2-а-622/11
        

ПОСТАНОВА

                                        ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

08.02.2011 р.                                                                    Суддя  Ленінського  районного суду м. Вінниці Овсюк Є.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Вінниці про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Вінниці про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказує, що на підставі ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»пенсії дітям війни підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Однак вказана надбавка, у 2006-2010 роках йому не виплачувалась з підвищенням на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком в супереч Закону України «Про соціальний захист дітей війни», та рішенню Конституційного Суду України від 09.07.2007 року, котрим визнано неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», щодо призупинення дії Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у частині щодо державної соціальної підтримки дітей війни.  Наведене змусило позивача звернутись до суду з даним позовом.

Ухвалою від 20.01.2011 року по справі було призначено розгляд справи в порядку скороченого провадження.

07.02.2011 року до суду надійшло письмове заперечення проти позову в якому представник відповідача просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши повно і всебічно обставини адміністративної справи, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Позивач має статус дитини війни відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 року, який набрав чинності з 1 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Дія вказаної норми Закону була зупинена на 2007 рік п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»від 19.12.2006 року.

Конституційний Суд України рішенням № 6-рп/2007 від 9.07.2007 року (справа про соціальні гарантії громадян) визнав неконституційним положення Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Положення закону, визнані Конституційним Судом України неконституційними, втрачають чинність від дня прийняття Судом відповідного рішення (ст.73 Закону України «Про Конституційний Суд України»від 16.10.1996 р.).

Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів»від 28.12.2007 р. внесені зміни до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до яких дітям війни до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року п.41 р.2 зазначеного Закону визнаний таким, що є неконституційним (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни внесені Законом України від 28.12.2007 року «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає Конституції України, а тому це не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання підвищення розміру пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України і доплату позивачу до пенсії здійснює управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Вінниці, яке є відповідачем за цим позовом і саме його слід зобов'язати провести відповідні виплати починаючи з 9 липня 2007 року по 31.12.2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

 Суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог позивача в частині підвищення пенсії дитині війни до 09.07.2007 року, з 01.01.2008 по 22 травня 2008 року, з огляду на те, що згадані рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 та №10-рп/2008 набрали чинності відповідно з 9.07.2007 року та з 22 травня 2008 року і не розповсюджується на правовідносини, які існували до їх прийняття.

  Конституція України визначає Закони України “Про державний бюджет України на 2007 рік”, “Про державний бюджет України на 2008 рік” та Закон України “Про соціальний захист дітей війни” як акти рівної сили, лише з однією різницею, яка полягає в тому, що Закон України “Про Державний бюджет” приймається щорічно та має визначений термін, тому суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог позивача про зобов’язання управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Вінниці здійснювати в подальшому нарахування пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

       Крім цього судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання і не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому змінювати правове регулювання суспільних відносин.

Також для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи згідно, з ч. 2 ст. 99 КАС України встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

В ч.1 ст. 100 КАС України визначено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Оскільки відповідачем з 2007 року нараховувалось та виплачувалось позивачу підвищення до пенсії, розмір пенсії та підвищення її влаштовував та не оскаржувався, суд вважає, що позивачем пропущений строк звернення до суду встановлений ст. 99 КАС України.

Позивач не повідомив суд про поважність причин пропущення строку звернення до суду, не надав докази в обґрунтування поважності причин пропущення строку, а тому наявні підстави для відмови у позові в частині зобов’язання відповідача провести перерахунок та виплату підвищення пенсії 01.01.2006 року.

Відповідачем не доведено суду правомірність відмови в перерахунку пенсії позивачу, в свою чергу доводи позовної заяви знайшли підтвердження матеріалами справи, а тому суд прийшов до переконання про обґрунтованість позовних вимог, які підлягають задоволенню в межах строку позовної даності тобто з 19.07.2010 року.

На підставі викладеного, ст. 8, 22, 152 Конституції України, ст.73 Закону України «Про Конституційний Суд України», Законів України «Про соціальний захист дітей війни», «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»та керуючись ст.ст. 8, 9, 18, 71, 99, 100, 158-163, 167 КАС України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

           Позов задовольнити частково.

  Визнати протиправними дії (бездіяльність) управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Вінниці щодо перерахунку підвищення пенсії ОСОБА_1 відповідно до вимог статті 6  Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

  Зобов’язати управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Вінниці зробити перерахунок з 19.07.2010 року підвищення пенсії ОСОБА_1 в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком на підставі положень статті 6  Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

  В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду набуває законної сили, якщо не було подано апеляційну скаргу, яка подається протягом десяти днів з дня її отримання.

        Суддя: