Коростенський міськрайонний суд Житомирської області    

                                                                                                           Справа №   2-а-4467/11  

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  23 березня 2011 року

          Коростенський міськрайонний суд Житомирської області в складі головуючого судді  Коренюка  В. П., розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні суду в місті Коростені адміністративну справу за позовом  ОСОБА_1  до  управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради Житомирської області , управління Пенсійного фонду України в м. Коростені Житомирської області  про визнання дій неправомірними та стягнення недовиплачених коштів, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася із зазначеним позовом до суду, посилаючись на те, що їй не було проведено у повному обсязі виплати, передбачені ст.ст.37, 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що призвело до порушення її прав. Заборгованість по компенсаційних виплатах непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення та доплати в зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування позивачка визначила у розмірі 8217 грн. У своєму позові вона посилалася на те, що отримувала відповідні доплати та допомоги у розмірах, передбачених Постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року, тоді як Законом визначені інші, значно більші, їх розміри, кратні мінімальній заробітній платі у відповідні періоди.

Позивачка в судове засідання не з’явилася, але надала суду заяву, в якій позов свій підтримала у повному обсязі і просила розглянути справу без її участі.

Відповідачі в судове засідання не з’явилися, хоча про час та місце розгляду справи повідомлені у передбаченому законом порядку, але надали суду заперечення, в яких позов не визнають і  просили справу розглянути без участі представників.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивачка являється пенсіонером та проживає у м. Коростені Житомирської області, яке віднесено до зони гарантованого добровільного відселення і являється потерпілою 3-ї категорії від Чорнобильської катастрофи.

Статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що громадянам, які працюють на територіях гарантованого добровільного відселення, проводиться доплата до заробітної плати у розмірі двох мінімальних заробітних плат.

Отримання позивачкою коштів відповідно до постанови  Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" суперечить Закону України "Про статус і соціальний захист громадян постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи", яким встановлені компенсації та доплати громадянам, які проживають та працюють на територіях радіоактивного забруднення.

Тобто у спірний період часу  ці доплати  та допомоги  виплачувались частково, у фіксованому розмірі, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не в кратному відношенні до мінімальної зарплати.          

Згідно ст.8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Закон має пріоритетне значення перед постановою Кабінету Міністрів України.

Виплатою доплат у твердих сумах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року, порушені права позивачки.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України – органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.            

Позов в частині стягнення заборгованості по компенсаційних виплатах пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення (ст.39 Закону) підлягає частковому задоволенню, оскільки позивачка звернулася з вимогою про стягнення цих коштів за період з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2010 року, однак не вірно зробила розрахунки, а також пропустила строк звернення до адміністративного суду, який відповідно до ст.99 КАС України становить – 6 місяців.

В частині стягнення щомісячної грошової допомоги в зв'язку з обмеженням споживання продуктів місцевого виробництва (ст.37 Закону) слід відмовити, оскільки позивачка звернувся з вимогою про стягнення цих коштів за період з 1 січня 2009 року по 31 червня 2009 року, однак пропустила строк звернення до адміністративного суду, який відповідно до ст.99 КАС України становить – 6 місяців.

При стягненні коштів суд виходить з розміру мінімальних заробітних плат, які діяли у вказаних періодах, а саме:

з 1 січня 2010 року – 869 грн.; з 1 квітня 2010 року – 884 грн.; з 1 липня 2010 року – 888 грн.; з 1 жовтня 2010 року – 907 грн.; з 1 грудня 2010 року – 922 грн.

Тому суд вважає, що заборгованість перед ОСОБА_1 по ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" існує за період з 1 липня 2010 року по 31 грудня 2010 року.

Суд, при розгляді даного позову прийшов до висновку, що відповідач при здійсненні нарахувань та виплаті коштів, передбачених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", діяв всупереч Закону, а тому відповідно до ч.2 ст.11 КАС України, виходить за межі позовних вимог і визнає дії відповідача неправомірними.

Оскільки розпорядником цих коштів і в спірний період часу і тепер є управління Пенсійного фонду України в м. Коростені Житомирської області, то суд зобов'язує його провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону.

Враховуючи положення статей 21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні відшкодування шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Тому, адміністративний суд повинен визнати дії суб'єктів владних повноважень незаконними і зобов'язувати відповідача провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про визначення конкретних сум.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 21, 94, 105, 159-163, 167, 254  КАС України, ст. 19 Конституції України, ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", суд, -

П О С Т А Н О В И В :

          Позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.

     Визнати дії управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради Житомирської області, управління пенсійного фонду України у м. Коростені Житомирської області щодо нарахування та виплати коштів, передбачених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" відносно ОСОБА_1 – неправомірними.

      Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Коростені Житомирської області провести нарахування та виплату невиплачених коштів, передбачених ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" на користь ОСОБА_1 за період з 1 липня 2010 року по 31 грудня 2010 року.

          В задоволенні решти позову ОСОБА_1 – відмовити за пропуском строку звернення до адміністративного суду.

          Постанова Коростенського міськрайонного суду Житомирської області може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня її проголошення, а особою, яка не була присутня у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

          Суддя:                                                                                          В. П. Коренюк