ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.09.2006 Справа № А18/101
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Шуби І.К. (доповідача),
суддів: Чимбар Л.О., Швець В.В.,
при секретарі судового засідання Гайдук Ю.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційне подання прокурора Дзержинського району м. Кривого Рогу в інтересах держави в особі Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 06.06.2006 р.
у справі № А 18/101
за позовом відкритого акціонерного товариства „Кривий Ріг Цемент”, м. Кривий Ріг;
до Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг;
про визнання недійсним рішення;
за участю:
прокурора відділу прокуратури Дніпропетровської області Зіма В.Б., посвідчення № 167;
представників сторін:
позивача - Бєліка С.П. –доручення від 16.02.2004 р., засвідчене приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу за № 668;
Звєков О.М. –начальник юридичного відділу –довіреність б/н від 19.05.2005 р.
відповідача –Титаренко І.Г. –головний спеціаліст –юрист, довіреність від 29.12.2005 р. № 5/26-2407.
ВСТАНОВИВ:
У березні 2006 р. відкрите акціонерне товариство „Кривий Ріг Цемент” звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про визнання незаконним рішення Криворізької міської ради від 28.09.2005р. № 3485 „Про затвердження положення про порядок сплати збору за право використання місцевої символіки” в частині пункту 3 Переліку місцевої символіки, за використання якої повинен сплачуватися збір, посилаючись на невідповідність цього пункту вимогам ч. 2 ст. 12 Декрету Кабінету Міністрів України „Про місцеві податки і збори”, що спричинило неправомірні дії по стягненню з підприємства збору за використання місцевої символіки.
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 06 червня 2006 року (суддя Петрова В.І.), яка оформлена у повному обсязі 15 червня 2006 року, позов задоволено, визнано незаконним п.3 додатку № 1 Положення про порядок сплати збору за право використання місцевої символіки, затвердженого рішенням Криворізької міської ради від 28.09.2005 р. № 3485, стягнуто з відповідача Криворізької міської ради на користь позивача 3 грн. 40 коп. витрат на судовий збір.
Постанова місцевого господарського суду мотивована тим, що відповідно до ч.2 ст.12 Декрету Кабінету Міністрів України від 20.05.1993 р. № 56-93 „Про місцеві податки і збори” назва міста не відноситься до місцевої символіки, а відповідно до ст. 19 Конституції України та ст.24 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” органи місцевого самоврядування зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На цю постанову суду першої інстанції прокурор Дзержинського району м. Кривого Рогу подав до Дніпропетровського апеляційного господарського суду апеляційне подання, яке було здано на пошту згідно квитанції, опису вкладення до поштового відправлення, та поштового штемпелю на конверті 26.06.2006 р.
В апеляційному поданні прокурор просить скасувати постанову господарського суду Дніпропетровської області від 06 червня 2006 р. по справі № А 18/101 та прийняти нову, якою в задоволенні позову ВАТ „Кривий Ріг Цемент” відмовити, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28 липня 2006 р. було відкрито апеляційне провадження у справі, а ухвалою від 04 серпня 2006 р. –призначено розгляд справи у судовому засіданні на 18.09.2006 р.
09.08.2006 р. від представника позивача надійшло заперечення на апеляційне подання прокурора, в якому вважаючи, що назва міста „Кривий Ріг” згідно положення ст.12 Декрету Кабінету Міністрів України „Про місцеві податки та збори” не відноситься до поняття „місцева символіка”, висловлюється прохання про залишення постанови суду першої інстанції без змін.
У судовому засіданні 18.09.2006 р. проголошена вступна та резолютивна частини постанови, яка виготовлена в повному обсязі 20.09.2006 р.
Заслухавши доповідь головуючого судді-доповідача, пояснення представників сторін, прокурора, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови місцевого господарського суду, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційне подання прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.
По справі встановлено, що Криворізька міська рада рішенням (ХХVІІІ сесія ІV скликання) від 28.09.2005 р. № 3485 затвердила Положення про порядок сплати збору за право використання місцевої символіки, в якому в пункті 3 Переліку місцевої символіки, за використання якої повинен сплачуватися збір (додатку 1 до вказаного Положення) зазначила: „Словосполучення „Криворізький міський”, яке використовується у власних назвах суб’єктів господарювання (крім суб’єктів господарювання комунальної власності міста та тих суб’єктів, яким вже присвоєно назву „Криворізький міський” при реєстрації підприємства до прийняття даного рішення), та назва міста „Кривий Ріг” (в тому числі похідні „Кривбас”, „Криворіжжя”), яка використовується у товарних знаках, здійсненні робіт, наданні послуг, назві і виготовленні продукції”
Із позовної заяви вбачається, що позивач звернувся до суду з даним позовом в зв’язку з отриманням повідомлення Криворізької міської ради про необхідність сплатити підприємством збір за використання місцевої символіки, а саме: назви міста „Кривий Ріг”, яка була включена до переліку місцевої символіки спірним рішенням, після реєстрації товарного знаку його підприємства.
Господарський суд Дніпропетровської області в оскарженій постанові, задовольняючи позовні вимоги прийшов до висновку, що назва міста у відповідності з частиною 2 ст.12 Декрету Кабінету Міністрів України „Про місцеві податки і збори” не відноситься до місцевої символіки.
Колегія суддів вважає цей висновок помилковим, а постанову –невідповідаючою вимогам норм матеріального права.
У відповідності з вимогами статті 22 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” від 21 травня 1997 р. № 280/97-ВР, з наступними змінами та доповненнями, територіальні громади сіл, селищ, міст можуть мати власну символіку; зміст, опис та порядок її використання визначаються відповідною радою.
У частині 1 ст.22 цього Закону законодавець визначає основні ознаки символіки територіальних громад, яка повинна відображати їх історичні, культурні, соціально-економічні та інші місцеві особливості і традиції.
Згідно преамбули вказаного Закону цей Закон, відповідно до Конституції України, визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.
Регулятивною метою Декрету Кабінету Міністрів України „Про місцеві податки і збори” від 20 травня 1993 р. № 56-93 із наступними змінами і доповненнями, згідно його преамбули, є визначення видів місцевих податків і зборів, їх граничних розмірів та порядку обчислення, заради зміцнення бюджетів місцевого самоврядування.
Нормами цього Декрету не регулюються засади діяльності органів місцевого самоврядування щодо прийняття останніми рішень відповідно до повноважень, наданих вище вказаним Законом „Про місцеве самоврядування в Україні”, і, зокрема, не визначаються: вичерпний перелік та характерні ознаки символіки територіальних громад.
Згідно змісту пункту 12 розділу ІІІ діючого Положення про порядок вирішення питань адміністративно-територіального устрою Української РСР, затвердженого Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 12 березня 1981 р., найменування населених пунктів, зокрема міст, є їх місцевими особливостями, так як не допускається присвоєння містам найменувань, які вже є в Україні.
У статті 10 Закону України „Про географічні назви” від 31 травня 2005 р. № 2604-ІV визначено, що назви географічних об’єктів України, до яких згідно положень статті 1 цього Закону відносяться і міста, є складовою частиною історичної і культурної спадщини Українського народу –громадян України всіх національностей і охороняються державою.
З наведеного вбачається, що назва міста, зокрема „Кривий Ріг”, має ознаки символіки територіальної громади, які визначені частиною 1 ст. 22 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, відповідач Криворізька міська рада обґрунтовано включила назву міста до переліку місцевої символіки, за право використання якої повинен сплачуватися збір відповідно до вимог, передбачених статтями 1, 12 Декрету Кабінету Міністрів України „Про місцеві податки і збори”.
В зв’язку з викладеним, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду вважає, що підстави для задоволення позовних вимог ВАТ „Кривий Ріг Цемент” відсутні, тому постанову господарського суду Дніпропетровської області по даній справі необхідно скасувати, в задоволенні позову –відмовити.
Керуючись статтями 94, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційне подання прокурора Дзержинського району м. Кривого Рогу в інтересах держави в особі Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг задовольнити.
Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 06 червня 2006 року у справі № А 18/101 скасувати.
В позові відмовити.
Стягнути з відкритого акціонерного товариства „Кривий Ріг Цемент”, м. Кривий Ріг на користь Державного бюджету України судові витрати зі сплати державного мита за розгляд справи судом апеляційної інстанції у сумі 1 грн. 70 коп.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: І.К. Шуба
Судді: Л.О. Чимбар
В.В. Швець