ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
Господарський суд Чернігівської області
________________________________________________________________________________________________
14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 7-99-18, факс 7-44-62
Іменем України
ПОСТАНОВА
"12" вересня 2006 р. Справа № 17/260
м. Чернігів «12 »вересня 2006р.
Суддя Кушнір І.В. розглянув у відкритому судовому засіданні за участю:
Секретаря судового засідання: Колобова І.Є.
Представника позивача: Падалка С.С. -головний спеціаліст, дов.№3-18/1829 від 20.12.05р.
Представника відповідача: не з'явився.
В судовому засіданні присутня прокурор відділу прокуратури Чернігівської області Козакова І.М., посвідчення №93 від 20.12.2004р.
матеріали справи №17/260
За ПОЗОВОМ: Ніжинського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Ніжинської міської ради
16600 м. Ніжин, пл. Леніна, 1
ДО ВІДПОВІДАЧА: Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1
АДРЕСА_1
Про зобов'язання вчинити певні дії
СУТЬ СПОРУ:
Ніжинським міжрайонним прокурором подано позов в інтересах держави в особі Ніжинської міської ради до СПД ОСОБА_1 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки Ніжинської міської ради площею 0,0004 га, яка розташована в м. Ніжині по вул. Подвойського біля входу на колгоспний ринок вартістю 697 грн. та звільнення її від тимчасової споруди -кіоску з продажу хлібу.
Ухвала про відкриття провадження в адміністративній справі, повістка та додані до позовної заяви документи, двічі надіслані Відповідачу за адресою: АДРЕСА_1 повернулися з відміткою: зі слів батька, Відповідач знаходиться невідомо де.
Згідно листа виконкому Ніжинської міської ради НОМЕР_1 СПД ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1.
З викладеного вбачається, що процесуальні документи були направлені судом Відповідачу за місцем його проживання.
За таких обставин, суд вважає, що не перебування Відповідача за місцем його проживання та, як наслідок, неможливість направлення в засідання свого представника і ненадання відзиву, не перешкоджають розгляду справи по суті.
Справа розглядається за наявними матеріалами.
Заслухавши представника Позивача, Прокурора та дослідивши надані докази, суд
ВСТАНОВИВ :
Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави , відповідно до ст.14 Конституції України.
Відповідно до ст.3 Земельного кодексу України (далі ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно правовими актами.
Згідно ч.3 ст.32 Закону України “Про власність” від 7 лютого 1991 року N697-XII:
“Суб'єктами права державної власності на землю виступають:
· Верховна Рада України - на землі загальнодержавної власності України;
· Верховна Рада Республіки Крим - на землі в межах території республіки, за винятком земель загальнодержавної власності;
· обласні, районні, міські, селищні, сільські Ради народних депутатів - на землі в межах їх територій, за винятком земель, що перебувають в загальнодержавній власності.”
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.116 ЗК України:
“1. Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
2. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.”
Згідно ч.1 ст.124 ЗК України:
“Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.”
Згідно ст.125 ЗК України:
“1. Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
2. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.
3. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.”
Відповідно до ст.126 ЗК України:
“1. Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.
2. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.” Згідно ч.1 ст.5 Закону України “Про державний контроль за використанням та охороною земель” від 19 червня 2003 року N 963-IV:
“Державний контроль за використанням та охороною земель здійснює спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів.”
Відповідно до ст.10 даного Закону:
“Державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право:
· безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель;
· давати обов'язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень;
· складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності.”
16.03.2006 року державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель Ніжинського міжрайонного відділу Чернігівської облдержземінспекції проведена перевірка дотримання земельного законодавства про що складено акт перевірки, протокол про адміністративне правопорушення НОМЕР_2, якими встановлено, що СПД ОСОБА_1 самовільно зайняв земельну ділянку Ніжинської міської ради площею 0,0004 га, яка розташована в м. Ніжині по вул. Подвойського біля входу на колгоспний ринок, де розміщений кіоск по продажу хліба. Договір на оренду відсутній.
На підставі цього держінспектором був внесений припис Відповідачу з зобов'язанням в місячний термін оформити право користування на умовах оренди земельною ділянкою або звільнити земельну ділянку.
За результатами проведеної перевірки, Ніжинським міським відділом земельних ресурсів 17.03.2006 року винесено Постанову про накладення адміністративного стягнення на Відповідача у вигляді 140 грн. штрафу за порушення земельного законодавства.
27.04.2006 року державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель Ніжинського міжрайонного відділу Чернігівської облдержземінспекції проведена повторна перевірка дотримання земельного законодавства при користуванні вищевказаною ділянкою, про що складено акт перевірки, протокол про адміністративне правопорушення НОМЕР_3, якими встановлено, що СПД ОСОБА_1 вимоги припису від 17.03.06р. не виконав
На підставі цього держінспектором був повторно внесений припис НОМЕР_4 Відповідачу з зобов'язанням оформити право користування земельною ділянкою або звільнити земельну ділянку.
За результатами проведеної перевірки, Ніжинським міським відділом земельних ресурсів 03.05.2006 року винесено Постанову про накладення адміністративного стягнення на Відповідача у вигляді 85 грн. штрафу за порушення земельного законодавства.
26.05.2006 року державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель Ніжинського міжрайонного відділу Чернігівської облдержземінспекції знову була проведена перевірка дотримання земельного законодавства при користуванні вищевказаною ділянкою, про що складено акт перевірки, якими встановлено, що СПД ОСОБА_1 вимоги попередніх приписів не виконав та продовжує використовувати земельну ділянку Ніжинської міської ради площею 0,0004 га, яка розташована в м. Ніжині по вул. Подвойського біля входу на колгоспний ринок, для комерційного призначення (кіоск по продажу хліба) без оформлення правовстановлюючих документів.
Згідно листа Ніжинського міського відділу земельних ресурсів НОМЕР_5 грошова оцінка вищезазначеної самовільно зайнятої Відповідачем земельної ділянки становить 697 грн.
Згідно листа Ніжинського міського відділу земельних ресурсів НОМЕР_6 та доданого до нього плану земельної ділянки Державного комунального підприємства “Комунальний ринок”, торгівельний кіоск з продажу хліба підприємця ОСОБА_1 розташований частково на землях, які орендує ДКП “Комунальний ринок” -0,4м2, а решта на землях міської ради (землі загального користування) -3,6м2.
Таким чином, вищевказаним документами встановлено факт порушення Відповідачем земельного законодавства шляхом самовільного зайняття земельної ділянки Ніжинської міської ради площею 0,0004 га, яка розташована в м. Ніжині по вул. Подвойського біля входу на колгоспний ринок вартістю 697 грн. та відсутність належним чином оформленого договору оренди.
Належних доказів, що спростовують вищевказані обставини, Відповідач не надав.
Згідно п. “б” ч.1 ст.211 ЗК України: “Громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення -самовільне зайняття земельних ділянок.”
Відповідно до ст.212 ЗК України:
“1. Самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.
2. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.
3. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.”
За таких обставин, суд доходить висновку, що позовні вимоги про зобов'язання Відповідача звільнити цю ділянку та звільнити її від тимчасової споруди -кіоску з продажу хлібу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
При вирішенні питання розподілу судових витрат суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.4 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України:
“У справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.”
Покладення на Відповідача держмита у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, даною статтею взагалі не передбачено.
На підставі викладеного, суд не знаходить підстав для покладення на Відповідача обов'язку сплачувати держмито за розгляд даної справи.
Керуючись ст.3 Конституції України, ст.ст.3,116,124-126,211,212 Земельного кодексу України, ст.ст.71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
П О С Т А Н О В И В :
1. Позов задовольнити повністю.
2. Зобов'язати Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичну особу ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_7) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку Ніжинської міської Ради площею 0,0004 га, яка розташована в м.Ніжині по вул. Подвойського біля входу на територію колгоспного ринку, яка перебуває в оренді Державного комунального підприємства “Комунальний ринок”, та звільнити дану земельну ділянку від тимчасової споруди, а саме кіоску з продажу хлібу
3. Дана Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного господарського суду в наступному порядку. Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
4. Дана Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
5. Дана Постанова після набрання законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.
Суддя І.В. Кушнір