунтовано відмовив у задоволенні позову ДК „Укртрансгаз” в особі ЛВУМГ філії УМГ „Прикарпаттрансгаз” до С(Ф)Г ОСОБА_1

Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1,  до якого помилково звернувся з вимогами позивач,  є неналежним відповідачем за заявленим позовом,  тому від відповідальності за ним має бути звільненим.

З врахуванням вищенаведеного, судовою колегією відхиляються доводи  скаржника відносно  неоцінки судом матеріалів фотографічної зйомки та факту  спорудження дамб без узгодження з установою, що експлуатує газопровод: адже загроза газпроводу за ствердженням самого позивача створюється у зв'язку з порушенням охоронної зони, а наведені ним обставини не свідчать про таке порушення.

Всупереч вимогам ст. 33 ГПК України ствердження скаржника про віднесення земель під ставками до земель водного фонду не підтверджено  документально і спростовується довідкою начальника облводгоспу від 04.07.2006 р. №РМ -20-0940, залученою до матеріалів справи.

Посилання на наявність процесуальних порушень не відповідає дійсним обставинам справи: зокрема, згідно протоколу судового засідання (а.с. 62) від 05.04.2006р.  судом оголошувалась перерва  до 19.04.2006 р. до 12:00 і наступне судове засідання відбулось вчасно -о 12 год. 00 хв. 19.04.2006 р., про що свідчить протокол судового засідання (а.с. 96).

Інші доводи скаржника спростовуються вищевикладеними висновками суду апеляційної інстанції  і не свідчать про порушення судом першої інстанції  норм матеріального права або неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, тому не можуть вважатись підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга ДК „Укртрансгаз” в особі ЛВУМГ філії УМГ „Прикарпаттрансгаз” залишається без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 19.04.2006 р. -без змін.

 

Керуючись ст. ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

 

Апеляційну скаргу ДК „Укртрансгаз” в особі ЛВУМГ філії УМГ „Прикарпаттрансгаз” залишити без задоволення, рішення господарського суду Одеської області від 19.04.2006 р. -без змін.

 

Головуючий суддя:                                                                         Мишкіна М.А. 

 

удді:                                                                                                         Таценко Н.Б.

 

                                                                                                                                                                                                                                     

                                                                                                             Сидоренко М.В.