КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.10.2007 № 26/115
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кондес Л.О.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1
на рішення Господарського суду м.Києва від 31.05.2007
у справі № 26/115
за позовом Суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1
до Головної державної інспекції по автомобільному транспорту
про стягнення 15 000 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду м. Києва від 31.05.2007 р. в позові Суб'єкта підприємницької діяльності - приватного підприємця ОСОБА_1(далі по тексту - СПД - ОСОБА_1., позивач) до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті (далі по тексту - відповідач) про стягнення 15 000,00 грн. було відмовлено в повному обсязі.
Не погодившись з рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати і прийняти нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Свої апеляційні вимоги позивач мотивує тим, що висновки, викладені в рішенні не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки позивач не довів свої доводи, хоча насправді він надав суду всі необхідні докази.
Відповідач відзив на апеляційну скаргу суду не надав.
Ухвалою від 25.07.2007 р. апеляційна скарга прийнята до провадження і призначена до розгляду на 02.10.2007 р. Судове засідання було відкладене на 30.10.2007 р.
30.10.2007 р. представники сторін в судове засідання не з'явились. Про місце, дату та час судового розгляду сторони повідомлені належним чином, про що в матеріалах справи є докази. Будь-яких заяв або клопотань до суду не надходило. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку ухвали суду у відсутності представників позивача і відповідачів за наявними в справі доказами.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
17.11.2005 р. Відділом ліцензування територіального управління Головавтотрансінспекції у Хмельницькій області була проведена позапланова перевірка дотримання ліцензіатором приватним підприємцем ОСОБА_1. Ліцензійних умов, про що був складений Акт № 114.
Одночасно був складений Акт № 114/2 від 17.11.2005 р. про неможливість ліцензіата забезпечити виконання Ліцензійних умов.
На підставі зазначених актів і Припису, викладеного в п.1.4 Наказу № 155 від 30.11.2005 р. відповідач анулював ліцензію позивача на провадження господарської діяльності з надання послуг по перевезенню пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування.
ОСОБА_1. звернувся до Господарського суду Хмельницької області з адміністративним позовом до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті про визнання нечинним і скасування п. 1.4. Наказу відповідача № 155 від 30.11.2005 р. в частині анулювання ліцензії позивача серії НОМЕР_1. на право надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом.
27.09.2006 р. постановою Господарського суду Хмельницької області позов СПД ПП ОСОБА_1. до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті про визнання нечинним і скасування п. 1.4 наказу № 155 від 30.11.2005 р. в частині анулювання ліцензії приватного підприємця ОСОБА_1. на право надання послуг по перевезенню пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, задоволено, в зв'язку з тим, що на момент проведення перевірки у позивача, територіальне управління Державної інспекції на автомобільному транспорті у Хмельницькій області, не мало на те повноважень.
В зв'язку із вищевикладеним, позивач звернувся до Господарського суду м. Києва позовом до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті про відшкодування 15 000 грн. моральної шкоди, завданої йому діями посадових осіб відповідача.
Свої позовні вимоги ОСОБА_1. обґрунтовував тим, що дії відповідача щодо анулювання ліцензії позивача на право надання послуг по перевезенню пасажирів і вантажів автомобільним транспортом призвело до погіршення матеріального стану сім'ї позивача, оскільки перешкоджали йому здійснювати господарську діяльність, що призвело до їх душевних страждань, оскільки через погіршення майнового стану змінився в гірший бік повсякденний порядок їх життя.
Також ОСОБА_1. зазначає, що на підставі незаконного припису п. 1.4 Наказу № 155 від 30.11.2005 р. став підставою для прийняття рішення Комунальним підприємством по організації роботи міського пасажирського транспорту у забороні виїзду на маршрут № 26 по м. Хмельницькому для здійснення підприємницької діяльності, що погіршило ділову репутації позивача. Це полягає в тому, що постійні пасажири, перевезення яких здійснював позивач відмовились від його послуг, а отже через незаконне відсторонення його на дев'ять місяців від здійснення підприємницької діяльності, були втрачені клієнти, які з'явились за час підприємницької діяльності, що також відобразилось на моральному стані позивача і членів його сім'ї.
Колегія суддів вважає, що позов підлягає частковому задоволенню в зв'язку з тим, що відповідно до норм статті 56 Конституції України кожний має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до норм статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені судом у постанові Господарського суду Хмельницької області від 27.09.2006 р., мають преюдиціальну силу. З постанови вбачається, що судом встановлено неправомірність анулювання ліцензії позивача на провадження господарської діяльності з надання послуг по перевезенню пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування.
Відповідно до п. 33 ст. 9 Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” від 01.06.2000 р. № 1775-III, надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом потребує ліцензування. До суб'єктів господарювання за провадження господарської діяльності без ліцензії застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірах, встановлених законом.
Таким чином, позивач не міг здійснювати підприємницьку діяльність з часу анулювання його ліцензії на здійснення транспортних перевезень і до визнання наказу про анулювання ліцензії недійсним, що потягло за собою зниження здобутого позивачем під час здійснення ним підприємницької діяльності престижу і втрату постійних клієнтів. Відновлення ділової репутації потребувало від позивача значної кількості часу і зусиль.
Неможливість здійснювати підприємницьку діяльність позивачем також доводиться Довідкою Комунального підприємства по організації роботи міського пасажирського транспорту про те, що ОСОБА_1. з 01.01.2006 р. не видавався дозвіл на пасажирські перевезення.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
В силу ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає:
1. у фізичному болю і стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2. у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3. у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4. у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Юридичною підставою відповідальності, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди, є склад цивільного правопорушення. Його елементи: шкода, протиправна поведінка або бездіяльність, причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою.
В даному випадку мають місце всі зазначені елементи. Так:
? шкода виражена у втраті престижу і ділової репутації, що потягло за собою втрату постійних клієнтів і зменшення доходу;
? протиправна поведінка була виражена у проведенні підрозділу відповідача дій, що прямо не були передбачені законодавством на час проведення перевірки;
? причинний зв'язок - в зв'язку з незаконним проведенням перевірки позивач був позбавлений ліцензії на перевезення, що потягло за собою позбавлення позивача ліцензії на право пасажирських перевезень, дев'ятимісячне позбавлення права займатися підприємницькою діяльністю і втрату престижу і ділової репутації.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що факт моральної шкоди через незаконні дії органу державної влади є доведеним.
Відповідно до статті 54 ГПК у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди повинно бути викладено: зміст позовних вимог, тобто, в чому полягає моральна шкода, виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, якими саме неправомірними діями завдана ця шкода та зазначення доказів, що підтверджують позов. Крім того, у позовній заяві має бути зазначено розмір відшкодування моральної шкоди в грошовій або іншій матеріальній формі.
Позивач не надав суду доказів того, що протиправна поведінка посадових осіб потягла за собою погіршення проведення дозвілля позивача і членів його родини. Тому в задоволенні позову в частині стягнення моральної шкоди в розмірі 7000 грн. має бути відмовлено.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Відповідно до п. 6 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 29.02.1996 р. № 02-5/95 зі змінами і доповненнями “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням моральної шкоди”, за усіх обставин розмір відшкодування моральної шкоди не може бути меншим п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.
Таким чином, судова колегія вважає, що позивач на законних підставах вимагає від відповідача відшкодування йому моральної шкоди в розмірі 8000 грн. за порушення його престижу і ділової репутації.
Враховуючи викладене, Київський апеляційний господарський суд, вважає, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не було взято до уваги постанову Господарського суду Хмельницької області від 27.09.2006 р. про визнання п. 1.4. Наказу № 155 від 30.11.2005 р. про анулювання ліцензії позивача на провадження господарської діяльності з надання послуг по перевезенню пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування, що призвело до прийняття невірних висновків по справі.
Відповідно до п.3 ч. 1 ст. 104 ГПК України, в разі невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, таке рішення підлягає скасуванню.
З огляду на вищевикладене суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення - скасуванню.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, державне мито при частковому задоволенні вимог покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
В зв'язку з тим, що позовні вимоги мають бути задоволені лише частково, державне мито сплачене позивачем при поданні позовної заяви має стягуватись лише частково. Державне мито за подання апеляційної скарги відшкодовується також пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - приватного підприємця ОСОБА_1задовольнити частково.
Рішення Господарського суду м. Києва від 31.05.2007 р. в справі № 26/115 скасувати повністю.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Головної державної інспекції на автомобільному транспорті (01135, м. Київ, пр-т Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 33349001) на користь Суб'єкта підприємницької діяльності - приватного підприємця ОСОБА_1(м. Хмельницький,АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_2) 8 000 (вісім тисяч) грн. моральної шкоди, 79,95 (сімдесят дев'ять) грн. 95 коп. державного мита за подання позовної заяви, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 62,89 (шістдесят дві) грн. 89 коп. та 39,98 грн. (тридцять дев'ять грн.) 98 коп. державне мито за подання апеляційної скарги.
В решті позовних вимог відмовити.
Видати наказ. Видачу наказу доручити Господарському суду м. Києва.
Справу № 26/115 повернути до Господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого Господарського Суду України.
Головуючий суддя
Судді
19.11.07 (відправлено)