Судове рішення #14370036

Апеляційний суд Кіровоградської області



Справа №  22а-2568\11        Головуючий у суді І-ї інстанції  Загреба А.В.

                             Доповідач Карпенко  О. Л.   

ПОСТАНОВА

Іменем України

        04 квітня 2011 року колегія суддів судової палати  апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

головуючої – Кривохижі В.І.,                    

суддів -           Черниш Т.В.,

                       Карпенка О.Л.  

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Кіровограді справу за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного Фонду України в місті Кіровограді Кіровоградської області про визнання протиправною бездіяльність, стягнення невиплаченого підвищення до пенсії, як «дитині війни», зобов’язання здійснювати нарахування та виплату підвищення пенсії у розмірі визначеному ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в місті Кіровограді Кіровоградської області на постанову Ленінського районного суду міста Кіровограда від 22 лютого 2010 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

       04 січня 2010 року ОСОБА_3 звернулася з позовами до Управління Пенсійного Фонду України в м. Кіровограді про визнання протиправною бездіяльність, стягнення з відповідача недоплачене підвищення пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за періоди з 01 січня 2006 року по 01 січня 2008 року, за 2008 та 2009 роки, зобов’язання відповідача здійснювати їй, як «дитині війни», нарахування та виплату підвищення пенсії у визначеному Законом розмірі. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що вона має статус «дитини війни»та має право на отримання підвищення пенсії в розмірі 30 % мінімального розміру пенсії за віком. Однак відповідачем протиправно неповно не здійснювалася виплата підвищення пенсії у 2006 та 2007 роках, а з 2008 року здійснюється нарахування та виплату зазначеного підвищення до пенсії у розмір, меншому ніж це передбачено Законом.

          Постановою Ленінського районного суду міста Кіровограда від 22 лютого 2010 року визнано поважною причину пропуску позивачкою строку звернення до суду, позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення перерахунку і виплати позивачці підвищення пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року. Зобов’язано відповідача провести нарахування та виплату позивачці підвищення пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за періоди з 03 серпня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначеної відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»з урахуванням фактично виплачених сум у цей період. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

           Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції щодо скасування оскаржуваної постанови в частині визнання протиправною бездіяльність та зобов’язання провести нарахування та виплату позивачці підвищення пенсії як «дитині війни», відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначеної відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»з урахуванням фактично отриманих позивачкою сум. Скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Суд не врахував норм Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Законів про державний бюджет на відповідні роки. Суд також не врахував того, що кошти на виплату підвищення пенсії відповідачу не надавалися, а Пенсійний фонд не зобов’язаний здійснювати таких виплат. Суд не взяв до уваги заперечення відповідача щодо пропуску позивачкою строку звернення до адміністративного суду.

           Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення - зміні.

           Вірно встановлено судом першої інстанції, що станом на 02 вересня 1945 року (дата закінчення Другої світової війни) позивачці, яка являється громадянином України, не виповнилося 18 років, а тому, відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»вона має статус «дитини війни»та відповідно до ст. 6 цього Закону має право на отримання підвищення пенсії в розмірі 30 % від мінімального розміру пенсії за віком.

           Суд, з урахуванням норми ст. 77 п. 17 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», обґрунтовано прийшов до висновку про відсутність підстав для нарахування та виплати у 2006 році позивачці підвищення до пенсії, яке передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та відмовив у цій частині в задоволені позову.

          Згідно ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»та з урахуванням норми ст. 111 цього Закону дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»була зупинена.

       Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 у справі про соціальні гарантії громадян визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) серед інших і положення п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, щодо зупинення дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».    

        Відповідно до п. 5 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду України, воно має преюдиційне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнані неконституційними.    

          Згідно ст. 152 ч. 2 Конституції України та ст. 73 ч. 2 Закону України “Про Конституційний Суд України” закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. З часу втрати чинності п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, а саме з 09 липня 2007 року, застосування відповідачем цих норм Закону є протиправним, а тому перестали існувати підстави зупинення дії ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

            У зв’язку з цим суд правомірно відмовив у задоволенні позову за період з 01 січня 2007 року по 09 липня 2007 року.  

          На підставі наявних в матеріалах справи відомостей щодо пенсійних виплат здійснених відповідачем позивачці у 2007 році суд дійшов правильного висновку про те, що відповідач протиправно не нараховував та не виплачував позивачці підвищення пенсії у відповідності до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” у період з 09 липня 2007 рорку по 31 грудня 2007 року..    

           Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28 грудня 2007 року підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до яких дітям війни (крім тих на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.    

             Зміни внесені до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України  «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», згідно з пунктом 2 рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Пунктом 5 вказаного рішення передбачено, що положення Закону України  «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом цього Рішення.

            З 22 травня 2008 року правовідносини, що склалися між сторонами регулюються ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в редакції, яка діяла до 01 січня 2008 року.

          У зв’язку з цим суд дійшов вірного висновку про необґрунтованість позовних вимог за період з 01 січня 2008 року по 22 травня 2008 року а також про протиправність дій відповідача щодо нарахування та виплати позивачці підвищення пенсії за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року без урахування розміру мінімальної пенсії за віком, який визначений відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

          У 2009 році змін до законодавства України, що регулює соціальний захист «дітей війни»не вносилося. Суд першої інстанції вірно вирішив спір про нарахування та виплату позивачці підвищення пенсії за 2009 році відповідно до норм ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік».         

          Позовні вимоги на майбутнє не можуть бути задоволенні так, як такі вимоги ґрунтуються не на фактах, а на припущенні відповідачем прав позивачки у майбутньому.

          Безпідставним є посилання відповідача на те, що законодавством не визначено орган на який покладено здійснення виплати підвищення пенсій «дітям війни»оскільки відповідач фактично самостійно здійснює таку виплату з 01 січня 2008 року.

          Відповідно до ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

          Згідно абз.1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01 березня 2002 року №121/2001, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади. Відповідно до зазначеного Положення та Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року № 8-2, Пенсійний фонд України та його територіальні органи у спірних правовідносинах виконують функції держави і на них покладено обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії.

         Враховуючи, що держава взяла на себе обов’язок щодо виплати «дітям війни»30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов’язку на центральний орган виконавчої влади –Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, але вони не дотрималися вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», суд вірно дійшов висновку про те, що відповідач не виконали своїх повноважень без поважних причини.

           Однак, задовольняючи позовні вимоги за періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, суд визнав поважною причиною пропуску позивачкою строку звернення до суду, встановленого ч. 2 ст. 99 КАС України, те, що про порушення своїх прав позивачка дізналася після висвітлення цих питань в засобах масової інформації.

           В той же час, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду.

           Відповідно до положень частини 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.   

         Згідно ст. 99 КАС України (в редакції чинній на час пред’явлення позову) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

       Статтею 100 ч. 1 КАС України (в редакції чинній на час пред’явлення позову) передбачено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

       Відповідач у письмових запереченнях на позов просив відмовити в задоволенні позову з цих підстав.

       Отже, чинне законодавство, встановленими строками, обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.

       Як вбачається з матеріалів справи адміністративний позов, в якому, в тому числі, заявлені вимоги про перерахунок та виплату підвищення до пенсії  за 2006-2008 роки подано до суду 04 січня 2010 року.

      Суд першої інстанції виходив з того, що позивачка пропустила строк звернення до адміністративного суд з поважних причин, якими є її похилий вік та мінливість законодавства.

       Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції не погоджується та вважає, що суд не врахував що позивачка дізналася про порушення своїх прав 07 листопада 2007 року, на що вона вказала у позовній заяві, і будь-які об’єктивні чи суб’єктивні обставини не позбавляли її можливості звернутися до суду, у визначені законом строки, з відповідним позовом до відповідача.  Виплати підвищення до пенсії є щомісячними, а відтак позивачка знала розмір цих виплат і в разі не згоди мала право звернутися до суду. Право на звернення до суду не залежить від прийняття рішень Конституційним Судом України. Докази того, що за віком позивачка була позбавлена можливості безпосередньо звернутися до суду в справі відсутні. А тому висновок суду про наявність поважних причин пропуску строку звернення до суду і наявність підстав для поновлення строку є помилковим.

       З огляду на викладене, з урахуванням часу звернення позивачки з позовом до суду,  колегія суддів вважає за необхідне позовні вимоги в частині визнання неправомірною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу  підвищення пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та  зобов’язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни»за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня.2007 року та з 22 травня 2008 року по 21 грудня 2008 року залишити без розгляду.

        Враховуючи вимоги ст. 99 КАС України (в редакції, яка діяла на момент звернення позивача із позовною заявою –21 грудня 2009 року) та ст. 100 КАС України, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відповідача задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції –скасувати та постановити нову, якою визнати бездіяльність відповідача протиправною та зобов’язати здійснити перерахунок та виплатити позивачці підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року з урахуванням раніше проведених їй виплат підвищення пенсії, як «дитині війни» за цей період. Відмовити в задоволені позовних вимог за періоди з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2006 року та з 01 січня 2007 року по 08 липня 2007 року, з 01 січня 2008 року по 21 травня 2008 року та в частині вимог на майбутнє. Позовні вимоги за періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року –залишити без розгляду.

         У зв’язку з тим, що адміністративний позов задоволено частково, судові витрати (а.с. 1), здійснені позивачкою, присуджуються їй відповідно до задоволених вимог.

         Керуючись  ч. 3 ст. 94, ст. 100, п. 3 ч.1 ст. 198, п.4 ч. 1 ст. 202, 205, 207 КАС України  колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА :

         Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді Кіровоградської області задовольнити частково.

         Постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 22 лютого 2010 року по справі № 2а-750/10 скасувати.         

          Адміністративний позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

          Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді Кіровоградської області щодо не нарахування та не виплатити ОСОБА_3 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»за період з 01 січня 2009 р. по 31 грудня 2009 року

         Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді Кіровоградської області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_3 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»за період з 01 січня 2009 р. по 31 січня 2009 р. з урахуванням раніше проведених виплат підвищення пенсії «дітям війни»за відповідні періоди.

         Відмовити  задоволенні позову в частині визнання протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді Кіровоградської області щодо не нарахування та не виплатити ОСОБА_3 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»за періоди з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2006 року, з 01 січня.2007 року по 08 липня 2007 року, з 01 січня 2008 року по 21 травня 2008 року та стягнення підвищення пенсії за ці періоди та в частині вимог на майбутнє.

         Позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді Кіровоградської області та стягнення з Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді Кіровоградської  області на користь ОСОБА_3 підвищення пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни»за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з  01 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року –залишити без розгляду.

         Виплатити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 3 грн. 40 коп. судового збору.

         Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

         На постанову може бути подано касаційну скаргу до адміністративного суду касаційної інстанції.

         Касаційна скарга подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.


Головуюча:


Судді:











Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація