Справа № 2-а-121/11

                                                          П О С Т А Н О В А

                                                І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

          "29" березня 2011 р.                                               смт. Томашпіль                 

Суддя  Томашпільського районного суду Вінницької області  Ставнійчук В.С., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1  до управління Пенсійного фонду України у Томашпільському районі Вінницької області про визнання неправомірною відмову провести перерахунок та виплату  недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни, –

ВСТАНОВИВ:

10 березня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом до управління Пенсійного фонду України у Томашпільському районі Вінницької області (далі – УПФ) про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни, посилаючись на те, що на нього поширюється дія Закону України від 18.11.2004 року № 2195-1У «Про соціальний захист дітей війни» ( далі – Закон № 2195-1У від 18.11.2004 р. ) і відповідно до ст. 6 цього Закону, починаючи 01.01.2006 року йому повинна виплачуватися щомісячна допомога у вигляді надбавки до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Однак розмір призначеної  йому і виплачуваної щомісячної соціальної допомоги не відповідає розмірам, установленим цим Законом.

Він звернувся до УПФ з письмовою заявою з проханням нарахувати та виплатити йому доплату, передбачену ст. 6 Закону №2195-1У від 18.11.2004 р.

4 січня 2011 року отримав письмову відмову відповідача у проведенні перерахунку та виплаті надбавки.

За цих обставин позивач  звернувся до суду з позовом і просить зобов»язати УПФ здійснити нарахування щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону №2195-1У від 18.11.2004 р., виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 с. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати заборгованості за періоди з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. та з 22.05.2008 р. по день ухвалення судового рішення.

Ухвалою від 14 березня 2011 року по справі було призначено розгляд справи в порядку скороченого провадження у межах шестимісячного строку звернення до суду, тобто з 10 вересня 2010 року, в частині позовних вимог заявлених поза межами вищевказаного строку звернення до суду позов залишено без розгляду.

Розгляд справи проведено одноособово суддею в порядку скороченого провадження без виклику сторін.

УПФ позов не визнало, надавши суду письмові заперечення з яких убачається, що ст. 6 Закону, згідно якої пенсії підвищують на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком є такою, що діє, але як вбачається зі змісту не передбачає, яким органом, за рахунок яких коштів та джерел, в якому порядку здійснюється призначення та виплата підвищення до пенсії. Крім зазначеного законодавством не визначено поняття «мінімальна пенсія за віком», як розрахункової величини для підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону № 2195-1У від 18.11.2004 р., так як мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений на рівні прожиткового мінімуму застосовується виключно для визначення розмірів пенсій призначених згідно з Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Відповідно реалізація ст. 6 Закону № 2195-1У від 18.11.2004 р. можлива лише шляхом внесення відповідних змін до нього. Крім того, позивачкою пропущено

без поважних причин, передбачений ст. 99 КАС України шестимісячний строк звернення до суду з адміністративним позовом, що є однією з підстав у відмові в задоволенні заявлених вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, прийшов до висновку про  задоволення позовних вимог з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 отримує пенсію за віком та належить до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни.

           Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, який набрав чинності з 1 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

             Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів» від 28.12.2007 р. внесені зміни до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до яких дітям війни до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

            Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року п.41 р.2 зазначеного Закону визнаний таким, що є неконституційним (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни внесені Законом України від 28.12.2007 року «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».   

             Оскільки у 2010 – 2011 роках положення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», щодо розміру підвищення до пенсії дітям війни, не обмежувались та діють, а відповідач виплачував підвищення в заниженому розмірі, позовні вимоги про визнання діяння відповідача протиправним та зобов’язання нарахувати та виплатити підвищення є обґрунтованим.  

Вихідним критерієм розрахунку підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, згідно ст. 6 Закону є мінімальна пенсія за віком, розмір якої відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону № 1058- ІУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється в розмірі визначеному законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

При вирішенні спору суд виходить з пріоритетності законів над підзаконними актами, а тому вважає, що при визначенні розміру підвищення до пенсії дітям війни, необхідно керуватися ст. 6 Закону, а не постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», що істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Доводи відповідача про неврегульованість механізму реалізації положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема, не визначення поняття «мінімальна пенсія за віком»,  оскільки розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове соціальне страхування», і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність, то вони є безпідставними.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум»від 15 липня 1999 року № 966-ХІУ прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Тому, при визначенні розміру підвищення відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Вирішуючи питання щодо кінцевого терміну здійснення нарахування і виплати позивачу доплати до пенсії суд виходить з такого.

          У позовній заяві цей строк визначено позивачкою днем ухвалення судового рішення.          За змістом ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

          Як уже зазначалося вище, судом встановлено, що позивачу, як дитині війни, чинним законодавством передбачено довічну щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, яка в силу ст. 22 Конституції України обмежена або скасована бути не може. Таким чином, з дня ухвалення судового рішення, тобто 29 березня 2011 року, право позивача на таку соціальну допомогу не зникає, а продовжує існувати. Тому суд дійшов висновку, що порушене право позивача слід захистити таким чином, щоб запобігти виникненню умов, які становлять таке порушення та недопустити подальшого існування таких умов, а саме зобов»язати УПФ нараховувати та щомісячно виплачувати передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державну соціальну допомогу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, починаючи з 10 вересня 2010 року і по день припинення права на таку допомогу.

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, то відповідно до ч.3 ст. 94 КАС України  розподіл судових витрат має бути здійснено пропорційно задоволеним вимогам, тобто з Державного бюджету України на користь позивача належить до стягнення 1,70 грн. сплаченого судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 19, ст. 22,  ч. 1 ст. 46, ч. 2 ст. 152 Конституції України, статтями 1, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум», статтями 2, 9, 70, 71, 81, 82, 94, 99, 100, 158, 161-164,183-2, 256 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_2  до управління Пенсійного фонду України у Томашпільському районі Вінницької області  про визнання неправомірною відмову провести  перерахунок та виплату щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни, задовольнити.

Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України у Томашпільському районі Вінницької області про відмову у нарахуванні та виплаті  ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Томашпільському районі Вінницької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а саме в розмірі тридцяти відсотків мінімальної пенсії за віком, яка встановлена у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 10 вересня 2010 року по день припинення права на таку допомогу, з урахуванням фактично отриманих сум, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».  

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі у розмірі 1,70 грн. сплаченого державного мита.

Постанову  допустити до негайного виконання.

Копії постанови надіслати сторонам у справі рекомендованим листом із повідомленням.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її прийняття, а сторонами у справі в цей же строк з часу отримання копії постанови, до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Томашпільський районний суд.

Суддя:В. С. Ставнійчук